ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 911/575/13-г

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. Прилуки"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Відорф"

про

припинення порушення прав інтелектуальної власності та визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача:

Кобець О.В. - дов. від 31.01.2013р.

відповідача:

не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. Прилуки" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відорф" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.11.2010р. № 3747, укладеного між сторонами у справі та зобов'язання відповідача припинити неправомірне використання комерційної таємниці.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір укладений під впливом обману та має бути визнаний судом недійсним відповідно до приписів ч. 1 ст. 230 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Також позивач зазначає, що при виконанні спірного договору на території Київської області відповідачем порушено належні позивачу майнові права інтелектуальної власності.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг від 01.11.2010р. (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач - виконавець зобов'язався надати позивачу - замовнику послуги з просування його продукції у пунктах продажу виконавця та сприяння підвищенню рівня обізнаності споживачів про переваги продукції замовника Забезпечення замовника інформацією про обсяги продажу тютюнової продукції, динаміку та фактори, що впливають на зміну обсягів продажу та надання послуг з розміщення у пункті продажу носіїв інформації замовника.

Позивач вважає, що вищезазначений договір укладений під впливом обману та має бути визнаний судом недійсним.

За приписами частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Під обманом законодавець мав на увазі як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. Визначальною ознакою обману є умисні дії правочину.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Поряд з цим, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб при врахуванні (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Судом встановлено, що обман позивача відповідачем полягає у тому, що відповідач не веде підприємницьку діяльність, у нього відсутній персонал, необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання та інші основні фонди, та ці факти були замовченні керівником відповідача в момент укладення спірного договору. Тобто, без наявності усіх вище перелічених засобів ведення господарської діяльності та виконання умов оспорюваного правочину відповідачем є неможливим.

Так, у період з 27.11.2012р. до 29.11.2012р. Прилуцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з контрагентами.

За результатами перевірки 30.11.2012р. було складено Акт № 878/22-14333202 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (код ЄДРПОУ 14333202) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства під час здійснення взаєморозрахунків, зокрема, з ТОВ «Відорф», код 371144030 за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р.

В акті перевірки Прилуцької ОДПІ по взаєморозрахунках з ТОВ «Відорф» встановлено, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля.

Суд бере до уваги пояснення позивача, що з акту перевірки позивач дізнався, що у момент підписання оспорюваного договору директором ТОВ «Відорф» було замовчано той факт, що на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби за допомогою яких може бути належним чином виконано спірний договір.

Згадані вище обставини однозначно б перешкодили укладенню спірного договору, якби позивач дізнався про їх існування.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частина 2 цієї ж статті визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ч. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що спірний договір був вчинений під впливом обману, вимога позивача про визнання спірного договору недійсним з вказаних підстав підлягає задоволенню.

Крім того, судом досліджені доводи позивача, що при виконанні спірного договору відповідачем порушено майнові права інтелектуальної власності, які належать позивачу та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

За положеннями ст. 505 ЦК України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

На думку позивача, враховуючи предмет оспорюваних договорів, та те, що відповідачем було замовчано той факт, що на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби за допомогою яких може бути належним чином виконано умови договору, то такі дії відповідача були направлені, в тому числі, на спотворення інформації, що в розумінні діючого законодавства віднесена до комерційної таємниці, а отже вводячи в оману позивача та укладаючи спірний договір відповідач, в тому числі, порушив майнові права інтелектуальної власності позивача.

Враховуючи, що згідно положень ст. 16 ГПК України встановлена виключна підсудність справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності, то позивачем було обрано відповідно господарський суд Київської області, як суд, в якому слід розглядати зазначений спір за місцем вчинення порушення у м. Біла Церква.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, позивачем не доведено належними доказами ті обставини, що при виконанні спірного договору відповідачем порушено майнові права інтелектуальної власності, які належать позивачу, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної вимоги в зв'язку з її недоведеністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4^{3, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд}

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг від 01.11.2010р. № 3747, укладений між Приватним акціонерним товариством "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. Прилуки" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21; ідентифікаційний код 14333202) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відорф" (м. Київ. вул. Професора Підвисоцького 10/10, офіс 60, ідентифікаційний код 37144030).

3. В решті позову відмовити

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відорф" (м. Київ. вул. Професора Підвисоцького 10/10, офіс 60, ідентифікаційний код 37144030) на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. Прилуки" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 21; ідентифікаційний код 14333202) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 27.02.2013р.