Справа № 2607/6517/12

Категорія 13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Войтенко Т. В. ,

при секретарі -Злобарю А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», ОСОБА_4, Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінком Інтер», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в особі правонаступника ОСОБА_14, про захист авторського права, виплату компенсації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» про захист авторського права, стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення авторського права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є співавторами твору (надалі «Твір 1») під назвою Науково-практичний коментар до законів України «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Вказаний твір підписано до друку 30 січня 2005 року та оприлюднено у 2006 році згідно умов авторського договору від 06 листопада 2004 р., укладеного між видавництвом «Юрінком Інтер» та позивачами.

Разом з тим, відповідачами по справі було оприлюднено власний твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.» на підставі авторського договору від 10 грудня 2010 року, укладеного з ТОВ «Центр учбової літератури» (надалі «Твір 2»).

Посилаючись на те, що при ознайомленні з текстом Твору 2 позивачі зауважили, що він повністю відповідає тексту Твору 1, співавторами якого вони є вони, позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 2, а.с. 46-47) просили:

- визнати такими, що порушують авторські права позивачів дії ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» щодо створення та опублікування (оприлюднення) твору «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.»;

- стягнути з трьох відповідачів в солідарному порядку на користь кожного з позивачів по 50 000 мінімальних заробітних плат компенсації за порушення авторського права, що становить 57 350 000,00 грн.;

- стягнути з трьох відповідачів в солідарному порядку на користь кожного з позивачів по 144 мінімальній заробітній платі, що становить 165 168,00 грн., на відшкодування моральної шкоди;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури», ОСОБА_4 та Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Український молодіжний правничий союз» опубліковувати та здійснювати реалізацію твору «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.» під іменем осіб, які порушують авторські права позивачів;

- зобов'язати відповідачів опублікувати в засобах масової інформації дані про допущене порушення авторського права та судове рішення щодо цього порушення;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалами суду до участі у даній справі були залучені в якості третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «Юрінком Інтер» як особа, яка попередньо здійснила опублікування Твору 1, а також інші співавтори твору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в особі правонаступника ОСОБА_14.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав доведеності факту порушення авторського права, що призвело до заподіювання авторам Твору 1 моральної шкоди.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги своїх довірителів підтримала та просила їх задовольнити.

Представник ТОВ «Юрінком Інтер» у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, заявлені позивачами, з посиланням на наявність необхідних письмових доказів по справі - висновків експертизи, проведеної за зверненням учасника провадження ТОВ «Юрінком Інтер».

Інші співавтори твору - треті особи по справі у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином (т. 1, а.с. 207-208, 210-211, 228; т. 2, а.с. 87, 90-95). Жодна з третіх осіб не заявила самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_16 у судове засідання не з'явився, просив відкласти розгляд справи з підстав, що перебуватиме у відрядженні та у зв'язку з хворобою ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 84). Разом з тим, суд з посиланням на неможливість затягування розгляду справи, відсутність доказів хвороби ОСОБА_4 та відрядження його представника ОСОБА_16, а також з огляду на те, що клопотання про відкладення розгляду справи було заявлено відповідачем підряд та повторно (т. 2, а.с. 38), визнав неповажними причини неявки відповідача та його представника у судове засідання та за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Представники інших відповідачів по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином (т. 2, а.с. 86, 88).

Заслухавши пояснення представників сторін та позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є авторами твору під назвою: «Науково-практичний коментар до законів України «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_1» / ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_6 та ін..; Відп. ред.. ОСОБА_12. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с.», який було видано (оприлюднено) у 2006 році видавництвом «Юрінком Інтер» на підставі авторського договору від 06 листопада 2004 р., укладеного між ТОВ «Юрінком Інтер» та позивачами ( т. 1, а. с. 10-14).

Разом з тим, 10 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Центр учбової літератури» було укладено авторський договір №ТВЕ-11122010 на видання та розповсюдження літературних творів (т .1, а.с. 14,15), відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав видавництву ексклюзивне право на видання та розповсюдження на території України свого рукопису: ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «Про виконавчу службу», «ІНФОРМАЦІЯ_3, який ОСОБА_4 передав в електронному варіанті видавництву для подальшого випуску.

Відповідно до п. 2.2. авторського договору відповідальність за зміст Твору 2 та юридичну правомірність передачі авторських прав видавництву несе виключно ОСОБА_4

Крім того, 10 грудня 2010 року між Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Український молодіжний правничий союз», президентом якої був ОСОБА_4, та Товариством «Центр учбової літератури» було укладено договір №ТВЕ-11122010 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до умов якого громадська організація передала видавництву рукопис Твору 2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «Про виконавчу службу», «ІНФОРМАЦІЯ_3, а видавництво повинно було здійснити його друк у вигляді книжки (т. 2, а.с. 27-36).

Відповідно до умов договору (пункт 3.3.) відповідальність за зміст Твору 2 та відсутність в ньому плагіату несе виключно Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Український молодіжний правничий союз».

Обставини укладення договорів знайшли своє вираження в матеріалах справи, а також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_18 - керівника видавничих проектів ТОВ «Центр учбової літератури». Так, свідок повідомив суду про те, що видавництво видавало багато творів ОСОБА_4 Всі твори передавалися ОСОБА_4 до видавництва в електронному варіанті. Зокрема Твір 2 було передано електронною поштою. Видавництво не здійснювало редагування Твору 2, лише здійснило його макетування і дизайн палітурки. Авторський договір та Акт прийому-передачі електронного варіанту рукопису Твору 2 укладався шляхом підписання їх видавництвом, направлення поштою ОСОБА_4, повернення у видавництво вже підписаним.

Перевірку авторства Твору 2 видавництво не здійснювало, оскільки встановлення дійсного авторства творів є практично неможливим та не є необхідним в силу умов авторського договору, відповідно до якого видавництво не несе відповідальність за порушення авторського права виданням творів, запропонованих до видання замовниками.

На підставі авторського договору з ОСОБА_4 та договору з Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Український молодіжний правничий союз» в особі ОСОБА_4 видавництвом ТОВ «Центр учбової літератури» у 2011 році було опубліковано Твір 2: «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.».

На другому аркуші Твору 2 поруч з іменами (найменуваннями) відповідачів по справі міститься знак охорони авторського права ©, чим вони заявили своє авторство Твору 2.

Посилаючись на те, що Твір 1, який є результатом творчої праці позивачів, та Твір 2 за змістом нічим не відрізняються, а відтак є результатом плагіату, позивачі звернулися до суду з даним позовом та їх права підлягають захисту судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Твір 1 як літературний письмовий твір наукового характеру (книги) є об'єктом авторського права.

Авторами Твору 1 є позивачі по справі та треті особи, що ніким не оспорено.

Положення ст. 441 Цивільного кодексу України передбачає, що використанням твору є, зокрема, його опублікування (випуск у світ), відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, його продаж.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Відповідно до висновку науково-правової експертизи №23/1 від 16 березня 2011 року Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПН України відповідачі по справі, розмістивши на Творі 2 знак охорони авторського права © засвідчили факт визнання за ними виключних майнових прав на твір та інформування про це будь-яких осіб (т. 1, а.с.16-47).

Відповідно до висновку науково-правової експертизи №23 від 15 березня 2011 року Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПН України у Творі 2 автора ОСОБА_4 використано текст Твору 1 шляхом відтворення або переробки останнього. Використання у Творі 2 тексту Твору 1 є неправомірним (т. 1, а.с.88- 111).

Вказані експертні висновки судом сприймаються як докази того, що відповідачами по справі було вчинено плагіат.

Такі висновки суду не спростовуються твердженнями представника відповідача щодо їх неналежності з огляду на те, що замовником експертизи була третя особа по справі, висновки затверджені зацікавленою особою ОСОБА_19, а тому суд повинен вилучити їх з числа доказів по справі, оскільки клопотання про призначення судової експертизи об'єктів права інтелектуальної власності на предмет плагіату стороною відповідачів не заявлялось, а долучені до матеріалі справи висновки досліджені судом та взяті до уваги як письмові докази у відповідності до положень абз. 4 -5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року N 5 в яких зазначено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору; авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Позивачі по справі не давали дозволу на використання відповідачами Твору 1, а тому в силу вимог ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права» вчинений відповідачами плагіат дає підстави для судового захисту порушеного авторського права.

Частина 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає такі способи захисту авторських прав суб'єктів авторського права у судовому порядку як відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права з визначенням розміру відшкодування, виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, заборону опублікування творів.

Вказані способи захисту авторських прав авторів Твору 1 заявлені позивачами, а тому підлягають задоволенню шляхом визнання такими, що порушують авторські права позивачів дії ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» щодо створення та опублікування (оприлюднення) Твору 2, а також шляхом заборони відповідачам по справі опубліковувати та здійснювати реалізацію Твору 2.

Визначаючи розмір компенсації за порушення авторського права суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5 у визначенні розміру такої компенсації судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до п. 42 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Виходячи із засад справедливості та розумності, суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів по справі компенсацію за порушення авторського права у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, що станом на день ухвалення рішення становить 57 350,00 гривень, на кожного з авторів - позивачів по справі та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення такої компенсації у заявленому більшому розмірі.

Визначаючи коло осіб, з яких підлягає стягненню компенсація за порушення авторського права та моральна шкода, суд керується умовами укладеного видавництвом ТОВ «Центр учбової літератури» з ОСОБА_4 та громадською організацією договорами, відповідно до яких видавництво не несе відповідальність за плагіат Твору 2. За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення компенсації та моральної шкоди лише з ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз».

Такі висновки суду в силу умов договорів, відповідно до яких ТОВ «Центр учбової літератури» не несе відповідальність за порушення авторського права, не спростовуються твердженнями позивачів, що видавець відповідно до вимог Закону України «Про видавничу справу» зобов'язаний дотримуватися норм авторського права та повинен бути відповідачем по справі, оскільки допустив використання Твору 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вважаючи доведеним факт порушення авторських прав позивачів та враховуючи, що таке порушення приносить душевні страждання позивачам, яким важко усвідомлювати те, що Твір 1, в який вони вклали свій багаторічний досвід та знання, виданий від імені іншої особи, що спричинило немайнові втрати позивачів, які неможливо відновити повністю, суд приходить до висновку про необхідність здійснення грошової компенсації немайнових втрат позивачів шляхом часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а відтак вважає справедливим стягнути з відповідачів по справі ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз»на користь позивачів в солідарному порядку 3 000 грн. на кожного з позивачів.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження №0255 від 25 січня 2013 року (т.2, а.с. 67-74), відповідно до якого внаслідок порушення авторського права ОСОБА_3 були спричинені негативні психологічні переживання (моральні страждання), орієнтовний розмір компенсації яких становить 144 мінімальних заробітних плат, оцінюється судом як письмовий доказ заподіяння моральної шкоди, однак суд ставиться критично до розміру запропонованого експертом відшкодування з підстав його нерозумності.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів в частині зобов'язання відповідачів опублікувати в засобах масової інформації дані про допущені порушення авторського права та судове рішення щодо цього порушення, оскільки такий спосіб захисту авторських прав ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачає для позасудового захисту, а у разі судового захисту відповідно до ст. 432 ЦК України позивачі мали б зазначити конкретні засоби масової інформації для опублікування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути з ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» по 1663,15 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 433, 435, 438, 440 - 442 ЦК України, ст. ст. 1, 8, 9, 11 - 15, 28, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII зі змінами і доповненнями, ст. 20 Закону України «Про видавничу справу», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 216, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати такими, що порушують авторські права авторів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дії ОСОБА_4 та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» щодо створення та опублікування (оприлюднення) твору «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» (код ЄДРПОУ 36433860) 57 350,00 гривень компенсації за порушення авторського права та 3000,00 гривень моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» (код ЄДРПОУ 36433860) 57 350,00 гривень компенсації за порушення авторського права та 3000,00 гривень моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» (код ЄДРПОУ 36433860) 57 350,00 гривень компенсації за порушення авторського права та 3000,00 гривень моральної шкоди.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (код ЄДРПОУ 31114240), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Український молодіжний правничий союз» (код ЄДРПОУ 36433860) опубліковувати та здійснювати реалізацію твору «ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3 - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 616 с.».

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» (код ЄДРПОУ 36433860) по 1663,15 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог позивачам відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Т. В. Войтенко