Справа № 2а-9042 /2008 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Закаблук О.В.,

при секретарі Балацькій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 м.Біла Церква справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква, про зобов»язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що відповідач, управління пенсійного Фонду України у м.Біла Церкві безпідставно відмовляє йому в проведенні перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, просить зобов"язати відповідача провести перерахунок доплати згідно законодавства з 01.07.2007 року.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування доплати до пенсійного забезпечення та зобов”язати відповідача провести перерахунок додаткової пенсії, виходячи з мінімальної заробітної плати, так як отримує доплату за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в сумі 5 грн. 20 коп., зобов”язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати 440 грн. - з 01.09.2007 р., та 460 грн. з 01.10.2007 року. Позовні вимоги в частині проведення перерахунку пенсійного забезпечення згідно ст..ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» просить не розглядати.

Відповідачі, Управління пенсійного фонду України у м.Біла Церква, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до суду не з»явились, надали суду письмові заперечення щодо позову, просять розглянути справу у відсутність їх представника, а тому суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів, за відсутність представника відповідача.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, які приєднані до справи, відповідачі позов не визнали та зазначили, що порядок обчислення додаткових пенсій за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначається КМ України. Доплата до пенсії відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться в розмірі, визначеному постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836, а саме КМ України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, крім того, згідно ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені КМ України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, провадиться позивачу виплата зазначеної доплати, а тому відповідач діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи,проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, по справі встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що стверджується копією посвідчення НОМЕР_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Біла Церква, являється непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні підвищеного радіоекологічного контролю.

До пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Всі ці обставини сторонами не заперечуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в

м.Біла Церква, Київської області, яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При вирішенні даного спору судом не можуть прийматися до уваги посилання представника відповідача з приводу того, що неможливо при виплаті зазначеної доплати застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.

Так, згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, в Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

В Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" було дано доручення КМ внести пропозиції про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.

Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата залишалася незмінною протягом всього цього часу.

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік", до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є обов"язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Але суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набув з 09.07.2007 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в п.3 зазначеного рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року-440 гривень, а з 1 жовтня 2007 р. - 460 грн.

Отже, з врахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень в частині нарахування та виплати доплати до пенсійного забезпечення позивача до 09.07.2007 року, після рішення Конституційного суду України відповідач повинен був при нарахуванні доплати до пенсії керуватись вимогами Закону, однак керувався Постановою Кабінету Міністрів України, тобто діяв неправомірно, позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно за період з 9 липня 2007 року та 460 грн. - з 01 жовтня 2007 року.

Водночас, враховуючи те, що з 01.01.2008 року вступив в силу Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-У1 від 28.12.2007 року, позивач заявляє позовні вимоги стосовно перерахунку пенсійного забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", дія якого не поширюється на правові відносини, які регулюються з настанням 2008 бюджетного року іншим законом, суд вважає, що з врахуванням та не виходячи за межі заявлених позовних вимог позивача позов необхідно задовольнити в частині перерахунку доплати до пенсійного забезпечення лише до 31.12.2007 року, заперечення відповідача в частині неможливості перерахунку до пенсійного забезпечення позивача в 2008 році не приймаються судом до уваги, так як правові відносини з приводу нарахування доплати до пенсійного забезпечення в 2008 році не являються предметом спору за заявленим позовом, що вбачається з самих позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.

Керуючись ст.ст. 46,95 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.ст.6,17,158-163,167,185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у м.Біла Церква щодо нарахування доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 09.07.2008 року згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

Зобов"язати управління Пенсійного Фонду України в м.Біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2007 року - з розрахунку 460 грн. щомісячно.

Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: Закаблук О.В.