ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5010/390/2012-з-15/20 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратуриЛук'яненко В.В. -старший прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Івано-Франківської області на постановувід 25.07.2012р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 5010/390/2012-з-15/20 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПриватного підприємства "В.І.В" доЯремчанської міської ради провизнання незаконним пункту 17 рішення Яремчанської міської ради від 30.12.2011р. № 164-8/2011 та визнання за ПП "В.І.В" права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки В С Т А Н О В И В :

ПП "В.І.В" звернувся до господарського суду Івано -Франківської області з позовом до Яремчанської міської ради про визнання незаконним пункту 17 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 30.12.2011 року № 164-8/2011 та визнання за ПП "В.І.В" права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га по вул. Петраша у м. Яремче Івано-Франківської області для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договорами купівлі -продажу та згідно свідоцтв про право власності, позивач є власником нерухомого майна, розташованого по вул. Петраша, 2 у м. Яремче Івано-Франківської області, а на підставі договорів купівлі - продажу, укладених з міською радою та згідно державних актів на землю також є власником земельних ділянок площею 0,5213 га 0,1080 га, які розташовані за вказаною адресою.

На думку позивача вказаний пункт 17 рішення міської ради № 164-8/2011 від 30.12.2011 р. прийнято в порушення норм земельного законодавства, а також прав позивача як власника об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, оскільки реалізація належних позивачу прав власності на об'єкт нерухомості нерозривно пов'язане з використанням необхідної для цього земельної ділянки, в силу статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 15.05.2012 р. (суддя деделюк Б.В.) позов задоволено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення міської ради є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог статті 123 Земельного кодексу України, а право позивача на належне оформлення землекористування підлягає захисту шляхом визнання права на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

За апеляційною скаргою виконкому Яремчанської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Марко Р.І., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) переглянувши рішення господарського суду Івано -Франківської області від 15.05.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.07.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Івано -Франківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Прокурор, зокрема, вказує на залишення судами поза увагою доводи міської ради щодо недотримання передбаченого статтями 124, 134 Земельного кодексу України конкурентного порядку отримання в користування спірної земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- ПП "В.І.В" згідно договорів купівлі-продажу від 23.05.2006 року № 4883, від 02.06.2006 року № 2254, від 02.06.2006 року № 2257 та від 02.06.2006 року № 2260 є власником нежитлової будівлі -ресторану "Гуцульщина" площею 748,1 кв.м.; водоочисної споруди (хлораторна) площею 21,9 кв.м.; артезіанської свердловини площею 25,9 кв.м.; електрогенераторної (трансформаторна) площею 33,8 кв.м.; колиби площею 25,7 кв.м.; кондитерського цеху площею 97,5 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Петраша Івана, 2 (вул. Дачна);

- відповідно до свідоцтва про право власності від 20.03.2010 року ПП "В.І.В." належить літнє кафе загальною площею 171 кв.м., яке розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, вул. Петраша Івана, 2 (вул. Дачна).

- ПП "В.І.В." на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23.11.2009 року № 3938 (земельна ділянка площею 0,3899 га., на вул. Петраша, 2 у м. Яремче, Івано-Франківської області) та від 22.12.2010 року № 3407 (земельні ділянки площею 0,5213 га. та 0,1080 га., які розташовані на вул. Петраша, 2 у м. Яремче, Івано-Франківської області) отримало державні акти про право власності на земельні ділянки від 24.11.2009 року № 020929800009, від 03.03.2011 року № 261100002000003 та від 03.03.2011 року № 261100002000004.

- згідно рішення Івано-Франківського облвиконкому від 04.01.1980 року № 7 будівля ресторану "Гуцульщина" є пам'яткою культурної спадщини з охоронним номером 416-м.

- 12.04.2007 року між відділом музейної роботи та охорони культурної спадщини головного управління туризму і культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ПП "В.І.В." укладено охоронний договір № 33 будівлі ресторану "Гуцульщина". Додатком до охоронного договору є Паспорт об'єкта культурної спадщини, який розроблений у серпні 2005 року Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської обласної державної адміністрації на замовлення попереднього власника будівлі, згідно пункту 13 якого територія об'єкта (пам'ятки) має площу 3,7 га.

Судами під час розгляду справи також було встановлено, що ПП "В.І.В." зверталося із заявами до Яремчанської міської ради від 08.09.2010 року та від 14.0.2011 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,5650 га для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони по вул. Петраша у м. Яремче.

30.12.2011 р. Яремчанською міською радою прийнято рішення № 164-8/2011, пунктом 17 якого відмовлено ПП "В.І.В." у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5650 га. для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони по вул. Петраша.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що згідно рішення Івано-Франківського облвиконкому від 04.01.1980 р. № 7 належна позивачу будівля ресторану "Гуцульщина" є пам'яткою культурної спадщини з охоронним № 416.

На виконання статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, 12.04.2007 року між відділом музейної роботи та охорони культурної спадщини головного управління туризму і культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та приватним підприємством "В.І.В." укладено охоронний договір № 33 будівлі ресторану "Гуцульщина", яким передбачено, що користувач зобов'язується утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб. За об'єктом культурної спадщини -рестораном "Гуцульщина" закріплена територія (охоронна зона), яка є необхідною для забезпечення належної експлуатації та збереження вказаної пам'ятки в межах якої може здійснюватись виключно господарська діяльність ПП "В.І.В." та пов'язана безпосередньо із функціонуванням вказаного об'єкта нерухомості, що узгоджено із органом охорони культурної спадщини.

Судами також встановлено, що земельна ділянка площею 1,5650 га по вул. Петраша у м. Яремча знаходиться виключно в межах охоронної зони ресторану "Гуцульщина" і є необхідною ПП "В.І.В." для обслуговування майнового комплексу ресторану "Гуцульщина" та влаштування рекреаційної паркової зони, а також встановлено, що ПП "В.І.В." виконало вимоги земельного законодавства щодо порядку отримання згоди на розробку проекту відведення пропонованої земельної ділянки, зокрема подало відповідне клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із зазначенням площі, місця розташування та цільового призначення земельної ділянки, а також надало належні графічні матеріали, зазначило бажане місце розташування та розмір пропонованої земельної ділянки з метою визначення відповідності місця розташування запропонованої земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою, і техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку, а відтак спеціалізованою ліцензованою землевпорядною організацією ПП "Геодезцентр" було підготовлено земельно-кадастровий план пропонованої земельної ділянки площею 1,5650 га по вул. Петраша у м.Яремче, розташованої виключно в межах охоронної зони ресторану.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні приписи закріплені у статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою, і техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку (частина 3 вказаної норми).

Натомість, як встановлено судами, міська рада приймаючи оскаржуване рішення № 164-8/2011 від 30.12.2011 року в частині пункту 17 щодо відмови ПП В.І.В." у задоволенні його клопотання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, належним чином не обґрунтувала правомірність такої відмови відповідно до вимог норм діючого законодавства.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства та встановлені судами під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про неприйняття судами доводів міської ради щодо недотримання передбаченого статтями 124, 134 Земельного кодексу України конкурентного порядку отримання в користування спірної земельної ділянки не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки за приписами частини 2 статті 134 цього Кодексу встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Будь -яких інших доводів щодо порушення чи неправильного застосування судами норм матеріального права касаційна скарга не містить.

Керуючись статтею 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 р. у справі № 5010/390/2012-з-15/20 господарського суду Івано -Франківської області та рішення господарського суду Івано - Франківської області від 15.05.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач