-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
20.06.2008 Справа №16/73
м. Полтава
за позовом Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області
до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області
про визнання нечинними вимог та розпорядження
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Пашко А.Ю.
Представники до перерви:
від позивача: Качала І.І.
від відповідача: Сич С.С., Ільченко В.К.
від третьої особи: Віхоть Н.В.
Представники після перерви:
від позивача: Качала І.І.
від відповідача: Сич С.С., Ільченко В.К.
від третьої особи: відсутні
У судовому засіданні 19.06.2008р. була оголошена перерва до 20.06.2008р.
У судовому засіданні 20.06.2008р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Суть спору: Розглядається позов про визнання нечинними вимог №07-14/1437 від 20.03.08р. і розпорядження №53 від 19.03.08р.
Позивачем подано зміни та уточнення до позовної заяви (№541 від 19.06.2008р.), згідно з якими позивач просить визнати частково протиправними вимоги №07-14/1437 від 20.03.08р. і визнати їх нечинними, та визнати протиправним та нечинним розпорядження №53 від 19.03.08р. Суд розглядає позовні вимоги в новій редакції.
Крім того, Позивачем повторно подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом призупинення дії вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією №07-14/1437 від 20.03.2008р. до вирішення спору по суті. Суд дане клопотання не задовольняє з мотивів, викладених в ухвалі від 15.05.2008р.
Позивач на задоволенні позову наполягає.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов №13-17/2348 від 13.05.08р., доводячи, що ним не були порушені приписи чинного законодавства.
Третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області - надала письмове пояснення по суті спору, в яких вказала, що дії органів Державного казначейства під час казначейського обслуговування розпорядника коштів жодним чином не порушували його прав та законних інтересів (пояснення від 18.06.08р. №04-12/1209-3162 - в матер.справи).
У судове засідання після перерви 20.06.08р. представник третьої особи не з'явився; судом задоволена заява третьої особи від 19.06.2008р. про розгляд справи без участі її представника у зв'язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
В період з 21.01.2008р. по 12.02.2008р. Відповідачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт №07-21/55 від 12.02.08р. 26.03.08р. Позивачем було отримано Вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією №07-14/1437 від 20.03.2008р. та Розпорядження №53 від 19.03.2008р. про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
Позивач вважає, що вказані Вимоги є частково протиправними та просить визнати їх нечинними, а також просить визнати протиправним та нечинним вказане розпорядження №53 від 19.03.2008р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує наступне:
П.2 спірних Вимог визначено, що позивач повинен забезпечити дотримання вимог п.2.2 інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999р.
П. 2.2. Інструкції визначає, що документом на право проведення любительського рибальства, що здійснюється за умов спеціального використання водних живих ресурсів на визначених для цієї мети водоймах або їхніх ділянках, є дозвіл, що видається органами рибоохорони. Позивач зазначає, що жодних інших вказівок щодо порядку видачі дозволів в Інструкції не зазначено. Отже, на думку Позивача, ним не допущено жодних порушень щодо видачі користувачам дозволів на право проведення любительського рибальства, як і не допущено порушень фінансового характеру стосовно надходження коштів від видачі дозволів. Всі кошти, сплачені користувачами, перераховувалися до Державного бюджету.
П. З Вимог зобов'язано Позивача забезпечити відшкодування необґрунтовано відшкодованих коштів на відрядження в сумі 145 грн. В цій частині позивач також не погоджується з Відповідачем та зазначає, що згідно «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59, в редакції наказу МФУ від 10.06.1999р. № 146, зі змінами та доповненнями, службовим відрядженням вважається поїздка працівника установи по розпорядженню керівника на встановлений термін в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Відповідно до п.1.3 Інструкції, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.
Відшкодування витрат на відрядження встановлені «Нормами відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», затверджені постановою КМУ від 23.04.1999р. № 663, зі змінами та доповненнями.
Службове відрядження, яке є предметом спору, водія ОСОБА_1. в Державний комітет рибного господарства України на термін з 24.12.2007р. по 26.12.2007р. оформлене належним чином на підставі наступних документів:
- наказ про відрядження № 52 від 24.12.2007р.;
- посвідчення про відрядження № 143, в якому вказано, що водій ОСОБА_1. вибув у відрядження 24.12.2007р., прибув в Держкомрибгосп (м. Київ) 24.12.2007р., вибув з м. Київ 26.12.2007р., прибув до м. Кременчук 26.12.2007р. Відмітки про вибуття та прибуття в населені пункти завірені печатками установ та підписами відповідальних осіб; - квитанція ЧП ОСОБА_2. № 553 від 24.12.2007р. про сплату за проживання в готелі
«Надія" з 24.12.2007р. по 26.12.2007р. Квитанція завірена печаткою та підписом відповідальної особи ЧП ОСОБА_2;
- авансовий звіт ОСОБА_1. від 27.12.2007р., затверджений керівником ГУ «Полтавадержрибоохорона».
Таким чином, позивач наполягає, що оформлення відрядження було здійснено належним чином у відповідності до законодавства, так як і проведення відшкодування витрат. Тому Вимога Відповідача щодо відшкодування витрат на відрядження, на думку позивача, є незаконною та необґрунтованою.
У п. 4 Вимоги викладено висновок щодо нецільового використання бюджетних
коштів в сумі 28699,20 гри., та необхідності зменшення асигнувань на зазначену суму. Позивач вказує, що Наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004р. № 150, на який посилається у своєму Акті Відповідач, затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. Цей Перелік, по-перше, затверджено на виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до якого Позивач не має ніякого відношення ні по сфері діяльності, ні по видам витрат, пов'язаних з експлуатацією та утриманням активів; по-друге, Перелік є Примірним, що з'ясовується з самої назви документа.
В Акті ревізії вказано, що до акту виконаних робіт по поточному ремонту включено роботи: улаштування покриття із лінолеуму (лише 6 м2), прокладання трубопроводів із встановленням задвижок (16м.), заміна дверних полотен, демонтаж та монтаж одиночного умивальника, які ніби то відносяться до капітального ремонту. Але і перелік робіт по поточному ремонту, згідно Примірного переліку N 150, включає проведення вказаних робіт, але у процентному відношенні від загального об'єму робіт. При проведенні ж ревізії загальна проща приміщення та загальний об'єм робіт взагалі не досліджувався та не враховувався, лише було визначено в цілому, що зазначені види робіт повністю відносяться до капітального ремонту.
Відповідно до листів Державного комітету будівництва та архітектури України від 06.06.2001р. № 7/7-540 та від 30.04.2003р. № 7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).
Згідно Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», конструктивні елементи будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо)
Позивач посилається на Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Держказначейства України № 330 від 08.12.2006 р., до категорії 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання" відноситься оплата відповідно до укладених договорів послуг сторонніх організацій по проведенню ремонту приміщень (згідно з окремим кошторисом на проведення ремонту). За зазначеним кодом здійснюється оплата, зокрема, за монтаж дверних коробок, установлення дверей, вікон у випадку проведення одиночних ремонтних робіт.
Позивач також акцентує увагу суду на тому, що у відповідності до ст. 112 Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства України наділені повноваженнями по контролю за дотриманням бюджетного законодавства, зокрема: встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Позивач стверджує, що вся документація на проведення капітального та поточного ремонту, включаючи кошториси витрат та акти виконаних робіт, надавалися для перевірки перед здійсненням поетапної оплати робіт до УДК в м. Кременчук, про що є відповідні відмітки (штампи, печатки) і жодного разу контролюючий орган не повернув без оплати платіжні доручення, і позивачем не було допущено жодних порушень як при складанні кошторисної документації на проведення робіт з поточного ремонту, так і при здійсненні оплати вказаних робіт.
П. 5 Вимог зобов'язано Позивача вжити заходи щодо відшкодування зайвого нарахування та виплати премії заступнику начальнику на загальну суму 7835,89 грн. та зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 2836,59 грн.
Основним установчим документом, яким керується Позивач та здійснює свою діяльність є Положення про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 11.04.2007р. № 38.
Згідно п. 10.5 цього Положення начальнику ГУ «Полтавадержрибоохорона»надано право призначати на посади, звільняти з посад своїх заступників, преміювати, заохочувати та накладати на них стягнення.
Також у посадовій інструкції начальника Управління, затвердженою заступником Голови Держкомрибгоспу, п. 2.31 чітко визначено право призначати (звільняти) на посаду заступника Управління, здійснювати його преміювання і накладення дисциплінарних стягнень. В даному випадку має місце делегування повноважень органу вищого рівня начальнику управління.
Згідно постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», на яку посилалися ревізори, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надано право, зокрема затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Отже Позивачем, на його думку, не здійснено жодних протиправних дій щодо нарахування та виплати премії заступнику начальника, а вчинилися дії, які були регламентовані нормативними актами та інструкціями органу вищестоящого рівня.
П. 12 Вимоги визначено вжити заходи щодо усунення порушень при оплаті послуг з ремонту автомобіля ГАЗ 31029 в сумі 18700,00 грн.
З цього приводу позивач пояснює, що для проведення поточного ремонту транспортного засобу між ним та СПД-ФО ОСОБА_1. було укладено договір про надання послуг № 2-12/07 від 14.08.2007р., який був узгоджений і взятий на облік управлінням Державного казначейства в м. Кременчук.
Предметом договору є надання послуг по технічному обслуговуванню і ремонту пасажирського транспорту (код за Державним класифікатором продукції ДК 016-97 - 50.20.1).
Сторони також домовились про вартість робіт, порядок розрахунків, термін і порядок надання послуг. Місцезнаходження і реквізити сторін Договору вказані в Договорі.
В першу чергу передбачалось провести огляд транспортного засобу, після чого стало відомо загальний перелік робіт і запасних частин, необхідних для ремонту.
Таким чином, на момент укладення договору всі суттєві умови відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-ІП, в редакції Закону України від 23.02.2006р. № 3492-ГУ, були включені в договір.
Жодних робіт, не передбачених Договором № 2-12/07 або відмінних від «послуг по технічному обслуговуванню і ремонту пасажирського транспорту», що передбачений по коду 50.20.1 ДК 016-97, не проводилось.
Виконання робіт по ремонту транспортного засобу підтверджено актами виконаних робіт, які містять перелік та вартість виконаних робіт та використаних запасних частин:
- акт виконаних робіт від 14.08.2007р. на суму 5000,00 грн.,
- акт виконаних робіт від 03.09.2007р. на суму 5000,00 грн.,
- акт виконаних робіт від 10.09.2007р. на суму 6700,00 грн.,
- акт виконаних робіт від 09.10.2007р. на суму 2000,00 грн.
Позивач наполягає на тому, що всі вказані акти узгоджені з управлінням Держказначейства в м. Кременчук і складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996 - XIV, зі змінами та доповненнями та в подальшому слугували підставою для сплати наданих за Договором послуг. Жодних нарікань з боку УДК в м. Кременчук щодо неналежного чи недостатнього оформлення документації щодо наданих послуг не було. Саме тому вимогу щодо усунення порушень позивач вважає необґрунтованою.
П. 14 Вимоги зазначено щодо відшкодування зайвого списання пального марки А-92
в кількості 7050 л. на загальну суму 24268,08 грн.
Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. № 43, призначено для використання в роботі автомобільного транспорту, а не для човнових двигунів. Наказ Головрибводу від 28.11.2002р. № 54 «Про лінійні норми витрат ПММ для транспорту та флоту підрозділів Головрибводу», на який посилалися Відповідач в Акті, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не має законодавчої сили. Експлуатацію двигунів до моторних човнів потрібно здійснювати відповідно до інструкції по експлуатації човнових двигунів
З приводу використання бензину марки А-92 при експлуатації човнових двигунів «Вихор-30», «Вихор-25», «Вихор-20», «Вітерець-8», «Нептун-23»позивач повідомив наступне.
Вищезазначені човнові двигуни експлуатуються, починаючи з 1974 року, мають дуже великий термін експлуатації, на них нараховано 100% знос, при їх експлуатації виникав ряд технічних проблем, які були викладені у службових записках працівників Управління, про що був складений комісійний акт перевірки викладених фактів, які виникали при експлуатації човнових двигунів.
Методом усунення розглянутих технічних проблем відповідно до інструкції з експлуатації та акту перевірки човнових двигунів є заміна палива (бензину А-76 на бензин А-92, або їх суміші). На підставі вищевикладеного Позивачем був виданий наказ № 7 від 26.07.2007 р. про використання бензину марки А-92 або його суміші з бензином А-76.
Крім того, позивач зазначає, що розпорядженням №53 від 19.03.08р. було зупинено операції з бюджетними коштами за рахунком №35216001003895, що поставило під загрозу функціонування безперебійної роботи управління.
З огляду на викладене, позивач просить суд визнати частково протиправними вимоги №07-14/1437 від 20.03.08р. і визнати їх нечинними, та визнати протиправним розпорядження №53 від 19.03.08р. та визнати його нечинним.
На підставі матеріалів справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України визначені ст.113 Бюджетного кодексу України та Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" і полягають у контролі за цільовим та ефективним використанням коштів державного та місцевих бюджетів шляхом проведення перевірок.
Зупинення операцій з бюджетними коштами здійснюється на підставі ст.120 Бюджетного кодексу України у відповідності з Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженим наказом Державного казначейства України від 18.11.2002р. №213. Згідно цього наказу орган Державного казначейства не пізніше наступного робочого дня після отримання розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиняє відповідні операції і направляє уповноваженому органу корінець розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства із зазначенням дати його отримання та виконання.
Підставою для відновлення операцій за рахунками розпорядників або одержувачів бюджетних коштів є:
- розпорядження уповноваженого органу про відновлення операцій з бюджетними коштами;
- закінчення терміну, зазначеного в розпорядженні про зупинення операцій;
- закінчення терміну, встановленого ст.120 Бюджетного кодексу України (до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом).
Як пояснила третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області - спірне розпорядження №53 від 19.03.08р. було отримане ГУДКУ 24.03.08р., наступного дня були зупинені операції по здійсненню платежів з рахунків позивача. 18.04.2008р. було відновлено операції за рахунками розпорядника (відповідно до терміну, вказаного у розпорядженні та ст.120 Бюджетного кодексу України). Таким чином, при винесенні та виконанні спірного розпорядження не було допущено порушення чинного законодавства.
Усі доводи, які покладені Позивачем в основу своїх позовних вимог в частині визнання частково протиправним та недійсним спірних вимог, спростовуються Відповідачем.
Так, зокрема, Відповідач доводить, що вимога про усунення виявлених ревізією порушень винесена в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема, п. 7 ст. 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 .
З приводу п.2 спірної вимоги Відповідач зазначає, що у акті ревізії на стор. 4 зазначено, що позивачем всупереч п..2.2 Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02і99 № 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.99 за № 270/3563, передано надані йому повноваження окремим суб'єктам підприємницької діяльності в частині видачі користувачам дозволів на право проведення любительського рибальства, що здійснюється за умов спеціального використання водних живих ресурсів на визначених для цієї мети водоймах або їхніх ділянках.
Інструкцією чітко визначено, що такі дозволи видаються органами рибоохорони Укрдержрибгоспу.
В той же час, Відповідачем було встановлено, що позивачем безпосередньо користувачам такі дозволи не видавались, а згідно укладених договорів з суб'єктами підприємницької діяльності, передавалися останнім незаповнені номерні бланки дозволів, які в подальшому видавалися користувачам цими суб'єктами підприємницької діяльності, які не є органами рибоохорони Укрдержрибгоспу. З огляду на викладене, суд погоджується з Відповідачем, що п.2 вказаної вимоги є обґрунтованим та не суперечить чинному законодавству.
Пунктом 3 спірної вимоги позивача зобов'язано посилити контроль за правильним оформленням документів, які засвідчують факти вибуття та перебування у відрядженні, та відшкодувати винними особами необґрунтовано відшкодованих коштів на відрядження в сумі 145 грн.
В ході проведення ревізії встановлено та зафіксовано у акті ревізії, що водій ОСОБА_1., який був відряджений до м. Києва згідно наказу від 24.12.2007 року № 52, відповідно до даних подорожнього листа фактично вибув до м. Київ 25.12.2007 року.
Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59, в редакції наказу МФУ від 10.06.1999р. № 146, днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, тобто саме 25.12.2007р.
Наказом Держкомстату України від 17.02.98 № 74 затверджена Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 р. за № 149/2589, а також типова форма первинного обліку роботи службового легкового автомобіля.
Вказана Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності.
Згідно пп. 1.3, 2.2 Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи, а перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника, записує номер подорожнього листа і дату його видачі (число, місяць, рік).
Відповідальність за недостовірні і неточні відомості у подорожньому листі службового легкового автомобіля, а також при виконанні розрахунків, несуть відповідальні особи перевізника і замовника (у даному випадку - позивача).
Таким чином, п. З спірної вимоги є законним та обґрунтованим.
Пунктом 4 спірної вимоги позивача зобов'язано вирішити питання щодо зменшення Управлінню асигнувань на суму капітальних видатків, проведених за рахунок поточних видатків, тобто не за відповідними кодами економічної класифікації, в загальному розмірі 28699,20 грн. по КПКВ 2804020 „Організація діяльності органів рибоохорони та рибо відтворювальних комплексів" (Загальний фонд) за КЕКВ 1137 „Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель ".
В акті ревізії (стор. 27-29) зазначено, що при визначенні виду ремонту ураховано роз'яснення Держбуду України від 30.04.2003 № 7/7-401 і Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26.01.2005 № 4/3-102 про те, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою без змін габаритів об'єкта.
В ході проведення ревізії встановлено, що в акт форми КБ-2в за грудень 2007 року на загальну суму 28699,2 грн. включено наступні види робіт:
- улаштування покриття із лінолеуму кабінету головного бухгалтера;
- прокладання трубопроводів зі встановленням задвижок та кранів;
- демонтаж та монтаж нового умивальника;
- встановлення змішувачів;
- заміна дверних полотен.
Виходячи з наведеного переліку виконаних робіт, які відображені в акті форми КБ-2в за грудень 2007 року, вбачається, що в акті відображено комплекс робіт, які передбачають заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників.
Тобто, Відповідач зазначає, що з урахуванням вищевказаних понять, визначень та роз'яснень, а також того, що у випадку ремонту адмінприміщення Управління проведена заміна 10 дверей, що не можна вважати одиночним, виконані роботи відносяться до капітального ремонту.
Відповідно до ст. 118 Бюджетного кодексу України у разі виявлення бюджетного правопорушення органи Державної контрольно-ревізійної служби України, у межах своєї компетенції, можуть застосовувати до розпорядників бюджетних коштів такі дії, зокрема, зупинення операцій з бюджетними коштами за вчинене бюджетне правопорушення.
У даному випадку позивачем порушено вимоги ст. 7 Бюджетного кодексу України, п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 та його дії кваліфікуються як бюджетне правопорушення, за вчинення якого і застосована фінансова санкція у вигляді зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках позивача, відкритих у органах Державного казначейства.
Таким чином, суд погоджується з запереченнями Відповідача та приходить до висновку, що п. 4 спірної вимоги є законним.
Пунктом 5 спірної вимоги позивача зобов'язано при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам Управління дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами) та вжити заходи до відшкодування за рахунок винних осіб необґрунтовано виплаченої премії заступнику начальника Управління на загальну суму 7835,89 грн. та зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату на суму 2836,59 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у акті ревізії зазначено, що у порушення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", заступнику начальника Управління ОСОБА_3. здійснювалося нарахування та виплата премії.
Відповідно до п. 10.5 Положення про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області, затвердженого наказом Держкомрибгоспу України від 11.04.2007 № 38, начальнику ГУ «Полтавадержрибоохорона»надано право у встановленому порядку призначати на посади та звільняти з посад своїх заступників, право преміювати, заохочувати та накладати на них стягнення відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
Згідно п. 4 постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р. преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, тобто Кабінетом Міністрів України визначено єдиний порядок преміювання як керівників установ, так і їх заступників, а саме - за рішенням органу вищого рівня.
Таким чином, п. 5 спірної вимоги є законним та обґрунтованим.
Пунктом 12 спірної вимоги зобов'язано позивача вжити заходи щодо усунення порушення при оплаті послуг з ремонту автомобіля в сумі 18700 грн., в тому числі в частині належного оформлення документації та підтвердження факту надання послуг з ремонту автомобіля згідно з вимогами Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортній засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002№792 ".
З матеріалів справи, зокрема, акту ревізії на стор. 24-26 зафіксовано порушення при оплаті послуг з ремонту автомобіля на суму 18700 грн. А саме: як і зазначав позивач, між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. було укладено договір № 2-12/07 від 14.08.2007 року про надання послуг з технічного обслуговування і поточного ремонту автомобіля.
Проте твердження позивача про те, що на момент укладення договору всі суттєві умови відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт" були включені в договір, не відповідає дійсності, так як вказаний договір не містить конкретного переліку робіт з технічного обслуговування чи ремонту автомобіля, переліку складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, гарантійних зобов'язань виконавця щодо проведення робіт , що і відображено у акті ревізії на стор. 25.
Згідно ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі, тому твердження Позивача про визначення і обговорення предмета договору в усній формі не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд погоджується також з Відповідачем у тій частині, що позивачем не спростовано викладені в акті ревізії факти порушень, зокрема, що всупереч вимогам пп. 9, 15, 16, 19, 22, 24, 25, 26, 37 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 №792 (із змінами) акт передання - , приймання транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту та акт передання-приймання транспортного засобу після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту не складались, послуги з ремонту не оформлені нарядом-замовленням, виконавцем не складено кошторис витрат на виконання робіт, який повинен підписуватись обома сторонами та бути невід'ємною частиною договору, не оформлено окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування і окремі документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту, не погоджено із замовником обсяги використання матеріалів і складових частин та їх ціни.
З приводу п.14 спірної вимоги, яким позивача зобов'язано списання пального на двигуни „Вихор-30", „Вихор-25", „Вихор-20", „Вітерець-8"', „Нептун-23" до моторних човнів здійснювати згідно вимог наказу Головрибводу від 23.11.2002 року №54 „Про лінійні норми витрат ПММ для транспорту та флоту підрозділами Головрибводу", а також вирішити питання щодо відшкодування за рахунок винних осіб зайво списаного протягом 2 півріччя 2007 року пального марки А-92 на загальну суму 24268,08 грн., Відповідач зазначає наступне:
У ході проведення ревізії списання пального встановлено, що протягом липня-грудня 2007 року держінспекторами позивача на двигуни .,Вихор-30", „Вихор-25", „Вихор-20", „Вітерець-8", „Нептун-23", „Тохарі-15" до моторних човнів в окремих випадках проводилось списання бензину марки А-92, замість А-76, чим порушено вимоги наказу Головрибводу від 23.11.2002 року № 54 „Про лінійні норми витрат паливно-мастильних матеріалів для транспорту та флоту підрозділами Головрибводу".
Встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача, протягом липня-грудня 2007 року бензин марки А-76 був у наявності.
Відповідач вказує, що на письмовий запит від 11.02.2008 року № 93 технічні паспорти до двигунів з метою дослідження зазначеного питання у ході ревізії, позивачем не надано.
Твердження про те, що наказ Головрибводу від 28.11.2002 р. № 54 «Про лінійні норми витрат ПММ для транспорту та флоту підрозділів Головрибводу», на який є посилання в акті, не має законодавчої сили, так як не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, Відповідачем спростовується, оскільки даний документ не потребує обов'язкової реєстрації.
Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку, на підставі матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що Відповідачем доведено правомірність своїх рішень, та обґрунтовано, що при винесенні спірних вимог та рішення ним не було порушено приписи чинного законодавства. Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовної заяви про визнання частково протиправними вимог №07-14/1437 від 20.03.08р. і визнання їх нечинними, та визнання протиправним та нечинним розпорядження №53 від 19.03.08р.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 71,94,158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позовних вимог Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області про визнання частково протиправними вимог №07-14/1437 від 20.03.08р. і визнання їх нечинними, та визнання протиправним та нечинним розпорядження №53 від 19.03.08р. - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тимощенко О.М.
Повний текст постанови підписано 25.06.2008 року
скопійовано
-
скопійовано
-
