ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2136/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

суддів : Мультян М.Б., Дончика В.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

11.05.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів щодо відмови в обчисленні йому вислуги років для призначення пенсії та незарахування до послужного списку особової справи відомостей щодо періоду військової служби, який був визначений постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07, а саме строку навчання позивача у Мінському суворівському військовому училищі з посиленою фізичною підготовкою в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів здійснити йому розрахунок вислуги років (розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію) на підставі відомостей послужного списку особової справи з урахуванням періоду військової служби, визначеним постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07 про зарахування позивачу строку навчання у Мінському суворівському військовому училищі з посиленою фізичною підготовкою в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів провести перерахунок вислуги років позивача, внести відповідні зміни в його особові документи та скласти розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію, вважаючи початком військової служби 15 серпня 1987 року.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що він проходить дійсну військову службу за контрактом на посаді начальника неврологічного відділення-лікаря спеціаліста клініки кардіології Військового-медичного центру Повітряних Сил України. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07 за ним було визнано право на зарахування у загальний строк військової служби періоду навчання у Мінському суворівському військовому училищі з посиленою фізичною підготовкою з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року, а також підтверджено, що на нього поширюється дія Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 25.03.1992 року. Незважаючи на це, Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів протиправно відмовляється враховувати зазначений період навчання під час здійснення підрахунку строку його військової служби для призначення пенсії. Стверджує, що тим самим відповідач фактично ставить під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили, і оспорює ті обставини, які вважають встановленими. Також вказує на те, що відсутність у резолютивній частині вищезазначеної постанови припису щодо зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України зарахувати у вислугу років позивача для призначення пенсії періоду навчання в суворівському училищі не змінює правового змісту рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала адміністративний позов, надавши пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями і додатково зазначила, що постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року не була виконана Військово-медичним центром Повітряних Сил Збройних Сил України, як відповідачем у справі № 2-а-267/07, оскільки проведення підрахунку строку військової служби (вислуги) належить до компетенції Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який, однак, відмовляється включати ОСОБА_2 у вислугу років на пенсію період його навчання у Мінському суворівському військовому училищі з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином, що підтверджується документально (а.с. 17, 31, 36). Заяв щодо неможливості розгляду справи у відсутності представника відповідача чи відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю його прибуття в судове засідання суду не надходило. Разом із тим, відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (а.с. 25-30).

Згідно із ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 8-9), на даний час позивач ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом на посаді начальника клініки неврологічних хвороб-провідного невропатолога Військового-медичного клінічного центру Центрального регіону Міністерства оборони України у званні підполковника медичної служби.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії Військово-медичного центру Повітряних Сил Збройних Сил України щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 навчання у Мінському суворівському військовому училищі в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року у загальний строк військової служби та зобов'язано зарахувати ОСОБА_2 строк його навчання у вказаному училищі в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року у загальний строк військової служби (а.с. 4-6).

При цьому зазначеним судовим рішенням було встановлено, що на позивача розповсюджується дія Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону № 2232-XII від 25.03.1992 року і, зокрема, положення статті 24 цього Закону, відповідно до якої початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового училища або ліцею), вказаного у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Згідно із ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За правилами ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки вищенаведеними судовими рішеннями за позивачем ОСОБА_2 визнано право на зарахування до загального строку військової служби періоду навчання у Мінському суворівському військовому училищі з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року і ця обставина вважається доведеною та оспорюванню не підлягає, суд приходить до переконання, що відмова Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів у проведенні розрахунку загального строку військової служби позивача з урахуванням військової служби у зв'язку з його навчанням у вказаному училищі є протиправною.

Тому позові вимоги у цій частині, на думку суду, є підставними та підлягають задоволенню.

Разом із тим, вимоги позивача ОСОБА_2 в частині зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України зарахувати період його навчання в училищі до вислуги років військовослужбовця для призначення пенсії виходять за межі ухваленого на його користь рішення про зарахування такого періоду виключно у загальний строк військової служби та встановлених ним обставин, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд приймає до уваги те, що на даний час постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07 не виконана Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону як правонаступником Військово-медичного центру Повітряних Сил Збройних Сил України, оскільки проведення підрахунку строку військової служби (вислуги) відноситься до компетенції Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 32).

Також суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що відсутність у резолютивній частині вищевказаної постанови припису щодо покладення обов'язку зарахувати у строк військової служби позивача ОСОБА_2 період навчання в суворівському училищі саме на Міністерство оборони України, не змінює правового змісту судового рішення.

Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, переважно зводяться до відсутності у позивача права на включення періоду його навчання у Мінському суворівському військовому училищі до строку військової служби. Однак, як вже зазначалося, таке право визнане за ним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не може ставитися під сумнів.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч.1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість вимог позивача та оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (бездіяльності) рішення, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме у частині зобов'язання Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів вчинити дії щодо розрахунку загального строку військової служби ОСОБА_2 з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.03.2007 року у справі № 2-а-267/07.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Департаменту фінансів щодо відмови у зарахуванні позивачу ОСОБА_2 в загальний строк військової служби (вислуги) навчання у Мінському суворівському військовому училищі в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року згідно із постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 березня 2007 року у справі № 2-а-267/07.

Зобов 'язати Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів здійснити позивачу ОСОБА_2 розрахунок загального строку військової служби (вислуги) з врахуванням військової служби у зв'язку з його навчанням у Мінському суворівському військовому училищі в період з 15.08.1987 року по 25.06.1989 року згідно із постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 березня 2007 року у справі № 2-а-267/07, внести відповідні зміни в особові документи ОСОБА_2 та вважати початком його військової служби 15 серпня 1987 року.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Міністерства оборони України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович

Судді : Мультян Марина Бондівна

Дончик Віталій Володимирович