Постанова від 01.02.2012 по справі № 2-а-1660/11 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 01.02.2012 по справі № 2-а-1660/11 Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-1660/11

Картка справи

Справа № 2-а-1660/11

Картка справи

Справа № 2-2095/11

Провадження №2/408/6884/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Косторенко А. Ю.

при секретарі Реут Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського районного суду м. Кривого Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14.09.2011 р. звернулася до суду з вказаним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з вимогою стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі – 100 000 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що працювала на шахті ім. Фрунзе, тресту «Ленінграда» черговою підстанції. 1 березня 1972 року з позивачкою під час роботи стався нещасний випадок. Під час роботи в інструментальній коморі на горизонті 410 м здійснювала розвантаження і укладення інструменту. При перенесенні інструменту оступилася і вдарилася коліном об дерев’яний трап. Внаслідок чого позивачці було спричинено травматичне ушкодження лівого колінного суглобу. Акт №25 про нещасний випадок на виробництві від 02.03.1972 року встановлено що причиною нещасного випадку стала слизька підлога в результаті підвищення вологості.

Згодом травма стала турбувати позивачку. Згідно первинного огляду 11.02.2004 року їй була встановлена ступінь втрати професійної працездатності – 25% з 05 листопада 2003 року безстроково. Згідно виписки з історії хвороби №4470 їй встановлено діагноз: посттравматичний артроз лівого колінного суглоба, різка згинально-розгинальна контрактура, больовий синдром, остеохондроз зниження тіла ТпП хребця, корінцевий синдром.

З цих підставах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області призначило позивачці щомісячні страхові виплати, а також нарахована одноразова допомога, але моральна шкода у відповідності з п. 3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійному захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивачці відповідачем відшкодована не була. (Постанова №1842Н від 09.07.2004 року).

Внаслідок виробничої травми їй заподіяні моральні та фізичні страждання, що спричинило погіршення реалізації її фізичних і професійних можливостей, погіршення відносин з оточуючими людьми й інші негативні наслідки морального характеру, тобто їй заподіяна моральна шкода.

Пошкодження здоров’я і всі пов’язані з цим фактом труднощі спричинили позивачці як фізичні так і моральні страждання, що потребує від неї додаткових зусиль для організації життя.

Згідно чинного законодавства відповідач несе матеріальну відповідальність за шкоду, що була заподіяна працівникові травмуванням або іншими ушкодженнями здоров’я пов’язаними з виконанням їх трудових обов’язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому в наслідок фізичного або психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Згідно ст.21 Закону, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові в наслідок ушкодження здоров’я або випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійному захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам не залежить від відшкодування матеріальної шкоди, передбаченої ст..1 зазначеного вище Закону і є одним зі способів захисту особистих немайнових прав працівників.

Згідно ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійному захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків страхової виплати за моральну шкоду при наявності факту заподіяння моральної шкоди.

Крім того, згідно рішення Конституційного суду від 27.01.2004 року №1-рп/2004р. громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров’я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен вправі заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, що забезпечується в тому числі належними, безпечними і здоровими умовами праці, обов’язок створити які з впровадженням сучасних санітарно-гігієнічних засобів для запобігання виникненню професійних захворювань покладений ст.. 153 КЗпПУ за трудовим договором на роботодавця. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст..22 Конституції України).

Спричинену моральну шкоду позивачка оцінила в 100 000 гривень, які вона просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Позивачка, до судового засідання не з’явилася. Про час та місце розгляду справи сповіщена належно, що підтверджено матеріалами справи. Надала суду заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності так як не може бути присутня за станом свого здоров’я. На заявлених позовних вимогах наполягає повністю. Просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області до судового засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи.

До розгляду справи по суті представник відповідача - надав суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що даний позов не підлягає задоволенню в зв’язку з тим, що документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння моральної шкоди, є довідка МСЕК і акт розслідування нещасного випадку за формою Н – 1, документи, що підтверджують виявлення нещасного випадку і встановлення у зв’язку з цим стійкої втрати професійної працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким чином не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди. Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди відповідач вважає безпідставною. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень – відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров’я позивача, наслідки, які відбулися в зв’язку з профзахворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6, 13, 21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

За висновком профпатологічної медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 11.02.2004 року позивачці було встановлено 25% втрати професійної працездатності, починаючи з 05.11.2003 року. З документів медичних установ встановлено, що позивачка неодноразово знаходилася на лікуванні в медичних установах.

Як видно з матеріалів справи позивачка працювала на шахті ім. Фрунзе, тресту «Ленінгруда» черговою підстанції. 1 березня 1972 року з нею під час роботи стався нещасний випадок. Під час роботи в інструментальній коморі на горизонті 410 м. позивачка здійснювала навантаження та накладання інструменту. При перенесенні інструменту оступилася і вдарилася коліном об дерев’яний трап. В наслідок чого позивачці було спричинено травматичне ушкодження лівого колінного суглобу. Актом № 25 про нещасний випадок на виробництві від 02.03.1972 року встановлено, що причиною нещасного випадку стала слизька підлога в результаті підвищеної вологості.

Оскільки позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно зі ст.21 п.1 «є» 28 ч.3 вказаного Закону , в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»слід розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суду № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Зважаючи на 25% втрати професійної працездатності позивачем, суд бере до уваги стан її здоров’я, наслідки, які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в її житті, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань в зв’язку з професійним захворюванням, та вважає, що компенсацію за заподіянні моральні ушкодження слід призначити в розмірі 10 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які зазнає ОСОБА_1, в іншій частині позову позивачеві слід відмовити.

Згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільняються від сплати державного мита.

Керуючись ст..ст.10,11,27,60, 213-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 10 днів після оголошення рішення, а сторонами, які були відсутні під час проголошення рішення на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

А. Ю. Косторенко

Джерело: ЄДРСР 22517706

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!