-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2а-6253/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Добриднюк Н.О.,розглянувши у порядку скороченого провадження в смт.Лисянка справу 2а-6253 за адміністративним позовом ОСОБА_1( ІНФОРМАЦІЯ_1)до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області та просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо перерахунку та виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та 15% мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язати відповідача провести такий перерахунок та виплату..В обгрунтування заявлених вимог позивач пояснив, що він є пенсіонером, не працює, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” непрацюючим пенсіонерам пенсії підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати .Крім того, у відповідності до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, але її виплачують у значно меншому розмірі.
Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі в своєму запереченні позов не визнало і пояснило, що доплата до пенсії в розмірі, в якому вимагає позивач, не проводилася, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України від 11 жовтня 1995 року, встановлено розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначений постановою КМУ від 26.07.1996 р. №836, відповідає вимогам стст.62, 67 даного Закону. Частиною 2 пункту 2 цієї постанови передбачено, що громадянам, які працюють або проживають на території посиленого радіологічного контролю, установлено доплату у розмірі 520 тис. карбованців, що в перерахунку відповідно до грошової реформи 02.09.1996 р. становить 5,20 грн, які й виплачуються позивачці в повному обсязі. Відповідно до ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» від 13 грудня 2001 р., згідно з якою до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік. Отже, в межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в т.ч. тих, щоє предметом позову, у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836.
Крім того, статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На даний час є чинною постанова КМУ від 26.07.1996 №836, згідно з якою Управління виплачувало і виплачує допомогу за проживання в зоні радіоекологічного контролю. За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити. Крім того відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав.Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суддя вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
При регулюванні відносин щодо перерахунку пенсії позивачеві з підвищенням її з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведення виплат у відповідності до вимог Запону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються норми законодавства України про пенсії, а саме: Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09 липня 2003 року № 1058-IV та Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788. Статтями 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 76 Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди,( що являє собою ававрія на Чорнобильській АЕС), заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.
З матеріалів справи вбачається , що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії. Територія, на якій проживає позивач, відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року з наступними змінами та доповненнями – відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується посвідченням потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС, довідкою з місця проживання.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96, пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивач є непрацюючим пенсіонером, а тому має право на отримання доплати до пенсії як проживаючий на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Отже, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд вважає, що підлягає застосуванню норма ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.
Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався, не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України «Про розмір мінімальної заробітної плати” не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають
Конституції України (є неконституційними), а саме положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до цього втратила чинність і норма про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині, яка стосується вищевказаного розміру додаткової пенсії особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а ч.3 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
Ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлює, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.Необхідно відмітити, що мова йде про підвищення виплат, а не їх зменшення.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд вважає помилковим посилання представника відповідача на те, що розмір виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
З огляду на викладене Постанова Кабінету Міністрів України, якою керується Управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі не відповідає вимогам закону .Згідно з ч. 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Корнституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Закон України„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови
Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836, згідно з якою Управління виплачувало і виплачує допомогу за проживання в зоні радіоекологічного контролю. тому при нарахуванні доплати до пенсії необхідно керуватися виключно Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
При винесенні постанови по даній справі суд враховує, що відповідно до
практики Європейського Суду з прав людини, а саме : в рішенні від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України” було встановлено порушення Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині відмови національних судів у задоволенні вимоги заявника про виплату надбавок до заробітної плати, де зокрема Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних
асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не повинно прийматися до уваги. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов’язання держави щодо їх виконання , через відсутність коштів на їх виплату не є підставою для виправдання бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Крім того, положення частини третьої статті 28 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на думку Верховного Суду України(Постанова від 14 березня 2011 року), не є перешкодою для застосування зазначеної величин ( мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинност і з 19 червня 2011 року, установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Виходячи з цього виплати відповідно до статей 39,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно провести за період по 18 червня 2011 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19,22, 52 Конституції України, Рішенням Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України , ст. 39,51,67,71 Закону України„Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.46,72,73 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09 липня 2003 року № 1058-IV , ст.ст. 6-11, 86, 159-163 , 183-2 КАС України
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
задоволити .
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку,
виплати додаткової пенсії у відповідності зі ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. №230-96/ВР.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати, з урахуванням її змін, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. №230-96/ВР та щомісячної додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. №230-96/ВР, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 25.12.2010 року по 18 червня 2011 року, з врахуванням раніше отриманих виплат.
Постанова підлягає до негайного виконання
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови .
Суддя
Н. О. Добриднюк
скопійовано
-
скопійовано
-
