Справа № 1570/1699/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Музика А.О.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

позивач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадської організації «Центр громадської адвокатури»до КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадської організації «Центр громадської адвокатури»до КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію №217/12/12 від 25.01.2012 року та зобов'язання надати повну інформацію щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК у Чернігівській області протягом 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року про присвоєння інвалідності та кількості реабілітаційних програм, які були складені протягом 2008-2011 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.01.2012 року звернувся до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи із запитом №217/12/12 про надання інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому заявник просив надати інформацію, якою володіє відповідач згідно наданих у запиті питань. Позивачем було отриману відповідь на вказаний запит від відповідача за № 70 від 16.02.2012 року, в якій відповідачем надано неповну відповідь, а саме, надано відповідь лише на чотири запитання № 1, №2, №3, №5. При цьому, позивач зазначає, що на питання № 4 та № 6, які стосуються кількості рішень прийнятих по встановленню інвалідності, та кількості розроблених програм реабілітації інвалідів, КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»у своїй відповіді зазначив, що така інформація згідно ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є конфіденційною інформацією у відповідності до наказу МОЗ України від 30.12.2009 року №27- рс зі змінами, і надання такої інформації буде порушенням Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, в системі міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом МОЗ України від 30.12.2009 року №27-рс зі змінами, затвердженими наказом МОЗ України від 01.03.2010 року №5-рс. Однак, як зазначає позивач, наказ №27-рс, на який посилається відповідач, втратив чинність на підставі наказу МОЗ України від 16.08.2011 № 517 «Про переліки відомостей, що містять службову та конфіденційну інформацію в МОЗ України», до переліку яких не входять інформація про кількість рішень про присвоєння інвалідності та кількість складених програм реабілітації. Таким чином, позивач вважає, що відповідач надав неповну інформацію на його запит. За вказаних вище обставин позивач просить суд задовольнити його позов, оскільки вважає бездіяльність відповідача щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію, - протиправною.

07.05.2012 року позивач надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію №217/12/12 від 25.01.2012 року та зобов'язати останнього надати повну інформацію щодо кількості рішень прийнятих МСЕК у Одеській області протягом 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року про присвоєння інвалідності та кількості реабілітаційних програм, які були складені протягом 2008-2011 років (а.с.24).

Відповідач надав до суду письмові заперечення (а.с.33-34), в яких зазначив, що вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, у зв'язку з тим, що посилання позивача на те, що Одеським обласним центром медико-соціальної експертизи у відповідь на запит позивача було надано чотири відповіді на шість запитань, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, у відповіді на запит відповідач зазначив, що кількість прийнятих рішень по встановленню інвалідності та кількість розроблених програм реабілітації інвалідів збігаються, тобто мова йде про одне питання, а саме про кількість прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності. Разом з тим, відповідач зазначив, що дійсно, у «Переліку відомостей, що містять службову та конфіденційну інформацію в МОЗ України», затвердженому Наказом МОЗ України від 16.08.2011 року № 517, який став підставою для втрати чинності попереднім Наказом № 27-рс, статистична інформація щодо кількості прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності не зазначена. Проте, згідно ст. 24 Закону України «Про державну статистику», не підлягає наданню за запитами статистична інформація, яка має внутрівідомчий характер і використовується для подальших розрахунків зведених статистичних даних, розробки звітно-статистичної та іншої документації, державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації тощо, що передує їх прийняттю або затвердженню. Відповідач зазначив, що інформація щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК Одеської області за певний період часу є саме внутрівідомчою інформацією, яка використовується для подальших розрахунків статистичних даних та розробки звітно-статистичної документації в Міністерстві Охорони Здоров'я України, куди ці дані передаються Обласними Центрами МСЕ для їх подальшої обробки та використання. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ГО «Центр громадської адвокатури»до Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію № 217/12/12 від 25.01.2012 року та зобов'язання надати повну інформацію є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Вказані заперечення відповідача були надіслані позивачу, та отримані останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомленим належним чином та своєчасно, разом з тим, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.22).

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Отже, відповідно до положень ст. 128 КАС України суд розглядав справу без участі позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем на адресу Одеського обласного центру медико-соціальної експертизи надіслано запит за №217/12/12 від 25.01.2012 року про надання інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому заявник просив надати інформацію згідно наданих у запиті питань, а саме: 1) «За якими адресами діють місцеві (районні, міжрайонні) медико-соціальні експертні комісії, а також спеціалізовані МСЕК, які присвоюють інвалідність; 2) Які медико-соціальні експертні комісії присвоюють інвалідність громадянам; 3) Склад районних та міжрайонних МСЕК; 4) Кількість рішень, прийнятих МСЕКами у Вашій області протягом 2008р., 2009р., 2010р., 2011р. про присвоєння інвалідності; 5) Хто розробляє індивідуальну програму реабілітації інваліда; 6) Скільки таких програм було складено протягом 2008-2011 років (а.с.10).

Вказаний запит було отримано КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»поштовим зв'язком 09.02.2012 року за вхідним номером №134, що підтверджується вхідним штампом на запиті (а.с.31-32).

16.02.2012 року за № 70 відповідачем на запит позивача від 25.01.2012 року №217/12/12 була надана відповідь (а.с.8-9).

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач надав неповну відповідь, відповівши лише на чотири питання із шести, а саме на питання, № 1, №2, №3, №5., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації»(надалі -Закон).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»передбачено, що доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді за запитами на інформацію.

Стаття 12 Закону визначає, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно статті 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Частина 3 статті 23 Закону визначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у м. Києві та м. Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Відповідно до п.6 цього Положення, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Отже, як вбачається з вказаних вище норм, в даному випадку КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»є розпорядником інформації, а отже належним відповідачем по справі.

Статтею 16 Закону передбачено, що запит, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Згідно ч.1,2 статті 19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Як встановлено судом, 16.02.2012 року за № 70 відповідачем на запит позивача надано відповідь у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Необхідно зазначити, що з запиту позивача вбачається, що у ньому містилося шість питань, на які позивач хотів отримати запитувану інформацію, та позивач у своєму позові зазначає, що відповідачем надано відповіді лише на питання: № 1, №2, №3, №5.

При цьому, слід зазначити, що з відповіді КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»вбачається, що на питання № 4: «Кількість рішень, прийнятих МСЕКами у Одеській області протягом 2008р., 2009р., 2010р., 2011р. про присвоєння інвалідності»відповідачем надано наступну відповідь: «Інформація щодо кількості прийнятих експертних рішень згідно ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 року №2939-VI є інформацією з обмеженим доступом. Надання інформації відповідно Вашого запиту буде порушенням Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, в системі міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.12.2009 року №27-рс зі змінами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.03.2010 року №5-рс». Разом з тим, на питання № 6: «Скільки таких (реабілітаційних) програм було складено протягом 2008-2011 років»відповідачем надано наступну відповідь: «Кількість програм реабілітації, складених протягом 2008-2011 p.p. медико-соціальними експертними комісіями в Одеській області, дорівнює кількості висновків щодо визнання особи інвалідом».

Відповідно до п.4 ч.2 статті 23 Закону запитувач публічної інформації має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.

Як вбачається з вимог позивача, останній просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень (органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) - це пасивна поведінка такого суб'єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як вже встановлено судом, запит позивача було зареєстровано відповідачем та прийнято до розгляду, розглянуто та надано відповідь, в якій містяться зрозумілі відповіді на всі шість питань, які ставилися у запиті позивачем, що свідчить про вчинення певних дій з боку відповідача та про відсутність бездіяльності з боку останнього щодо ненадання повної відповіді на запит позивача.

Таким, чином, оскільки відповідачем у відповіді від 16.02.2012 року за № 70 надано відповіді на всі шість питань, які ставилися позивачем у запиті від 25.01.2012 року №217/12/12, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію №217/12/12 від 25.01.2012 року є необґрунтованою та безпідставною, а отже задоволенню не підлягає.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати повну інформацію щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК у Одеській області протягом 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року про присвоєння інвалідності та кількості реабілітаційних програм, які були складені протягом 2008-2011 років, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За п.2 ч. 1 ст. 4 Закону доступ до публічної інформації здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.

Стаття 6 Закону визначає, що публічна інформація з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Згідно статті 7 Закону, конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 8 Закону таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Статтею 9 Закону передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Закон зобов'язав всіх розпорядників інформації, передбачених статтею 13 Закону, надавати та оприлюднювати публічну інформацію - відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Слід звернути увагу на те, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадках коли він не володіє інформацією і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, або коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, або особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, а також у разі недотримання вимог до запиту на інформацію.

Як вже зазначалось судом, у відповіді КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»на питання № 4 запиту щодо кількості рішень, прийнятих МСЕКами у Одеській області протягом 2008р., 2009р., 2010р., 2011р. про присвоєння інвалідності відповідачем надано наступну відповідь: «Інформація щодо кількості прийнятих експертних рішень згідно ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 року №2939-VI є інформацією з обмеженим доступом. Надання інформації відповідно Вашого запиту буде порушенням Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, в системі міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.12.2009 року №27-рс зі змінами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.03.2010 року №5-рс».

Суд зазначає, що наказ МОЗ України від 30.12.2009 № 27-рс із змінами (наказ МОЗ України від 01.03.2010 № 5-рс), на який посилається відповідач у своїй відповіді стосовно того, що інформація щодо кількості прийнятих експертних рішень є інформацією з обмеженим доступом, втратив чинність на підставі наказу МОЗ України від 16.08.2011 № 517 «Про переліки відомостей, що містять службову та конфіденційну інформацію в МОЗ України».

Наказом МОЗ України від 16.08.2011 № 517 «Про переліки відомостей, що містять службову та конфіденційну інформацію в МОЗ України»затверджені Перелік відомостей, що містять службову інформацію в МОЗ України та Перелік відомостей, що містять конфіденційну інформацію в МОЗ України, серед яких не зазначено відомостей щодо кількості прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності та кількості індивідуальних реабілітаційних програм інвалідів.

Згідно Переліку відомостей, що містять конфіденційну інформацію в МОЗ України, до таких відомостей належить персоналізована інформація про стан здоров'я громадян (захворюваність, інвалідність, смертність та фізичний розвиток).

В свою чергу, Закон України «Про захист персональних даних» регулює відносини, пов'язані із захистом персональних даних під час їх обробки.

Стаття 2 вказаного Закону визначає, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник бази персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. N 121 затверджено Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, яке визначає порядок створення, функціонування та ведення централізованого банку даних з проблем інвалідності (далі - банк даних) як автоматизованої системи для визначення потреб інвалідів та дітей-інвалідів у засобах і послугах реабілітації.

Згідно пункту 2 вказаної Постанови, основними завданнями банку даних є, зокрема: створення єдиної комплексної інформаційно-аналітичної системи обліку інвалідів та дітей-інвалідів; проведення аналізу та ведення обліку даних про реабілітаційні заходи, а також визначення потреби у таких заходах.

Відповідно до пункту 4 даної Постанови, до банку даних вноситься така інформація: 1) загальні відомості про інваліда та дитину-інваліда(прізвище, ім'я і по батькові, число, місяць, рік народження, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, адреса зареєстрованого місця проживання); 2) реквізити паспорта інваліда або свідоцтва про народження(для дитини-інваліда до 16 років); 3) реквізити документів, що підтверджують право на пільги; 4) дані про: характер (код захворювання за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб десятого перегляду) та причини інвалідності, освітній і професійний рівень інваліда та дитини-інваліда; склад сім'ї інваліда та дитини-інваліда; рівень доходів сім'ї інваліда та дитини-інваліда; потребу у технічних та інших засобах реабілітації, протезно-ортопедичних виробах, виробах медичного призначення, послугах реабілітації, спецавтотранспорті, санаторно-курортному лікуванні тощо.

Пунктом 13 цієї Постанови передбачено, що інформація, що внесена до банку даних, є конфіденційною і може використовуватися відповідно до законодавства.

Тобто, як вбачається з викладеного, конфіденційну інформацію про інваліда містять лише персоналізовані дані, проте позивач у своєму запиті просив розпорядника інформації надати загальні відомості щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК в Одеській області протягом 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року про присвоєння інвалідності та кількості реабілітаційних програм за вказаний період, без посилань на конкретні персоналізовані дані стосовно інвалідів.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Разом з тим, як вже зазначено судом, відповідач у своїй відповіді на четверте питання запиту послався на документ, який втратив чинність.

Тобто, посилання відповідача у відповіді на документ, який на момент надання такої відповіді втратив чинність, - є наданням недостовірної інформації. При цьому, відповідач у своїх запереченнях на позов сам зазначив, що посилався у відповіді на документ, який втратив чинність та зазначив, що у Наказі МОЗ України від 16.08.2011 № 517 «Про переліки відомостей, що містять службову та конфіденційну інформацію в МОЗ України»дійсно не зазначена інформація щодо кількості прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності. Тобто, відповідач, у своїх запереченнях фактично визнав, що на вказане питання у запиті надав недостовірну інформацію.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що інформація щодо кількості прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності не є ні конфіденційною, ні службовою інформацією, а отже не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

При цьому, судом не приймається до уваги твердження відповідача у запереченнях на позов стосовно того, що інформація щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК Одеської області по встановленню інвалідності за певний період часу є відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну статистику»внутрівідомчою інформацією, яка використовується для подальших розрахунків статистичних даних та розробки звітно-статистичної документації в Міністерстві Охорони Здоров'я України, куди ці дані передаються Обласними Центрами МСЕ для їх подальшої обробки та використання, оскільки відповідно до п.6 Положення про медико-соціальну експертизу, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Тобто, рішення по встановленню інвалідності, прийняті МСЕК є кінцевими рішеннями, які є обов'язковими для виконання.

Більш того, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що такого документу, який би відносив інформацію щодо кількості рішень, прийнятих МСЕК Одеської області за певний період часу до внутрівідомчої інформації -немає.

Крім того, суд зазначає, що відповідач у своїй відповіді на питання щодо кількості прийнятих експертних рішень посилався лише на наказ МОЗ України від 30.12.2009 № 27-рс із змінами (наказ МОЗ України від 01.03.2010 № 5-рс), який втратив чинність.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати повну інформацію щодо кількості рішень прийнятих МСЕК у Одеській області протягом 2008 року, 2009 року, 2010 року, 2011 року про присвоєння інвалідності підлягає задоволенню шляхом зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати позивачу належну відповідь на питання № 4, викладене у запиті №217/12/12 від 25.01.2012 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Разом з тим, стосовно надання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»відповіді на питання № 6 запиту, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 0.10.2007 року № 623, Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України19 жовтня 2007 р. за N 1197/14464, визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, організаціями, у яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності (стаття 23 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»).

Згідно з п.п.11,12 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317,

міські, міжрайонні, районні комісії: 1) визначають, зокрема: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в реабілітації, реабілітаційний потенціал; 2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання; 3) проводять серед населення роз'яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи; 4) вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу; 5) беруть участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності; 6) вивчають: динаміку інвалідності; 8) аналізують: стан здоров'я населення та організовують проведення робіт з вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки; 9) інформують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, профспілки і громадськість про рівень інвалідності, її причини та вжиті реабілітаційні заходи. Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій,

перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; розробляють комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації інвалідів; проводять аналіз рівня та динаміки інвалідності, стан реабілітації інвалідів в Автономній Республіці Крим, області, місті, районі; вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу; беруть участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

Тобто, як вбачається з викладеного, до повноважень МСЕК відноситься, як складання індивідуальних програм реабілітації інваліда, так і аналіз причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки, і інформування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, профспілок і громадськість про рівень інвалідності, її причини та вжиті реабілітаційні заходи.

Як вже зазначалось судом на питання № 6: «Скільки реабілітаційних програм було складено протягом 2008-2011 років»відповідачем надано відповідь, що кількість програм реабілітації, складених протягом 2008-2011 p.p. медико-соціальними експертними комісіями в Одеській області, дорівнює кількості висновків щодо визнання особи інвалідом.

Судом встановлено, що вказана відповідь була надана в такому вигляді, оскільки відповідач вважав, що інформація про кількість прийнятих МСЕК рішень про присвоєння інвалідності є інформацією конфіденційною, а в свою чергу, кількість прийнятих рішень МСЕК про присвоєння інвалідності дорівнює кількості реабілітаційних програм, а отже відповідач не зазначив кількість таких програм реабілітації.

Як вже встановлено судом, інформація щодо кількості прийнятих МСЕК рішень по встановленню інвалідності не є ні конфіденційною, ні службовою інформацією, а отже не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Згідно загальноприйнятому визначенню, кількість - категорія, що виражає зовнішнє, формальне взаємовідношення предметів або їх частин, а також властивостей, зв'язків: їх величину, число, ступінь прояву тієї чи іншої властивості.

В свою чергу, число - це поняття, що відображає кількість.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач на питання № 6 надав неналежну відповідь, та приходить до висновку, що вимога позивача в частині зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати повну інформацію щодо кількості реабілітаційних програм, які були складені протягом 2008-2011 років підлягає задоволенню шляхом зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати позивачу належну відповідь на питання № 6, викладене у запиті №217/12/12 від 25.01.2012 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач в свою чергу не надав суду жодного доказу на підтвердження надання ним належної відповіді на питання № 4 запиту та належної відповіді на питання № 6 запиту.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що адміністративним позовом громадської організації «Центр громадської адвокатури»до КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати позивачу належну відповідь на питання № 4 та на питання № 6, викладені у запиті №217/12/12 від 25.01.2012 року відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору (а.с.2-3), згідно якої позивач сплатив судовий збір у розмірі 32 грн. 19 коп.

Згідно з п.7 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, видатки з утримання комісій здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно п.п.1.8 Статуту відповідача, КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»фінансується з бюджету.

Враховуючи вищезазначене, оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, суд вважає, що судовий збір у розмірі 16 грн. 10 коп. підлягає стягненню із Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 69, 71, 72, 79, 86, 94, 158 -163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов громадської організації «Центр громадської адвокатури» до КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання повної відповіді на запит на інформацію № 217/12/12 від 25.01.2012 року та зобов'язання надати повну інформацію щодо кількості рішень, прийнятих МСЕКами у Одеській області протягом 2008р., 2009р., 2010р., 2011р. про присвоєння інвалідності та кількості реабілітаційних програм, які були складені протягом 2008-2011 років. - задовольнити частково.

Зобов`язати КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи»надати громадській організації «Центр громадської адвокатури»належну відповідь на питання № 4 «Кількість рішень, прийнятих МСЕК Одеської області протягом 2008р., 2009р., 2010р., 2011р. про присвоєння інвалідності»та на питання № 6 «Скільки таких програм (кількість реабілітаційних програм) було складено протягом 2008-2011 року», викладені у запиті громадської організації «Центр громадської адвокатури»від 25.01.2012 року вих. № 217/12/12 відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стягнути на користь громадської організації «Центр громадської адвокатури»(ідентифікаційний код 35145707) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 грн. 10 коп. (шістнадцять гривня 10 копійок).

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 травня 2012 року.

Суддя О.М.Соколенко

.