ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 0203/3032/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Васильєва Т.Ю.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Копійчук О.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", про визнання протиправними та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ведмеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2007 року №94 "Про надання дозволу на продаж 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0822 га загальною площею 0,1644 га, розташованих в АДРЕСА_2 Вінницького району Вінницької області і належать малолітньому ОСОБА_4".

30 жовтня 2012 року Вінницьким районним судом Вінницької області постановлено позов задовольнити, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2007 року №94 про надання дозволу на продаж 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0822 га загальною площею 0,1644 га, розташованих в АДРЕСА_2 Вінницького району Вінницької області і належать малолітньому ОСОБА_4.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням третя особа - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" оскаржено його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2012 року в справі №0203/3032/2012 та постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4. Апелянт вважає, що оскаржене судове рішення винесене на підставі неповного з'ясування обставин в адміністративній справі, а рішення виконавчого комітету Ведмеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області за №94 прийняте 22.11.2007 року є обґрунтованим, законним, прийнятим з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент його прийняття, прийняте в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, відтак не підлягає скасуванню.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 18 грудня 2012 року прибув представник позивача та представник апелянта, які відповідно: представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити; представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Інші, особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що у відповідності з вимогами частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2007 року, будучи малолітнім, набув права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,1644 га, що розташовані в АДРЕСА_2.

12.11.2007 року мати позивача ОСОБА_5. звернулася до опікунської ради при виконавчому комітеті Медвеже-Вушківської сільської ради про надання дозволу на продаж вищезазначеного нерухомого майна, належного позивачу, який на той час був неповнолітнім.

13.11.2007 року опікунська рада при виконавчому комітеті Медвеже-Вушківської сільської ради рішенням №5 вирішила підняти клопотання перед виконкомом сільської ради про надання дозволу на продаж нерухомого майна, належного неповнолітньому ОСОБА_4

22.11.2007 року за результатами розгляду рішення опікунської ради №5 від 13.11.2007 року, керуючись статтею 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим комітетом Медвеже-Вушківської сільської ради прийнято рішення №94 про надання дозволу ОСОБА_5. на продаж за ціну та на умовах на її розсуд 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки 0,0822 га загальною площею 0,1644 га, розташованих в АДРЕСА_2, які належать малолітньому сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без проведення банківських операцій по вкладу на ім'я малолітнього.

03.12.2007 року ОСОБА_5. від імені малолітнього сина ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, який є чинним та укладеним з дотриманням вимог законодавства України, що встановлено судом та підтверджується прийнятими рішеннями суду (рішення у справі №2-783/11 Вінницького районного суду Вінницької області від 03.10.2011року залишеного у силі рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.03.2012року (а.с. 84-85, 90-91).

Предметом спору є рішення виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2007 року №94 "Про надання дозволу на продаж 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0822 га загальною площею 0,1644 га, розташованих в АДРЕСА_2 Вінницького району Вінницької області і належать малолітньому ОСОБА_4", з яким позивач не погоджується та вважає, що останнім порушуються його права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення від 22.11.2007 року №94 не відповідає нормам діючого на час його прийняття законодавства про захист майнових прав дитини, винесене без дослідження будь-яких документів, які б гарантували збереження майнових прав дитини.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" від 02.06.2005 № 2623-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Статтями 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року N 2402-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно статті 177 Сімейного кодексу України: дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

В судовому засіданні встановлено, що на момент подачі заяви ОСОБА_5 від 12.11.2007 року та винесення рішення опікунської ради №5 від 13.11.2007 року та рішення виконкому №94 від 22.11.2007 року "щодо продажу 1/2 частки майна за адресою Вінницька область Вінницький район, АДРЕСА_2" від 22.11.2007 року місцем проживання Позивача малолітнього ОСОБА_4, є місце проживай його матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (що підтверджується реєстраційними записами у Паспорті громадянки ОСОБА_5.), яка є відмінною від місця розташування майна про реалізацію якого прийняте спірне рішення.

За правилами частини 3 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з яким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Доказів того, що малолітній син ОСОБА_4 мав іншу реєстрацію та проживав окремо від матері матеріали справи не містять.

Крім того, за малолітнім ОСОБА_4 залишилось право на проживання в 1/2 нерухомості за адресою - АДРЕСА_2, що залишилась у власності його матері.

Власне, нерухомість (земельні ділянки, господарські будівлі та споруди), яка належала на праві спільної часткової власності співвласникам, по 1/2 кожному співвласнику: ОСОБА_5, матері позивача та самому позивачу - малолітньому ОСОБА_4, що підтверджується правоустановчими документами на нерухомість та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка є відмінною від місця реєстрації матері малолітнього ОСОБА_4

Варто зазначити також про те, що згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 - матір'ю Позивача, яка представником малолітнього ОСОБА_4, та бабусею Позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_5. було отримано грошові кошти від продажу майна, належного малолітньому, у розмірі 285 000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень, що підтверджується умовами даного договору (п.п. 3.1, 3.1 Договору купівлі-продажу), які є доходом і стали власністю малолітнього ОСОБА_4, якими розпоряджалась до його повноліття його мати - ОСОБА_5 як його законний представник та витрачала на фінансування потреб їх сім'ї, виховання та утримання дитини, як це передбачено статтями 177-178 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до частини 1статті 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження.

За правилами частини 1 статті 178 Сімейного кодексу України, дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.

Враховуючи вищенаведене, при ухваленні спірного рішення виконавчого комітету № 94 від 22.11.2007 року були виконані у повному обсязі вимоги Закону України "Про охорону дитинства", "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей", а також і статті 177 Сімейного кодексу України, питання про надання дозволу на відчуження спірної частини будинку та земельної ділянки було предметом розгляду опікунської ради 13.11.2007 року, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 42).

З матеріалів справи встановлено, що з 05.05.2009 року Позивач, по досягненню ним 16-річного віку, скористався своїм правом та зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, про що зроблено реєстраційний запис про реєстрацію місця проживання за даною адресою уповноваженим органом у паспорті позивача - громадянина України ОСОБА_4 (а.с. 12 на звороті).

Таким чином, доводи позивача про порушення майнових прав малолітнього ОСОБА_4 спірним рішенням, не підтверджено у суді.

Колегія суддів вважає також суттєвими доводи апелянта стосовно того, що норми Постанови КМУ від 17.10.2007 року №1228 «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування» не поширюються на спірні правовідносини, адже малолітній ОСОБА_4 не відноситься до бездомних дітей, дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, так як ОСОБА_4 втратив батька та виховувався в неповній сім'ї (відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Він має матір, яка забезпечує його всім необхідним для життя та навчання, має місце постійного проживання разом з матір'ю та не є безпритульним.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що підстав для визнання рішення виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2007 року №94, яким наданий дозвіл ОСОБА_7 на продаж 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0822 га загальною площею 0,1644 га, розташованих в АДРЕСА_2 Вінницького району Вінницької області і належать малолітньому ОСОБА_4 незаконним не встановлено, відтак в задоволенні позову потрібно відмовити.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, неправильно вирішив спір задовольнивши позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на підставі статті 202 КАС України потрібно задовольнити, скасувавши оскаржену постанову суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", про визнання протиправними та скасування рішення, - скасувати та ухвалити нову постанову .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "24" грудня 2012 р. .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.