ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.13 р.

Справа № Д12/110(2/6)

За позовом Прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ, Фонду державного майна України, м. Київ, Академії аграрних наук України, м. Київ, Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми "Наукова", м. Дніпропетровськ

до Комерційного Банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними Договору застави № 5/Н від 01.04.1998 р., Додаткової угоди № 1 від 16.06.1999 р.

Суддя Боділовська М.М.

Представники :

Від Прокурора: Овчар Т.В., посвідчення № 001421 від 27.08.2012 р.

Від Позивача-1: Бестаєв І.Л., довіреність № 09-52/1/287 від 29.01.2013 р., довіреність № 9.1-32/1513 від 27.12.2012 р.

Від Позивача-2: не з'явився

Від Позивача-3: не з'явився

Від Позивача-4: не з'явився

Від Відповідача: Полторацька О.В., довіреність № 1446-О від 23.06.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Академії аграрних наук України, Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми "Наукова" звернувся з позовом до Комерційного Банку "Приватбанк" про визнання недійсними Договору застави № 5/Н від 01.04.1998 р., Додаткової угоди № 1 від 16.06.1999 р.

Ухвалою від 12.03.2001 р. провадження у справі № 2/6 було зупинено до закінчення арбітражним судом Дніпропетровської області проваджень у справах № Д1-40, Д27/22, Д/12/11, 12/173.

Ухвалою Вищого господарського суду від 11.07.2001 р. справа передана за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області на підставі п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.06.2001 р. № 2539-ІІ "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України".

Ухвалою від 09.08.2001 р. справу № 2/6 прийнято до провадження суддею Жуковою Л.В.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з тим, що суддя Жукова Л.В. не працює в господарському суді Дніпропетровської області, справу № Д12/110(2/6) передано для розгляду судді Мельниченко І.Ф. та ухвалою від 24.10.2011 р. прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р. провадження у справі № Д12/110(2/6) було поновлено у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області № 1604 від 27.11.2012 р. проведено повторний автоматичний розподіл справи № Д12/110(2/6) у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Дніпропетровської області І.Ф. Мельниченко на лікарняному.

Ухвалою від 28.11.2012 р. справу № Д12/110(2/6) прийнято до провадження суддею Боділовською М.М., розгляд справи в засіданні призначено на 15.01.2013 р.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.01.2013 р. за клопотанням Позивача-1 строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

Прокурор підтримує позовні вимоги.

Позивач-1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав відзив на позов.

Позивачі-2, 3 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень 23.01.2013 р. та 24.11.2013 р., представників в судове засідання не направили, причини неприбуття не повідомили.

Позивач-4 надав пояснення, відповідно до яких просив вирішити спір на розсуд суду.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 11.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.1998 р. між Дніпропетровською науково-виробничою агрофірмою "Наукова", правонаступником якої Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" та Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" в забезпечення виконання зобов'язань по кредитним договорам № 152 від 12.12.1996 р., № 23 від 14.03.1997 р., № 24 від 17.03.1997 р., № 95 від 30.10.1997 р., № 59 від 18.07.1997 р. укладено Договір застави, відповідно до умов якого заставодавець передав заставодержателю в заставу належний йому на праві оперативного управління на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. № 838-Р цілісний майновий комплекс Дніпропетровського автопідприємства № 11254 (без рухомого складу), згідно акту передачі від 02.04.1997 р., що складається з майна переліченого в інвентаризаційній відомості № 1 та розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 2-й км.

Пунктом 13 Договору застави сторонами оцінено вартість заставного майна у розмірі 3 169 726 грн.

16.06.1999 р. до Договору застави було укладено Додаткову угоду № 1, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поветкіною Н.М. 17.06.1999 р. та зареєстровану в реєстрі за № 2022, відповідно до якої пункт 2 Договору застави викладено в новій редакції та визначено, що договором застави також забезпечується виконання зобов'язань Дніпропетровською науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" за кредитним договором від 08.06.1999 р. № 52; п. 13 договору застави викладений в новій редакції та визначений еквівалент вартості предмету застави в сумі 1 561 441 дол. США; договір застави доповнений пунктами 19, 20, якими врегульовано питання перевірки предмету застави та гарантій надання документів.

10.10.1996 р. Фондом державного майна України було затверджено наказ № 28 ДП "Про прийняття рішення щодо приватизації об'єкта", відповідно до якого було прийнято рішення про приватизацію науково-виробничої фірми "Наукова". 13.10.1998 р. Фондом державного майна України затверджено наказ щодо скасування рішень з приватизації агрофірми "Наукова".

Прокурор вважає, що на момент укладення Договору застави агрофірма "Наукова" знаходилась у стадії приватизації.

Згідно ст. 11 Закону України "Про заставу", з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Договір застави № 5/Н від 01.04.1998 р. та додаткова угода № 1 від 16.06.1999 р. укладено за погодженням з Українською Академією аграрних наук, що не є органом державної виконавчої влади та не має повноважень щодо управління зазначеним майном в частині надання дозволів на заставу цілісних майнових комплексів та структурних підрозділів державних підприємств.

У зв'язку з тим, що Договір застави було укладено без дозволу органу приватизації, яким на момент укладання договору був Фонд державного майна України, Прокурор просить суд визнати недійсним Договір застави № 5/Н від 01.04.1998 р. та Додаткову угоду № 1 від 16.06.1999 р., укладених між Дніпропетровською науково-виробничою агрофірмою "Наукова" та Відповідачем.

Позивач-1 позовні вимоги підтримує, зазначає, що відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Державне майно закріплене за Українською академію аграрних наук у відповідності до постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 р. № 1370-ХІІ "Про статус Української академії аграрних наук" на праві господарського відання.

В пункті 8.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 06.10.1994 р. № 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів" зазначено, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу" в редакції Закону України від 25.02.1994 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про заставу", державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

У зв'язку з викладеним, Позивач-1 просить суд визнати недійсним Договір застави та Додаткову угоду до нього, оскільки спірний Договір було укладено відносно державної власності, яка знаходилась в оперативному управлінні Науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" за відсутності погодження власника або уповноваженого ним органу.

Позивач-2 у відзиві на позов від 03.03.2001 р. № 10-25-2721, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позивач-3 пояснень до суду не надав.

Позивач-4 надав пояснення, відповідно до яких просив вирішити спір на розсуд суду та повідомив, що ДП "НВД АФ "Наукова" НААН" не може бути позивачем за цим позовом, оскільки Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому надано законом повноваження органу виконавчої влади. Тобто він має захищати інтереси саме держави, а не підприємств, установ і організацій (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99).

Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про власність", суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради. Управління державним майном здійснює відповідно Верховна Рада і місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи.

Постановою Президії Верховної Ради України № 1370 від 29.07.1991 р. "Про статус Української академії аграрних наук" (УААН) встановлено, що УААН є самоврядною організацією, за якою закріплюється земля, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ.

Згідно зі Статутом УААН, прийнятим Загальними зборами УААН 11.03.1992 р. (чинний на момент укладення договору застави), Академія - самоврядна наукова організація, що уповноважена управляти державним майном. Економічною основою діяльності Академії є закріплені за нею земля, всі основні і обігові фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні (користуванні) її установ, підприємств і організацій (п. 1.4. статуту). Академія для виконання покладених на неї завдань забезпечує (здійснює) управління закріпленим за нею державним майном (п. 1.8.2. статуту). Державне майно наукової установи і організації, яке закріплено за нею Академією належить цій установі, організації на правах оперативного управління, а за госпрозрахунковими підприємствами і організаціями - на правах повного господарського відання.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 статуту науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" від 23.09.1997 р., агрофірма є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку; безпосередньо підпорядкована власнику майна та землі - Академії аграрних наук України.

Згідно п. п. 2.1, 2.3 статуту, одними із головних завдань агрофірми є виробництво, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції, надання сільськогосподарських послуг за межами агрофірми, вирощування та реалізація племінного молодняка великої рогатої худоби.

Пунктом 4.2 статуту встановлено, що майно агрофірми є державною власністю та закріплюється за агрофірмою Академією на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління та користування агрофірма розпоряджається зазначеним майном відповідно до статутних та господарських завдань своєї діяльності, згідно з чинним законодавством та цим статутом (п. 4.3 статуту).

Виходячи з того, що майно агрофірми "Наукова" належить їй на праві повного господарського відання, а органом управління державним майном, що знаходиться в розпорядженні установ УААН, є Українська академія аграрних наук, остання має всі передбачені законом повноваження на надання дозволу на передачу майна агрофірми в заставу згідно з ч. 4 ст. 11 Закону "Про заставу".

Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", сторони мають право укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом. З моменту усунення порушень угода стає дійсною.

Відповідач зазначає, що з моменту укладення сторонами, які мали належні повноваження, Додаткової угоди № 1 від 16.06.1999 р. до Договору застави № 5/Н від 01.04.1998 р., угода про заставу стала дійсною.

В п. 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Дана правова норма безпосередньо не визначає недійсність договору застави майна, укладеного без дотримання вимог цієї норми. Така правова позиція підтверджена, зокрема, постановами Верховного Суду України від 14.03.2006 р. у справі № 40/168-05, від 26.04.2006 р. у справі № 37/137-05, від 26.04.2006 р. у справі № 47/169-05, вії 21.03.2006 р. у справі № 37/192-05, від 14.03.2006 р. у справі № 40/217-05.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів ст. 11 Закону України "Про заставу майна" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Прокурор зазначає, що передаючи в заставу цілісний майновий комплекс, ДП "НВПА "Наукова", як то передбачено ч. 4 ст. 11 Закону України "Про заставу", мало б погодити свої дії із органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, тобто Фондом державного майна України.

Однак, норма ч. 4 ст. 11 Закону України "Про заставу" не регулює питання приватизації, а лише порядок передачі майна в заставу залежно від виду майна (цілісний майновий комплекс) та правового режиму такого майна (повне господарське відання). Пунктом 4.2 Статуту ДП "НВПА "Наукова" встановлено, що майно агрофірми є державною власністю та закріплюється за агрофірмою Академією на правах оперативного управління. Тому, ДП "НВПА "Наукова" повинна була передавати майно в заставу відповідно до порядку, встановленого статутом, а саме: шляхом погодження передачі майна із Українською академією агарних наук.

Частиною 5 ст. 11 Закону "Про заставу" визначено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на момент прийняття ФДМУ наказу), приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Як встановлено ст. 11 Закону "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-технікумів здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх у акціонерні товариства.

Враховуючи зазначене, рішення про приватизацію сільськогосподарських підприємств, яким є Позивач-4, приймається загальними зборами (зборами уповноважених) за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Державні органи приватизації не наділені правом прийняття рішень про приватизацію сільськогосподарських державних підприємств в порядку передбаченому ст. 12 Закону України "Про приватизацію державних підприємств" в редакції на момент прийняття наказу від 10.10.1996 р. № 28-ДП; вказаний наказ та приватизація Позивача-4 не були погоджені Кабінетом Міністрів України.

Наказ від 10.10.1996 р. № 28-ДП не є належним доказом прийняття рішення про приватизацію ДП "НВПА "Наукова", оскільки діючим на той час законодавством передбачено іншу форму такого рішення та іншу особу, яка уповноважена такі рішення приймати. До того ж, наказом Фонду державного майна України від 13.10.1998 р. №1958 наказ від 10.10.1996 р. № 28-ДП скасовано.

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 р. № 1370-XII "Про статус Української академії аграрних наук", Українська академія аграрних наук є самоврядною організацією, яка входить до складу агропромислового комплексу республіки. Академія діє на основі законів Української РСР та власного Статуту і разом з Академією наук Української РСР забезпечує розвиток фундаментальних досліджень, здійснює підготовку наукових кадрів та спеціалістів вищої кваліфікації. За Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно президією Академії. Українська академія аграрних наук самостійно вирішує всі питання внутрішнього життя, зв'язків і взаємовідносин з іншими органами, організаціями, товариствами, в тому числі і зарубіжними, відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням положень статуту Дніпропетровської науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" та постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 р. № 1370-XII "Про статус Української академії аграрних наук", застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст. ст. 1, 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України "Про заставу", суб'єктом уповноваженим управляти майном Дніпропетровської науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" на момент укладання спірного Договору застави була Українська академія агарних наук, яка правомірно надала дозвіл на укладання Договору застави від 01.04.1998 року № 5/Н.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Тобто, суб'єктом уповноваженим управляти майном Позивача-4 на момент укладання спірного Договору застави була Українська академія агарних наук, а не Фонд державного майна.

Згідно постанови Верховного суду України від 26.04.2006 р. у справі № 37/137-05, відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Частина 5 ст. 11 Закону України "Про заставу" безпосередньо не визначає недійсність договору застави майна, укладеного без дотримання вимог цієї норми.

Враховуючи, що наказ Фонду Державного майна України від 10.10.1996 р. № 28-ДП не є належним доказом прийняття рішення про приватизацію Позивача-4, (оскільки діючим на той час законодавством передбачено інший порядок прийняття такого рішення, іншу форму цього рішення та іншу особу, яка уповноважена це рішення приймати), інших доказів перебування Позивача-4 у процесі приватизації під час передання його майна в заставу за спірним договором не надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Прокурором не доведено наявність підстав для визнання спірного Договору застави та Додаткової угоди до нього недійсними, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 32-34, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

15.02.2013 року

Суддя

М.М. Боділовська