open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К/9991/40827/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.

за участю представника відповідача Лаптієва А.М.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та касаційну скаргу Верховної Ради України в частині оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, третя особа - Президент України, про визнання протиправною та скасування пропозиції і постанови, поновлення на посаді,

в с т а н о в и л а:

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, третя особа - Президент України, про визнання протиправною та скасування пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 07 лютого 2007 року про рекомендацію щодо звільнення його з посади судді Петропавлівського районного суду за порушення присяги, визнання протиправною та скасування постанови Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року №627-V в частині звільнення його з посади судді Петропавлівського районного суду за порушення присяги, поновлення його на посади судді Петропавлівського районного суду та на посаді голови цього суду.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року скасовано постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано пропозицію Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 07 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_3 з посади судді за порушення присяги. Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року №627-V про звільнення ОСОБА_3 з посади судді за порушення присяги. Поновлено ОСОБА_3 на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з 08 лютого 2007 року. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без задоволення позовних вимог, задовольнивши усі його позовні вимоги.

Відповідач у поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в листопаді 1992 року рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради народних депутатів ОСОБА_3 був обраний суддею Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Указом Президента України від 18 лютого 1998 року №133/98 позивач призначений головою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховної Ради України від 05 червня 2003 року №957-IV ОСОБА_3 обраний на посаду судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

У червні 2004 року Указом Президента України позивач призначений головою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

11 січня 2007 року Вищою радою юстиції внесено подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги судді.

07 лютого 2007 року Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя, розглянувши подання Вищої ради юстиції, рекомендував Верховній Раді України звільнити зазначених у проекті постанови суддів, в тому числі і ОСОБА_3, з посад відповідно до вказаного подання.

Постановою Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року №627-V ОСОБА_3 звільнено з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у зв'язку з порушенням присяги судді.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з посади судді відповідач (Верховна Рада України) діяв в межах повноважень та у відповідності до вимог Конституції України, Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про статус суддів».

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя не є суб'єктом владних повноважень і не може бути відповідачем у даній справі, а його рішення не може бути предметом судового розгляду в адміністративних судах, що є підставою для закриття провадження у цій справі в частині вимог, заявлених позивачем до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції взяв до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2011 року, якою було скасовано рішення Вищої ради юстиції «Про прийняття подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги»від 15 листопада 2006 року № 572, і дійшов висновку про недотримання порядку звільнення позивача з посади судді.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що у Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя не було законних підстав розглядати подання про звільнення позивача за порушення присяги у його відсутність.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суддів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, крім вимог до Верховної Ради України, заявляє позовні вимоги і до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя в частині визнання протиправною та скасування пропозиції Комітету від 07 лютого 2007 року щодо рекомендації про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Статтею 89 Конституції України передбачено, що Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів.

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України.

Правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності визначені Законом України «Про комітети Верховної Ради України»від 04 квітня 1995 року №116/95-ВР.

Згідно статті 1 цього Закону комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

Отже, згідно цього Закону та статті 89 Конституції України комітети Верховної Ради України не є органами державної влади, а їх рішення, висновки та рекомендації мають для Верховної Ради України не обов'язковий, а лише дорадчий характер. За своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень. У комітетів Верховної Ради України відсутні владні управлінські функції, які належать лише самій Верховній Раді України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що комітети не є самостійними суб'єктами владних повноважень, рішення, дії, бездіяльність, яких можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору про визнання протиправною та скасування пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 07 лютого 2007 року щодо звільнення ОСОБА_3 з посади судді за порушення присяги підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині позовних вимог - закриттю.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Звільнення Верховною Радою України з посади судді, який обіймає посаду судді безстроково на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»від 18 березня 2004 року № 1625-IV.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено порядок звільнення з посади судді, обраного безстроково.

Так, звільнення з посади судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:1) ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому статтею 17 цього Закону; 2) розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді, обраного безстроково; 3) подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково; 4) розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України і прийняття рішення по суті цього подання; 5) розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»суддя, обраний безстроково, звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Вищої ради юстиції у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Таким чином, звільненню Верховною Радою України з посади судді, обраного безстроково, за порушення присяги передує подання Вищої ради юстиції, прийняте за результатами розгляду питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді, обраного безстроково.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2011 року було скасовано постанову Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції, голови Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій члена Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П., визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 15 листопада 2006 року, відшкодування моральної шкоди. Позов задоволено частково. Рішення Вищої ради юстиції «Про прийняття подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги»від 15 листопада 2006 року № 572 скасовано.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2011 року на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції набрала законної сили і судом не перевіряються обставини, які були встановлені зазначеною постановою в іншій адміністративній справі, зокрема щодо наявності підстав для скасування акту Вищої ради юстиції від 15 листопада 2006 року №572.

З огляду на скасування рішення, що передувало прийняттю оскаржуваної у даній справі постанови Верховної Ради України, яка є похідною від вказаного вище рішення Вищої ради юстиції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неможливості визнання правомірним звільнення позивача з посади судді.

Крім цього, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що при звільненні позивача порушено вимоги статті 20 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України», якою передбачено порядок розгляду Комітетом Верховної Ради України питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково.

Згідно частини другої статті 20 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, у засіданні Комітету Верховної Ради України є обов'язковою, крім випадків, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8 і 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Частиною ж третьою цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, з установленням Комітетом Верховної Ради України факту отримання цією особою повідомлення про час і місце засідання розгляд питання щодо цього судді проводиться за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки.

Отже, участь судді, обраного безстроково і стосовно якого розглядається подання про звільнення з посади за порушення присяги, у засіданні Комітету Верховної Ради України є обов'язковою. І лише у разі повторної неявки такого судді без поважних причин судді, розгляд питання Комітетом Верховної Ради України щодо цього судді проводиться за його відсутності, а Комітет надає оцінку поважності причин неявки.

Оскільки на засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя 07 лютого 2007 року, яке відносно питання звільнення позивача провадилось вперше, ОСОБА_3 не з'явився у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, про що Комітету було відомо, то підстави для розгляду подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги у Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя були відсутні.

Частиною другою статті 22, частинами першою та другою статті 23 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» встановлено порядок запрошення осіб для розгляду питання про звільнення судді, обраного безстроково, та порядок розгляду даного питання на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Відповідно до вказаних норм Закону присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для вирішення питання по суті. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються обов'язково.

Таким чином, присутність судді на засіданні Верховної Ради України є обов'язковою, а тому повинна бути забезпечена шляхом своєчасного повідомлення.

При розгляді справи в судах попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось відповідачем те, що про дату і час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України 08 лютого 2007 року питання про звільнення з посади судді позивача було повідомлено через канцелярію місцевого суду одразу по закінченню засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

Поряд з цим, на засіданні 07 лютого 2007 року члени Комітету були проінформовані щодо причин неявки ОСОБА_3 листом з місцевого Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Дніпропетровській обласній клінічній психіатричній лікарні.

Таким чином, ОСОБА_3 не мав фізичної можливості та за станом здоров'я бути присутнім 08 лютого 2007 року на пленарному засіданні Верховної Ради України, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати свої пояснення і заперечення проти звільнення з посади судді.

Відтак, при вирішенні Верховною Радою України питання стосовно ОСОБА_3 не забезпечена важлива процедурна гарантія щодо права судді бути присутнім на пленарному засіданні Верховної Ради України і надавати свої пояснення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання протиправною та скасування постанови Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року №627-V в частині звільнення його з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги та, у зв'язку з цим, в часині щодо поновлення на посаді судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позову в частині поновлення позивача на посаді голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, апеляційний суд правильно виходив з того, що на момент розгляду даної справи в апеляційному порядку законодавством (частина друга статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року №2453-VI, що набрав чинності 30 липня 2010 року) встановлено інший порядок призначення голів місцевих судів, відмінний від порядку, згідно якого позивач був призначений на таку адміністративну посаду.

До того ж Указ Президента України, яким ОСОБА_3 призначено на посаду голови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, не є предметом розгляду у даній справі, протиправним він не визнавався і не скасовувався.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про зміну судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 228, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та касаційну скаргу Верховної Ради України в частині оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2009 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 07 лютого 2007 року про рекомендацію щодо звільнення ОСОБА_3 з посади судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за порушення присяги скасувати, а провадження у цій частині закрити.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній

Джерело: ЄДРСР 28004592
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку