ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

"07" вересня 2006 р. Справа № 16/264

„15” год. „10” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Фесюри М.В.,

при секретарі - Кезля А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Комлаш В.М., Ткаченко К.В.,

Бельбас Н.М.

від відповідача –Дзюба Л.М., Заріцька А.С.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод радіоприладів”

(м. Чернігів вул. Одинцова,25)

До ВІДПОВІДАЧА: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

(м. Чернігів вул. Кирпоноса,28)

Про скасування податкових повідомлень –рішень.

Заявлено позов про скасування податкових повідомлень –рішень № 0000902320/0 від 10.03.2006р., № 0000902320/1 від 03.05.2006р., якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: частина прибутку господарських організацій (у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету у розмірі 189750 грн., у тому числі за основним платежем –126500 грн., за штрафними санкціями –63250 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача по прийняттю спірних податкових повідомлень –рішень є неправомірними , виходячи з наступного:

- розмір прибутку за 2 квартал 2004 року повинен визначатись з врахуванням збитків попереднього кварталу;

- прибуток, визначений податковим органом за 4 квартал 2004 року, не відповідає стандартам бухгалтерського обліку, оскільки невірно врахований розмір доходу від участі позивача в капіталі. Позивач вважає, що відповідачем невірно застосовані Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 3 „ Звіт про фінансові результати” та № 12 „Фінансові інвестиції”, а саме, контролюючим органом безпідставно врахований при визначенні прибутку розмір участі в капіталі ТОВ „ЛТ ЧеЗаРа” в той час, як останнє на момент подання річної звітності прибутку за 2004 рік рішення про виплату дивідендів на користь позивача не приймало;

- підприємство –позивач не має статусу державного некорпоратизованого, казенного або комунального підприємства, а тому не зобов’язане вносити до рядку 21 декларації частку нерозподіленого прибутку ТОВ „ЛТ ЧеЗаРа”;

- визначені податковим органом суми не є податковими платежами, оскільки не включені до системи оподаткування

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на законність оспорюваних податкових –повідомлень –рішень, вважає, що:

- підприємство не мало права зменшувати розмір прибутку за 2 квартал 2004 року на суму збитків, отриманих у попередньому кварталі. До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що Законом України „Про державний бюджет на 2004 рік”, постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004р. встановлений обов’язок відрахування частини прибутку за результами щоквартальної діяльності в 2004 році, при цьому прямо не вказана можливість визначення прибутку з наростаючим підсумком та з урахуванням збитків минулих періодів. Натомість іншими нормативними актами , що регулюють відрахування прибутку за 2005 рік, така можливість передбачена;

- підприємство за 4 квартал 2004 року у поданій податковій декларації з податку на прибуток у рядку 21 взагалі не відобразило суми частини прибутку, який підлягає сплаті до бюджету. Що стосується зарахування до загального доходу суми доходу від участі в капіталі, податковий орган вважає, така сума повинна визначатись відповідно до Положення бухгалтерського обліку № 12 „Фінансові інвестиції” і не залежить від фактичного отримання підприємством будь –яких дивідендів або надходження інших активів;

- визначені в спірних рішеннях платежі є обов’язковими на рівні з податками , оскільки контроль за їх надходженням покладено на податкові органи і відомості про розмір відрахувань повинен відображатися в податковій декларації з податку на прибуток (ряд.21).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд.

ВСТАНОВИВ

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод радіоприладів” (далі –Товариство) за період з 01.04.2004р. по 31.09.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.02.2006 р. № 61/23/14307392.

Як відображено в акті перевірки, відкрите акціонерне товариство „Чернігівський завод радіоприладів” зареєстроване рішенням виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 06.06.1994р. № 110-р, реєстрація нової редакції здійснена розпорядженням Чернігівського міського голови № 181-р від 22.04.1999р. Товариство взято відповідачем на податковий облік 14.01.1992р. за № 6950.

Відповідно до п.2.3 Статуту засновником Товариства є держава в особі Міністерства машинобудування, військово –промислового комплексу і конверсії. Здійснення функцій управління державними корпоративними правами (частка держави –25%) передані Національному космічному агентству України (належність 25% акцій державі підтверджується також довідкою реєстратора –відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” № 06/11-2188 від 30.08.2006р).

Решта акцій належить ТОВ „Доля”, ТОВ „ЛТ ЧеЗаРа”, ЗАТ „Полікомбанк”, ТОВ „Фаб”, ТОВ „П”єзосенсор”, ЗАТ „Чорноморський регіональний інвестиційний фонд”, ЗИФ „Перший український фонд приватизації”, ВАТ ИК „Уки”, ЗАТ „Профінвест”, АКІБ „УкрСіббанк”, ВАТ „МВС”.

Товариство є засновником , зокрема, ТОВ „Люсент Технолоджіз-ЧеЗаРа ЛТД”, частка в статутному фонді якого становить 40%.

Як встановив контролюючий орган, внаслідок порушення вимог п.2 Порядку складання розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово –господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово –господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004 року., Товариство на нарахувало та не сплатило частину прибутку за 2004 рік в розмірі 126,5 тис. грн.

Таке порушення, як визначили перевіряючі, сталося внаслідок зменшення прибутку за 2 квартал 2004 року на суму збитків, отриманих в попередньому кварталі (донарахування склало 32,5 тис. грн.), а також внаслідок не включення Товариством до суми чистого прибутку за 2004 рік суми доходу від участі в капіталі (донараховано за 4 квартал 2004 року 94,0 тис. грн.).

Згідно з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій по частині прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, перевіряючі, на підставі п.п.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі –Закон-2181) визначили розмір штрафних санкцій в сумі 63250 грн.

10.03.2006р. податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення –рішення № 0000902320/0, яким Товариству згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону –2181, п.2 Порядку складання розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово –господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово –господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004 року., на підставі вищенаведеного акту перевірки визначено суму податкового зобов’язання за платежем : частина прибутку (доходу) господарських організацій ( у статутних фондах яких є державна частка), що вилучається до бюджету , у розмірі 189750 грн., в тому числі за основним платежем –126500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –63250 грн.

В цьому ж повідомленні –рішенні вказаний строк сплати зобов’язання та наслідки, які передбачені Законом –2181 в разі несвоєчасної сплати ( виникнення податкової застави, визнання податкового зобов’язання податковим боргом, можливість нарахування пені та штрафних санкцій за порушення строків сплати).

Товариство оскаржило вказане повідомлення –рішення до ДПІ в м. Чернігові.

За результатами розгляду скарги податкова інспекція прийняла рішення № 1/309/10/25-008 від 21.04.2006р., яким податкове повідомлення –рішення залишила без змін, а скаргу –без задоволення.

На підставі цього рішення податковий орган прийняв наступне оскаржуване податкове повідомлення –рішення № 0000902320/1 від 03.05.2006р., яке за змістом є аналогічним початковому.

Наступна скарга була розглянута державною податковою адміністрацією в Чернігівській області і за результатами розгляду було прийнято рішення № 930/10/25-020 від 31.05.2006р., яким повідомлення –рішення залишені без змін, а скарга –без задоволення.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що господарські організації:

державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004 року затверджено Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2004 році, відповідно до якого :

- п.2. Відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема, господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

- п.3. Визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

- п.4. Інформацію щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) відповідно до цих Порядку і нормативу господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Крім того, пунктом 3 цієї Постанови Уряд поклав на Державну податкову адміністрацію обов’язок здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою.

Пунктом 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. N 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592, встановлений порядок заповнення декларації про прибуток, зокрема рядок 21 її передбачає внесення відомостей, передбачених п.4 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV.

Відповідно до цього пункту Прикінцевих положень в рядку 21 декларації повинен відображатись податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, тобто обов’язкові платежі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Товариство, як встановлено податковим органом при перевірці та судом під час судового розгляду, є господарюючим суб’єктом, в статутному фонді якого частка держави становить 25%, однак це Товариство не є ні державним некорпоратизованим, ні казенним, комунальним підприємством.

Разом з тим, позивач у поданих податкових деклараціях з податку про прибуток підприємства за 2 квартал 2004 р. та за 2004 рік в рядку 21 відобразив, відповідно, 11 та 12 тис. грн., що підтверджується копіями таких декларацій, наданих податковим органом.

Як зазначив позивач, ним за 2 квартал 2004 року сплачено до бюджету частину прибутку у розмірі 4,7 тис. грн. , що не заперечується відповідачем та відображено ним в акті перевірки.

Що стосується відображення в річній податковій декларації в рядку 21 суми 12 тис. грн., то така сума виникла в 3 кварталі 2004 року, що підтверджується податковою декларацією за 9 місяців 2004р., за четвертий квартал за даними декларації вона не змінилась.

Одночасно слід зазначити, що між сторонами не виникло спору стосовно повноти та своєчасності сплати частини прибутку за третій квартал 2004р.

Як визначено Порядком та нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, чистий прибуток повинен визначатися згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, яким в даному випадку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690 (далі –Положення №3).

У звіті про фінансові результати діяльності станом на 01 липня 2004р. Товариство відобразило чистий прибуток у розмірі 124 тис. грн.., враховувавши при цьому збитки першого кварталу 2004 р. у розмірі 866 тис. грн.

Такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, оскільки Положення № 3, на підставі якого в силу постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004 року повинен визначатись чистий прибуток, не містить вказівок про неможливість врахування збитків минулих періодів, не вимагає складання такого звіту відокремлено по кожному кварталу. Не містить таких норм і вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України, оскільки останньою встановлений обов’язок підприємства лише щодо щоквартальної сплати частини прибутку у терміни, встановлені для сплати податку на прибуток.

Натомість ч.2 ст.11 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. При цьому ч.1 ст.13 цього Закону передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Отже з підстав, наведених вище, податковий орган прийшов до невірного висновку про неможливість врахування в 2 кварталі 2004 року наростаючим підсумком з початку 2004р. збитків 1 кварталу цього ж року, а тому визначення частини прибутку у розмірі 32500 грн., яка підлягає сплаті до бюджету за 2 квартал 2004 року є незаконним.

Товариство у річному звіті про фінансові результати за 2004 рік відобразило у рядку 220 суму чистого прибутку у розмірі 2656 тис. грн. Враховуючи показники звіту про фінансові результати станом на 01 жовтня 2004 року (прибуток –149 тис. грн.), чистий прибуток за 4 квартал 2004 року склав 2507 тис. грн., що знайшло своє відображення в акті перевірки.

При цьому при визначенні чистого прибутку за 2004 рік Товариство врахувало доход від участі в капіталі, хоча в своїх позовних вимогах та доводах заперечує проти такої необхідності, посилаючись на неотримання фактично ніяких дивідендів.

Як зазначалось вище у мотивувальній частині рішення, розрахунок чистого прибутку повинен здійснюватись на підставі бухгалтерських стандартів.

Згідно з п.37 Положення №3, чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку та податків з надзвичайного прибутку.

В даному випадку спір полягає в обґрунтованості визначення прибутку від звичайної діяльності, куди включається дохід від участі в капіталі.

Так, пунктом 32 Положення № 3 встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

Тобто , як слідує із затвердженої форми звіту, Товариство у річному звіті мало скласти рядки 100(прибуток від операційної діяльності), 110 (доход від участі в капіталі), 120 (інші фінансові доходи), 130 (інші доходи) та відняти від отриманої суми рядки 140 (фінансові витрати), 150 (витрати від участі в капіталі), 160 (інші витрати), що ним і було зроблено.

Іншого порядку положенням (стандартом) бухгалтерського обліку не передбачено.

Як підтвердила у своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні головний бухгалтер позивача Бельбас Н.М., та з чим погодився податковий орган, розмір доходу від участі в капіталі за 2004 рік , відображений в рядку 110 звіту про фінансові результати, розрахований у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 12 „Фінансові інвестиції”, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 91 від 26.04.2000р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.05.2000р. за № 284/4505 (далі –Положення № 12) , пунктом 12 якого встановлено, що фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі.

Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Суд погоджується з думкою позивача про те, що дохід від участі в капіталі не передбачає фактичного отримання позивачем частини доходу від асоційованого підприємства. Про це також вказано і в Положенні № 12, яке не поширюється на випадки фактичного отримання частини розподіленого прибутку, тобто не визначає порядку обліку отриманих дивідендів.

Разом з тим, цим Положенням передбачено, що у випадку отримання дивідендів, дохід від участі в капіталі зменшується на їх розмір, а відповідно до Положення № 3 такі дивіденди повинні відображатись у рядку 120 (інші фінансові доходи) звіту про фінансові результати.

Таким чином включення суми доходу від участі в капіталі до фінансових результатів від звичайної діяльності (прибутку чи збитку) не залежить від розподілу прибутку і отримання дивідендів від іншого підприємства, як це передбачене положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, а тому податковий орган дійшов до правильного висновку про необхідність відрахування за 4 квартал 2004 року частини прибутку у розмірі 94 тис. грн.

Пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів) віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Отже дивіденди, що сплачуються іншими підприємствами, ніж ті, які вказані в цьому пункті, не включено до системи оподаткування, тому вони не є податковими платежами і на них не можуть поширюватися норми спеціального податкового Закону –2181 щодо застосування штрафних санкцій, який встановлює порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

За таких обставин застосування спірними рішеннями до позивача штрафних санкцій у розмірі 63250 грн., передбачених п.п.17.1.3 ст.17 Закону –2181 за заниження зобов’язання , яке не є податковим, суперечить ст.17 цього Закону.

Не відповідає також вимогам Закону –2181 визначення спірними рішеннями донарахованої суми в якості податкового зобов’язання та наслідків, які можуть настати внаслідок її несвоєчасної сплати (визнання податковим боргом, виникнення права податкової застави, можливість нарахування пені та штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати).

Державна податкова адміністрація України, на органи якої покладений контроль за відрахуванням частини прибутку підприємством, у статному фонді яких є частка держави, видала наказ N 110 від 17.03.2001р, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, яким затвердила Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до п.8 цієї Інструкції, інші штрафні (фінансові) санкції, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких покладено на органи державної податкової служби, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та в розмірах, визначених такими нормативно-правовими актами.

При цьому дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо таких штрафних (фінансових) санкцій розповсюджується в частині процедури узгодження належних до сплати штрафних (фінансових) санкцій, порядку виписки та вручення податкового повідомлення.

Таким чином, враховуючи викладене, податковий орган, визначивши Товариству розмір частки прибутку в сумі 94000 грн., що підлягає сплаті до державного бюджету, діяв в межах та в порядку, що визначені вказаними нормативними актами, однак щодо наслідків несплати частини прибутку та визначення її як податкового зобов’язання податковий орган неправомірно застосував норми Закону – 2181.

Вказана часткова невідповідність спірних податкових повідомлень –рішень вимогам чинного законодавства, за вказаних обставин, не перешкоджає його виконанню і, виходячи з аналізу вказаних нормативних актів, не є підставою для визнання його недійсним в повному обсязі.

До аналогічного висновку прийшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі № К-256/06 від 01.06.2006р. по справі № 3/174, який вказав , що застосування податкового повідомлення –рішення до неподаткових зобов’язань не є підставою для визнання такого недійсним в цілому, однак в частині визнання недійсним неподаткового платежу сумою податкового зобов’язання, строків сплати та щодо наслідків несплати позов підлягає задоволенню.

Такий висновок також відповідає висновку Верховного Суду України у справі №21/353 від 13.01.2004р., постанова якого є остаточною та оскарженню не підлягає.

Отже, кожне із спірних податкових повідомлень –рішень підлягає частковому скасуванню в частині визначення частини прибутку (доходу) Товариства, що вилучається до бюджету , у розмірі 95750 грн., в тому числі за основним платежем –32500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –63250 грн., в решті суми –в частині визначення її як податкового зобов’язання та застосування наслідків в разі його несплати, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

В решті позову має бути відмовлено.

Судові витрати мають бути відшкодовані позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати частково прийняте державною податковою інспекцією у м. Чернігові податкове повідомлення - рішення № 0000902320/0 від 10.03.2006р. в частині визначення відкритому акціонерному товариству „Чернігівський завод радіоприладів” частини прибутку (доходу), що вилучається до бюджету , у розмірі 95750 грн., в тому числі за основним платежем –32500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –63250 грн., в решті суми –в частині визначення її як податкового зобов’язання та застосування наслідків в разі його несплати, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

3. Скасувати частково прийняте державною податковою інспекцією у м. Чернігові податкове повідомлення - рішення № 0000902320/1 від 03.05.2006р. в частині визначення відкритому акціонерному товариству „Чернігівський завод радіоприладів” частини прибутку (доходу), що вилучається до бюджету , у розмірі 95750 грн., в тому числі за основним платежем –32500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –63250 грн., в решті суми –в частині визначення її як податкового зобов’язання та застосування наслідків в разі його несплати, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод радіоприладів” (код 14307392, м. Чернігів вул. Одинцова,25, р/р 26001300000322 в Банку „Демарк” м. Чернігів, МФО 353575) 1,70 грн. державного мита.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 07 вересня 2006 року.

Суддя М.В.Фесюра