-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28.10.2008 Справа № 11/64
За позовом Товариства з обмеженою відповідністю „Хіпп-Ужгород”, м.Ужгород
до відповідача 1: Киблярівської сільської ради, с.Кибляри Ужгородського району
до відповідача 2: Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області, м.Ужгород
про визнання права на набуття права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6783,96 кв.м., яка розташована під виробничими приміщеннями позивача за адресою: Ужгородський район, с.Кибляри, №85 „А”.
Суддя Л.М. Якимчук
Представники:
від позивача: Панков В.А. - директор, Шевченко В.В. - представник, довіреність від 02.11.2007
від відповідача 1: Пеца О.В. - сільський голова
від відповідача 2: Головнич Ю.Ю. - головний спеціаліст юридичного відділу, дов від 28.10.2008
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідністю „ХІПП-Ужгород”, м.Ужгород звернулось до суду з позовом до Киблярівської сільської ради, с.Кибляри Ужгородського району Закарпатської області та до Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області, м.Ужгород про визнання права ТОВ „ХІПП-Ужгород” на набуття права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6783,96 кв. м., на якій розташовані його виробничі приміщення, за адресою: Ужгородський район, с.Кибляри, №85 „А”.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням ХХ сесії ІУ скликання Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 24.10.2005 надано дозвіл фірмі Хіпп-Ужгород Гмбх”, правонаступником якої є ТОВ „Хіпп-Ужгород”, на викуп земельної ділянки площею 7200м2, яка знаходиться під виробничою базою підприємства і розташована у межах с.Кибляри у другій екологічно-планувальній зоні, та зобов’язано фірму підготувати всю необхідну для викупу земельної ділянки документацію.
Після виготовлення всієї необхідної документації для викупу земельної ділянки, позивач звернувся до Киблярівської сільської ради з відповідною заявою щодо укладення з ним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована під його виробничими приміщеннями, однак, йому було відмовлено з посиланням на висновок юридичного відділу Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області до Звіту про експертну грошову оцінку цієї земельної ділянки, згідно якого він не може набути право власності на земельну ділянку, оскільки ст.82 Закону України не передбачає набуття права на земельну ділянку юридичною особою, засновниками якої є особи, постійне місцезнаходження або постійне місце проживання яких за межами України.
Позивач вважає що він має право набути право власності на спірну земельну ділянку на підставі ст.ст. 80,82 Земельного кодексу України, ст.ст, 1, 8 п.1 Цивільного кодексу України, ст.1, абз.4 ст.2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Відповідач 1, Киблярівська сільська рада, письмовий відзив на позов не подав, але у судовому засіданні проти позову не заперечував.
Відповідач 2, Головне управління земельних ресурсів у Закарпатській області, вважає, що провадження у справі належить припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору, зазначивши у відзиві, що питання отримання права власності на земельні ділянки юридичними та фізичними особами чітко не врегульовані законодавством.
У Верховній Раді України зареєстровано законопроект за №2180 від 06.03.08, яким пропонується внести зміни до статті 82 Земельного кодексу України, на підставі яких юридичні особи засновані за законодавстом України, не залежно від громадянської належності, будуть зрівняні у правах, у підтвердження чого відповідач надав суду копію законопроекту та пояснювальну записку до нього.
При наявності у діючому Земельному кодексі України 82 статті в редакції запропонованого законопроекту у відповідачів по справі не було би законних підстав у відмові позивачу набуття права власності на земельну ділянку.
Правовий висновок Відповідача 2 не носить нормативний характер та не встановлює норми, на підставі яких позивач може отримати у власність земельну ділянку, відповідно вимога щодо визнання права ТОВ „Хіпп-Ужгород” на набуття права власності на земельну ділянку несільського призначення не може бути пред’явлена Відповідачу - 2.
Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів у Закарпатській області, Управління має свій бланк і діє як юридична особа. Правовий висновок оформлений на бланку юридичного відділу та відповідно до Положення про юридичний відділ на вказаному бланку оформляється внутрішня інформація юридичного відділу по управлінню та по територіальних органах земельних ресурсів області. Наведений висновок може діяти за межами структури органів земельних ресурсів тільки як додаток до офіційного документу Головного управління земельних ресурсів.
Відповідач 1 мав право прийняти позитивне рішення щодо продажу земельної ділянки Позивачу тільки при наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації”, а саме, позитивні висновки державної експертизи щодо об’єктів обов’язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновок юридичного відділу головного управління земельних ресурсів не міг бути підставою для прийняття будь якого рішення Киблярівською сільською радою Ужгородського району.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.09.2008 до 10 годин 28.10.2008.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням ХХ сесії ІУ скликання Киблярівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 24.10.2005 „По надання дозволу на викуп орендованої земельної ділянки фірмою „Хіпп-Ужгород Гмбх”, надано дозвіл фірмі "Хіпп-Ужгород Гмбх", правонаступником якої є ТзОВ „Хіпп-Ужгород, на викуп земельної ділянки площею 7200 кв.м., орендованої позивачем згідно договору від 22.08.2002, яка знаходиться під виробничою базою даного підприємства у межах села Кибляри у другій економічно-планувальній зоні.
Цим же рішенням зобов’язано позивача підготувати всю необхідну документацію для викупу земельної ділянки.
Позивач звернувся до Киблярівської сільської ради із заявою від 01.04.2008 №55/08 про укладення з ним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, подавши виготовлену необхідну документацію.
Однак, рішенням 14 сесії У скликання від 03.04.2008 „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, ТзОВ „Хіпп-Ужгород” відмовлено в укладенні такого договору з посиланням на висновок юридичного відділу Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області від 29.02.2008 до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка намічена для викупу ТзОВ „Хіпп-Ужгород” для обслуговування заводу по виробництву дитячого харчування.
Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин віднесено, зокрема: розпорядження землями територіальних громад (п. „а”) та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу (п. „б”).
Частиною першою ст.116 земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Оскільки, Киблярівська сільська рада Ужгородського району рішенням 14 сесії У скликання від 03.04.2008 відмовила позивачу в продажі та укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, позивач, звернувся до суду за захистом свого порушеного права, яке відповідно до ч.3 п. „а” ст.152 Земельного кодексу України підлягає захисту шляхом визнання прав з огляду на наступне.
Не може бути підставою для відмови в укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки негативний висновок юридичного відділу Головного управління земельних ресурсів, оскільки це суперечить ч.4 ст.35 Закону України „Про державну експертизу”, якою передбачено, що підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування є висновок державної експертизи землевпорядної документації.
Крім того, суд констатує, що позивач є господарським товариством заснованим акціонерами, які є іноземними підприємствами і воно виявило бажання купити землю комунальної власності.
Суб’єктами приватного права власності на землю згідно ст.14 Конституції України, ст.80 Земельного кодексу України є громадяни і юридичні особи. Продаж земельних ділянок юридичним особам здійснюється відповідно до вимог глави 20 Земельного кодексу України на підставі цивільно-правових угод.
Проте, земельне законодавство, зокрема, ст.82 Земельного кодексу України, не містить поняття юридичної особи, створеної нерезидентами-особами, які мають постійне місце знаходження за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України, а також юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.
Позивач є товариством з обмеженою відповідальністю, засноване акціонерними товариствами, що знаходяться у Швейцарській конфедерації, підприємством з іноземними інвестиціями, і воно виявило бажання придбати земельну ділянку Киблярівської територіальної громади, яку воно орендує з 2002 року згідно договору оренди, укладеного з Киблярівською сільською радою 22.08.2002 строком на 49 років, під виробничу базу підприємства по виробництву дитячого харчування, що може бути кваліфіковано, як здійснення інвестиції в Україні.
Відповідно до п.2 ст.4 Угоди між Українською та Швейцарською Конфедерацією про сприяння та взаємний захист інвестицій, яка набрала чинності 21.01.1997, кожна договірна сторона забезпечуватиме справедливе та неупереджене ставлення на її території по відношенню до інвестицій інвесторів іншої Договірної сторони. Такий режим не може бути менш сприятливий, ніж той, що надається кожною Договірною стороною інвестиціям, зробленим на її території її власними інвесторами, або такий, що надається кожною Договірною стороною інвестиціям, зробленим на її території інвесторами найбільш привілейованої нації, в разі, якщо останній режим є більш сприятливим.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У пункті 6 ст.7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” зазначено, що інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Частиною другою ст.19 вказаного Закону встановлено, що інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.
З положеннями згаданих законів кореспондуються ст.ст. 50, 116, 119, п.3 ст.392, 400 Господарського кодексу України.
Таким чином, у позивача, як юридичної особи, заснованої іноземними інвесторами, що здійснює інвестиційну діяльність, право якої прирівнено до прав юридичної особи, заснованої громадянами України або юридичними особами України, у зв’язку з укладенням зазначеної міжнародної угоди, виникло право на придбання земельної ділянки у власність.
Вирішуючи даний спір суд виходить із загальних засад цивільного законодавства, передбачених п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України: справедливість, добросовісність та розумність.
Суд вважає, що рішення відповідатиме зазначеним принципам у разі задоволення позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати право товариства з обмеженою відповідальністю „Хіпп-Ужгород” на набуття права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6783,96 кв.м., яка знаходиться під його виробничими приміщеннями за адресою:
Ужгородський район, с.Кибляри, № 85”А”.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук
скопійовано
-
скопійовано
-
