АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/6338/12 Справа № 2-2941/11 Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т.О. Доповідач - Міхеєва В.Ю. Категорія 25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2012 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Індіго»
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" про стягнення суми страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (надалі - ТДВ «СК «Індіго») та просив стягнути з відповідача у якості відшкодування завданої майнової шкоди суму у розмірі 162287 грн., у якості відшкодування завданої моральної шкоди - 15000 грн., пеню за прострочення надання послуги у розмірі 1777042 грн., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 14499, 12 грн., а також судові витрати; у відповідності з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»просив прийняти рішення про стягнення з відповідача, що порушив права споживача, до державного бюджету штрафу в розмірі ста відсотків вартості наданої послуги за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про надання послуги.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТДВ «СК «Індіго»на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 162287 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТДВ «СК «Індіго», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період часу з 09-00 по 10-30 годин 23 травня 2008 року було викрадено автомобіль позивача Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який застрахований згідно Договору страхування наземного транспорту, укладеного між позивачем та страховою компанією 07 червня 2007 року (надалі -Договір).
За фактом незаконного заволодіння транспортним засобом слідчим Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 07 жовтня 2008 року було порушено кримінальну справу за ознаками ч.1 ст. 289 КК України та постановою від 10 жовтня 2008 року ОСОБА_2 визнано потерпілим та цивільним позивачем у справі (а.с.7,8).
ОСОБА_2 23 травня 2008 року звернувся до відповідача із заявою про подію, що має ознаки страхової та надав документи, передбачені п. 6 частини II Договору.
Листом № 1179/08 від 07 серпня 2008 року у виплаті страхового відшкодування відповідачем було відмовлено з посиланням на п.3 ст. 26 ЗУ «Про страхування»та п.8.1.3 Договору з підстав подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування.
Свою відмову відповідач аргументував тим, що подані ОСОБА_2 відомості щодо об'єкта страхування не відповідали дійсності, а саме: позивач у своїй заяві на добровільне страхування наземного транспорту у п.3.1 розділу «Системи охорони»вказав, що транспортний засіб обладнаний електронною сигналізацією, у той час, як відповідно до довідки Бабушкінського РВ Дніпропетровського міського УМВС України в Дніпропетровській області № 46/1-5811 від 25 липня 2008 року, застрахований автомобіль не був обладнаний механічним протиугінним пристроєм та електронною сигналізацією або будь-якими іншими протиугінними засобами.
Суд першої інстанції правильно визначившись з правовими підставами для задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, взяв до уваги умови Договору страхування наземного транспорту та прийшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, про безпідставність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, виходячи з наступного.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.п. 7.2 п. 7 частини І Договору страхування наземного транспорту викрадення, тобто втрата транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння цим транспортним засобом третіми особами, є страховим випадком.
У відповідності з п.п. 7.1 та 7.2 частини II Договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника та страхового акта, який складається страховиком.
Доводи апеляційної скарги, що позивач у заяві на добровільне страхування наземного транспорту повідомив свідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування, зазначивши, що автомобіль обладнаний електронною сигналізацією, судова колегія не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Як убачається із заяви на добровільне страхування наземного транспорту, дослідженої в судовому засіданні апеляційним судом, позивач у п.3.1. «Системи охорони»зазначив, що на автомобілі встановлено електронну сигналізацію (а.с.108).
Дані обставини підтверджуються відповіддю офіційного дилера з продажу автомобіля від 12 липня 2011 року № 0164/11, у якій зазначено, що згідно комплектації автомобіль був обладнаний «Електронним імобілайзером», відносно якого в інструкції з експлуатації автомобіля зазначено, що «Електронний імобілайзер»(протиугінна система, яка блокує запуск двигуна) значно знижує ймовірність угону автомобіля і призначена для блокування несанкціонованого запуску двигуна (а.с.12).
Згідно додаткових умов Договору страхування, страхувальник зобов'язаний в нічний час (з 23-00 год. до 06-00 год.) забезпечити зберігання ТЗ з обов'язковим задіянням наявних протиугінних засобів.
Враховуючи комплектацію автомобіля «Електронним імобілайзером»та відсутність у Договорі страхування інших вимог щодо обов'язкового обладнання ТЗ будь-якими конкретними протиугінними засобами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості, повідомлені позивачем щодо встановлення на автомобілі електронної сигналізації (згідно редакції п.3.1. заяви на добровільне страхування наземного транспорту), не можна вважати завідомо неправдивими.
Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Індіго»відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
