open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 212/8827/2012

Справа № 212/8827/2012

Провадження № 2/127/106/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саблук С. А.,

при секретарі Храновській І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи Вінницького торгівельно-економічного інституту про визнання права власності на гараж, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що він, добросовісно, безперервно, законно та відкрито володіє і користується гаражем - окрема капітальна споруда у складі 6 боксів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з червня 1994 року, а з серпня 1995 року, вказаним гаражем добросовісно, безперервно, законно та відкрито володію і користується його син ОСОБА_1. Будівництво вказаного гаражу було дозволене розпорядженням виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницькому ЦНТІ від 27.05.1991 за №233р. Погоджені технічні умови на тепло забезпечення вказаного гаражу від 20.03.1992 за №09/370. 15.02.1994 на підставі договору підряду на капітальне будівництво №2 між Вінницьким ЦНТІ та БМУ-6, яке ОСОБА_2 очолює по теперішній час, БМУ-6 за власний рахунок побудувало вказаний гараж. Однак, Вінницький ЦНТІ не оплатив будівельні роботи та матеріали і тому 24.06.1994 між БМУ-6 та ОСОБА_2 був заключний типовий Договір №45 на ремонт і будівництво жилих будинків, квартир, господарських, побутових будівель і споруд по замовленням населення, відповідно до якого ОСОБА_2, виступив замовником на будівництво вказаного гаражу та у відповідності до ч. 3 даного Договору 27.06.1994 оплатив витрати на будівництво вказаного гаража, за рахунок дивідендів, в сумі 13318016 крб.. та розпочав ним користуватись. А з серпня 1995 року передав вказаний гараж у постійне володіння і користування ОСОБА_1 Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з позов про визнання права власності на вказаний гараж.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позов не визнає в повному обсязі, та просить відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи Вінницького торгівельно-економічного інституту в судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позов не визнає в повному обсязі, та просить відмовити в його задоволенні.

Перевіривши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як на підстави позову ОСОБА_2 посилається на положення ст. 128 ЦК УРСР, ст.ст. 321,328,331,392 ЦК України, договір №2 підряду на капітальне будівництво від 15.02.1994р. укладеного між ЦНТЕІ та БМУ на будівництво гаражів, типовий договір №45 укладений між БМУ №6 в особі ОСОБА_2 та самим ОСОБА_2 на будівництво гаража, квитанції, письмові свідчення свідків та довіреність видана ОСОБА_2

Так 27.05.1991р. Міжгалузевому територіальному центру науково-технічної інформації і пропаганди розпорядженням виконавчого комітету Вінницької міської ради №233р. було надано дозвіл на проектування і будівництво гаража на території центру по вул.. Хмельницьке шосе.

15.02.1994р. між ЦНТЕІ та БМУ було укладено договір підряду на капітальне будівництво гаражів.

Умовами договору не передбачено проведення будівництва третіми особами. Згідно ст. 353 ЦК УРСР за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду на капітальне будівництво укладається замовником з однією будівельною організацією, а у випадках і в порядку, що визначаються Радою Міністрів СРСР, з двома і більше будівельними організаціями, які вправі як генеральний підрядчик на основі договору субпідряду доручати виконання окремих комплексів робіт спеціалізованим організаціям (стаття 164 цього Кодексу). За згодою генерального підрядчика договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з монтажними або іншими спеціалізованими організаціями.

Отже посилання позивача на типовий договір №45 укладений між БМУ №6 в особі ОСОБА_2 та самим ОСОБА_2 на будівництво гаража є безпідставним, оскілки будь-яких повноважень ОСОБА_2 на будівництво гаража замовник ЦНТЕІ не надавав.

Згідно із ст.ст. 58,60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, позивачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо проведення будівництва саме ОСОБА_2 а не БМУ яке є підрядником.

Згідно ст. 356 ЦК УРСР за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за це сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує в сумі, не покритій неустойкою, збитки, що виразилися у зроблених другою стороною витратах, у втраті або пошкодженні її майна.

Аналогічне передбачено і п. 32 «Правил про договір підряду на капітальне будівництво», затверджених постановою ради міністрів РСР від 26.12.1986р. №1550 а саме при порушення замовником договірних обов'язків, він сплачує підрядчику: за затримку розрахунку за виконані будівельно-монтажні роботи при консервації об'єктів та прийомі законсервованих об'єктів і матеріальних цінностей - пеню в розмірі 0,05 процента вартості виконаних будівельно-монтажних робіт по таким об'єктам за кожний день прострочки, але не менше 150 карбованців та не більше500 карбованців в день.

Отже, БМУ у випадку відсутності розрахунків за побудоване майно з боку замовника не набувало будь-яких майнових прав на побудоване майно а лише мало право звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості та пені.

У випадку же будівництва гаражу саме ОСОБА_2 без укладання договору із замовником ЦНТЕІ то слід зазначити, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції 16.11.1992року) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Так землекористувачем земельної ділянки на якій було проведено будівництво являвся згідно державного акту на право користування землею серії Б №00053 зареєстрованого за №53 в 1980році Вінницький міжгалузевий територіальний центр науково-технічної інформації і пропаганди. В даний час Вінницький торговельно-економічний інститут згідно державного акту на право постійного користування землею з 2006року.

П.1.2. СНиП 3.01.01-85* «Організація будівельного виробництва» затверджені постановою Держбуду СССР від 02.09.1985р. № 140 визначали, «до початку виконання будівельно-монтажних, в том числі підготовчих, робіт на об'єкті замовник зобов'язаний отримати у встановленому порядку дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт. Виконання робіт без вказаного дозволу забороняється».

Згідно «Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» затвердженого постановою КМУ від 25 березня 1993 р. N 225 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконують такі основні функції: видають забудовникам дозволи на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, реєструють об'єкти, на яких виконуються ці роботи, у порядку, встановленому Мінбудархітектури.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 05.10.1994р. №239 було затверджено ДБН А.3.1-3.94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» введених в дію з 01.01.1995р. п.п. 3.1,3.2,3.8.3.9,3.10,3.11 (рекомендовані) якого визначали, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури. Ці об'єкти рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається державною технічною комісією. Державні технічні комісії призначаються районними та міськими виконкомами місцевих Рад народних депутатів. Рішення про введення в експлуатацію видається на закінчені будівництвом об'єкти, які підготовлені до експлуатації, та по яких повністю виконані будівельно-монтажні роботи в обсязі, передбаченому проектом. Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії (додаток 4), в якому приймається рішення про готовність до введення об'єкта в експлуатацію. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив комісію Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до введення в експлуатацію об'єкта, підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.

07.07.1997р. розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №222 було затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю», викладений в новій редакції згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 13.03.2000р. №89 який також передбачав відповідні положення щодо необхідності створення приймальних комісій, складання, погодження та затвердження актів прийомки до експлуатації.

З наведеного слідує, що починаючи з 1994року так і на даний час для прийняття в експлуатацію гаражів необхідно було створити приймальну комісію, скласти, погодити та затвердити акт прийомки до експлуатації.

Згідно договору №45 від 24.06.1994р. на якій посилається позивач (п. 16) передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи відповідно до акту прийому робіт.

„Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена наказом комунального господарства УРСР від 31.01.1966р., „Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", затверджених наказом № 56 від 13.12.1995 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 31/1056 від 19.01.1996 року, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом МЮУ від 05.07.2002р. №7/5 передбачалась обов'язкова реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в тому числі і гаражи.

Тому посилання позивача на положення ст. 128 ЦК УРСР також є безпідставними оскільки акту прийому-передачі гаражів позивач не надає і проведення державної реєстрації про відсутність якої зазначає позивач було передбачено положеннями зазначених вище нормативно-правових актів.

Також є безпідставним посилання позивача на вимоги ст. 331 ЦК України, які визначають, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки як вже зазначалось вище право власності на гаражі можливо набути згідно раніше діючого так і на даний час діючих нормативно-правових актів лише після прийому його в експлуатацію та проведення його державної реєстрації.

Тому позивач не набув будь-яких прав на зазначений об'єкт нерухомого майна у випадку доведеності ним будівництва докази якого в матеріалах відсутні позивач у відповідності до положень ч. 3 ст. 331 ЦК України може вважатись лише власником будівельних матеріалів.

Так само безпідставним є посилання позивача на положення ст.392 ЦК України, оскільки лише власник може звернутись із таким позовом. В даному випадку ОСОБА_2 не набув у встановленому законодавством порядку права власності на майно.

У випадку же будівництва гаражу саме ОСОБА_2 без укладання договору із замовником ЦНТЕІ без дозвільних документів, розробленого, погодженого та затвердженого проекту то у відповідності до вимог ст. 376 ЦУК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі ст.ст. 321,328,331,392 ЦПК України та керуючись ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи Вінницького торгівельно-економічного інституту про визнання права власності на гараж - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 29240348
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку