-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 2-117/11
Провадження № 2/552/52/2012
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2012 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Боднар О. С.
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та УПРАВЛІННЯ ПО ОБЛІКУ, РОЗПОДІЛУ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЖИТЛА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, із залученням до розгляду у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 14" й АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК «УКРСИББАНК», - «Про визнання довіреності, наказу про передачу квартири у приватну власність, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними й застосування наслідків недійсності угоди, а також виселення», -
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, із залученням до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 й КП «ЖИЛЦЕНТР № 5" «Про визнання довіреності, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними й застосування наслідків недійсності угоди, а також виселення», в якому просив:
·поновити строки позовної давності на звернення до суду із позовом;
·визнати довіреність, посвідчену нотаріально 19.04.2004 року за реєстровим № 927 приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від його імені на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсною як угоду, укладену недієздатною фізичною особою, яка в момент її укладення не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а також як угоду, що суперечить вимогам закону;
·визнати свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради 27.04.2004 року, щодо належності йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, недійсним як таке, що суперечить вимогам закону, й застосувати наслідки недійсності угоди, повернувши сторони у первісний стан й передавши цю квартиру на баланс КП «Жилцентр № 5»;
·визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01.10.2004 року від його імені ОСОБА_2 як продавцем з одного боку та ОСОБА_4 як покупцем з другого боку й посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2930, - недійсним як такий, що суперечить вимогам закону, застосувавши наслідки недійсності угоди -повернути сторони у первісний стан -передати квартиру АДРЕСА_1 у його користування, а з ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_4 одержані ним грошові кошти у сумі 8420 гривень;
·виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення;
·стягнути солідарно судові витрати з відповідачів (т. 1 а. с. 5 -10).
В подальшому, скориставшись правом, наданим йому частиною 2 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги й залучив до участі у справі в якості співвідповідача ще й Макіївську міську раду, а в якості ще одної третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: КП «ЖЄК № 14" й АКІБ «УкрСиббанк», виключивши з їх числа КП «Жилцентр № 5»(т. 2 а. с. 26 -29).
На обґрунтування своїх остаточних збільшених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в квартирі АДРЕСА_1 він мешкав разом із дружиною - ОСОБА_10 з 1990 року, а після розірвання шлюбу продовжив мешкати в ній один, втратив роботу, з часом став зловживати спиртними напоями, втратив суспільні зв'язки з родичами, друзями, знайомими. В цей період часу він втратив особисті документі: свідоцтво про розірвання шлюбу, довідку про індивідуальний податковий номер. Крім того, паспорт громадянина в нього був старого зразка, тобто не громадянина України, а громадянина СРСР. Оскільки у квартирі він мешкав один та був відповідальним квартиронаймачем, росли борги за комунальні послуги та квартиру плату. Приблизно у квітні 2004 року, коли він постійно пиячив, біля нього з'явились якісь люди, які його поїли спиртними напоями, не даючи можливості прийти в себе, кудись возили, де він підписував якісь документи. Одного разу він прийшов до тями у запертій незнайомій квартирі, не пам'ятаючи, як він до неї потрапив та задля чого. Його сторожили, тримали під постійним контролем, не дозволяючи піти й супроводжували на прогулянках, під час одної з яких він втік та знайшов товариша, який допоміг отримати гроші, уникнути переслідувань цих незнайомих людей й поїхати до рідного брата у місто Маріуполь. Там, знаходячись у хворобливому психічному стані, обумовленому надмірним і постійним протягом тривалого часу споживанням спиртних напоїв, був змушений у період часу з 29.04.2004 року по 04.08.2004 року пройти стаціонарне лікування у психоневрологічній лікарні № 7 міста Маріуполя. Після виписки з лікарні у серпні 2004 року він навідався до своєї квартири й побачив, що нікого із сторонніх осіб в ній не мешкає, все так, як і за його мешкання в цій квартирі. Протягом 2004-2006 років він проживав у свого брата в місті Маріуполі, оскільки побоювався за своє життя та мав необхідність у подальшому лікуванні, але періодично відвідував свою квартиру, відкривав її своїми ключами. У квартирі все було незмінним, вона була у тому ж стані, як й до зазначених подій, в квартирі ніхто не проживав, сторонніх осіб там не було. 19.12.2006 року він звернувся до КП «БТІ м. Макіївки»та з'ясував, що його квартира 27.04.2004 року ним приватизована, 01.10.2004 року за нотаріально посвідченій довіреності, виданій ним на ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 19.04.2004 року, продана ОСОБА_4 за 8420 гривень. Договір та довіреність посвідчені одним й тим же приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Зазначив, що в зв'язку з постійним перебуванням у стані алкогольного сп'яніння, не розумів значення своїх дій, взагалі не розумів, що діється, не робив та не міг робити свідомих дій, а тому видана під час зазначеного стану довіреність на приватизацію та розпорядження квартирою, має бути визнана недійсною. Оскільки на підставі зазначеної довіреності була здійснена приватизація, а у наступному й продаж квартири, визнанню недійсними підлягають також й наказ про передачу у власність йому квартири із свідоцтвом про право власності на житло на його ім'я, договір купівлі-продажу квартири. При цьому вважає, що необхідно сторони повернути у первинний стан. Крім того, зазначив, що будь-яких грошей від розрахунку за квартиру він не отримував, а про порушення свої прав дізнався тільки 19.12.2006 року, коли отримав відомості від КП «БТІ м. Макіївки». Просив:
·поновити строки позовної давності на звернення до суду із цим позовом;
·визнати довіреність, посвідчену нотаріально 19.04.2004 року за реєстровим № 927 приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від його імені на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсною як угоду, укладену недієздатною фізичною особою, яка в момент її укладення не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а також як угоду, що суперечить вимогам закону;
·визнати наказ Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради № 540 від 27.04.2004 року про передачу йому у власність квартири АДРЕСА_1 незаконним;
·визнати свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради 27.04.2004 року, щодо належності йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, недійсним як таке, що суперечить вимогам закону, й застосувати наслідки недійсності угоди, повернувши сторони у первісний стан: передати цю квартиру на баланс КП «ЖЕК № 14»;
·визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01.10.2004 року від його імені ОСОБА_2 як продавцем з одного боку та ОСОБА_4 як покупцем з другого боку й посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2930, - недійсним як такий, що суперечить вимогам закону, застосувавши наслідки недійсності угоди: повернути сторони у первісний стан -передати цю квартиру у його користування, а з ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_4 одержані ним грошові кошти у сумі 8420 гривень;
·виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення;
·стягнути солідарно судові витрати з відповідачів.
Позивач ОСОБА_1 скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 38 Цивільного процесуального кодексу України щодо прийняття участі у цивільній справі через представника, й до зали судових засідань не з'явився. Надав письмову заяву, зареєстровану за вхідним № 8603/11-вх від 30.03.2011 року, з проханням справу розглянути у його відсутність, за умови обов'язкової участі у судовому засіданні його представника -адвоката ОСОБА_11, із зазначенням, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник позивача -адвокат ОСОБА_11, що діяла на підставі договору про надання адвокатських послуг, укладеного в місті Маріуполь Донецької області 22.02.2011 року між ОСОБА_1 як клієнтом та нею як адвокатом, й свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, виданого 18.10.2000 року Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, у судове засідання теж не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду письмову заяву, зареєстровану за вхідним № 14193/12-вх від 05.06.2011 року, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує та просить його ухвали, стягнувши з відповідачів судові витрати.
Представник відповідачів Макіївської міської ради та Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Супруненко О. С., що діяла на підставі довіреності , виданої начальником Управління Кудряшовою О. П. 01.02.2012 року за вихідним № 30/01-06/121 та Міським головою Мальцевим О. М. 07.02.2012 року за вихідним № 05/12-04156, у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутності з урахуванням того, що при ухваленні рішення вони покладаються на рішення суду.
Крім того, в матеріалах справи містяться заперечення на позов, зареєстровані за вихідним № 30/01-06/1264 від 01.12.2010 року та за вхідним № 2109/11-вх від 03.02.2011 року, в яких Начальник Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Стасюк Н. К. зазначив, що вони позов ОСОБА_1 не визнають у зв'язку із тим, що з боку Управління будь-яких порушень при приватизації квартири АДРЕСА_1 допущено не було. Від імені наймача даної квартири діяв його представник за нотаріально посвідченою довіреністю -ОСОБА_2, який надав всі необхідні документи і отримав свідоцтво про право власності на житло на ім'я ОСОБА_1 На час здійснення приватизації квартири, довіреність ані скасованою, ані визнаною недійсною не була, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 згідно із свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2, виданого 18.12.2010 року Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області) неодноразово у судове засідання не з'являлися, про місце та час розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у їх відсутність не надавали, про причини своєї неявки суд не повідомляли, скористались правом, наданим їм частиною 1 статті 38 Цивільного процесуального кодексу України щодо прийняття участі у цивільній справі через представника.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 -ОСОБА_17, що діяла на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від 23.05.2011 року та 18.07.2011 року відповідно, до суду не з'явилась, про місце та час розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність не надавала, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, про місце та час розгляду справи був сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до вимог частини 9 статті 74 Цивільного процесуального кодексу України через оголошення у пресі, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: КП «ЖЕК № 14" й АКІБ «УкрСиббанк», - неодноразово у судове засідання не з'являлися, про місце та час розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у їх відсутність не надавали, про причини своєї неявки суд не повідомляли.
Відповідно до приписів частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідачів та їх представників, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, за умови не надходження від них заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечувала сторони позивача.
Згідно із частиною 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача ОСОБА_1, його представника за договором адвоката ОСОБА_11 та представника відповідачів Макіївської міської ради та Управління по обліку, розподілу і приватизації житла за довіреністю ОСОБА_13 свідчать відповідні заяви, що міститься в матеріалах справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання особами, які приймають участь у справі особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі та заслухавши пояснення свідків відповідно до вимог статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно довідки житлового органу -КП «Жилцентр № 5»за 2008 рік (т. 1 а. с. 114) та копії особового рахунку НОМЕР_3 від 10.11.2009 року, наданого ПП «МакРинок-Сервіс»(т. 1 а. с. 248) у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована одна людина - ОСОБА_1
Відповідно до листа, наданого Директором КП «ЖЕК № 14»Нетреби Т. А за вихідним № 11-298 від 10.11.2009 року, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі їх підприємства (т. 1 а. с. 252).
19.04.2004 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність на представництво його інтересів в Управлінні по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради з питань, пов'язаних із оформленням на його ім'я особового рахунку та приватизації квартири АДРЕСА_1, надавши їм право продажу цієї квартири після її приватизації на власний розсуд, але з точним додержанням передбачених при цьому норм та правил, виписки його в паспортному відділі, отримання свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_10 в органах РАЦС, отримання довідки про ідентифікаційний номер у органах податкової служби, подавати від його імені заяви та одержувати документи, розписуватися за нього, одержати свідоцтво про право власності на житло, сплачувати необхідні платежі, пов'язані з оформленням документів на приватизацію, підписати договір купівлі-продажу, отримати належні йому за продаж гроші. Довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 12).
Документи на приватизацію квартири були підготовані, подані до Управління по обліку, розподілу і приватизації житла Макіївської міської ради ОСОБА_2, й прийняті Управлінням, яке 28.04.2004 року видало ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житло на ім'я ОСОБА_1 від 27.04.2004 року(т. 1 а. с. 17, 18).
01.10.2004 року ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності, виданої йому ОСОБА_1 19.04.2004 року в нотаріальному порядку уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вартість квартири визначена у сумі 8420 гривень, а договір посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 16).
01.10.2004 року ОСОБА_4 звернулась у КП «БТІ м. Макіївки»з заявою про реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 19).
Відповідно до Іпотечного договору, укладеного 08.06.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»як іпотекодержателем та ОСОБА_4 як іпотекодавцем та посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_19, квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку для забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту (т. 1 а. с. 280 -282, т. 2 а. с. 4 -8).
Згідно довідки Комунальної лікувальної-профілактичної установи «Міська психіатрична лікарня № 7»ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в наркологічному відділенні з 29.04.2004 року по 02.07.2004 року, з 05.07.2004 року по 16.08.2004 року з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголю, стан відміни»(т. 1 а. с. 90).
Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи викладеному у Акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 512а від 05.11.2008 року, зареєстрованому за вхідним № 417 від 12.01.2009 року, ОСОБА_1 період укладення юридичної угоди - підписання довіреності від 19.04.2004 року мав психічний розлад -хронічний алкоголізм, стан запою, виражений абстинентний синдром (психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголю, синдром залежності, стан відміни -в редакції МКБ -10), за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_1 має хронічний алкоголізм, ремісію (психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголю, повна ремісія -в редакції МКБ -10), та за своїм психічним станом може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а. с. 117-129).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період, що передував оформленню довіреності та отриманню свідоцтва про право власності на житло, було отримано два паспорти. Згідно довідки СГІРФО Центрально-Міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 особисто отримав два паспорти -НОМЕР_4 26.03.2004 року, та НОМЕР_5 28.04.2004 року в зв'язку із втратою. Перевірити, хто з працівників служби приймав заяви, не надалося можливим, оскільки в заявах форми № 1 не передбачений підпис посадової особи, а видача паспорту за звернення громадянина є обов'язком паспортного органу і при цьому перевірка психічного стану особи, що звернулась за отриманням паспорту, та надання оцінки його психічному стану не входить до компетенції співробітників паспортної служби ОВС (т. 1 а. с.193).
Із досліджених й оголошених у судовому засіданні відповідно до приписів статті 183 Цивільного процесуального кодексу України показань допитаної в якості свідка ОСОБА_20, яка мешкає у сусідній із спірною квартирі № 44, вбачається, що до квітня 2004 року протягом 2-3 років ОСОБА_1 постійно пиячив, до нього систематично приходили сторонні чоловіки, а у квітні цього року вона його бачила з пакетами біля під'їзду, він когось чекав, після цього його більше не бачила. У наступному декілька разів приїздили незнайомі чоловіки, які інтересувалися, де знаходиться ОСОБА_1, на що вона відповіла, що їй не відомо. Коли наприкінці 2006 року приїхав ОСОБА_1 з родичами, вона розповіла їм про ці візити сторонніх осіб.
Із досліджених й оголошених у судовому засіданні відповідно до приписів статті 183 Цивільного процесуального кодексу України показань допитаної в якості свідка ОСОБА_21, яка є дружиною брата позивача, вбачається, що вона проживає з сім'єю у місті Маріуполі. ОСОБА_1 вони відвідували рідко. Після розірвання шлюбу із своєю дружиною, він став сильно пиячити, втратив роботу. Наприкінці квітня 2004 року він з'явився у них вдома у вкрай знесиленому стані, із психічним розладом, неадекватний, не орієнтувався у часі, нічого конкретно не казав, а тільки те, що його утримували без його волі якісь люди. Вони з чоловіком запропонували йому лікування і він до середини серпня перебував на лікуванні у психіатричній лікарні міста Маріуполя. Після лікування проживав у них. Нікуди виходити не бажав і не намагався. Наприкінці 2006 року вони разом із ним поїхали до його квартири, відкрили її ключами, що були у ОСОБА_1 У квартирі все була як і раніш, ніяких змін в обстановці не було. Сусідка розповіла, що неодноразово приїздили незнайомі чоловіки, цікавились місцем знаходження ОСОБА_1 та квартирою. Маючи намір приватизувати квартиру, вони звернулись до Управління по приватизації й встановили, що квартиру приватизували і продали за довіреністю від імені ОСОБА_1, від чого у нього стався стрес й він пригадав, що незнайомі люди його возили до нотаріуса, де він підписував якісь документи.
Із досліджених й оголошених у судовому засіданні відповідно до приписів статті 183 Цивільного процесуального кодексу України показань допитаного в якості свідка ОСОБА_22, вбачається, що Він проживає у місті Маріуполі, є пенсіонером органів внутрішніх справ і сусідом подружжя ОСОБА_1. У кінці 2006 року до нього звернувся сусід з братом -ОСОБА_1 за консультацією. Останній розповів, що у 2004 році він сильно пиячив, їздив кудись з незнайомими людьми та підписував якісь документи. На даний час йому відомо, що він видав довіреність на приватизацію та продаж своєї квартири. Роз'яснивши їм положення закону, він допоміг ОСОБА_1 скласти заяву до органів внутрішніх справ.
Ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. При цьому у відповідності до припису ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
На підставі ч. 2, 3 та 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
А тому, Оцінюючи наведені вище докази, в тому числі пояснення свідків, висновок судово-психіатричної експертизи, суд вважає доведеним, що під час видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреності на здійснення дій по приватизації квартири та її продажу, ОСОБА_1 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Стаття 19 Конституції України у частині 1 передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а частинами 2 та 3 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі статті 225 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідно до положень статей 237 та 238 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
У відповідності зі статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, при цьому правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно норми права, що міститься у статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю, яка виявляє собою письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ у своїй преамбулі визначає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
Частина 1 статті 19 Конституції України обумовлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації житла, що вони займають.
При цьому, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на то органами, що створені місцевою державною адміністрацією, і органами місцевого самоуправління, державними підприємствами, організаціями, установами у повному державному ведені або оперативному управління яких знаходиться державний житловий фонд.
Крім того, як зазначає вся та ж стаття 8 цього Закону України, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця із дня отримання заяви громадянина.
Передача квартир (будинків) у власність громадян із доплатою, безоплатно або з компенсацією оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), що реєструється в органах приватизації та не потребує нотаріального посвідчення (стаття 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
З урахуванням вищенаведених висновків суду, та з огляду на зазначені норми Закону, суд доходить до висновку, що довіреність на вчинення відповідних дій від 19.04.2004 року, яка видана особою, що не мала на час її видачі необхідний обсяг цивільної дієздатності - ОСОБА_1, а також юридичні наслідки, що настали у зв'язку з виконанням відповідних дій довіреною особою, підлягають визнанню недійсними, а саме -приватизація квартири АДРЕСА_1, зроблена на підставі наказу Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради № 540 від 27.04.2004 року з видачею на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло від 27.04.2004 року, та договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений нотаріально 01.10.2004 року між ОСОБА_2, що діяв від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_4 При цьому слід зауважити, що на час видачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 довіреності, у ОСОБА_1 не було правових підстав вчиняти продаж цієї квартири, оскільки вона не перебувала у його власності, й ця угода не схвалена ОСОБА_1, оскільки він, дізнавшись, про її укладення від його імені, звернувся до суду із цим позовом.
У зв'язку із тим, що свідоцтво про власності на житло, та договір купівлі-продажу спірної квартири підлягають визнанню недійсними, а наказ Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради № 540 від 27.04.2004 року про передачу спірної квартири у власність незаконним, підлягають застосуванню наслідки визнання угоди недійсною, квартира переданню на баланс житлового органу -КП „ЖЕК № 14" для користування наймачем -ОСОБА_1
Позовні вимоги про виселення ОСОБА_4 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_4) з квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено, що вона вселилась у спірну квартиру.
У ході розгляду справи встановлено, що в квартирі вона не зареєстрована, Вона зареєструвала тільки своє право власності у КП «БТІ м. Макіївки». Фактично в квартирі вона не проживає, у зв'язку із перебуванням спору відносно цієї квартири на розгляді в суді.
Якщо б вона фактично мешкала у спірній квартири, то її необхідно було б висилити з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення, одна на цей час юридичних підстав для її виселення суд не вбачає.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_4) 8420 гривень -вартість квартири відповідно до договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1 повноважень діяти в інтересах ОСОБА_4 не має, а остання такий позов не пред'явила.
Суд вважає за можливе поновити строк звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин, оскільки судом встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався у грудні 2006 року, звертався до органів внутрішніх справ за захистом своїх прав, що підтверджується копіями відповідей на його ім'я, за процесуальними рішеннями, що приймалися за його заявами (т. 1 а. с. 13-15).
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов частково, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На виконання вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви ОСОБА_1 додав документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Так, позивач при зверненні до суду з позовом надав платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 143,70 гривень та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 67,50 гривень (т. 1 а. с. 2 - 4).
Згідно пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»Цивільного процесуального кодексу України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Відповідно до змісту підп. „а" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7 - 93 від 21.01.1993 року «Про державне мито»(із змінами та доповненнями) розмір державного мита із позовних заяв складає 1% ціни позову, але не менше 3 та не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі підпункту „д" пункту 1 статті 3 цього ж Декрету розмір державного мита із позовних заяв немайнового характеру складає 0,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Підпункт 1 та 10 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог -загальною сумою всіх вимог.
Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову частково, визнавши недійсними правочини та передавши квартиру на баланс житловій організації задля передання її в користування позивачеві, а тому на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 92,70 гривень із розрахунку: 1% х 8420,00 грн. + 8,50 грн. = 92,70 гривень.
Також, відповідно до пункту 5 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року (в редакції Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 року), який визначає механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ, якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать до різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром.
Пункт 1 частини 1 Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року (в редакції Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 року), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру складає 120 гривень, а розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення справ немайнового характеру у відповідності до підпункту 6 частини 3 зазначених Розмірів складає суму 37 гривень.
Пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року (в редакції Постанови КМУ № 825 від 05.08.2009 року) «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать до різних категорій справ і для яких передбачено різні розміри витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром.
Таким чином, вірним є розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цієї справи 120,00 гривень.
Однак позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовом сплачено в якості витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 67,50 гривень, які повинні бути відшкодовані на його користь з відповідачів, решта -в сумі 52,50 гривень підлягає стягненню з них на користь держави.
Крім того, в силу приписів частини 1 та пунктів 5 та 6 частини 3 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України до судових витрат як витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Так, позивач ОСОБА_1 надав платіжні документи про сплату витрат за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 1500 гривень та публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача ОСОБА_3 831,00 гривень в ході розгляду справи під голуванням судді Стратейчук Л. З та в сумі 942,00 гривень у цей час.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки з відповідачів: Макіївської міської ради та Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради їх стягувати є недоцільним, так як вони особистої юридичної зацікавленості у розгляді даної справи не мають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 та п. 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»Цивільного процесуального кодексу України, -
в и р і ш и в:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та УПРАВЛІННЯ ПО ОБЛІКУ, РОЗПОДІЛУ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЖИТЛА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, із залученням до розгляду у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 14" й АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК «УКРСИББАНК», - «Про визнання довіреності, наказу про передачу квартири у приватну власність, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними й застосування наслідків недійсності угоди, а також виселення».
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ та УПРАВЛІННЯ ПО ОБЛІКУ, РОЗПОДІЛУ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЖИТЛА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, із залученням до розгляду у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 14" й АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК «УКРСИББАНК», - «Про визнання довіреності, наказу про передачу квартири у приватну власність, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними й застосування наслідків недійсності угоди, а також виселення» задовольнити частково.
Визнати недійсною довіреність, посвідчену нотаріально 19.04.2004 року за реєстровим № 927 приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Визнати незаконним наказ Управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради № 540 від 27.04.2004 року про передачу ОСОБА_1 у власність квартири АДРЕСА_1 Донецької області.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради 27.04.2004 року, щодо належності ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 Донецької області.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01.10.2004 року від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 як продавцем з одного боку та ОСОБА_4 як покупцем з другого боку й посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2930.
Передати квартиру АДРЕСА_1 Донецької області на баланс КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА № 14" для користування наймачем -ОСОБА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 30,90 гривень (тридцять гривень 90 копійок), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22,50 гривень (двадцять дві гривні 50 копійок), витрат на оплату проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 500,00 гривень (п'ятсот гривень 00 копійок), а всього 553,40 гривень (п'ятсот п'ятдесят три гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 30,90 гривень (тридцять гривень 90 копійок), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22,50 гривень (двадцять дві гривні 50 копійок), витрат на оплату проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 500,00 гривень (п'ятсот гривень 00 копійок) та витрати на публікацію в пресі оголошення про його виклик до суду в сумі 1773,00 гривень (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 00 копійок), а всього 2326,40 гривень (дві тисячі триста двадцять шість гривень 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 30,90 гривень (тридцять гривень 90 копійок), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22,50 гривень (двадцять дві гривні 50 копійок), витрат на оплату проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 500,00 гривень (п'ятсот гривень 00 копійок), а всього 553,40 гривень (п'ятсот п'ятдесят три гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, що складаються з неоплаченої позивачем, ОСОБА_1, при зверненні до суду із цим позовом частиною витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 17,50 гривень (сімнадцять гривень 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, що складаються з неоплаченої позивачем, ОСОБА_1, при зверненні до суду із цим позовом частиною витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 17,50 гривень (сімнадцять гривень 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, що складаються з неоплаченої позивачем, ОСОБА_1, при зверненні до суду із цим позовом частиною витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 17,50 гривень (сімнадцять гривень 50 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Вступна та резолютивна частина рішення була ухвалена, складена шляхом комп'ютерного набору та підписана суддею у нарадчій кімнаті 05.06.2012 року.
Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 08.06.2012 року.
Суддя: С. В. Мащенко
скопійовано
-
скопійовано
-
