Справа № 408/32/12

Провадження №2/408/1/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого судді Свистунової О. В.

при секретарі Федчишина В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, у жовтні 2010 року звернувся у Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу з позовом до Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» про визнання недійсним договору позики.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2011 року було задоволено касаційну скаргу позивача у зазначеній справі, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року, яким було відмовлено у задоволенні вимог позивача та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2011 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

В ході розгляду справи, при новому її розгляді, представником позивача було уточнено позовні вимоги, у зв'язку з чим було подано позовну заяву в редакції від 27.03.2012 року, згідно до якої просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір позики № 43/01-07-ІК від 16.11.2007 року з додатковою угодою від 16.11.2007 року та Договором №1 про внесення змін від 12.01.2008 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія», як такий, що вчинений відповідачем без ліцензії, передбаченої ч.3 ст.5 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що відповідно до умов Договору позики № 43/01-07-ІК від 16.11.2007 року, з урахуванням внесених до нього змін, Відповідач надав відповідачу позику в сумі 95000 грн. на строк до 16 травня 2010 року зі сплатою 28,8% річних. Позика надана в рахунок залучення коштів від іншої фінансової установи. Зазначаючи, що ломбард, як фінансова установа не має права надавати фінансові кредити без відповідної ліцензії та на підставі ст. 227 ч.1 ЦК України просив визнати недійсним договір позики від 26 листопада 2007 року.

На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, в новій редакції, у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно. Відповідно до наданої на адресу суду письмової заяви, не заперечував проти розгляду справи за відсутності їх представника та проти проведення заочного розгляду у даній цивільній справі та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача, належним чином сповіщений про день та час розгляду справи до суду не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 11 червня 2012 року, на підставі вимог ст.. 224,225 ЦПК України, у цивільній справі суд вирішив провести заочний розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом було встановлено, що вимоги позивача до відповідачів ґрунтуються на підставі договорів: - Договору позики № 43/01-07-ІК від 16.11.2007 року з додатковою угодою від 16.11.2007 року та Договором №1 про внесення змін від 12.01.2008 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія», згідно до умов якого Відповідач надав відповідачу позику в сумі 95000 грн. на строк до 16 травня 2010 року зі сплатою 28,8% річних. Позика надана ломбардом за рахунок залучення коштів від іншої фінансової установи - банку, за кредитним договором № 27-К/07 від 20 грудня 2007 року, за кредитним договором № 29-К/06 та № 36-к/06 від 07 липня 2006 року, кредитним договором № 49-К/05 від 22 вересня 2005 року, та кредитним договором № 85-К/05 від 22 вересня 2005 року.

Згідно до вимог ст. 227 ч. 1 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу або ліцензії може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 12 липня 2001 № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ч.3 цієї статті право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. А згідно зі ст.1 зазначеного Закону, яка визначає терміни у Законі, кредитною установою є фінансова установа, яка відповідно до закону має право на рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; - фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, тощо, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Ломбард, відповідно до визначення, наданого у п. 1.2. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 26 квітня 2005 року № 3981, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Залучені кошти ломбарду, це - банківські кредити та будь-які залучені кошти від юридичних осіб відповідно до законодавства України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Повне товариство «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» надало позивачу позику за рахунок залучених коштів. Так судом встановлено, що дійсно, відповідно до п. 1.3 Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 4802 від 18 жовтня 2005 року, діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи, у тому числі за кредитними договорами з кредитними установами, не потребує отримання ліцензії.

Однак, суд враховує, що зміни до зазначених Ліцензійних умов, які дозволяють ломбардам надавати фінансові кредити (позики) за рахунок залучених коштів без отримання ліцензії, були внесено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 417 від 27 березня 2008 року та набули чинності з 6 червня 2008 року, а на час укладення спірного договору - 16 листопада 2007 року, Ліцензійні умови діяли у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 6472 від 30 листопада 2006 року. А тому, згідно з п.1.3. Ліцензійних умов в редакції, що діяла на час укладення спірного договору визначено, що провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 4802 від 18 жовтня 2005 року у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 6472 від 30 листопада 2006 року (станом на час укладення договору з ОСОБА_1), кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до цих Ліцензійних умов. На підставі ліцензії, отриманої відповідно до цих Ліцензійних умов, кредитна установа має право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів (у тому числі здійснювати іпотечне кредитування), здійснювати згідно з законодавством України обслуговування кредитів та рефінансування іпотечних кредиторів.

Таким чином Відповідач (ломбард), будучи фінансовою установою, є різновидом кредитної установи і має право надавати фінансові кредити тільки на підставі ліцензії, про що зазначено у ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Відповідач, фінансова установа, має право на здійснення фінансових послуг ТІЛЬКИ після отримання відповідної ліцензії.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Уповноважений орган видає фінансовим установам дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган, у межах своєї компетенції, видає ліцензії для здійснення фінансовими установами надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган використовує бланки ліцензії єдиного зразка, що затверджений Кабінетом Міністрів України.

Таким спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Положення про яку затверджене Указом

Президента України № 292/2003 від 04.04.2003 р. «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України». Відповідно до п.1 цього Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно з п.п. 8; 9 пункту 4 цього Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: -здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням (пп.8) пункту 4 цього Положення).

Тобто, як встановлено в ході розгляду справи, станом на час укладення договору з ОСОБА_1, Відповідач не мав такої ліцензії, що прямо суперечить вимогам ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право тільки кредитна установа на підставі відповідної ліцензії.

Цей факт підтверджується текстом спірного Договору позики, у якому відсутнє посилання на ліцензію, що повинна бути видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а також письмовими запереченнями представника Відповідача, який зазначав що Ломбарду така ліцензія не потрібна відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вищезазначений Договір позики суперечить актам цивільного законодавства України, а саме: -ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідно до якої кредитна установа, якою є Відповідач, може надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів тільки на підставі відповідної ліцензії, виданої - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України; - ч.1 ст.227 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним; -пунктом 1.3. Ліцензійних умов, затверджених Розпорядженням ДЕРЖАВНОЇ КОМІСІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ від 18.10.2005 р. N 4802 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2005 р. за N 1459/11739). Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання недійсним Договору позики № 43/01-07-ІК від 16.11.2007 року з додатковою угодою від 16.11.2007 року та Договором №1 про внесення змін від 12.01.2008 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія», як такий, що вчинений відповідачем без ліцензії, передбаченої ч.3 ст.5 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків та у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала.

Представник позивача, уточнивши вимоги, не просить суд застосувати реституцію. Виходячи з положень зазначеної норми та із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Відповідно до положень ст.1046 ЦК України одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, та відповідно до ст.1048 ЦК України сплатити проценти, якщо це встановлено договором або законом.

Так, розглядаючи спір про визнання договору позики недійсним, судом встановлено, що позика в сумі 95 000, 00 грн. Однак, судом також встановлено, що у теперішній час на розгляді іншого суду, а саме Широківського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічними вимогами ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» про визнання недійсним договору позики, провадження в якій зупинено до вирішення Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу дійсної справи. З тих підстав, що саме сума за договором позики є спірною і є предметом спору у іншому суді, суд вважає за необхідне, не застосувати реституцію відповідно до встановлених обставин.

На підставі ст.ст.81,88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 215, 203, 227 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 81, 88, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» про визнання недійсним договору позики - задовольнити.

Визнати недійсним Договір позики № 43/01-07-ІК від 16.11.2007 року з додатковою угодою від 16.11.2007 року та Договором №1 про внесення змін від 12.01.2008 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія».

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «Кредит-Оптіма», Рева і компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі: судовий збір - 08, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді - 37,00 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набуває чинності через десять днів, якщо протягом зазначеного строку апеляційну скаргу не буде подано.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Дзержинським районним судом м.Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О. В. Свистунова