ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2012 р.

№ 16/17-4992-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” про зобов’язання вчинити певні дії та про визначення строку дії договору, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особи –підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту –ОСОБА_2) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” (далі по тексту –ТОВ „Промтоварний ринок”) про зобов’язання відповідача виконати прийняті на себе зобов’язання за укладеним між сторонами по справі договором № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок” щодо продовження строків дії даного договору строком на 10 років, визнання, що за умови належного виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань, вказаний договір може бути продовжений строком на 10 років, а також зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” за власний рахунок повернути належний ОСОБА_2 трьохфутовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, поновити фундамент та укріпити контейнер для безпеки здійснення підприємницької діяльності, зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності на вказаний контейнер, в тому числі у використанні даного майна у підприємницькій діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані невизнанням з боку ТОВ „Промтоварний ринок” факту пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, незважаючи на належне виконання ОСОБА_2 прийнятих на себе за даної угодою зобов?язань, що наділяє позивача правом на пред’явлення вимоги про пролонгацію цього договору на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено. Крім того, позивач стверджує, що з боку ТОВ „Промтоварний ринок” були вчинені протиправні дії щодо належного ОСОБА_2 контейнеру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його самовільного переміщення на інше місцезнаходження.

Згідно із заявою від 20.01.2012р. ОСОБА_2 позовні вимоги були уточнені в частині визнання договору № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, укладеного між сторонами по справі, продовженим на наступні 10 років до 29.08.2021р., при цьому правове обґрунтування позову та решта заявлених вимог була підтримана позивачем в їх первісній редакції. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Крім того, в процесі розгляду даної справи позивачем було заявлено низку клопотань. Так, у прохальній частині позову ОСОБА_2 просила суд витребувати від Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належним чином засвідчені копії наступних документів: реєстраційної справи № 04057209, в тому числі первісної та наступних редакцій статуту ТОВ „Промтоварний ринок”; рішення від 05.11.1993р. Овідіопольської районної державної адміністрації про легалізацію ТОВ „Промтоварний ринок”. Крім того, позивач просив суд витребувати від ТОВ „Промтоварний ринок” нову редакцію статуту даного товариства від 12.07.2011р.; повну документацію розрахунків та оплати (акти виконаних робіт) за обслуговування та охорону контейнера АДРЕСА_1, контейнерного комплексу ТОВ „Промтоварний ринок”, з 29.08.2001р. по 01.12.2011р.; наказу № 208 від 0.09.2011р. „Про затвердження типового договору про надання послуг при здійсненні торгівельної діяльності ТОВ „Промтоварний ринок” та типовий договір; наказу, протоколу або інших документів ТОВ „Промтоварний ринок”, на підставі яких без відома ОСОБА_2, в її відсутність шляхом захоплення було транспортовано її приватну власність –вищезазначений контейнер; всіх матеріалів з розгляду заяв позивача, направлених на врегулювання питання щодо пролонгації спірного договору. Частина наведених вимог прохальної частини позовної заяви щодо витребування доказів була підтримана ОСОБА_2 шляхом подання до суду клопотання про витребування доказів від 08.02.2012р.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Проаналізувавши вимоги позивача щодо витребування документів та доказів, суд зазначає наступне. Так, згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення до справи. Вимоги наведеної законодавчої норми свідчать про те, що докази, які приймаються та оцінюються судом, мають бути пов’язаними із предметом доказування в господарському спорі та, відповідно, зі змістом заявлених позовних вимог. Приписи статей 34 та 38 ГПК України кореспондують між собою, що укладається в тому, що у випадку подання стороною по справі клопотання про витребування доказів, які не пов’язані зі змістом позовних вимог, у господарського суду відсутні підстави для прийняття таких доказів та, відповідно, задоволення такого клопотання.

Так, копії статутних документів, свідоцтво про державну реєстрацію відповідача як юридичної особи, які запропоновані ОСОБА_2 до витребування від Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та від ТОВ „Промтоварний ринок”, не стосуються предмету доказування по даній справи, виходячи зі змісту позовних вимог. Характер спірних правовідносин та зміст позовних вимог ОСОБА_2 потребує дослідження та оцінки судом умов договору № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, а також з’ясування наявності факту порушення права власності позивача, що ніяким чином не пов’язано із оцінкою судом статутних документів відповідача та свідоцтва про його державну реєстрацію. З викладених обставин господарським судом у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про витребування названих документів та доказів було відмовлено.

Посилання на необхідність витребування від ТОВ „Промтоварний ринок” повної документації розрахунків та оплати (акти виконаних робіт) за обслуговування та охорону контейнера АДРЕСА_1 контейнерного комплексу ТОВ „Промтоварний ринок”, з 29.08.2001р. по 01.12.2011р. господарський суд оцінює наступним чином. Надання правової оцінки вказаним документам є необхідною при вирішенні суперечок, які виникають з приводу неналежного виконання однією із сторін прийнятих на себе зобов’язань за укладеною між ними угодою. Однак відповідачем в процесі розгляду даної справи жодним чином не ставився під сумнів факт належного виконання ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов’язань за договором № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, в тому числі і щодо своєчасної та в повному обсязі внесення плати за послуги ринку. Крім того, у ОСОБА_2, як сторони за договором мають бути в розпорядженні докази внесення відповідних грошових коштів на користь ТОВ „Промтоварний ринок”, як то відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру, видані отримувачем грошових коштів, платіжні доручення позивача з відміткою фінансових установ про їх прийняття до виконання, квитанції фінансових установ про прийняття грошових коштів для їх перерахування на користь ТОВ „Промтоварний ринок”. Посилання на неможливість самостійного подання вказаних документів позивачем наведено не було, що суперечить приписам ст. 38 ГПК України, якими визначено обов’язкові вимоги до змісту клопотання сторони по справі про витребування доказів. Оскільки ОСОБА_2 взагалі не вмотивовано неможливість подання до суду повної документації розрахунків та оплати (акти виконаних робіт) за обслуговування та охорону контейнера АДРЕСА_1 контейнерного комплексу ТОВ „Промтоварний ринок”, з 29.08.2001р. по 01.12.2011р., а також враховуючи, що відповідачем в процесі розгляду даної справи факт належного виконання позивачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за вищезазначеним договором не заперечувався, господарським судом у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування названих документів було відмовлено.

Необхідність витребування від відповідача наказу ТОВ „Промтоварний ринок” № 208 від 06.09.2011р. „Про затвердження типового договору про надання послуг при здійсненні торгівельної діяльності ТОВ „Промтоварний ринок” та примірник такого договору позивачем належним чином не вмотивовано та, за переконанням суду, вказані документи та докази не потребують оцінки при вирішенні даного спору з урахуванням змісту позовних вимог. Таким чином, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування даних документів судом було також відмовлено.

Стосовно необхідності витребування від ТОВ „Промтоварний ринок” наказу, протоколу або інших документів ТОВ „Промтоварний ринок”, на підставі яких без відома ОСОБА_2, в її відсутність шляхом захоплення було транспортовано її приватну власність –вищезазначений контейнер АДРЕСА_1, суд зазначає, що оскільки відповідачем по справі жодним чином не заперечувався факт переміщення даного майна з його попереднього розташування, вказані документи не потребують дослідження для вирішення даної справи по суті. Суд звертає увагу ОСОБА_2 на тому, що з урахуванням змісту заявлених нею позовних вимог, внутрішні документи ТОВ „Промтоварний ринок”, які носять ненормативний характер, не мають відношення до даної справи, оскільки юридичній оцінці підлягає правомірність вчинення окремих дій відповідачем. З огляду на наведене, клопотання ОСОБА_2 про витребування вказаних документів та доказів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Також не підлягають витребуванню і всі матеріали ТОВ „Промтоварний ринок” з розгляду численних звернень ОСОБА_2, направлених на врегулювання спірних відносин, оскільки за результатами розгляду цих звернень самим позивачем було долучено до матеріалів справи відповіді ТОВ „Промтоварний ринок”, які містять правову позицію останнього щодо можливості пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок” на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено, а також самостійного повернення відповідачем належного ОСОБА_2 контейнеру НОМЕР_2 на його попереднє місцезнаходження. Тобто, наявні у матеріалах справи документи та докази є достатніми для вирішення даної справи по суті, оскільки дозволяють чітко дослідити позиції обох сторін по справі щодо спірних правовідносин.

Крім того, ОСОБА_2 08.02.2012р. було подано до суду клопотання про виклик в судове засідання директора ТОВ „Промтоварний ринок” Бєрладіна А.І. та заступника директора даного товариства з загальних питань Братусь Т.Т. для надання пояснень з приводу належного оформлення повноважень представника ТОВ „Промтоварний ринок” ОСОБА_5 В обґрунтування вказаного клопотання позивачем було здійснено посилання на той факт, що всупереч положенням нової редакції статуту ТОВ „Промтоварний ринок” довіреність № 20 від 12.01.2012р., якою ОСОБА_5 було надано повноваження на представництво інтересів відповідача, була скріплена виключно підписом директора даного господарського товариства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 30 ГПК України встановлено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Таким чином, істотною умовою для участі посадових осіб підприємств, установ та організацій в судовому процесі є необхідність встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті. В процесі розгляду даної справи, а саме в судове засідання, призначене на 08.02.2012р., представником відповідача ОСОБА_5 на підтвердження обсягу власних повноважень було надано суду довіреність № 20 від 12.01.2012р., оформлену із усуненням недоліків, на наявності яких наголошував позивач, а саме скріплену підписами директора та заступником директора ТОВ „Промтоварний ринок” із загальних питань. Викладені обставини повністю спростовують твердження позивача, покладені в основу необхідності виклику в судове засідання по даній справі посадових осіб відповідача, у зв’язку з чим у задоволенні даного клопотання господарським судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Крім того, 08.02.2012р. позивачем було подано до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ „Промтоварний ринок” захоплювати, псувати, знищувати, продавати, передавати у користування третім особам належний ОСОБА_2 контейнер НОМЕР_2 та майно, яке в ньому знаходиться, та повернути вказане майно на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1. В обгрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивачем було здійснено посилання на той факт, що ТОВ „Промтоварний ринок” були безпідставно вчинені протиправні дії щодо належного позивачу майна –вищезазначеного контейнеру НОМЕР_2, які укладаються у самовільному його переміщенні без згоди на це ОСОБА_2, внаслідок чого позивач позбавлений права здійснювати право власності на це майно та не має доступу до належних йому речей, які зберігаються у даному контейнері. Наведене, за переконанням ОСОБА_2, свідчить про наявність підстав, які можуть значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення по даній справі у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В свою чергу, згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 зазначається: у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд зазначає, що позивачем взагалі не було надано належних доказів наявності загрози вчинення відповідачем дій, направлених на продаж, знищення, пошкодження належного ОСОБА_2 контейнеру НОМЕР_2, а також майна, що знаходиться у даному контейнері. Крім того, зміст даного клопотання в частині зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” повернути названий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, фактично відображає зміст частини заявлених ОСОБА_2 позовних вимог. Положеннями процесуального закону визначено, що обґрунтованість позовних вимог встановлюється за наслідком розгляду справи та знаходить своє відображення у прийнятому судом рішенні.

Таким чином, клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони відповідачеві вчиняти дії, а саме захоплювати, псувати, знищувати, продавати, передавати у користування третім особам належний ОСОБА_2 контейнер НОМЕР_2 та майно, яке в ньому знаходиться, не підлягає задоволенню з огляду на його недоведеність. Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” повернути вказане майно на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, відображає зміст частини заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, у зв’язку з чим задоволення даного клопотання є недопустимим з точки зору процесуального закону.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки питання про пролонгацію договору № 618 від 29.08.2001р. на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок” повинно вирішуватись за взаємною згодою сторін шляхом їх вільного волевиявлення. Крім того, відповідач у поданому відзиву на позов наголошував, що з боку ОСОБА_2 не було вчинено необхідних дії, направлених на продовження строку дії даного договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

25.01.2001р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано фізичну особу –підприємця ОСОБА_2, про що було видано відповідне свідоцтво серії В01 № 345008.

13.08.2001р. між ОСОБА_6 (Даритель) та ОСОБА_2 (Обдарована) було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 10882, згідно умов якого Даритель подарував, а Обдарована прийняла в дар два трьохтонних контейнера № 320739690, № 319820506.

Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР (введений в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 18.07.1963р.; в редакції Закону України від 08.10.1999р., яка була чинна на момент укладення вищезазначеного договору дарування; далі по тексту –ЦК УРСР) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Правом власності, згідно зі ст. 86 ЦК УРСР, є врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 12 Закону України „Про власність” від 07.02.1991р. № 697-ХІІ (в редакції Закону України від 28.02.1995р., яка була чинна на момент укладення договору дарування від 13.08.2001р.) громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Виходячи з положень ст. 6 Закону України „Про власність” власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності.

З метою здійснення підприємницької діяльності із використанням набутого на підставі договору дарування, посвідченого 13.08.2001р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 10882, майна між ОСОБА_2 (Власник контейнеру) та ТОВ „Промтоварний ринок” (Промринок) 29.08.2001р. було укладено договір № 618 на обслуговування та охорону контейнеру на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок” (далі по тексту –договір № 618 від 29.08.2001р.), згідно з п.п. 1.1, 2.1, 2.3 якого Промринок надає Власнику контейнеру місце АДРЕСА_1, для встановлення на контейнерному комплексі промринку трьохфутового контейнеру. До обов’язків Власника контейнеру за даним договором віднесено, зокрема: використання контейнеру для зберігання товару та здійснення торгівельної діяльності. Місце для торгівлі обмежується територією контейнеру та ділянкою перед контейнером до лінії відкритих дверей контейнеру; дотримання встановленого режиму роботи ринку; забезпечення правил пожежної безпеки; утримувати контейнер та прилеглу до нього територію у чистоті, дотримуватись громадського порядку; своєчасно сплачувати послуги ринку. В свою чергу, Промринок зобов’язався: надати Власнику контейнеру на контейнерному комплексі місце для встановлення контейнеру; забезпечити благоустрій контейнерної ділянки, її освітлення, прибирання, дотримання громадського порядку та зовнішньої охорони контейнеру в період від закінчення роботи ринку до початку наступного робочого дня; не чинити перешкод Власнику контейнера у користуванні контейнером, завезенні та вивезенні товару.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору № 618 від 29.08.2001р. Власник контейнеру оплачує послуги промринку за встановленими тарифами шляхом внесення грошових коштів до каси або у безготівковий спосіб. Оплата здійснюється щомісячно до 10 числа за поточний місяць.

Строк дії даної угоди встановлено тривалістю у десять років з моменту її укладення. При виконанні зобов’язань за договором Власник контейнеру має переважне право на його продовження на наступні десять років (п.5.3 договору № 618 від 29.08.2001р.).

Позивач стверджує, що протягом строку дії договору № 618 від 29.08.2001р., нею належним чином виконувались прийняті на себе зобов’язання за даною угодою, що, в свою чергу, з боку ТОВ „Промтоварний ринок” не заперечується. Маючи на меті пролонгацію умов зазначеного договору, ОСОБА_2 звернулась до ТОВ „Промтоварний ринок” із заявою від 12.07.2011р. (т.1, а.с. 30 –32), в якій відповідачу, зокрема, було запропоновано вирішити питання про продовження строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. на наступні десять років. На вказану заяву відповідачем було надано відповідь, оформлену листом від 28.07.2011р. за вих. № 774, якою ТОВ „Промтоварний ринок”, не висловлюючи заперечень щодо можливості пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р., запропонував ОСОБА_2 надати з метою встановлення особи позивача та її дієздатності для ознайомлення оригінали наступних документів: документ, що посвідчує реєстрацію як фізичної особи –підприємця; документ, що відповідно до законодавства посвідчує особу громадянина; документ, що посвідчує присвоєння ідентифікаційного коду фізичній особи; документ, що посвідчує сплату податків фізичною особою –підприємцем; оригінал договору № 618 від 29.08.2001р.

В подальшому, позивач звернувся до ТОВ „Промтоварний ринок” із заявою від 13.08.2011р. (т.1, а.с. 51 –55), в якій було висловлено вимоги, зокрема, про видачу з 29.08.2011р. примірнику договору № 618 від 29.08.2001р., строк дії якого продовжено на десять років, направлення на адресу ОСОБА_2 двох примірників вказаної угоди для ознайомлення та прийняття рішення про складання протоколу розбіжностей, а також про забезпечення охорони та обслуговування належного позивачу контейнеру НОМЕР_2 до вирішення спірних питань, пов’язаних із пролонгацією вищезазначеного договору. При цьому, позивач наголошував на відмові у наданні в розпорядження ТОВ „Промтоварний ринок” запропонованих ним до витребування оригіналів документів та надання їх у тимчасове володіння відповідача начебто з метою оформлення пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р.. За наслідком розгляду даної заяви відповідачем було надано відповідь, оформлену листом від 23.08.2011р. за вих. № 871, в якій ТОВ „Промтоварний ринок” мотивувало необхідність витребування вищезазначених документів та запропонувало ОСОБА_2 надати їх копії, які необхідні для прийняття рішення про пролонгацію договору № 618 від 29.08.2001р. Відповідач у даному листі наголошував, що (мовою документу) „на даний момент єдиною причиною неукладеності договору є те, що Ви відмовляєтесь від порядку співпраці, який застосовує у своїй діяльності Промринок, і відмовляєтесь виконати законні і обґрунтовані вимоги Промринку, відмовляєтесь навіть підтвердити свою особу”(т.1, а.с. 56). Також, ТОВ „Промтоварний ринок” наголосило, що у зв’язку із припиненням строку дії договору № 618 від 29.08.2001р., який не було у встановленому порядку пролонговано, відсутні правові підстави для перебування належного ОСОБА_2 майна на території відповідача.

10.09.2011р. позивачем було подано до канцелярії ТОВ „Промтоварний ринок” заяву (т.1, а.с. 59), в якій ОСОБА_2 повідомила про внесення плати за послуги відповідача, які є предметом договору № 618 від 29.08.2001р., за період з серпня по вересень 2011р., а також наголошено на небажанні укладати договір про співпрацю на умовах, відмінних від тих, що були передбачені договором № 618 від 29.08.2001р. За наслідком розгляду даного звернення, листом від 17.09.2011р. за вих. № 962 (т.1, а.с. 60) відповідачем було повідомлено ОСОБА_2 про відсутність між сторонами по справі договірних відносин через припинення строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. та відмову позивача від укладення договору на забезпечення здійснення підприємницької діяльності на території ТОВ „Промтоварний ринок” на запропонованих останнім умовах. Крім того, відповідач наголосив на безпідставності перебування належних ОСОБА_2 контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок” та запропонував у п’ятнадцятиденний строк з моменту відправлення даного листа укласти договір на обслуговування торговельних місць або самостійно звільнити безпідставно зайняту територію відповідача.

В подальшому, як стверджує позивач, належній їй контейнери, що використовувались для здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і контейнер НОМЕР_2, були самовільно переміщені відповідачем з їх попереднього місцезнаходження на господарські двори ТОВ „Промтоварний ринок”, у зв’язку з чим 19.11.2011р. ОСОБА_2 звернулась до відповідача з вимогою про організацію безперешкодного доступу до належного позивачу майна, що знаходилось у переміщених контейнерах, викладену у відповідній заяві (т.1, а.с. 75). В присутності трьох представників ТОВ „Промтоварний ринок” та за участю ОСОБА_2 було складено акт вилучення товару з контейнерів №№ 933, 93300, НОМЕР_2 від 19.11.2011р.(т.1, а.с. 76), згідно з яким товар, який знаходився у контейнерах, був вилучений позивачем, а вказані контейнери були зачинені на 2 замки кожний та опломбовані пломбами ТОВ „Промтоварний ринок”. Листом від 24.11.2011р. за вих. № 1254 (т.1, а.с. 77) ТОВ „Промтоварний ринок” повідомило ОСОБА_2, що контейнери, які раніше були розміщені на торгівельних місцях №№ НОМЕР_2, 933 на території КП № 2 ТСК № 1, на теперішній час знаходяться на території господарського двору № 2 ТОВ „Промтоварний ринок” за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20. Крім того листом від 14.12.2011р. за вих. № 1321 (т.1, а.с. 103) відповідачем було повторно запропоновано ОСОБА_2 отримати належні її контейнери, які зберігаються на території господарського двору № 2 ТОВ „Промтоварний ринок”, а також сплатити послуги відповідача зі зберігання майна.

23.01.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою (т.1, а.с. 137), в якій було висунуто вимогу про продовження строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. на наступні десять років та про повернення за рахунок ТОВ „Промтоварний ринок” контейнеру НОМЕР_2 на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1. До вказаної заяви ОСОБА_2 було додано копії свідоцтва про державну реєстрацію її як суб’єкта підприємницької діяльності, власного паспорту та правовстановлювальних документів на належні їй контейнери. Названа заява була прийнята відповідачем, що підтверджується відбитком печатки канцелярії ТОВ „Промтоварний ринок” на примірнику даного документу. За наслідком розгляду даної заяви відповідачем було запропоновано позивачу підписати договір про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності НОМЕР_2 від 26.01.2012р., які ОСОБА_2, за її твердженнями, підписати відмовилась, оскільки запропоновані на підписання ТОВ „Промтоварний ринок” у годи суттєво відрізняються за змістом від умов договору № 618 від 29.08.2001р. та залишають неврегульованими питання щодо повернення за рахунок відповідача належних ОСОБА_2 контейнерів на їх попереднє місцезнаходження.

Викладені обставини, а саме безпідставна відмова ТОВ „Промтоварний ринок” від пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р. на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено, та вчинення самовільного переміщення належного позивачу майна –контейнеру НОМЕР_2, і зумовили звернення ОСОБА_2 до суду із даними позовними вимогами.

При цьому, суд зазначає, що уточнені вимоги прохальної частини позову про зобов’язання відповідача виконати прийняті на себе зобов’язання за названим договором та про визнання факту його пролонгації строком на десять років за своїм юридичним спрямуванням фактично є вимогами, направленими на визнання договору № 618 від 29.08.2001р. пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено.

Вирішуючи даний спір по суті, з урахуванням позицій сторін по справі та характеру спірних правовідносин, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, дослідити питання правомірності позовних вимог в частині визнання договору № 618 від 29.08.2001р. пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено.

Так, згідно з п. 5.3 договору № 618 від 29.08.2001р. строк дії даної угоди встановлено тривалістю у десять років з моменту його укладення. При виконанні зобов’язань за договором Власник контейнеру має переважне право на його продовження на наступні десять років. При наданні правової оцінки наведеним умовам укладеної між сторонами по справі угоди, господарський суд виходить з наступного.

Так, на момент вирішення спору провідними та основними законодавчими актами, якими врегульовані загальні засади укладення, зміни, розірвання договорів, в тому числі і їх пролонгації в залежності від змісту прав та обов’язків сторін у зобов’язаннях, які виникли на підставі договору, є Цивільний та Господарський кодекси України. Однак названі законодавчі акти набрали чинності після укладення між сторонами по справі договору № 618 від 29.08.2001р. При цьому спірні правовідносини, пов’язані із пролонгацією названої угоди, виникли після набуття чинності даними законами, у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Так, згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України даний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Таким чином, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини, пов’язані з продовженням строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. виникли після набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору слід застосовувати, перш за все, положення названих законодавчих актів.

За змістом прав та обов’язків сторін, що виникли на підставі договору № 618 від 29.08.2001р., дана угода є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи як договору про надання послуг, так і договору оренди. При укладенні договору № 618 від 29.08.2001р. сторонами по справі було визначено порядок продовження строку дії даної угоди, притаманний орендним правовідносинам, оскільки позивач наділений переважним правом на продовження строку дій даного договору. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернутись до приписів чинного законодавства, якими врегульовано порядок продовження строку дії договорів оренди.

Перш за все слід відзначити, що в орендних правовідносинах слід відрізняти пролонгацію договору оренди та реалізацію наданого орендарю переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Так, виходячи з положень ст.ст. 763, 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 285 ГК України встановлено, що Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

З наведених положень закону вбачається, що за загальним правилом реалізація переважного права наймача потребує укладення нового договору та, відповідно, є можливою за умови припинення договору оренди, на підставі якого таке право виникло у орендаря. В свою чергу, у випадку, якщо орендар продовжує користуватись орендованим майном та за відсутності застережень по тексту договору щодо неможливості його продовження, укладений договір на підставі ст. 764 ЦК України автоматично пролонгується на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено. При цьому, істотною обставиною, наявність якої є необхідною для автоматичної пролонгації договору оренди, є відсутність заперечень обох сторін стосовно продовження орендних правовідносин.

Якщо застосувати приведені норми закону до положень договору № 618 від 29.08.2001р., суд зазначає, що сторонами в порядку ст.ст. 3, 6, 628 ЦК України на власний розсуд визначено спосіб реалізації переважного права ОСОБА_2 на продовження строку дії даної угоди. Так, сторонами погоджено, що за умови належного виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань, він наділений переважним правом на продовження саме цього договору на наступні десять років, тобто сторони визначити, що реалізація даного права ОСОБА_2 не потребує укладення нового договору. Істотними умовами для пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р., з урахуванням вищенаведених висновків суду, є належне виконання позивачем прийнятих на себе за даним правочином зобов’язань, а також відсутність заперечень жодної із сторін проти продовження дії цієї угоди протягом місяця з моменту припинення строку, на який її було укладено. Тобто, за переконанням суду, правова конструкція умов договору № 618 від 29.08.2001р. передбачає автоматичну пролонгацію даної угоди за загальними правилами продовження строку дії договорів оренди, визначеним ст. 764 ЦК України.

Так, відповідачем не заперечується той факт, що протягом строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. позивачем належним чином виконувались прийняті на себе за даної угодою зобов’язання. В свою чергу, ОСОБА_2 явно та беззаперечно висловила свій намір продовжити строк дії даного договору на той самий строк, на який його було укладено, про що неодноразово наголошувала у поданих відповідачу заявах, стислий зміст яких наведений вище по тексту рішення. ТОВ „Промтоварний ринок” за наслідком поданих ОСОБА_2 заяв про продовження строку дії договору № 618 від 29.08.2001р. як у своїх листах від 28.07.2011р. за вих. № 774 (т.1, а.с. 49), від 23.08.2011р. за вих. № 871 (т.1, а.с. 56), від 17.09.2011р. за вих. № 962 (т.1, а.с. 60), так і в процесі розгляду даної справи, жодного разу не висловило наміру про відмову від продовження строку дії даного договору, а виключно вимагало від позивача надання документів для ідентифікації її особистості та визначення дієздатності, які, в свою чергу, 23.01.2012р. були надані у розпорядження відповідача як додаток до поданої ОСОБА_2 заяви, звинувачуючи позивача у навмисному затягуванні вирішення питання про пролонгацію названої угоди. Намір ОСОБА_2 закріпити пролонгацію договору № 618 від 29.08.2001р. шляхом укладення додаткової угоди про продовження строку його дії на десять років, який постійно висловлювався у поданих нею на користь відповідача заявах, за переконанням суду, не є підставою вважати, що строк дії цієї угоди припинився 29.08.2011р. В свою чергу, зворотні відсилання відповідача на необхідність надання витребуваних ним документів не можуть бути доказами відмови від продовження строку дії названого договору. Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи листів ТОВ „Промтоварний ринок”, в яких висловлена позиція відповідача по справі щодо пролонгації строку дії договору № 618 від 29.08.2001р., вбачається, що відповідачем у місячний строк після припинення строку дії цього договору не було повідомлено ОСОБА_2 про відмову від його продовження.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, які свідчать про відсутність між сторонами по справі спору щодо належного виконання ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов’язань за договором № 618 від 29.08.2001р. та про відсутність належним чином оформленої відмови жодної із сторін від продовження даного договору в місячний строк з моменту припинення строку його дії, а також враховуючи правову конструкцію умов вказаної угоди щодо наявності у ОСОБА_2 переважного права на його пролонгацію та погоджений сторонами спосіб реалізації цього права, господарський суд дійшов висновку, що договір № 618 від 29.08.2001р. є продовженим на той самий строк на та тих самих умовах, на який його було укладено. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, ТОВ „Промтоварний ринок”, всупереч положенням ст.ст. 32, 33 ГПК України, надано не було.

Заслуговує на увагу той факт, що після припинення строку дії договору НОМЕР_2 від 29.08.2001р. ОСОБА_2 продовжувала вносити на користь ТОВ „Промтоварний ринок” платежі за послуги, що надаються останнім згідно з умовами даного договору, за період з вересня по листопад 2011р. включно, а відповідачем вказані платежі приймались, що свідчить про наявність наміру обох сторін на продовження строку дії даного договору. Більш того, за загальними правилами щодо продовження строку дії договорів оренди, встановлених ст. 764 ЦК України, викладені обставини також дозволяють суду встановити, що договір № 618 від 29.08.2001р. є пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.

При цьому, господарським судом не приймається до уваги лист ТОВ „Промтоварний ринок” від 17.09.2011р. за вих. № 962 (т.1, а.с. 60) як належний доказ відмови відповідача від пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р., оскільки у даному відповідачем не було висловлено намір припинити строк дії даної угоди. Зі змісту даного листу вбачається, що ТОВ „Промтоварний ринок” посилалось на припинення договірних відносин із позивачем через висловлену останнім відмову від укладення нового договору, про яку наголошувалось у заявах ОСОБА_2 від 10.09.2011р., а також через ненадання копії витребуваних ТОВ „Промтоварний ринок” документів Втім, зміст вказаної заяви ОСОБА_2 (т.1, а.с. 145 - 148) дозволяє суду дійти висновку, що позивач відмовився від укладення договору на умовах, відмінних від тих, що закріплені положеннями договору № 618 від 29.08.2001р. Крім того, в процесі розгляду даної справи ТОВ „Промтоварний ринок” жодного разу не висловило відмови від продовження договірних відносин із ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, п. 4 ч. 2 зазначеної статті в якості одного з способів захисту свого права ЦК України передбачено відновлення становища, яке існувало до порушення.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

З огляду на наведене, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог про визнання договору НОМЕР_2 від 29.08.2001р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ „Промтоварний ринок”, пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 16, 763, 764, 777, 905, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 20, 284, 285, п. 4 Прикінцевих положень ГК України.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” за власний рахунок повернути належний ОСОБА_2 трьохфутовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, поновити фундамент та укріпити контейнер для безпеки здійснення підприємницької діяльності, слід зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що контейнер АДРЕСА_1, є власністю ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 13.08.2001р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 10882, та використовується позивачем у здійсненні ним підприємницької діяльності. В процесі розгляду даної справи вказані обставини відповідачем під сумнів не ставились та не заперечувались.

Втім, матеріалами справи, а саме: заявою ОСОБА_2 від 19.11.2011р. (т.1, а.с. 75), листами ТОВ „Промтоварний ринок” від 24.11.2011р. за вих. № 1254 (т.1, а.с. 77), від 14.12.2011р. за вих. № 1321 (т.1, а.с. 103), підтверджено, що названий контейнер було переміщено відповідачем з його попереднього місцезнаходження на територію господарського двору № 2 ТОВ „Промтоварний ринок” без згоди на це з боку ОСОБА_2 В якості обґрунтування підстав для самовільного вчинення таких дій по відношенню до власності позивача, відповідачем здійснено посилання на його позицію, висловлену у листі від 17.09.2011р. за вих. № 962 (т.1, а.с. 60), щодо пред’явленої позивачу вимоги на звільнення належної ТОВ „Промтоварний ринок” території, яка використовується відповідачем у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, від майна, яке перебуває на цій території за відсутності правових підстав. Тобто, з викладеного вбачається, що здійснюючи самовільне переміщення належного ОСОБА_2 контейнеру ТОВ „Промтоварний ринок” здійснило самозахист власних прав.

Так, згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

В силу положень ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, істотною умовою для здійснення особою самозахисту будь-якого порушеного права є його здійснення в порядку, встановленому законом, без допущення порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, без наміру завдання їй шкоди, встановлення незаконного обмеження у здійсненні певного виду діяльності тощо.

Здійснюючи самозахист права власності у спірних правовідносинах, відповідачем були допущені самовільні дії щодо майна, яке є власністю позивача, без отримання на це згоди від останнього, та з метою обмеження у здійсненні ОСОБА_2 підприємницької діяльності із використанням даного майна. Виходячи з положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, з урахуванням того факту, що з боку ТОВ „Промтоварний ринок” були вчинені дії щодо самовільного переміщення майна, яке є власністю позивача, без отримання на це згоди останнього, суд дійшов висновку, що вчинений ТОВ „Промтоварний ринок” самозахист цивільних прав шляхом переміщення контейнеру НОМЕР_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на територію господарського двору № 2 було здійснено в порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника цього майна, тобто всупереч обмежень, встановлених ст.ст. 13, 19 ЦК України для здійснення самозахисту цивільних прав.

Крім того, з урахуванням висновків суду щодо пролонгації договору № 618 від 29.08.2001р. на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено, суд зазнає наступне. Згідно з п. 2.3 вказаного договору ТОВ „Промтоварний ринок” прийняв на себе обов’язки щодо надання ОСОБА_2 місця НОМЕР_2 на контейнерному комплексі за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, територія ТОВ „Промтоварний ринок”, вул. Поперечна, 1, та не чинити перешкод позивачу зокрема у користуванні даним контейнером. Отже, з наведеного вбачається, що за умови чинності договору № 618 від 29.08.2001р., виходячи з положень даної угоди, яка силу приписів ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України є обов’язковою для виконання сторонами, відповідач не має право на вчинення дій, які обмежують використання належного ОСОБА_2 контейнеру на його місцезнаходженні, визначеному за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки на момент самовільного переміщення належного позивачу контейнеру на територію господарського двору № 2 договір № 618 від 29.08.2001р. був чинним з огляду на встановлений судом факт його пролонгації на той самий строк та на тих самих умовах, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення вказаних дій ТОВ „Промтоварний ринок” було допущено порушення прийнятих на себе зобов’язань за названою угодою.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що дії ТОВ „Промтоварний ринок” щодо переміщення належного ОСОБА_2 контейнеру НОМЕР_2 з його попереднього місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, на територію господарського двору № 2, є порушенням прийнятих на себе зобов’язань за договором № 618 від 29.08.2001р. та були вчинені всупереч обмежень, визначених законом для здійснення самозахисту цивільних прав.

Згідно з ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт протиправного переміщення відповідачем належного ОСОБА_2 майна, на підставі ст.ст. 11 - 13, 16, 19, 321, 391, 509, 525, 526, 610, 629 ЦК України, ст. 41 Конституції України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” за власний рахунок повернути належний ОСОБА_2 3-х футовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, суд зазначає, що всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України позивачем не було надано суду будь-яких доказів того, що до моменту вчинення відповідачем протиправних дій щодо належного ОСОБА_2 майна, даний контейнер було встановлено на фундаменті та він був укріплений з метою безпечного здійснення підприємницької діяльності, у зв’язку з чим, застосовуючи такий спосіб захисту цивільних прав як відновлення становища, яке існувало до порушення, суд не вправі покладати на зобов’язану особу вчинення дії, які направлені на покращення такого становища.

З викладених обставин вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 у названій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” за власний рахунок повернути належний ОСОБА_2 3-х футовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності на вказаний контейнер, в тому числі у використанні даного майна у підприємницькій діяльності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, належне позивачу майно – контейнер АДРЕСА_1. використовується ОСОБА_2 у здійсненні нею підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Положеннями ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В даному випадку, як встановлено судом в процесі вирішення цього спору, відповідачем були вчинені протиправні дії щодо належного позивачу контейнеру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вказані протиправні дії ТОВ „Промтоварний ринок”, за переконанням суду та з урахуванням положень ст. 386 ЦК України, є достатніми підставами для зобов’язання відповідача не чинити ОСОБА_2 перешкод у здійсненні права власності на вказаний контейнер, в тому числі у використанні даного майна у підприємницькій діяльності, у зв’язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Що стосується численних посилань ОСОБА_2 по тексту позовної заяви на необхідність надання правової оцінки судом господарської діяльності ТОВ „Промтоварний ринок”, взаємовідносинам даного товариства із контрагентами, якими здійснюється підприємницька діяльність на його території, законності набуття права власності відповідачем на земельну ділянку, яка використовується у господарській діяльності ТОВ „Промтоварний ринок”, статутним документам та внутрішнім актам ненормативного характеру, виданим органами управління ТОВ „Промтоварний ринок”, затвердженої типової форми договору про надання послуг тощо, то вказані обставини залишаються судом поза уваги як такі, що ніяким чином не пов’язані із предметом спору та змістом позовних вимог по даній справи. Більш того, надання правової оцінки названим обставинам може вплинути на права та обов’язки сторін, які не є учасниками судового процесу, що прямо заборонено приписами закону.

Враховуючи вищевикладені обставини та висновки суду, на підставі ст.ст. 41, 42 Конституції України, ст.ст. 11 - 13, 16, 19, 320, 321, 386, 391, 509, 525, 526, 610, 629, 763, 764, 777, 905, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 20, 284, 285, п. 4 Прикінцевих положень ГК України, позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання договору № 618 на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, укладеного 29.08.2001р. між сторонами по справі, пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено, зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” за власний рахунок повернути належний ОСОБА_2 3-х футовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” не чинити ФОП ОСОБА_2 перешкод у здійсненні права власності на вказаний контейнер, в тому числі у використанні даного майна у підприємницькій діяльності позивача. Позовні вимоги в частині зобов’язання ТОВ „Промтоварний ринок” укріпити фундамент та закріпити контейнер на торгівельному майданчику, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.

Судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача у повному обсязі згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 41, 42 Конституції України, ст.ст. 11 - 13, 16, 19, 320, 321, 386, 391, 509, 525, 526, 610, 629, 763, 764, 777, 905, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 20, 284, 285, п. 4 Прикінцевих положень ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір № 618 на обслуговування та охорону контейнера на контейнерному комплексі ТОВ „Промтоварний ринок”, укладений 29.08.2001р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок”, пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, на який його було укладено.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20,код ЄДРПОУ 20942626, р/р 26000312091001 у АБ „Південний”, МФО 328209) за власний рахунок повернути належний фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) трьохфутовий контейнер на його попереднє місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1. Наказ видати.

4. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20,код ЄДРПОУ 20942626, р/р 26000312091001 у АБ „Південний”, МФО 328209) не чинити фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) перешкоди у здійсненні права власності на трьохфутовий контейнер, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі у використанні даного майна у підприємницькій діяльності фізичної особи –підприємця ОСОБА_2. Наказ видати.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Промтоварний ринок” (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20,код ЄДРПОУ 20942626, р/р 26000312091001 у АБ „Південний”, МФО 328209) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 941 грн. 00 коп. /дев’ятсот сорок одна грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 14.02.2012р.

Суддя Желєзна С.П.