Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 р. Справа №805/93/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.50

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні системи»

(м. Київ)

до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсною вимогу, -

за участю

представників сторін: від позивача - Задорожна Ю.Г.

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні системи» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька (надалі - відповідач) про визнання недійсною вимогу про сплату боргу № Ю-283 від 11.07.2012 року

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Підприємством було прийняте рішення про добровільну ліквідацію, у зв'язку із чим відповідачем проведено перевірку. За результатами перевірки, складений акт, у якому зазначено про заниження позивачем страхових внесків за ставкою 32,0% за 2004 рік на 190823,15 грн., що є порушенням ч. 1. ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі вказаного акту перевірки складено спірну вимогу про сплату боргу. Позивач оскаржив акт перевірки та вимогу до відповідача, ГУПФУ у Донецькій області та ПФУ, але скарги позивача залишені без задоволення. Потім позивача повідомили, що в картку особового рахунку занесена сума страхових внесків, сплачених ним у складі єдиного податку у сумі 25263 грн., у зв'язку із чим заборгованість за актом перевірки станом на 01.09.2012 року складає 156940,79 грн. Позивач зазначає, що у період, що перевірявся, він знаходився на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок. У період 2004 року та першого кварталу 2005 року згідно вимог діючого законодавства були припинені перевірки суб'єктів господарювання, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, щодо правильності визначення сплати розміру страхових внесків та нарахування санкцій до врегулювання питань функціонування спрощеної системи оподаткування. За таких обставин, він не повинен сплачувати страхові внески за вказаний період у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та посилається на наступне. Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Усі інші закони діють у частині що не суперечить цьому закону. Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розповсюджується лише на податкові правовідносини. Обов`язок нараховувати та сплачувати страхові внески страхувальниками визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Не є підставою для звільнення від сплати страхових внесків й Закон України від 16.03.2006 року № 3583 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р, оскільки ці нормативні акти регулюють особливості сплати страхових внесків та нарахування фінансових санкцій щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - 1 кварталі 2005 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач (ЄДРПОУ 32582324) зареєстрований у якості юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію від 16.07.2003 року серія АОО № 305271, знаходиться на обліку відповідача з 17.07.2003 року за № 05-16-04-7242 та з 2003 року на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою.

Позивачем було прийнято рішення про ліквідацію, яке у лютому 2011 року внесено до Єдиного державного реєстру.

10.07.2012 року позивачем до відповідача надана заява за № 3179/29/5 щодо проведення перевірки у зв'язку із ліквідацією, на підставі якої було проведено позапланову перевірку з 10.07.2012 року до 11.07.2012 року.

За результатами перевірки складений акт «Про результати позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні системи», код за ЄДРПОУ 32582324 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 16.07.2003 року до 09.07.2012 року» від 11.07.2012 року за № 101.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 6 ч.2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в результаті чого позивачеві донараховано страхові внески за ставкою 32,0% за 2004 рік на загальну суму 190823,15 грн., у тому числі за періодами: січень - 464,00 грн., лютий - 14194,63 грн., березень - 15514,30 грн., квітень - 17969,00 грн., травень - 20177,15 грн., червень - 17507,70 грн., липень - 17774,36 грн., серпень - 18709,02 грн., вересень - 16686,61 грн., жовтень - 17500,43 грн., листопад - 17116,42 грн., грудень - 17209,53 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем складено вимогу про сплату боргу від 11.07.2012 року за № Ю-283 на суму 190823,15 грн.

Позивач не погодився із висновками перевірки та оскаржив акт та вимогу до відповідача, скарга від 30.07.2012 року за № 30/07-12-01, яка рішенням про результати розгляду заяви від 07.08.2012 року за № 1768/05 та листом 09.08.2012 року за № 11808/05 залишена без задоволення, а вимога без змін. Крім цього, листом від 07.09.2012 року за № 12513/02 позивача відповідачем було повідомлено про те, що в картку його особового рахунку занесена сума єдиного податку у сумі 25263 грн. (загальна сума переплати 33882,36 грн.), станом на 01.09.2012 року заборгованість склала 156940,79 грн.

Позивач 22.08.2012 року оскаржив вказані рішення, акт та вимогу до Головного управління ПФУ у Донецькій області, скарга за № 22/08-12-01 рішенням про результати розгляду скарги від 17.09.2012 року за № 9880/08 залишена без задоволення.

Позивач 06.11.2012 року оскаржив до Пенсійного фонду України рішення Головного управління ПФУ у Донецькій області, акт та вимогу, скарга за № 06/11-12-01 рішенням про результати розгляду скарги від 28.11.2012 року за № 27882/09-10, яке отримано позивачем 03.12.2012 року, залишена без задоволення.

Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 в редакції Указу Президента «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" 28 червня 1999 року N 746/99, який діяв у 2004 році, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах, зокрема, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає, зокрема, заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.

З 01.01.2004 року набрав законної сили Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Пунктом 15 розділу 15 Прикінцевих положень Закону, у редакції, яка діяла у спірному періоді 2004 року та 1 квартал 2005 року, визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 11 Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 1 статті 14 Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності до вимог ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частиною 1 статті 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Але 10 березня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийняте розпорядження за № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», згідно якого вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, а також щодо зняття арешту з банківських рахунків зазначених осіб, який було накладено у зв'язку із стягненням згаданої заборгованості, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Аналіз наведених норм доводить, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Обов`язок сплати страхових внесків не залежить від статусу платника податку.

Зазначена позиція чітко визначена Верховним судом України та викладена у постановах, зокрема, від 09.03.2010 року, 09.12.2008 року, 29.05.2007 року та інші.

Але при цьому суд зазначає, що спірна вимога про сплату боргу за № Ю-283 на суму 190823,15 грн. складена відповідачем 11.07.2012 року відповідно до ст. 106 Закону.

Частинами 3,4 статті 106 Закону, у редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, був визначений порядок складання, надіслання платника, узгодження та виконання вимог про сплату боргу.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за № 2464 від 8 липня 2010 року (надалі Закон № 2464), яким ч. 3,4 ст. 106 Закону були виключені.

З наведеного вбачається, що спірна вимога була складена відповідно до норми законодавства, яка станом на 11.07.2012 року вже була не чинною.

Верховний суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року зазначає, що згідно зі ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, органи Пенсійного фонду України протиправно застосовують ст. 106 Закону, яка втратила чинність згідно Закону № 2464 і не діяла з 01.01.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, відповідач протиправно застосував 11.07.2012 року норми ст. 106 Закону під час складання спірної вимоги.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1569 грн. 41 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» 3 липня 1998 року N 727/98 в редакції Указу Президента « Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" 28 червня 1999 року N 746/99, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 58-р 10 березня 2005 року «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», ст. 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька про сплату боргу № Ю-283 від 11.07.2012 року на суму 190823,15 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні системи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1569 грн. 41 коп.

У судовому засіданні 21.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представника позивача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 лютого 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.