Категорія №10.1

Іменем України

20 лютого 2012 року

№ 2а/1270/1024/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого: судді – Ірметової О.В.

при секретарі –Іванович К.В.

за участю:

представника позивача: Божинова І.Б.

відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2012 року позивач Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів, в якому послався на те, що 10.02.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та УПФУ в Артемівському районі м. Луганська було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. У зв`язку із вагітністю та пологами на підставі наказу № 79 від 08 квітня 2011 року та листка непрацездатності серії НОМЕР_1 відповідачем було нараховано та виплачено відповідачу допомогу по вагітності та пологам за період з 15.03.2011 року по 18.07.2011 року у сумі 4060,98 грн. Листом Міністерства соціальної політики від 27.07.2011 року №01-16-2163 надано роз’яснення, на підставі якого позивачем було зроблено перерахунок допомоги по вагітності та пологах, відповідно до якого розмір цієї допомоги складає 3674,16 грн. Сума надміру виплачених відповідачці сум складає 386,82 грн. На лист про повернення зайво сплачених сум відповідач не надав відповідь, кошти не повернув.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Також зазначив, що у позивача не було підстав для проведення перевірки по факту переплати відповідачці допомоги, сума допомоги була виплачена відповідачці в повному обсязі, недобросовісних дій з боку відповідачки не було. Підставою для повернення коштів було роз’яснення Міністерства соціальної політики України.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” визначені правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до ст. 9 цього Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно зі ст. 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску” платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:

особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;

громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та пенсійне страхування.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Територіальний орган Пенсійного фонду, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно зі ст. 2 п. 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” страхові внески - кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних правових норм, випливає, що з 1 січня 2011 року платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за правилами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

Згідно зі ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у числі іншого, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Приписами ст. 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

У відповідності зі ст. 39 цього Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску та у відповідності зі ст. 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” приймає добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, про що нею у встановленому порядку 10.02.2011 укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (а.с.4-5), за умовами якого матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються у порядку, встановленому ст.ст. 21, 34-39, 45-47, 50-53 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

У зв`язку із вагітністю та пологами на підставі наказу № 79 від 08 квітня 2011 року (а.с.7) та листка непрацездатності серії НОМЕР_1 (а.с.6) відповідачем було нараховано та виплачено ОСОБА_3 допомогу по вагітності та пологам за період з 15.03.2011 року по 18.07.2011 року у сумі 4060,98 грн.

Фактично між сторонами виник спір стосовно розміру нарахованої та виплаченої суми вказаної допомоги, яка відноситься до соціальних виплат, оскільки позивач вважає, що розрахунок було проведено неправильно, про що роз’яснено листом Міністерства соціальної політики від 27.07.2011 року №01-16-2163, що призвело до переплати відповідачці 386,82 грн.

Суд вважає, що у даному випадку є підстави для стягнення з відповідача вказаної суми.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі – Закон №1533), статті 53 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі – Закон №2240) і статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон №1105) Кабінет Міністрів України своєб постановою від 26.09.2001 за №1266 затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок).

Згідно з п.19 Порядку для застрахованих осіб, які сплачують єдиний податок з фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, середньоденний дохід, з якого призначаються страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, обчислюється за формулою

Д = П х В : С : К,

де Д — середньоденний дохід;

П — розмір податку за розрахунковий період, що сплачує особа (без урахування збільшення ставки єдиного податку за кожного найманого працівника або члена сім’ї);

В — відсоток суми встановленого розміру податку, що перераховується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності або Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

С — розмір страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, визначений Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”;

К — кількість календарних днів за розрахунковий період.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 уклав договір про добровільну участь 10 лютого 2011 року та сплатила внесок за період з 01.02.2011 по 30.04.2011 (а.с.18). Таким чином до розрахунку допомоги по вагітності та пологам повинні бути враховані 19 календарних днів за лютий 2011 року, та повні дні місяців з вересня по грудень 2010 року. Таким чином розмір допомоги повинен становити 3674,16 грн.

Про такий же порядок нарахування сум допомоги по вагітності та пологам було надано роз’яснення Міністерством соціальної політики України 22.07.2011 №7475/0/14-11/18 (а.с.20-21), який є обов’язковим для позивача під час здійснення нарахування страхових виплат.

Згідно зі ст. 28 цього Закону страховик у числі іншого має право: стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку (п.9).

Так нормою ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” встановлено, що надмірно виплачені суми матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у судовому порядку. Таким чином, законодавством встановлено підстави для відповідальності застрахованих осіб в наслідок їх зловживання у разі призначення їм допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та не як у такий страховий випадок, як вагітність та пологи.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином у разі наявності рахункової помилки норми ст.1215 ЦК України не застосовуються.

З огляду на те, що позивачем під час нарахування страхових виплат допустив рахункову помилку та включив до розрахункового періоду січень 2011 року, в який відповідач не сплачував єдиний внесок до Пенсійного фонду України, з якого відповідно до чинного законодавства здійснюється відрахування до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, позивач правомірно здійснив перерахунок страхових виплат та обґрунтовано вимагає їх повернення.

За таких обставин позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення надміру виплачених коштів ОСОБА_3 обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643) зайве виплачені кошти у сумі 386,82 грн. (триста вісімдесят шість грн.. 82 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 24 лютого 2012 року.

Суддя

.В. Ірметова