КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 2-а/2506/9744/11 Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2011 у справі за його адміністративним позовом до Деснянської районної у м. Чернігові ради, комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»Чернігівської обласної ради про визнання дій незаконними та рішення протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання незаконними та протиправними рішення та дії комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011, скасування його, а також визнання протиправними, незаконними дії КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»по видачі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28433800 від 21.12.2010 на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та скасування його.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2007 у справі № 2-1333/07 виділено ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 і визнано за нею право власності на дану частину квартири; виділено ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 і визнано за ним право власності на дану частину квартири.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2009 у справі № 2-4830/2009 встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

1) виділено в користування ОСОБА_3 жилу кімнату площею 18,1 кв. м та жилу кімнату площею 21,7 кв. м разом із лоджією площею 3,6 кв.м.;

2) виділити у користування ОСОБА_2 жилу кімнату площею 11,9 кв.м та жилу кімнату площею 33,6 кв. м разом із лоджією площею 3,5 кв. м;

3) приміщення загального користування (прихожа, вбиральня, ванна кімната, гардеробна, вбудована шафа, кухня) залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

Відповідно до матеріалів справи, 23 березня 2011 позивач отримав під розписку лист-відповідь №8-03/Д-122 від 02.03.2011 за підписом голови Деснянської районної у м. Чернігові ради Горбаня Ю.В., в якому йшлося про результати розгляду його заяви щодо питання про надання органом опіки та піклування дозволу на реалізацію 1/2 квартири АДРЕСА_1, громадянці ОСОБА_3, тоді як в вищезазначеній квартирі зареєстрований та має право проживати чин позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

25.02.11 позивач із заявою звернувся до голови Деснянської райради з проханням видати йому копію, як потім з'ясувалося, рішення виконкому Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011.

Однак, завідувач сектору опіки, піклування, усиновлення та захисту майнових прав дітей ОСОБА_5 відмовила позивачу в отриманні копії вищезазначеного рішення, посилаючись на те, що це їй забороняє це робити Закон України «Про інформацію».

Так, рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011 дозволено громадянці ОСОБА_3 подарувати залежну їй 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_6. У цьому рішенні також зазначено, що, право користування квартирою має малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Його інтереси не порушуються, оскільки він зареєстрований на належній його батьку - ОСОБА_2, 1/2 частині помешкання, а ця частка помешкання не зачіпається. Також у рішенні зазначено, що ОСОБА_6 ознайомлена з тим, що ідеальна 1/2 частина квартири не відповідає площі, яку вона буде приймати в дар -43,4 кв.м., претензій до співвласників помешкання вона не має.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Суд першої інстанції вважав, що відсутні порушення прав та інтересів малолітнього ОСОБА_2, а тому відповідачі на його думку діяли в рамках наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає мотиви та висновки суду першої інстанції безпідставними, а оскаржувану постанову останнього такою, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Так, судом першої інстанції не було враховано, що своїми вищезазначеними діями завідувач сектору опіки, піклування, усиновлення та захисту майнових прав дітей ОСОБА_5 порушила вимоги ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Крім того, ОСОБА_5 були порушені вимоги ч. 4 ст. 30 Закону України «Про інформацію», згідно якої до конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості: стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Більш того, рішенням Конституційного Суду України № 5-3п від 30.10.97 офіційно розтлумачено ст. 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію»та установлено, що конституційні права людини і громадянина в Україні на інформацію, її вільне отримання, використання, поширення та зберігання в обсягах, необхідних для реалізації кожним своїх прав, свобод і законних інтересів, чинним законодавством держави закріплюється і гарантується.

В свою чергу, оскільки спірне рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011 безпосередньо стосується прав малолітнього ОСОБА_7, то завідувач сектору опіки, піклування, усиновлення та захисту майнових прав дітей ОСОБА_5 неправомірно відмовила у наданні копії цього рішення батьку малолітньої особи -ОСОБА_2, який є представником за законом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розглянуте за заявою гр. ОСОБА_3 питання, по якому було прийнято спірне рішення виконкому райради № 6 від 10.01.2011, вже виносилось раніше і тоді було прийнято протилежне рішення.

Так, рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25.10.2010 № 282 «Про пропозиції комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей» згідно зі ст. ст. 40, 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 1.8.7 рішення Чернігівської міської ради від 19.06.2002 року «Про визначення повноважень, які здійснюють районні у місті ради та їх виконавчі органи», розглянувши заяви громадян, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дітей, служби у справах дітей, виконком районної у місті ради вирішив: на підставі ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 32 Цивільного кодексу України, ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»відмовити громадянці ОСОБА_3 у наданні дозволу на дарування належної їй 1/2 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, право користування якою має малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відмова пов'язана з тим, що рішенням Деснянського районного суду від 04.11.2009 у користування ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 було виділено жилу кімнату площею 18,1 кв.м. та жилу кімнатну площею 21,7 кв.м. разом з лоджією площею 3,6 кв.м. у користування її колишнього чоловіка -ОСОБА_2, жилу кімнату площею 11,9 кв.м. та жилу кімнату площею 33,6 кв.м. разом з лоджією площею 3,5 кв.м. Приміщення загального користування залишено -у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»вищезазначена квартира по 1/2 частині кожному належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що не відповідає виділеній судом у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 площі.

Виходячи з вищевикладеного, виконавчий комітет Деснянської районної у м. Чернігові ради 25.10.2010 визнав, що право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_3 не відповідає праву користування житлом, а тому відчуження 1/2 частини квартири не буде відповідати інтересам дитини.

Відповідачами не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25.10.2010 № 282 скасовано у встановленому законом порядку.

Його законність вбачається з того, що на 25.10.2010 на засідання комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей був запрошений позивач, як законний представник малолітньої дитини. Під час засідання члени комісії вислухали спочатку заявницю ОСОБА_3 потім доводи позивача, аргументи та посилання на відповідні закони. Після чого, всі члени комісії, за виключенням ОСОБА_5 проголосували проти надання дозволу гр. ОСОБА_3 на дарування 1/2 квартири. При цьому, як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з рішення (а. с. 6), були законні посилання на цілу низку законів України, які захищають права малолітніх дітей на житло, на проживання в умовах, що не завдають шкоди її фізичному, розумовому та гармонійному розвитку.

Ні відповідачами, ні судом першої інстанції не спростована правомірність мотивів та висновків рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25.10.2010 № 282 «Про пропозиції комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей».

В свою чергу, як було зазначено позивачем у позовній заяві та не спростовано відповідачами, на комісію, засідання якої відбулося 10.01.2011, та на якій розглядалася аналогічна заява ОСОБА_3, позивача протиправно вже не запросили, з чого вбачається упередженість щодо захисту інтересів однієї сторони, а саме гр. ОСОБА_3 без врахування вимог цілої низки законодавчих актів, які захищають права та інтереси дітей.

Так, своїми діями посадовці органу опіки та піклування, члени відповідної комісії грубо порушили вимоги спільного наказу № 34/166/131/88 від 26.05.1999 Держкомітету України у справах сім'ї та молоді, Міносвіти, Мінохоронздоров'я, Мінпраці та Соціальної політики України, яким затверджені Правила опіки та піклування. Зокрема, в підпункті 1.7. п. 1 загальних положень зазначено: вживають заходи, що до захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); охороняють та зберігають житло і майно підопічних; проводять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей.

Згідно з п.п. 4 пункту «б»частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Колегія суддів зазначає, що виконавчий комітет Деснянської районної у м. Чернігові ради не виконав своїх обовязків щодо захисту житлових прав малолітньої дитини в межах повноважень, що надані законом.

Відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її житлових прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 18 цього ж Закону, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно з Роз'ясненням Міністерства Юстиції України від 22.08.2011 «Особливості правового регулювання посвідчення правочинів щодо нерухомого майна за участю малолітніх осіб», є неприпустимим зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Згідно з частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з яким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Враховуючи вищевикладені норми права, а також те, що фактично спірним житлом користується малолітній ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25.10.2010 № 282 «Про пропозиції комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей» є правомірним.

Згідно зі статтею 65 ЖК УРСР, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при винесенні рішення виконкому райради № 6 від 10.01.2011 не було враховано того, що «відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»вищезазначена квартира по 1/2 частині кожному належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що не відповідає виділеній судом у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 площі»(а. с. 6).

У спірному рішенні зазначено, що ОСОБА_6 ознайомлена з тим, що ідеальна 1/2 частина квартири не відповідає площі, яку вона буде приймати в дар -43,4 кв.м., претензій до співвласників помешкання вона не має.

Зазначені мотиви рішення виконкому райради № 6 від 10.01.2011 не відповідають вимогам чинного законодавства, яким не встановлено права передання частини приміщення без встановлення її ідеальних частин. До того ж, ОСОБА_6 не зможе навіть потрапити на свою частку квартири без порушення прав позивача та його дитини на ті частини квартири, які знаходяться у них з ОСОБА_3 у спільному користуванні згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2009 у справі № 2-4830/2009 (прихожа, вбиральня, ванна кімната, гардеробна , вбудована шафа, кухня -а. с. 20).

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства»встановлено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Із спірного рішення вбачається, що виконкомом райради взагалі не досліджувалось питання додержання прав дитини позивача при зміні власника частини квартири щодо санітарно-гігієнічних та побутових умов, та тогоё чи будуть такі зміни завдавати шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Статтею 71 Цивільного кодексу України встановлено, що опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не давав жодних дозволів на вчинення вищезазначених право чинів.

Правовий статус органів опіки та піклування в чинному законодавстві знаходить своє відображення через завдання та функції, покладенні на цей інститут, які визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України і Правилами опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 далі Правила опіки та піклування).

Так, статтею 56 Цивільного кодексу України встановлено, що органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права і обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 246 Сімейного кодексу України - орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування. Положеннями статті 243 цього ж Кодексу передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Пунктом 1.1 Правил опіки та піклування визначено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Відповідно до пункту 6.1 Правил опіки та піклування органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла.

Також, Правилами опіки та піклування встановлено, що органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

З аналізу зазначених норм вбачається, що орган опіки та піклування є органом, який здійснює контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Основною метою їх діяльності у даному напрямку є неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначені вимоги нормативно-правових актів, позовні вимоги, заявлені до Деснянської районної у м. Чернігові ради підлягають задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції.

Протиправність же дій КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»Чернігівської обласної ради вбачається з наступного.

Судом не враховано та не взято до уваги те, що КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»при видачі витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно оперувало судовими рішеннями Деснянського райсуду м. Чернігова від 01.08.07 та від 04.11.2009 (а. с. 18-20), внісши до витягу з реєстру № 28433800 від 21.12.2010 неправдиву інформацію, що вподальшому було підставою для прийняття незаконного рішення № 6 від 10.01.11 виконкомом Деснянської райради м. Чернігова.

Так, КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»порушило пункти 2.9.,2.10. та 2.11. Інструкції про порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та зареєстровані в БТІ»(Наказ Держкомітету України по ЖКХ від 30.04.96 № 35).

У витягу з реєстру № 28433800 від 21.12.10 зазначено, що по заяві власника відчужується: кімната «5»площею 18.1 кв.м., кімната «8»площею 21.7 кв.м., лоджія «1»площею 3.6 кв.м., що складає 1/2 частину квартири, згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2009. Якщо ж взяти загальну площу квартири -157.7 кв.м., то площа зазначена БТІ, як 1/2. а саме - 43.4 кв.м., такою не являється. Отже, КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»було порушено вимоги п.2.9 вищезазначеної Інструкції, яким передбачено, що при видачі довідки-характеристики, для відчуження частини від цілого об'єкта або частини від частини об'єкта, БТІ розраховує ідеальну частку об'єкта, що відчужується, і в примітці вказує найменування і площу приміщень, що відчужуються, а також вартість і розмір ідеальної частки. А згідно п. 2.10 ідеальні частки всіх співвласників у сумі повинні складати одиницю. У п. 2.11 зазначено, що у випадках, коли сума ідеальних частин складає величину більше або менше одиниці, то довідка-характеристика видається після уточнення ідеальних часток у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що 25.10.10 Деснянська райрада, як орган опіки та піклування, розглянувши теж саме питання, після прийняття законного рішення № 282, прийняла протилежне рішення - №6 від 10.01.11, хоча на момент його прийняття частки співвласників та порядок користування кв. № 9 по вул. Коцюбинського. 58-А в законному порядку не змінювалися.

Посилання ж суду першої інстанції на ст. 361 ЦК України є безпідставними, оскільки предметом позивних вимог були незаконні протиправні дії та рішення відповідачів, як суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачами не спростована правомірність заявлених позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2011 -задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2011 -скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконними та протиправними рішення та дії комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011.

Скасувати рішення комісії з питань захисту прав дітей та служби у справах дітей виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 6 від 10.01.2011

Визнати протиправними, незаконними дії комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»Чернігівської обласної ради по видачі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28 433 800 від 21.12.2010 на 1/2 квартири АДРЕСА_1.

Скасувати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28 433 800 від 21.12.2010 на 1/2 квартири АДРЕСА_1, виданий комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації»Чернігівської обласної ради.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.