Справа № Провадження №22-ц-2988/12 22-ц/1090/3605/12 Головуючий у І інстанціїУсатова Д.Д.Категорія29Доповідач у 2 інстанції Кашперська06.09.2012

УХВАЛА

Іменем України

04 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Данілова О.М.,

за участю секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», треті особи: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СВОП», Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «Проектне інвестування»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «СВОП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай К'ю Брок»про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, стягнення спричиненої майнової та моральної шкоди, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити певні дії,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, стягнення спричиненої майнової та моральної шкоди, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити певні дії. Заявлені вимоги мотивувала тим, що нею було укладено декілька угод, спрямованих на отримання нею у власність нерухомого майна -квартири у будинку АДРЕСА_1. Вважає вказані угоди такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, укладеними під впливом обману і помилки та без узгодження з нею суттєвих позицій, такими, що укладені всупереч її внутрішній волі та мають дискримінаційний характер відносно неї. Доповнивши 12 грудня 2011 року позовні вимоги, позивач просила визнати недійсними з моменту їх укладення правочини, які оформлено: договором № Б 04-2008/1 купівлі-продажу облігацій між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», яка діє від імені та на користь Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Проектне інвестування»ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП»та на підставі договору-доручення з ТОВ «Ай К'ю Брок»від 29 січня 2008 року; договором № 29/01/08-Б резервування об'єкту нерухомості між ОСОБА_2 та ДП «Дніпровський круг»від 29 січня 2008 року; кредитним договором № 223342509 між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 31 січня 2008 року; договором іпотеки між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 31 січня 2008 року; договором про заставу майнових прав на цінні папери між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 31 січня 2008 року; договором № 262051396834 на відкриття та ведення поточного рахунку в доларах США між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 31 січня 2008 року; чотирьохсторонньою угодою № 1 від 31 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ДП «Дніпровський круг», ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», яка діє від імені та на користь Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Проектне інвестування»ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП»та на підставі договору-доручення з ТОВ «Ай К'ю Брок»та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; зобов'язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»повернути ОСОБА_2 усі отримані за правочином, який оформлено кредитним договором від 31 січня 2008 року, грошові кошти в сумі 265760,74 грн., що за курсом НБУ на момент прийняття рішення по справі є еквівалентно 33303,35 доларів США; стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ДП «Дніпровський круг»солідарно на користь ОСОБА_2 судові витрати; стягнути з ДП «Дніпровський круг»на користь ОСОБА_2 завдані збитки на суму 13272 грн., моральну шкоду 24225 грн., штрафні санкції 5572 грн., що разом складає 43069 грн., стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 150000 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, стягнення спричиненої майнової та моральної шкоди, штрафних санкцій та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем були заявлені різні підстави для визнання недійсними з моменту укладення договорів, у тому числі і тих, що вважаються виконаними та розрахунки за якими закрито, однак в ході розгляді справи даних обставин доведено не було. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є надуманими, та не знайшов підстав для визнання оспорюваних цивільно-правових угод недійсними. Із врахуванням чинності укладених ОСОБА_2 угод суд прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог, що стосуються стягнення з інших об'єктів коштів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 29 січня 2008 року ОСОБА_2 уклала з ДП «Дніпровський круг»договір резервування об'єкту нерухомості № 29/01/08-Б від 29 січня 2008 року, текст якого втрачено обома сторонами. За його умовами об'єктом резервування є квартира у будинку АДРЕСА_1.

29 січня 2008 року ОСОБА_2 укладено з ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», яке діє від імені та в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Проектне інвестування»ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», договір купівлі-продажу облігацій № Б 04-2008/1, згідно якого ОСОБА_2 придбала у ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП»цінні папери, а саме облігації безпроцентні цільові іменні ДП «Дніпровський круг»у кількості 4360 штук номінальною вартістю 26 грн. кожна з терміном погашення з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. За умовами п. 1.1 даного договору, безпроцентні цільові облігації іменні, випущені емітентом з метою залучення коштів для фінансування зведення об'єкта будівництва, надають право покупцю отримати у власність 0,01 кв.м. загальної площі в об'єкті нерухомості із розрахунку на одну облігацію та передбачають зобов'язання емітента передати покупцю у власність 0,01 кв.м. загальної площі об'єкта нерухомості згідно з умовами випуску облігацій.

31 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»укладено кредитний договір № 223342509, згідно якого ОСОБА_2 отримала 32170 доларів США для придбання нерухомості -квартири за адресою АДРЕСА_1 та оплати комісії за надання кредиту на строк до 31 січня 2028 року під 14,25 % річних зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 492,19 доларів США.

Для обслуговування кредиту між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено договір № 262051396834 на відкриття та ведення поточного рахунку в доларах США від 31 січня 2008 року.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу облігацій № Б 04-2008/1 від 29 січня 2008 року, складеного 14 лютого 2008 року, цінні папери вважаються оплаченими та переданими ОСОБА_2, договір виконаним, а сторони підтверджують відсутність майнових, фінансових та інших претензій одна до одної.

Також 31 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»укладено договір іпотеки, згідно п. 1.3 якого предметом іпотеки є майнові права за договором № 29/01/08-Б резервування об'єкту нерухомості від 29 січня 2008 року із такими характеристиками об'єкту нерухомості -квартира АДРЕСА_2 вартістю 278604 грн. Згідно п. 1.2 договору іпотеки, даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 223342509 від 31.01.2008 року, за умовами якого позичальник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 33170 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом відсотків річних, в строки та у випадках, передбачених кредитним договором.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»також укладено 31 січня 2008 року договір про заставу майнових прав на цінні папери, яким ОСОБА_2 було передано в заставу банку майнові права на облігації ДП «Дніпровський круг», придбані згідно договору купівлі-продажу облігацій №Б 04-2008/1 від 29 січня 2008 року.

31 січня 2008 року між ДП «Дніпровський круг, ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», яке діє від імені та в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Проектне інвестування»ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 укладено угоду № 1 в рамках програми «Житло в кредит на первинному ринку», якою для зберігання облігацій, що придбаваються покупцем ОСОБА_2 у продавця ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», яке діє від імені та в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Проектне інвестування»ТОВ «Компанія з управління активами «СВОП», зберігачем виступає ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Продавець перераховує придбані покупцем облігації в термін, визначений договором купівлі-продажу облігацій, виключно на рахунок покупця у банку.

31 січня 2008 року між ДП «Дніпровський круг», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору про резервування об'єкту нерухомості, з підписанням якої емітент ДП «Дніпровський круг»погоджується на передачу в заставу банку належного замовникові на праві власності пакету облігацій, а також на передачу в іпотеку банку належного замовникові майнового права на об'єкт нерухомості.

04 грудня 2008 року між ДП «Дніпровський круг»та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору про резервування об'єкту нерухомості в зв'язку із змінами у проектній документації, що призводить до зміни нумерації квартир та перенесення строків прийняття в експлуатацію за адресою АДРЕСА_1, якою було додатково узгоджено характеристики зарезервованого об'єкту нерухомості та терміни виконання зобов'язань за договором № 29/01/08-Б від 29 січня 2008 року, при цьому вказується, що за замовником бронюється об'єкт нерухомості із наступними характеристиками: під'їзд 9, поверх 15, номер квартири 402, кількість кімнат 1, загальна проектна площа об'єкту нерухомості 43,6 кв.м., серія облігацій «А», загальна кількість облігацій в пакеті облігацій 4360 шт., № облігацій в пакеті облігацій -0987822-0992181.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Із огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорювані угоди укладені із дефектом суб'єктного складу, під впливом обману або помилки та укладені без узгодження суттєвих позицій із ОСОБА_2

Так, ОСОБА_2 здійснила чергу послідовних, узгоджених всіма учасниками цивільно-правових відносин та цілеспрямованих дій на отримання нею у майбутньому права власності на об'єкт нерухомості -квартиру, що мала бути збудована у будинку АДРЕСА_1 шляхом погодження із умовами спірних договорів та їх підпису за власним бажанням та на власний ризик без будь-яких застережень, а також внесення готівки в рахунок погашення кредиту на виконання умов договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин, позбавив позивача можливості заявити клопотання про призначення по справі судової фінансово-кредитної експертизи та витребування доказів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Твердження позивача про порушення конституційних прав та законних інтересів позивача зі сторони відповідачів та третіх осіб при укладенні оспорюваних договорів не підтверджені належними та допустимими доказами та є надуманими, оспорювані договори відповідали вимогам чинного на час їх укладення законодавства та внутрішній волі позивача, свідченням чого є відповідні підписи позивача під зазначеними договорами. Ті обставини, що об'єкт нерухомості, в якому резервувала квартиру позивач, не побудований у передбачений договором резервування об'єкту нерухомості строк, не є підставою для визнання його недійсним.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач також вказує про те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги, що у забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором за договором іпотеки позивач передала банківській установі нерухоме майно -квартиру в будинку, яка фактично не побудована, а будівля не здана в експлуатацію. Дані доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до укладеного договору іпотеки предметом іпотеки є майнові права за Договором № 29/01/08-Б резервування об'єкту нерухомості від 29 січня 2008 року.

Щодо тверджень позивача про те, що в документах різного часу укладення зустрічаються різні номери квартири, що резервувалася за ОСОБА_2, судом першої інстанції було вірно встановлено, що будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не здавався, квартира як об'єкт права власності не існувала, а тому дані обставини не є підставами для визнання кредитного договору та договору іпотеки з огляду на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦПК України недійсним.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012 як на підставу відсутності у суду першої інстанції підстав для відмови у визнанні договорів недійсними та розірвання їх з моменту укладення є необґрунтованими.

Так, вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25 грудня 2008 року, згідно з яким «забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва».

Разом із тим будинок АДРЕСА_1, в якому резервувалась квартира за ОСОБА_2, в експлуатацію не здавався та не є завершеним об'єктом житлового будівництва. Крім того, позивач в апеляційній скарзі підміняє значення понять «розірвання договору»та «визнання договору недійсним», які за своєю правовою природою є різними поняттями та мають різні правові наслідки. При цьому колегія суддів враховує, що позовних вимог про розірвання договорів позивачем заявлено не було.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що згідно договору іпотеки даний договір забезпечує кредитний договір на суму 33170 доларів США, а згідно умов кредитного договору, сума кредиту становить 32170 доларів США, колегія судів приймає до уваги, що сторони підписали обидва договори без будь-яких застережень, тобто ними були погоджені його умови. Крім того, невідповідність сум по взаємопов'язаним договорам не є підставою для визнання їх недійсними.

Колегія суддів враховує, що згідно п. 1.1 кредитного договору № 223342509 від 31 січня 2008 року, кредитор ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в розмірі 32170 доларів США, а позичальник отримав його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «Житло в кредит на первинному ринку». Таким чином, суд першої інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_2 отриманих грошових коштів в сумі 265760,74 грн. за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 223342509.

Виходячи із суті кредитних правовідносин, надані позивачеві в кредит грошові кошти є власністю банку; на виконання умов правочину вони були на умовах поверненості, забезпеченості та строковості передані позивачеві, а тому для повернення їх ОСОБА_2 немає передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України правових підстав; крім того, даний кредитний договір не визнано судом недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Данілов О.М.