РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1710/2-688/12

22 жовтня 2012 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуюча суддя - Грипіч Л.А.

при секретарі - Шлеюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області, Управління державної казначейської служби в Костопільському районі Рівненської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої громадянинові України незаконними діями державного виконавця Микитенко О.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу ДВС Костопільського РУЮ про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої громадянинові України незаконними діями державного виконавця, в якому просить стягнути з відділу ДВС матеріальну шкоду в розмірі 4475,35 та моральну шкоду в розмірі 5365,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 лютого 2012 року на підставі ухвали судді Костопільського районного суду від 30.11.2011 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, яка винесена при розгляді подання державного виконавця відділу ДВС Костопільського РУЮ ОСОБА_2, позивача було знято з рейсу по маршруту Рівне-Краків та прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач також покликається на те, що у звязку з незаконними діями державного виконавця Микитенко О.В. під час здійснення нею виконавчого провадження та звернення з спірним поданням до суду, були порушені її Конституційні права громадянина України, введено суд в оману, яким було винесено помилкове рішення про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України, що призвело до порушення її прав на працевлаштування, виїзд за кордон, виконання обовязку утримання дітей та боргових зобов'язань.

В ході розгляду справи позивач подала позовну заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача на її користь моральну та матеріальну шкоду в сумі 112 585,12 грн.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2012 року до участі у справі залучено як співвідповідача Управління державної казначейської служби в Костопільському районі Рівненської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники відділу ДВС Костопільського РУЮ ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позов не визнали та вказали, що він є необґрунтованим і не містить ніяких доказів вини державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження.

Зокрема, представник відповідача ОСОБА_3 зауважила про те, що оскільки всі заходи передбачені для виконання рішень зобов'язального характеру, встановлені ЗУ"Про виконавче провадження", державним виконавцем були вичерпанні, з метою повного та фактичного виконання рішень суду державним виконавцем до Костопільського районного суду було направлено подання про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України.

Також наголосила на тому, що право державного виконавця на звернення із вищевказаним поданням закріплено в статті 11 ЗУ "Про виконавче провадження" та частиною першою статті 377-1 ЦПК України.

Оскільки позивач добровільно свої боргові зобовязання не виконала, що є ухиленням від виконання зобовязань, то державний виконавець скористався наданим Законом правом та звернувся до суду з відповідним поданням. Дії державного виконавця не були визнанні незаконними чи протиправними, що було б підставою для стягнення шкоди, то позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідставними.

Представник Державної казначейської служби позов також заперечила, вважає що відсутні підстави для відшкодування за рахунок держави коштів, які позивач визначила як майнову шкоду та моральну шкоду.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 05 квітня 2011 року державний виконавець ВДВС Костопільського РУЮ за заявою ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості в сумі 19930,38 грн. та 120 грн. судових витрат, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, надавши боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 12 квітня 2011 року.

28 квітня 2011 року державний виконавець ВДВС Костопільського РУЮ за заявою КС "Альянс Україна" про стягнення заборгованості в сумі 12464,24 грн. та 120 грн. судових витрат, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, надавши боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 05 травня 2011 року.

16 листопада 2011 року державний виконавець ВДВС Костопільського РУЮ за заявою Костопільського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді про стягнення збитків в сумі 1885,22 грн. та 81,00 грн. судових витрат, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, надавши боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до 23 листопада 2011 року.

В зазначений термін постанови добровільно виконані не були.

25 листопада 2011 року державний виконавець ВДВС Костопільського РУЮ звернувся до Костопільського районного суду з поданням про тимчасове обмеження особи боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобовязань.

30 листопада 2011 року Костопільським районним судом винесено ухвалу про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта.

11 лютого 2012 року позивача було знято з рейсу по маршруту Рівне-Краків відповідно до Рішення про відмову у перетинанні державного кордону у виїзді з України громадянину України.

13 березня 2012 року Ухвалою апеляційного суду Рівненської області скасовано Ухвалу Костопільського районного суду від 30 листопада 2011 року та відмовлено у задоволенні подання державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1

Саме правомірність звернення державним виконавцем Микитенко О.В. до суду із зазначеним поданням про тимчасове обмеження особи боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань, слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Так, згідно зі ст.56 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдані незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Крім того, ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавчу службу» та ч.2 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження», шкода, заподіяна державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Вказані правові норми передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов'язковий, односторонній).

До суб'єктів відповідальності за цією нормою належать створені відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і правових актів Верховної Ради України, Президента України Кабінету Міністрів України, Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи посадові або службові особи вказаних державних органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Таким чином, матеріальна та моральна шкода, завдана рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця, підлягає відшкодуванню особі лише у разі, якщо цією особою буде доведено їх неправомірність.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу положень ст. 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про державну виконавчу службу державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частина 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Подання державного виконавця Микитенко О.В. про тимчасове обмеження особи боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань вмотивоване тим, що боржник у добровільному порядку борги не сплатила, на виклики державного виконавця не зявляється, що є ухиленням від виконання зобовязань, покладених на неї судовим рішенням. З таких обставин, подальше виконання рішеннь суду є неможливим.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено обов'язки і права державних виконавців.

Одним з прав, встановлених зазначеною статтею, відповідно до п.18 вказаної статті є право державного виконавця звертатись до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Право державного виконавця на звернення із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України закріплено також положеннями ч.1 ст. 377-1 ЦПК України.

Суд вважає, що у даному випадку, державний виконавець скористався правами закріпленими вищевказаними нормативно-правовими актами, тобто реалізував своє право передбачене відповідними правовими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Тому, в результаті вжитих державним виконавцем заходів при виконанні зведеного виконавчого провадження не було допущено порушень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем не доведено обставин наведених в позовній заяві та не наведено обґрунтування щодо незаконних дій державного виконавця щодо звернення його до суду з поданням, оскільки позовна заява не містить жодних належних посилань на норми Закону України "Про виконавче провадження", що порушені державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження . Відповідно, не встановлено винної поведінки державного виконавця та наявності причинного зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Розглянувши позов в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11.60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.56 Конституції України, ст.1173 ЦК України, ст.ст. 5,11 ЗУ "Про виконавче провадження, ст.ст. 4,86 ЗУ "Про державну виконавчу службу" , суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області, Управління державної казначейської служби в Костопільському районі Рівненської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої громадянинові України незаконними діями державного виконавця Микитенко О.В. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Грипіч Л.А.