Справа № 2-591/11
РІШЕННЯ
ім'ям України
"10" жовтня 2011 р. Амвросіївський районний суд Донецької області
в складі головуючого судді Радченко Е.А.
при секретарях Бокань В.М., Никифорової Т.О.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної,
В С Т А Н О В И В:
01.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1. 04.05.2011 року ОСОБА_2 звинуватив ОСОБА_1 у пошкодженні автомобіля. При цьому ОСОБА_2 вісловлювався на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою, ображав, погрожував насильством. ОСОБА_1 вважає, що своїими діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 моральну шкоду, оскільки такі обвинувачення та висловлювання порочать честь і гідність останнього. Після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, стан ОСОБА_1 суттєво погіршився. Тому він просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2555 грн. Також ОСОБА_1 просить зобов`язати ОСОБА_3 принести вибачення за заподіяні хвилювання та незручності.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі. При цьому позивач пояснив, що висловлювання відповідача з приводу пошкодження позивачем автомобіля не відповідають дійсності, направлені на приниження честі та гідності позивача. Позивач дотримується вимог законодавства і жодних протиправних дій за своє життя не коїв. Вислювлювання відповідача, його образи та погрози, на думку позивача, призвели до суттєвого погіршення стану його здоров`я та дають підстави для задоволення позову.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що користуючись своїм законним правом, звернувся до міліції з приводу пошкодження автомобіля та до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, оскцільки вважає, що позивач пошкодив автомобіль. При цьому, відповідач жодним чином не ображав позивача та не погрожував йому. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Конституції України честь та гідність людини визнаються в Україні найвищою цінністю. Згідно зі ст. 28 Конституції ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність, поводженню. Відповідні положення закріплені також в ст. ст. 5, 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. ст. 7, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є честь та гідність, що зазначено в ч. 1 ст. 201 ЦК України. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими та фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України).
Статтею 1167 ЦК передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їхні законні права, відшкодовується особою, котра заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що за змістом норм законодавства, які регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб. Згідно з п. 3 постанови при розгляді цивільних справ про захист честі, гідності і ділової репутації суди повинні з`ясувати, чи поширені відомості, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою ганьблять честь, гідність або ділову репутацію громадянина або організації. До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Таким чином, суд має перевірити, чи є інформація розповсюдженою, чи є вона неправдивою, чи принижує вона честь і гідність позивача та чи завдало це позивачу моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що 04.05.2011 року приблизно о 12 годині в м. Амврсоіївка на вул. Інтернаціональна біля будинку № 5 між позивачем та відповідачем віникла сварка з приводу того, що позивач, начебто, пошкодив автомобіль відповідача. В той же день відповідач звернувся до Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за пошкодження майна. Постановою дільничного інспектора Амвросіївського РВ від 04.05.2011 року в порушенні кримінальної справи відмовлено з приводу малозначності. Крім того, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди з приводу пошкодження автомобіля. Рішенням Амвросіївського районного суду від 02.08.2011 року в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 відмовлено з приводу недоведеності вини ОСОБА_1 в пошкодженні автомобіля.
Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно звинуватив позивача у пошкодженні автомобілю, ображав позивача, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, погрожував. Позивач вважає, що ці висловлювання відповідача є неправдивими і принижують честь і гідність позивача.
Виходячи із змісту п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд може зробити висновок, що викладення інформації в зверненні до міліції або в позові до суду не є розповсюдженням інформації. Заява про притягнення до кримінальної відповідальності, а також позовна заява не призначені для розповсюдження серед широкого кола осіб, а тільки для осіб, яких вони стосуються. Позивачем не надано доказів того, що вищезазначені заяви було опублікувано у пресі, передано по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, що текст заяв було повідомлено в публічних виступах, вивішено в громадських місцях у вигляді плакатів, лозунгів, листівок та таке інше. Тобто позивачем не зазначено, яким чином відповідачем було розповсюджено інформацію, яка, на думку позивача, принижує його честь і гідність. Сам факт звернення відповідача із заявою до міліції та з позовом до суду не є розповсюдженням такої інформації.
Виходячи зі змісту п. 11 постанови звернення викладення в заяві до міліції та в позовній заяві своїх підозр щодо вини позивача у пошкодженні автомобілю не можна розцінювати і як наклеп, оскільки наклеп передбачає повідомлення завідомо неправдивих вигадок про начебто вчинений злочин. Завідомою неправдивістю визнається очевидний для винного факт невідповідності відомостей дійсності.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач підозрює позивача у пошкодженні автомобілю. Підозри відповідача до теперішнього часу не спростовано, проте він не зміг довести вину позивача під час розгляду справи про відшкодування матеріальної шкоди. Тому викладені відповідачем в заяві до міліції та в позовній заяві обставини не можна розцінювати як завідомо неправдиві вигадки про начебто вчинені позивачем дії.
Суд вважає недоведеним посилання позивача на те, що під час сварки, після сварки та під час судового розгляду позову про відшкодування матеріальної шкоди відповідач ображав позивача, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою і погрожував.
Так, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтвердили посилань позивача про образи та погрози на його адресу з боку відповідача. В судовому засіданні свідкі підтвердили факт конфлікту, проте не підтвердили факт висловлювання відповідачем образ та погроз на адресу позивача. Пояснення, які є в матеріалах № 805 та № 813 про відмову в порушенні кримінальної справи, також не підтверджують факту висловлювання відповідачем образ та погроз на адресу позивача. Крім того, в своїх поясненнях, які позивач давав працівникам міліції, він не зазначає про образи та погрози з боку відповідача.
Згідно постанови дільничого інспектора мілиціі Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 04.05.2011 року, що винисена за результатами перевірки заяви ОСОБА_4, в діях відповідача не має ознак складу злочинів, передбачених чт. 129, 296 КК України, а також правопорушення, передбаченого ст. 173 КК України. З постанови вбачається, що під час конфлікту ніхто з участників сварки нецензурною лайкою не висловлювався, погроз фізичного насильства не висловлював.
Також не міститься посилання на висловлювання погроз та на образи і в протоколі судового засідання під час розгляду справи про відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Статтєю 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд лише сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.
Позивач не надав суду доказів того, що 04.05.2011 року під час сварки, після сварки та під час судового розгляду справи про відшкодування матеріальної шкоди відповідач висловлював образи та погрози на адресу позивача. Тобто факт висловлювання відповідачем на адресу позивача образ, погроз в присутності сторонніх осіб, в судовому засіданні не встановлений.
Враховуючи, що звернення із завою до органів міліції та з позовом до суду не є розповсюдженням інформації, викладення в ціх заявах підозр з приводу причинення шкоди є є наклепом, а також беручи до уваги, що факт висловлювання відповідачем образ та погроз на адресу позивача не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 28, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 201, 297, 1167 ЦК України, п. 3, 7, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної –відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено шляхом подання апеляційгної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СуддяОСОБА_7
