Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3364/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Лазник І.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - ОСОБА_2 - довір. від 03.04.2012 року № 02-03/746

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3

до відповідача Головного державного санітарного лікаря Орджонікідзевського району м. Маріуполя Терещенка Володимира Миколайовича

третя особа Начальник управління освіти м. Маріуполя Дмітрієва Зиновія Володимирівна

про визнання дій неправомірними та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного державного санітарного лікаря Орджонікідзевського району м. Маріуполя Терещенка Володимира Миколайовича, третя особа Начальник управління освіти м. Маріуполя Дмітрієва Зиновія Володимирівна про визнання неправомірними дій щодо винесення припису від 04.11.2011 року № 841/04 про відсторонення від занять учня 5-го класу ЗШ № 56 м. Маріуполя ОСОБА_3 та скасування припису від 04.11.2011 року № 841/04.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем, як вважає позивач, неправомірно виданий припис від 04.11.2011 року № 841/04 про відсторонення від занять учня 5-го класу ОСОБА_3 у зв'язку з непроведененням туберкулінодіагностики.

Позивач зазначає, що вона відмовилась від проведення туберкулінодіагностики (реакція Манту) її доньки, оскільки остання має алергічне захворювання, яке може спровокувати аномальну реакцію організму на проведення туберкулінодіагностики.

Тобто, як вважає позивач, фактично лікарі або СЕС, або МОЗ України при здійснені профілактичного заходу піддавали небезпеці здоров'я її доньки.

Зазначає, що відмова від вакцинації доньки обумовлена відсутністю у медичної установи сертифікатів якості вакцини та посадової особи, яка б відповідала за якість вакцинації та стан здоров'я дитини після її проведення.

Вказує на те, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для відсторонення дитини від занять, оскільки її донька є цілком здоровою дитиною та немає ніяких доказів, що вона є носієм якого - небудь інфекційного захворювання.

Крім того, позивач зазначає, що відсторонення її доньки від навчання порушує ст. 24 Конституції України, яка гарантує право на отримання освіти на принципах рівності та згідно якої нікому не може бути відмовлено в праві на отримання освіти.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати припис.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що наказом Міністерства охорони здоровья від 29.01.1996 року № 233 «Про затвердження інструкцій відносно надання медично-санітарної допомоги хворим на туберкульоз» визначені методи раннього виявлення туберкульозу, а саме:

- туберкулінодіагностика - для раннього виявлення начальних та локальних форм туберкульозу у дітей та підлітків, а також виявлення первинного інфікування;

- флюрографічне обстеження - з 15 років.

ОСОБА_3 була відсторонена від навчання згідно вимог Закону України «Про боротьбу з зазворюванням туберкульозом» та Закону України «Про захист населення від інфікційних захворювань», оскільки її батьки відмовились від проведення туберкулінодіагностики (реакція Манту).

Вказує на те, що супровідна документація на препарати знаходиться в лікувальній установі, в тому числі сертифікати про державну реєстрацію та сертифікати якості.

Наполягає на тому, що до установи санепідслужби туберкулін не надходить, супровідної документації у СЕС немає, питання про допуск до Манту або звільнення від Манту відноситься до компетенції лікувальної установи.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовної заяви відмовити.

Позивач у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник третьої особи у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, оскільки вважав, що при винесені припису, який оскаржується, відповідачем порушені норми Конституції України, а саме, ст. 24, якою гарантоване право на отримання освіти на принципах рівності та згідно якої нікому не може бути відмовлено в праві на отримання освіти.

У судовому засіданні 19.04.2012 року в якості свідка допитана медична сестра ЗШ № 56 м. Маріуполя ОСОБА_4, яка пояснила, що вона працює у КЛПУ «Міська лікарня № 4», препарати для проведення туберкулінодіагностики закупаються в аптечній установі, відповідні сертифікати безпосередньо їй не видаються, зберігаються в лікувальній установі, позивач з заявою про надання сертифікатів до КЛПУ «Міська лікарня № 4» не звертався.

Пояснює, що перед проведенням туберкулінодіагностики нею надані батькам Інформовані згоди на її проведення та позивач від туберкулінодіагностики її доньки - учениці 5-го класу ОСОБА_3. відмовився, при цьому зазначила, що донька позивача не проходила обстеження на туберкульоз з 2-го класу.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7).

ОСОБА_3 є учнем 5-го класу ЗШ № 56 м. Маріуполя.

У вересні 2011 року серед учнів ЗШ № 56 м. Маріуполя проведені заходи туберкулінодіагностики.

Згідно Інформаційної згоди та оцінки стану здоров'я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики, ОСОБА_1 відмовилась від проведення туберкулінодіагностики її дитині ОСОБА_3

Відповідно до Акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 04.10.2011 року епідеміологом райСЕС Корабльовою Л.А. в присутності медичної сестри ЗШ № 56 м. Маріуполя ОСОБА_4 здійснена перевірка туберкулінодіагностики серед учнів школи та встановлено, що в школі навчаються 361 учень, туберкулінодіагностиці підлягало 242 учня, зроблено щеплення 167 учням, 20 учнів відмовились від проходження туберкулінодіагностики, серед них учениця 5-го класу ОСОБА_3

04.11.2011 року на підставі зазначеного акту головним державним санітарним лікарем Орджонікідзевського району м. Маріуполя ОСОБА_10 винесений припис про відсторонення від роботи чи іншої діяльності учнів ЗШ № 56 м. Маріуполя, серед яких і ОСОБА_3

07.11.2011 року на підставі зазначеного припису директором ЗШ № 56 м. Маріуполя винесений наказ № 147 «Про відсунення від занять учнів, які відмовились від туберкулінодіагностики», серед яких учень 5-го класу ОСОБА_3

Наказом начальника управління освіти Маріупольської міської ради від 01.12.2011 року № 1271 вищезазначений наказ директором ЗШ № 56 м. Маріуполя скасований.

Наказом директора ЗШ № 56 м. Маріуполя від 02.12.2011 року № 165 ОСОБА_3 повернута до занять.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати припис про відсторонення її доньки від занять.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулює Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», статтею 31 якого визначено, що установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я входять до системи державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно ст. 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є, зокрема, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

За приписами статті 31 цього Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Відповідно до абз. 11 ст. 32 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території.

Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері державного санітарно - епідеміологічного нагляду.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу про скасування припису районної санітарно - епідеміологічної станції про відсторонення від відвідування закладу освіти у зв'язку з відмовою від проведення обстеження на виявлення туберкульозу - туберкулінодіагностики.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Статтею 21 зазначеного Закону визначено, що обов'язковим профілактичним медичним оглядам підлягають неповнолітні, учні загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та студенти вищих навчальних закладів, інші категорії осіб відповідно до закону.

Тобто, чинним законодавством України, яке регулює питання, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, на громадян покладені певні обов'язки, зокрема, проходити обов'язкові медичні огляди.

Згідно п. 1 Порядку проведення обов'язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 року № 143, обов'язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу підлягають, в тому числі, діти та особи віком до 21 року.

При цьому пунктом 4 Порядку визначено, що під час проведення обов'язкового огляду для дійтей віком до 15 років використовується туберкулінодіагностики.

За приписами ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дані про результати обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті, заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних документів і підлягають обліку у відповідних установах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Тобто, чинним законодавством, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, передбачено, що діти та особи віком до 21 року підлягають обов'язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу та дітям до 15 років такий огляд здійснюється шляхом використання туберкулінодіагностики (Манту).

Таким чином, дитина позивача в розумінні зазначених норм законодавства підлягає обов'язковому профілактичному огляду на виявлення туберкульозу шляхом використання туберкулінодіагностики (Манту).

Згідно ст. 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги.

Статтею 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначені обов'язки громадян, відповідно до якої громадяни зобов'язані:

піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;

брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно ст. 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Як зазначалось раніше, згідно акту перевірки дотримання санітарного законодавства у ЗШ № 56 м. Маріуполя від 04.10.2011 року відмовились від проведення туберкулінодіагностики (реакція Манту), в тому числі учениця 5-го класу ОСОБА_3 - донька позивача.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, які відмовляються або ухиляються від проходження обов'язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування відповідних закладів.

Статтею 42 цього Закону визначені заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства, відповідно до якої головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства, зокрема, внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Оскільки позивач відмовився від проведення обов'язкового медичного огляду своєї дитини, належний документ про звільнення дитини від проведення медичного огляду не надав, суд вважає, що відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, виніс відповідний припис про відсторонення останньої від відвідування установи освіти.

Суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо покладення відповідальності у разі виявлення побічної дії препарату під час проведення туберкулінодіагностики на відповідача у справі, оскільки, як зазначалось раніше, проведення обов'язкових медичних оглядів та закупка відповідних препаратів здійснюється лікувальною установою, тобто, не відноситься до компетенції головного лікаря санепідемстанції.

Суд вважає недоведеним довід позивача щодо відмови лікувальної установи в наданні їй сертифікатів відповідності препарату, яким проводилась туберкулінодіагностика та відмови в наданні звільнення її дитині від проведення обов'язкового медичного огляду, оскільки позивачем не надано суду доказів звернення до медичної установи з зазначених питань, та, крім того, згідно пояснень свідка, позивач взагалі не звертався до медичної установи з зазначених питань.

Суд вважає, також, необґрунтованим довід позивача щодо того, що її дитина цілком здорова та немає необхідності проводити відносно неї обов'язковий медичний огляд, оскільки обов'язок проводити такі огляди покладений на громадянина чинним законодавством, та, крім того, в підтвердження такого доводу позивачем не надано суду жодного документу.

Суд вважає, також, необґрунтованим довід позивача та третьої особи про порушення відповідачем під час винесення припису права ОСОБА_3 на отримання освіти, гарантоване Конституцією України, оскільки головним санітарним лікарем районної СЕС винесений припис про відсторонення останньої від відвідування установи освіти у зв'язку з відмовою від проведення обов'язкового медичного огляду, а не припис про позбавлення права на отримання освіти на принципах рівності, гарантоване Конституцією України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виносячи припис, який оскаржується, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, тому підстав для скасування такого припису та визнання неправомірними дій щодо його винесення не вбачається.

В розумінні ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Законом України «Про боротьбу з захворюванням на туберкульоз», Законом України «Про захист населення від інфекційних захворювань», ст. 2, ст. 7- 14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Головного державного санітарного лікаря Орджонікідзевського району м. Маріуполя Терещенка Володимира Миколайовича, третя особа Начальник управління освіти м. Маріуполя Дмітрієва Зиновія Володимирівна про визнання дій неправомірними та скасування припису від 04.11.2011 року № 841/04 про відсторонення від занять учня 5-го класу ЗШ № 56 м. Маріуполя ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 19.04.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 24.04.2012 року.

Суддя Давиденко Т.В.