open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2011 року

Справа

№ 2а-9073/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання Іванович К.В.,

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.10.2011 №61-д)

від відповідача: не прибув

розглянувши у судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 001283 від 05 вересня 2011,-

В С Т А Н О В И В

10 жовтня 2011 року позивач - Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, в якому послався, що постановою заступника начальника управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області № 001283 від 05.09.2011 року на позивача накладено штрафні санкції за невиконання припису начальника про усунення порушення прав споживачів. Позивач вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки в самому акті перевірки, на підставі якого видано припис, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того, позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення стягнень № 001283 від 05.09.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових доповненнях до адміністративного позову, просив задовольнити позов.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до статтей 35, 36 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважається, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи. Тому керуючись ст.. 128 КАС України суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 № 1023-XII (надалі –Закон № 1023) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого:

давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

накладати на суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”від 05 квітня 2007 року № 877-V припис –це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи викладене, управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області є суб’єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а його приписи щодо усунення виявлених порушень є способом реалізації владних управлінських функцій і як правовий акт індивідуальної дії може бути предметом оскарження та розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач –суб’єкт господарювання, юридична особа Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а.(а.с.7, 9).

Судом також встановлено, що за невиконання припису №605 від 10.06.2011 відповідачем на підставі ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”до позивача було застосовано стягнення у вигляді штрафу згідно постанови від 05 вересня 2011 року № 001283 у розмірі 340 грн. (а.с. 6).

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття вказаної постанови.

Згідно зі ст. 21 Закону № 1023, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав’язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У відповідності до ст. 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова була винесена за невиконання припису №605 від 10.06.2011, який був винесений після здійснення перевірки за невиконання попереднього припису №831, при цьому відповідач керувався ст. 26 Закону №1023, яка не передбачає надання припису на припис. (а.с. 15).

Таким чином оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі припису, який був винесений в порушення норм чинного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу за невиконання припису. На підставі викладеного суд дійшов висновку про визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вмоги Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 001283 від 05 вересня 2011задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 05 вересня 2011 року № 001283.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 28 жовтня 2011 року

Суддя

О

.В. Ірметова

Джерело: ЄДРСР 19380882
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку