open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/3908/2012

Провадження № 2/0552/1668/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Боднар О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ»«Про стягнення моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області із позовною заявою до ДП «Макіїввугілля»«Про стягнення моральної шкоди», мотивуючи свої вимоги тим, що з 1997 року він працював в ДП «Макіїввугілля»ВП «Шахта ім. Кірова». 08.10.2009 року підприємством було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання та складено акт розслідування професійного захворювання по формі П-4. Причиною професійного захворювання явилось тривала дія в процесі трудової діяльності на організм пилу фиброгенної дії, локальної вібрації. При огляді на МСЕК 11.11.2010 року йому була встановлена 3-тя група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності. Діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології. Друга стадія, вмерена помірна теча. Недостатність легенів першої -другої ступені. Вібраційна хвороба. Він неодноразово проходить лікування з цього приводу у лікарнях. Отримавши на виробництві професійного захворювання, вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яка виражається в відчуванні фізичного болю, емоційних переживань. У зв'язку з пошкодженням здоров'я змінився його звичайний ритм життя. Він вимушений був звільнитись з роботи, яка була єдиним джерелом існування для нього і його сім'ї. Моральну шкоду оцінює у 20000 грн. Просив стягнути з відповідача ДП «Макіїввугілля»на його користь 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності та встановлення йому групи інвалідності.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справи у його відсутність, в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності, у судове засідання теж не з'явилась, надала суду заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність й надала заперечення, в яких зазначено, що ДП «Макіїввугілля»проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач оцінює розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн. та вважає, що в деякій мірі саме ця сума зможе компенсувати його страждання. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно відповідачу, з яких міркувань він виходив, визначаються розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Однак позивач не зазначив, що він добровільно прийшов працювати на підприємство вугільної промисловості, ніхто його до цього не змушував. При прийомі на роботу він був ознайомлений з особливостями та шкідливими умовами праці, про що свідчить його особистий підпис у особовій картці. Крім того, професія шахтаря передбачає і деякі переваги від інших професій, такі як висока заробітна платня, ранній вихід на пенсію, пільги. Також, позивач отримує регресні виплати від Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Советському районі м. Макіївки. Зазначення у позові, що він не в достатній мірі забезпечувався засобами окремого захисту органів дихання та вібраційними рукавицями, не відповідає дійсності. Крім того, засоби окремого захисту органів дихання та вібраційні рукавиці не змогли би на сто відсотків захистити позивача від окремих захворювань, які властиві працівникам вугільної галузі і цей факт відомий позивачу. З ним він погодися і працював на підприємстві вугільної галузі. Таким чином, позивачем не доведений той факт, що саме ДП «Макіївугілля»має відшкодувати моральну шкоду і саме у такому розмірі. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Макіїввугілля» про стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн. відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін по справі свідчать відповідні заяви позивача та представника відповідача (вхідний № 24066/12-вх від 02.10.2012 року та № 19192/12-вх від 02.08.2012 року,), що містяться в матеріалах справи.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, на які позивач та відповідач посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля» підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 11.12.1997 року був прийнятий на роботу до ВП «Кірова»ДП «Макіїввугілля»у якості гірничоробочого очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті та звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, згідно наказу № 1049 від 30.10.2010 року (а. с. 6 - 11).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28.10.2009 року підтверджений факт хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна теча, недостатність легенів першої -другої ступені, вібраційна хвороба, перша -друга стадія, синдром вегетативно -сенсорної невропатії з стійкими дистрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді ДОА ліктьових суглобів ст., проксимальних радіульнарних зчленувань, тендіозу ліктьових суглобів обох ліктьових кісток, помірної згинально -розгинальної контрактурної ліктьових суглобів, гроновидної перебудови щиловидного відростку лівої ліктьової кістки, лівої гороховидної, головки основної фаланги 4 пальцю лівої кістки, еностаза у середній фаланзі 2 пальців обох кісток, ДОА 2,5 пястно -фалангових суглобів справа, 4 пястно -фалангових суглобів зліва, дистальних між фалангових суглобів 2 пальця лівої кістки та пальця правої руки (а. с. 12 - 13).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги (до довідки серії ДОН -04 № 086817 від 11.11.2009 року) ОСОБА_1, при первинному огляді, встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, у зв'язку з професійним захворюванням (а. с. 40).

Як убачається з Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги (серії ДОН-04 № 086817 від 11.11.2009 року) ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, а також третя група інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням (а. с. 40).

Згідно індивідуальної програми реабілітації хворого на профзахворювання № 344 КЛПУ «ОКЛПЗ»від 22.05.2012 року ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, клініко -функціональний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна теча, недостатність легенів першої -другої ступені, вібраційна хвороба, перша -друга стадія, синдром вегетативно -сенсорної невропатії з стійкими дистрофічними порушеннями у кістках рук (а. с. 15).

Відповідно до епікризу КЛПУ «Обласна клінічна лікарня професійних захворювань»ОСОБА_1 з 22.05.2012 року по 07.06.2012 року перебував на лікування з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна теча, недостатність легенів першої -другої ступені, вібраційна хвороба, перша -друга стадія, синдром вегетативно -сенсорної невропатії з стійкими дистрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді ДАО ліктьових суглобів 2 ступені, проксимальних радіульнарних зчленувань, тендіозу ліктьових суглобів обох ліктьових кісток, помірної згинально -розгинальної контрактурної ліктьових суглобів, гроновидної перебудови щиловидного відростку лівої ліктьової кістки, лівої гороховидної головки основної фаланги 4 пальцю лівої кістки, еностаза у середній фаланзі 2 пальців обох кісток, ДОА 2,5 пястно -фалангових суглобів справа, 4 пястно -фалангових суглобів зліва, дистальних між фалангових суглобів 2 пальця лівої кістки та 2 пальця правої кістки. Захворювання професійне повторне (а. с. 17 -18).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Так, основні правові гарантії забезпечення прав людини визначені у основному Законі держави -Конституції України.

З огляду на положення стаття 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положення статті 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

При цьому, наведене вище положення Конституції України, наголошує, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 з 11.12.1997 року був прийнятий у ВП «Шахта Кірова» ДП «Макіїввугілля»проходчиком очисного забою підземним п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті (а. с. 9).

Відповідно до положень статті 37 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року /із змінами та доповненнями/ трудові відносини працівників гірничих підприємств регулюються Кодексом законів про працю України, законами України "Про підприємства в Україні", "Про охорону праці" та іншими нормативно-правовими актами про працю з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Основні трудові права працівників визначені положеннями статті 2 Кодексу Законів про Працю України від 10.12.1971 року /із змінами та доповненнями/.

Серед переліку прав працівників положеннями зазначеної статті визначено право на здорові і безпечні умови праці, а також право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Цей Закон визначає Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регламентовані Законом України «Про охорону праці»від 14.10.1992 року /із змінами та доповненнями/.

Так, відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону під «охороною праці»розуміється система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

З огляду на положення статті 6 Закону України «Про охорону праці»умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Згідно до положень частини 1 статті 153 Кодексу Законів про Працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Обов'язок із створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці покладається саме на роботодавця /статті 13 Закону України «Про охорону праці», частина 2 статті 153 Кодексу Законів про Працю України/.

Відповідно до положень статті 38 Гірничого Закону України серед основних обов'язків власника /керівника/ гірничого підприємства визначений обов'язок із забезпечення безпеки гірничих робіт, охорони праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Крім того, частиною 4 статті 153 Кодексу Законів про Працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

При цьому, при розгляді спірних правовідносин суд виходить з того, що державна політика у сфері охорони праці спрямована на забезпечення безпечних умов праці та експлуатації гірничих підприємств /стаття 158 Кодексу Законів про Працю України й стаття 7 Гірничого Закону України/.

Зазначена спрямованість державної політики діяла, як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і продовжує діяти станом на час розгляду цієї справи, про що свідчить не лише наведені вище норми права, а й положення статті 2 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»від 02.09.2008 року /із змінами та доповненнями/.

Таким чином, системний правовий аналіз викладених вище норм права дає підстави суду дійти до висновку, що саме власник /роботодавець/ повинен забезпечити умови, які надають можливість реалізувати будь -якому з його працівників безумовне право на безпечні і нешкідливі для життя й здоров'я умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці було також обов'язком й Державного підприємства «Макіїввугілля»під час існування трудових відносин між ОСОБА_1 та Відокремленим підрозділом «Шахта Кірова»Державного підприємства «Макіїввугілля».

Але, незважаючи на необхідність виконання зазначеного обов'язку з боку Державного підприємства «Макіїввугілля», ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків отримав професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна теча, недостатність легенів першої -другої ступені, вібраційна хвороба, перша -друга стадія, синдром вегетативно -сенсорної невропатії з стійкими дистрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді ДОА ліктьових суглобів ст., проксимальних радіульнарних зчленувань, тендіозу ліктьових суглобів обох ліктьових кісток, помірної згинально -розгинальної контрактурної ліктьових суглобів, гроновидної перебудови щиловидного відростку лівої ліктьової кістки, лівої гороховидної, головки основної фаланги 4 пальцю лівої кістки, еностаза у середній фаланзі 2 пальців обох кісток, ДОА 2,5 пястно -фалангових суглобів справа, 4 пястно -фалангових суглобів зліва, дистальних між фалангових суглобів 2 пальця лівої кістки та пальця правої руки (а. с. 12 - 13).

Відповідно до положень статті 173 Кодексу Законів про Працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положення статті 9 Закону України «Про охорону праці»передбачають, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Виходячи з норм права, які містяться у положеннях статей 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року /із змінами та доповненнями/ саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Але, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року /набрав чинності з 20.03.2007 року/ скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції наведеного вище Закону /пункт 1, абзац 3 пункту 5, пункт 9, абзац 3 пункту 10, пункт 11 розділу І Закону України від 23.02.2007 року/.

У свою чергу, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі «про страхові виплати»№ 20-рп/2008 від 08.10.2008 року визначено, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 Кодексу Законів про Працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу /роботодавця/.

При цьому, при розгляді спірних правовідносин суд приймає до уваги, що з огляду на положення статті 50 Гірничого Закону України шкода, завдана внаслідок порушення гірничого законодавства, відшкодовується в порядку та розмірах, визначених законами України.

Положення статті 38 зазначеного Закону у якості одного з основних обов'язків власника /керівника/ гірничого підприємства зазначає відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

У свою чергу, згідно до положень статті 2371 Кодексу Законів про Працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як встановлено під час судового розгляду справи професійне захворювання, яке ОСОБА_1 отримав під час виконання трудових обов'язків на виробництві, призвело до моральних страждань з його боку, а саме: він відчуває фізичний біль, емоційно переживає. У зв'язку з пошкодженням здоров'я змінився його звичайний ритм життя, він періодично звертається до лікарів, проходить курс лікування, але його стан здоров'я не поліпшується. Він вимушений був звільнитись з роботи, яка була єдиним джерелом існування для нього і його сім'ї.

При цьому, згідно до положень пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі «про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування»№ 1 -рп/2004 від 27.01.2004 року безпосередньо само ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт ушкодження здоров'я позивача підтверджений висновком МСЕК.

Визначаючи обов'язок Державного підприємства «Макіїввугілля»здійснити відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з наступного.

Так, як встановлено у ході судового розгляду справи втрата професійної працездатності позивача вперше згідно до висновку МСЕК була встановлена 11.11.2009 року у розмірі 60%.

Станом на 18.12.2007 року вже набрали чинності нормативні акти щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди відділеннями Фонду соціального страхування, тому відшкодування цієї шкоди повинно здійснюватись на загальних підставах власником або уповноваженим ним органом, тобто Державним підприємством «Макіїввугілля».

Зазначений висновок суду повністю відповідає наведеним вище нормам права, а також положенням статті 5 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року /із змінами та доповненнями/.

Так, з огляду на наведену норму права акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд виходить з засад розумності, виваженості і справедливості та враховує ступінь тяжкість професійного захворювання ОСОБА_1, характер та тривалість пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, що справедливою та достатньою компенсацією моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, у зв'язку із професійним захворюванням, отриманим ОСОБА_1 на виробництві, є грошова сума у розмірі 18000,00 грн.

При цьому, суд враховує обраний ОСОБА_1 спосіб відшкодування завданої йому моральної шкоди, який у своїй позовній заяві наполягає на її одноразовій виплаті.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 до ДП «Макіїввугілля»«Про стягнення моральної шкоди»частково в розмірі 18000,00 гривень, суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України. якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Частини 1 та 2 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України роз'яснюють, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір»№ 3674-VІ від 08.11.2011 року який набрав чинності з 01.11.2011 року.

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір -це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Як зазначає абзац 1 частини 1 статті 3 цього ж Закону України судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Згідно підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру встановлена як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому частина 1 цієї ж статті передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Мінімальний розмір заробітної плати на 2012 рік встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік»№ 4282-VІ від 22.12.2011 року.

Так, стаття 13 зазначеного закону визначає, що з 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена в сумі 1073 гривень.

Тому за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у 2012 році необхідно сплачувати 0,1 х 1073 гривень = 107,30 гривень.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі -за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Тому на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір в сумі 96,57 гривень, з розрахунку: 107,30 гривен х (18000 гривен х 100% / 20000 гривен) = 107,30 гривен х 90% = 96,57 гривен.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 «Про стягнення моральної шкоди»частково, суд вважає за необхідне стягнути з ДП «Макіїввугілля»судові витрати в сумі 96,57 гривень.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову частково шляхом стягнення з відповідача ДП «Макіїввугілля»на користь позивача ОСОБА_1 компенсацією моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням, отриманим ним на виробництві, у розмірі 18000,00 гривень, а також суму судових витрати у вигляді судового збору в сумі 96,57 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статями 3, 43 Конституції України, статтями 2, 153, 173, 237-1 Кодексу законів про працю України, статтею 268 Цивільного кодексу України, статтями 1, 6, 9, 13 Закону України «Про охорону праці», статтями 38, 50 Гірничого Закону України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 року, Законом України «Про судовий збір»від 08.11.2011 року, Рішенням Конституційного Суду України № 1 -рп/2004 від 27.01.2004 року /справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування/, Рішенням Конституційного Суду України № 20 - рп/2008 від 08.10.2008 року /справа про страхові виплати/, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ»«Про стягнення моральної шкоди»задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ»на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 18000 гривень (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ»на користь держави судовий збір у розмірі 96,57 гривень (дев'яносто шість гривень 57 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко

Джерело: ЄДРСР 28705240
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку