open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

іменем україни

31 жовтня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І.,Писаної Т.О., Іваненко Ю.Г.,Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області Узун Ольги Іванівни про примусове входження у приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Гуляйпільського РУЮ Запорізької області) Узун О.І. звернулася до суду з поданням про примусове входження до приміщення. У поданні зазначала, що у ВДВС Гуляйпільського РУЮ Запорізької області знаходиться вимога про сплату ОСОБА_7 недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені у сумі 1 591 грн. 20 коп. на користь УПФ України у Гуляйпільському районі Запорізької області.

У строк, наданий для добровільного виконання, боржник вимоги державного виконавця не виконав. При проведенні виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано будинок по АДРЕСА_1 та три автомобілі. Згідно з актом державного виконавця від 09 листопада 2011 року перевірити та описати рухоме майно не має можливості, оскільки ОСОБА_7 не допустив державного виконавця до будинку для здійснення виконавчих дій.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2012 року, подання задоволено. Надано дозвіл старшому державному виконавцю ВДВС Гуляйпільського РУЮ Запорізької області Узун О.І. на примусове проникнення до будинку АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_7, для проведення виконавчих дій за відкритим виконавчим провадженням за вимогою про сплату боргу від 02 лютого 2011 року № Ф-274 УПФ України у Гуляйпільському районі Запорізької області про стягнення з ОСОБА_7 на користь УПФ України у Гуляйпільському районі Запорізької області заборгованості зі сплати недоїмки у розмірі 1 591 грн. 20 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця ВДВС Гуляйпільського РУЮ Запорізької області про примусове входження у приміщення, суди верувалися тим, що ОСОБА_7 має заборгованість зі сплати внесків до ПФУ, оскільки вимога УПФ України у Гуляйпільському районі Запорізької області від 02 лютого 2011 року №Ф-274 є виконавчим документом за яким винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак ухвали судів не відповідають зазначеним вимогам.

Розділом VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» не передбачено вирішення судами загальної юрисдикції питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника під час виконання судових рішень, постановлених за правилами господарського судочинства.

Згідно із ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що виконавче провадження було відкрите на виконання вимоги від 02 лютого 2011 року № Ф-274 УПФ України у Гуляйпільському районі Запорізької області про сплату ОСОБА_7 недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені у розмірі 1 591 грн. 20 коп.

Згідно з актом державного виконавця від 09 листопада 2011 року під час проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 боржник не впускав державного виконавця у житлове приміщення для опису й арешту майна.

Однак за матеріалами справи суд не встановив, кому на праві власності належить житловий будинок, про примусове проникнення у який вніс подання головний державний виконавець.

Крім того, при розгляді справи суди не встановили, чи є необхідним вказаний спосіб виконання вимоги УПФ України, виходячи із суми грошового стягнення, оскільки, як убачається з матеріалів цивільної справи, державним виконавцем було накладено арешт та заборону відчуження транспортних засобів та нерухомого майна ОСОБА_7 на суму заборгованості, 25 жовтня 2011 року до ТОВ «Новий Заповіт» направлено постанову про звернення стягнення на належний боржнику дохід з договору оренди земельного паю.

Питання про примусове проникнення до житла повинно вирішуватися не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

На вказані питання суди уваги не звернули, не встановили фактичні обставини, що унеможливлює вирішення справи по суті на стадії касаційного перегляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_7 у частині закриття провадження у справі задовольнити не можливо, оскільки ст. 376 ЦПК України знаходиться у розділі VI. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), тобто вказаним розділом врегульовано питання виконання не тільки судових рішень, ухвалених у цивільному процесі, але і інших органів, які не є органами судової влади та виконання яких не врегульовано іншими законами - КАС України, ГПК України чи КПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що у силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 червня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.І. Євтушенко Судді: В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко Т.О. Писана О.М. Ситнік

Джерело: ЄДРСР 27192653
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку