open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 серпня 2012 р. № 2-а- 7417/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Манюкіної К.І.,

Горденіної Н.А.,

відповідача: Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»(далі -позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.06.2012 р. №0005412305 та №0005422305.

В обґрунтовування позову платник податків вказує на те, що під час проведення перевірки контролюючим органом відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами було підтверджено правомірність формування складу валових витрат та складу податкового кредиту з податку на додану вартість, а відтак -донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними та підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене, позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені у ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкової інспекції було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої 30.05.2012 р. складено відповідний акт перевірки №1824/2204/32567175.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочину, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме -по правочину, здійсненому позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех».

Зазначене, на думку контролюючого органу призвело до порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а саме -заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 82.561,75 грн., та порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами доповненнями), а саме -завищення складу податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 66.049,40 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією 19.06.2012 р. було прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення: №0005422305, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 103.202,50 грн. (82.562,00 грн. -за основним платежем та 20.640,50 -штрафних (фінансових) санкцій); та №0005412305, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82.561,25 грн. (66.049,00 грн. -за основним платежем та 16.512,25 грн. -штрафних (фінансових) санкцій).

Судом встановлено, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу валових витрат вартості підрядних робіт, отриманих платником податків відповідно до умов Договору підряду від 02.09.2009 р., укладеного з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех». Зазначений договір податкова інспекція вважає нікчемним, оскільки він укладений з порушенням вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані названим контрагентом позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість та включення позивачем витрат по спірній господарській операції до складу валових.

Однак, суд вважає зазначені доводи податкової інспекції передчасними та помилковими з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом досліджено та встановлено обставини реальності здійснення позивачем спірної господарської операції. Так, виконання спірного договору позивачем підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт та відповідними розрахунками підрядних робіт до них (а.с. 26 - 45). Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено фотознімки, на яких відображено оздоблювальні підрядні роботи, які були отримані підприємством від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех».

Судом також встановлено, що зазначені оздоблювальні послуги (підрядні роботи) були придбані підприємством у контрагента у зв'язку з веденням позивачем власної господарської діяльності, оскільки він був замовником будівництва житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 19-А, що підтверджено дозволом на виконання будівельних робіт від 19.10.2004 р. №617, що відповідачем не заперечується.

У той же час, відповідачем не було наведено суду належних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведеної позивачем спірної господарської операції. Доводи, на які посилається податкова інспекція, а саме, що чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»складає 10 осіб та, що зазначене підприємство не має власних складів, транспорту, а має лише основні фонди 2-ї та 4-ї групи, не є беззаперечними та належними доказами фіктивності спірного правочину. Жодних інших доводів контролюючим органом на вимогу суду на підтвердження нікчемності спірного договору не надано.

Крім того, судом встановлено, що відповідно даних декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (від 08.02.2010 р. №216095) позивачем було задекларовано суму прибутку, що підлягає оподаткуванню (рядок 11 Декларації) у розмірі «0,00 грн.», а відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від 24.02.2010 р. №9848) -«-514.288,00 грн.».

Представником відповідача у судовому засіданні було підтверджено, що зазначені показники уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 24.02.2010 р. №9848 при проведенні перевірки та при донарахуванні податкових зобов'язань враховані не були, на неодноразові вимоги суду жодних пояснень щодо причин неврахування таких показників контролюючим органом не надано.

Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відтак, оскільки податковою інспекцією не наведено доводів про фіктивність спірної господарської операції, хибними є висновки, відносно того, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента робіт.

Відносно донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених законодавчих приписів наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова інспекція також вказує, що Закон України «Про податок на додану вартість»обов'язковою підставою для формування складу податкового кредиту визначає фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету, а не сам факт існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні придбаного товару.

Однак, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у контрагента робіт за договором підряду, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Між тим, чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У той же час, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу складу податкового кредиту з податку на додану вартість та донарахування податкових зобов'язань, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у контрагента оздоблювальних робіт та формування ним складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальника таких робіт податкових накладних.

Оскільки, судом встановлено, що донарахування податковою інспекцією позивачу податкових зобов'язань за основними платежами є безпідставним, відповідно податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.06.2012 р. №0005412305 та №0005422305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»судовий збір у розмірі 1.857,64 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Короткова О.В.

Джерело: ЄДРСР 26038682
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку