open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р.

Справа

№ 2а-1870/1425/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.

представника позивача Бачал О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-1870/1425/11

за позовом Приватного підприємства "Н.А.Т." <� Список > <� Текст >

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <� Текст > <� 3 особи > <� 3 особа > <� за участю > <� Текст >

про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Н.А.Т." (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі по тексту відповідач) в якому з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від « 06 » серпня 2010 р. № 0000652311/0 (№ 0000652311/1 від 02.09.2010), № 0007071711/0 (№0007071711/1 від 31.08.10р.) повністю та №0000662311/0 (№0000662311/1від 02.09.10р.) в частині визначення податкового зобов’язання 7380, 00 грн. та штрафних санкцій 3440,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства "Н.А.Т." до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000652311/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0000652311/1 від 02 вересня 2010 року) в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 219256,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 109628,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0007071711/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0007071711/1 від 31 серпня 2010).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій з урахуванням доповнень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Н.А.Т.», за результатами якої складено акт від 23 липня 2010 року №302/23-3/36250442 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Н. А. Т.» (код 36250442) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.11.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 06.11.2008р. по 31.03.2010р.», в якому були встановлені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємству було донараховано відповідно податок на прибуток на загальну суму 229300,0 грн., у тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 1750,0 грн., за 2009 рік в сумі 149809,0 грн., за І квартал 2010 року в сумі 77741,0 грн., податок на додану вартість на загальну суму 9833,0 грн., у тому числі за лютий 2009 року в сумі 258,0 грн., березень 2009 року - 534,0 грн., квітень 2009 року - 1514,0 грн., травень 2009 року - 590,0 грн., червень 2009 року - 599,0 грн., липень 2009 року - 785,0 грн., серпень 2009 року - 862,0 грн., вересень 2009 року - 791,0 грн., жовтень 2009 року -876,0 грн., листопад 2009 року - 536,0 грн., грудень 2009 року - 656,0 грн.. січень 2010 року - 565,0 грн., лютий 2010 року - 597,0 грн., березень 2010 року - 670,0 грн., податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 133137,0 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки, Конотопською МДПІ були винесені податкові повідомлення – рішення від 06 серпня 2010 р. № 0000662311/0 про сплату 8360 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 4180 грн. 00 коп., № 0000652311/0 про сплату 229300 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 85764 грн. 90 коп., № 0007071711/0 про сплату 133137 грн. 00 коп. по податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій 266274 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, проте скарги Конотопською МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України були залишені без задоволення.

Судом першої інстанції також встановлено, що ПП «Н. А. Т.» в особі директора ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_3 уклали договір безвідсоткової позики № б\н від 01.12.2008р. згідно якого ОСОБА_3 надає безвідсоткову позику ПП «Н. А. Т.» у розмірі 900 тис грн. шляхом внесення в касу підприємства. Підприємство гасить борг шляхом видачі готівки через касу або товарами, згідно накладних. За період з 01.12.2008р. по 31.03.2010р. фактично фізичною особою ОСОБА_3 була надана позичка в розмірі 884430 грн. підприємству ПП «Н. А. Т.». Податковий орган вважає вказаний правочин нікчемним, з огляду на норми ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб встановлених законом. При цьому відповідач в акті перевірки робить висновок про те що позивач повинен був включити вказану суму коштів до складу валових доходів підприємства як безповоротну фінансову допомогу, та виходячи з нікчемності договору безвідсоткової позики, ПП «Н.А.Т.» безпідставно видавало ОСОБА_3 товарів на суму 809980 грн. та готівку на суму 77600 грн. Також податковий орган зазначає, що суми коштів та вартість майна в загальній сумі 887580,00 грн, які були виплачені ПП «Н.А.Т.» на користь ОСОБА_3 за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до статтей 4, 7 та 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягають оподаткуванню.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000652311/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0000652311/1 від 02 вересня 2010 року) в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 219256,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 109628,00 грн. та № 0007071711/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0007071711/1 від 31 серпня 2010), суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, нараховуючи позивачу податок на прибуток та податок з доходів фізичних осіб відповідач виходив з нікчемності договору безвідсоткової позики № б/н від 01.12.2008 р., укладеного між ПП "Н.А.Т." та ФОП ОСОБА_3

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Ст. 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (законам України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами), а також моральним засадам суспільства. Згідно з цією нормою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і її волевиявлення повинно бути вільним та відповідати її внутрішній волі. Крім того, правочин повинен бути вчинений у формі, встановленій законом. Недодержання сторонами або стороною правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК). Статтею 204 ЦК України передбачено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам законодавства. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення, незалежно від того, чи визнав таким його суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінювати суд відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Невідповідність правочину вимогам ч. 3 ст.238 ЦК України є підставою для визнання його судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено суду наявність обставин, які б з огляду на вимоги Цивільного кодексу України, дали б підстави вважати вказаний правочин нікчемним також не надано доказів того, що вказаний правочин визнаний судом недійсним.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання податкового органу на п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Пунктом 2 договору безвідсоткової позики від 01.12.2008 року передбачено обов'язок позичальника (ПП «Н.А.Т.») повернути суму позики.

За таких обставин, безпідставні є висновки відповідача про отримання позивачем від ОСОБА_3 безповоротньої фінансової допомоги за договором позики.

Враховуючи обов'язок ПП «Н.А.Т.» повернути кошти, то ці кошти в розумінні Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» не є доходом ОСОБА_3 та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пов’язані з договором позики донарахування податку на прибуток та донарахування податку з доходів фізичних осіб є такими що суперечить законодавству, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Між тим, як вбачається з податкових повідомлень- рішень № 0000652311/0 від 06 серпня 2010 року, № 0000652311/1 від 02 вересня 2010 року податковим органом за порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нарахована штрафна фінансова санкці в сумі 85764, 90 грн. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток, донарахованому в ході перевірки позивачу за порушення пп. 4.1.6 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем нараховано штрафну санкцію у розмірі 82117,70 грн., а не в розмірі 109628,00, як зазначає суд першої інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000652311/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0000652311/1 від 02 вересня 2010 року) в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27510,3 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <� 197 > п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-1870/1425/11 скасувати в частині скасування податкових повідомлень-рішень Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000652311/0 від 06.08.2010 року ( №0000652311/1 від 02.09.2010 року) щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27510,3 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в цій частині позову Приватного підприємства "Н.А.Т."-відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року по справі № 2а-1870/1425/11-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий

суддя

(підпис)

Шевцова

Н.В.

Судді

(підпис)

(підпис)

Макаренко

Я.М.

Мінаєва О.М.

ЗГІДНО

З ОРИГІНАЛОМ:

Макаренко

Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 28.11.2011 р.

Джерело: ЄДРСР 22042693
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку