Справа № 206/3862/2012 Провадження № 22-ц/0290/3470/2012Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л.В.Категорія: 40Доповідач: Матківська М. В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 03 грудня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Маняк О.П.

За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 листопада 2012 року у цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА»і ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

В с т а н о в и л а :

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Видавництво РІА»і до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди, в якій просив визнати недостовірною, неправдивою і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_2 в щотижневій газеті «РІА»у номері НОМЕР_1, а саме: на першій сторінці в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» і на сторінці третій під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»вказано: «…RIA требует возбудить уголовное дело против …милиционеров … умышленно подменивших причину смерти 18-ти летнего ОСОБА_6 с электротравмы … на смерть от отравления трамадолом»; на першій сторінці «Действующие лица трагедии: следователь ОСОБА_2, подозреваемый журналистом RIA в фабрикации постановления об отказе в возбуждении уголовного дела»; на третьому аркуші у підзаголовку «Милиционер ОСОБА_2 признает фальсификации». Просив суд зобов'язати редакцію щотижневої газети «РІА»спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь, гідність та ділову репутацію шляхом опублікування такого спростування протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили на 1-й сторінці газети, тим самим шрифтом, що й спростоване повідомлення. Також просив стягнути солідарно з відповідачів по 10 000 гр. моральної шкоди, завданої йому розповсюдженням неправдивої інформації щодо нього, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 листопада 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА»і ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням та ігноруванням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що у щотижневій газеті «РІА»НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4». У цій статті її автор ОСОБА_3 розповсюдив інформацію, яку позивач вважає неправдивою і такою, що порочить його честь, гідність і ділову депутацію, а саме: на першій сторінці в анонсі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» і на 3-й сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» вказано «…РІА требует возбудить уголовное дело против … милиционеров …, умышленно подменивших причину смерти 18-летнего ОСОБА_6 с электротравмы … на смерть от отравления трамадолом»; на першій сторінці «Действующие лица трагедии: следователь ОСОБА_2, подозреваемый журналистом РІА в фабрикации постановления об отказе в возбуждении уголовного дела»; на третьому аркуші у підзаголовку «Милиционер ОСОБА_2 признает фальсификации».

Ця стаття з'явилася після того, як позивачем, старшим лейтенантом міліції, слідчим Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області було проведено перевірку по факту смерті ОСОБА_6 і за її наслідками винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті.

Таку інформацію позивач вважає недостовірною, негативною і такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, як старшого лейтенанта міліції, як слідчого СВ Тростянецького РВ УМВС.

Судом встановлено, що 21 липня 2011 року до чергової частини Тростянецького РВ УМВС надійшло повідомлення про те, що по вул. 20-го партз'їзду, № 10 в смт. Тростянець при бетонуванні підвального приміщення, а саме виконуючи роботу електричною бетономішалкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, був вражений електричним струмом внаслідок чого наступила смерть. В цей же день його труп було направлено до Гайсинського міжрайонного відділення на судово-медичне дослідження.

Під час проведення перевірки по даному факту не було виявлено ознак вчинення злочину проти життя та здоров'я. За її наслідками та при відсутності результатів судово-медичного дослідження 28 липня 2011 року прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, а матеріали перевірки направлені до прокуратури Тростянецького району для прийняття рішення на підставі ст. 271 КК України.

21 вересня 2011 року дане рішення скасовано прокурором Тростянецького району в зв'язку з неповнотою проведеної перевірки.

22 вересня 2011 року постановою слідчого СВ Тростянецького РВ УМВС в порушенні кримінальної справи по факту смерті ОСОБА_6 відмовлено в зв'язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України (відсутність ознак насильницької смерті).

Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 93 від 22.09.2011 року при судово-токсикологічному дослідженні в крові ОСОБА_6 якісним аналізом виявлено трамадол -речовину віднесену до наркотичних (опіоїди). Враховуючи морфологічні дані, отримані при секції трупа та гістологічному дослідженні судово-медичний експерт висловився про те, що смерть ОСОБА_6 могла настати внаслідок токсичної дії трамадолу, що супроводжувалося гострими порушеннями внутрішньоорганного кровообігу, дрібними крововиливами в паренхіму легень, а також набряком головного мозку, який став безпосердньою причиною смерті. На підставі цього акту прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України (відсутність ознак насильницької сперті).

27.10.2011 року прокурором Тростянецького району скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали направлені для проведення додаткової перевірки.

В ході додаткової перевірки не виявлено обставин, які б свідчили про вчинення злочину проти життя та здоров'я, тому 5.11.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Прокуратурою Вінницької області 5.12.2011 року порушено дисциплінарне провадження відносно слідчого ОСОБА_2 За результатами проведеного службового розслідування наказом УМВС України у Вінницькій області № 1683 від 30.12.2011 року за неповноту проведення дослідчої перевірки оголошено догану.

12.12.2011 року прокурором Тростянецького району скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 5.11.2011 року, а матеріали направлено для проведення додаткової перевірки.

20.12.2011 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали перевірки направлені в прокуратуру Тростянецького району для прийняття рішення в частині компетенції прокуратури.

20.12.2011 року слідчим прокуратури прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочинів щодо порушення трудового законодавства (статті 172, 271, 272 КК України).

Прокуратурою Вінницької області 30.12.2011 року скасовано постанову слідчого прокуратури Тростянецького району про відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали направлені в прокуратуру району для проведення додаткової перевірки.

Для додаткової перевірки 10.01.2012 року повернуто матеріали перевірки за фактом смерті ОСОБА_6.

13.01.2012 року за результатами додаткової перевірки по матеріалам розслідування нещасного випадку з ОСОБА_6, слідчим прокуратури Тростянецького району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

11.01.2012 року в газеті «РІА»в статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», автором якої є ОСОБА_3, надано інформацію про обставини смерті ОСОБА_6 та результати журналістського розслідування з вимогою порушити кримінальну справу відносно судмедексперта, міліціонерів і працівників прокуратури, які умисно змінили причину смерті 18-ти річного ОСОБА_6 з електротравми на смерть від отруєння трамадолом.

У цій статті під окремими підзаголовком «Милиционер ОСОБА_2 признает фальсификации»йдеться про те, що автор публікації ОСОБА_3 разом із матір'ю і батьком ОСОБА_6 -ОСОБА_7 і ОСОБА_8, зустріли старшого лейтенанта ОСОБА_2 біля прокуратури і мали з ним розмову, яку журналіст записав на диктофон, а потім ІНФОРМАЦІЯ_2 передав в прокуратуру Вінницької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, являються: честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Фізичній особі, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, статтею 277 ЦК України надано право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1). Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч. 3). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширення інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

У пункті 15 цієї постанови № 1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти у тому числі опублікування її у пресі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що стаття носить інформаційний характер, грунтується на припущеннях і висловлює оціночні судження журналіста, які відрізняються від фактів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.03.2005 року по справі «Українська прес-група»проти України» у п. 41 зазначив, що суд у своїй практиці розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджено не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року). У п. 42 цього рішення зазначено, що навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Згідно зі ст. 30 «Звільнення від відповідальності»Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України у тому числі Законом «Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні».

У статті 25 цього Закону зазначено, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру.

При вирішенні даного спору суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що стаття «ІНФОРМАЦІЯ_3» містить інформацію, яка є оціночним судженням, а викладені у ній обставини носять інформаційний характер і суб'єктивні висловлювання журналіста ОСОБА_3, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. І автор цієї статті відповідач -журналіст ОСОБА_3, у ній повідомив певну інформацію, що є вираженням його суб'єктивної думки та результатом журналістського розслідування і при цьому не являється поширенням недостовірної інформації про слідчого ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було вірно враховано і те, що позивач по справі ОСОБА_2 являється публічною особою, оскільки є слідчим слідчого відділення Тростянецького РВ УМВС України у Вінницькій області.

Відповідно до положень абзацу 6 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 8рп/2003 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 ЦК України (в редакції 1963 року) (справа про поширення відомостей)») проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі»та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Оскільки журналістом ОСОБА_3 у зазначеній статті щодо позивача не поширена недостовірна інформація і викладена у статті інформація не принижує його честь, гідність та ділову репутацію його як слідчого, а наведені у статті висловлювання є правом журналіста вільно використовувати та обрати у своїх публікаціях різні мовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру тощо та є оціночним судженням дій слідчого при розгляді матеріалів перевірки по факту смерті ОСОБА_6, які не можна вважати поширенням недостовірної інформації, тому суд на цілком законних підставах відмовив у задоволені позову ОСОБА_2

Судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, що поширюються на правовідносини, які випливають із встановлених по справі обставин і не допущено порушень норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому не може бути скасованим, а апеляційна скарга не може бути задоволена, оскільки її доводи є безпідставними.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна :