open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

05 жовтня 2011 року

Справа

№ 2а-8307/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді:                                           Петросян К.Є.,

при секретарі:                       Зацепіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача:                                 ОСОБА_1 (дов. від 17.06.2011),

відповідача:                                     ОСОБА_2 (дов. від 23.08.2011),

третьої особи:                          ОСОБА_3 (дов. Від 11.10.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна, -

          

          

          ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» (далі ПАТ «ЛСТК») до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі Ленінський ВДВС Луганського МУЮ) про визнання протиправними дій та скасування постанови про арешт майна від 20.08.2010 ВП №205833138, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

На примусовому виконанні Ленінського ВДВС Луганського ВДВС Луганського МУЮ знаходиться виконавчий напис №366 від 26.10.2010, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_4 У процесі виконавчого провадження була винесена постанова ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаною постановою було накладено арешт на все майно боржника, що перешкоджає його господарській діяльності.

Так, виконавчий напис №366 від 26.10.2010, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_4 на суму 450000,00 грн. В свою чергу, арешт накладений постановою ВП №205833138 від 20.08.2010 на все майно боржника, в тому числі й на заставлене майно. Загальна вартість активів боржника, на які накладено арешт, складає 22000000,00 грн.

Постановою Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 15.12.2010 №496/15 у процесі виконання виконавчого напису №366 від 26.10.2010, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «ЛСТК» на користь ПП «Будинок» в сумі 450000,00 грн., накладено арешт на нерухоме майно боржника, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, пров.Краснодонський, 4 та м.Луганськ, пров.Краснодонський, 4б.

Тому, позивач вважає, що накладення арешту Ленінським ВДВС Луганського МУЮ на все майно боржника у вигляді постанови ВП №205833138 від 20.08.2010 є таким, що може паралізувати господарську діяльність позивача та позбавити можливості провести розрахунки з іншими кредиторами, які є заставодержателями майна.

На підставі викладеного, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену Ленінським ВДВС Луганського МУЮ.

У судовому засіданні представник позивача уточнив вимоги позову та просив скасувати постанову ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену Ленінським ВДВС Луганського МУЮ. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольни  уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала. Надала суду письмові заперечення, відповідно до яких пояснила суду наступне.

Відповідно до вимог ст.5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було зроблено запити про накладення арешту на кошти боржника та направлено до фінансових установ для виконання та сторонам для відома. З відповіді МДПІ у Ленінському районі встановлено, що боржнику належать відкриті розрахункові рахунки в різних фінансових установах.

Крім того, зазначила, що представник боржника неодноразово звертався до відділу з письмовими заявами, постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано нарочно ОСОБА_5, про що є відповідні відмітки в матеріалах справи. Тому, представник відповідача вважає необґрунтованим твердження позивача щодо неповідомлення про наявність відкритого виконавчого провадження.

08.09.2010 боржник звертався до Господарського суду Луганської області з позовом про скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Луганського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №366 від 26.07.2010.

08.11.2010 Господарським судом Луганської області було винесено рішення по справі №19/252, в якому позивачеві у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

З відповідей банків встановлено, що постанови про арешт коштів божника не можуть бути виконані з наступних підстав:

- постанови державного виконавця винесені на підставі виконавчого напису №366 від 26.07.2010 приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

- обмеження права користування коштами на рахунках боржника може бути встановлено тільки за рішення суду;

- відповідно до накопичення грошових коштів по не арештованих рахунках банки відповіді не надають.

24.11.2010 державний виконавець, керуючись ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», та з метою виконання виконавчого напису №366 приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 26.07.2010, звернувся з поданням до Ленінського райсуду м.Луганська про надання дозволу накладати арешт на кошти, належні ПАТ «ЛСТК» у банківських установах.

13.12.2010 представник  ПАТ «ЛСТК» ОСОБА_5 ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 5, 55 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та направлено до МКП «БТІ» та ПАТ «ЛСТК» для відома.

30.12.2010 до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ надійшла ухвала Господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження та направлено сторонам.

Також зазначила, що державні службовці не є експертами та не мають відповідних навиків в оцінці майна. Баланс підприємства до відділу надано не було, тому не вважається можливим виявити майно на яке слід накласти арешт, а яке залишити.

На підставі вищевикладеного, просила суд у задоволенні адміністративного позову ПАТ «ЛСТК» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.10.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». У судовому засіданні представник третьої особи суду пояснив, що при порушенні виконавчого провадження позивачу було надано термін на добровільне погашення, однак в порушення ст.70 КАС України, позивачем не надано жодного доказу того, що вартість майна становить саме 22000000,00 грн. (жодної експертної оцінки, балансових відомостей).

З огляду на те, що наразі розглядається справа №12/125б про банкрутство ПАТ «ЛСТК» та Господарським судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, позивач відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у будь-якому разі заборонено здійснювати будь-які розрахунки кредиторами поки існує мораторій.

З наявних в матеріалах справи доказів чітко видно. Що представник позивача ознайомлювався із матеріалами виконавчого провадження ще 13.12.2010, що, на думку представника третьої особи, є доказом того, що позивачем без поважних причин пропущено 10-ти денний термін оскарження постанови ВП №205833138 від 20.08.2010.

Діючим законодавством України чітко врегульовано, що накладення виконавчою службою арештів зберігаються до того часу, поки виконавче провадження є зупиненим. У цей час підстав, що зумовили зупинення виконавчого провадження не відпали, через що й підстав для скасування накладеного арешту немає.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2011 у справі №12/125б про банкрутство ПАТ «ЛСТК», яка набрала законної сили вже було розглянуто клопотання боржника про скасування постанови ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Проте судом у його задоволенні було відмовлено через необґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення.

Таким чином, фактично господарським судом Луганської області вже встановлено факт незаконності та необґрунтованості вимог ПАТ «Луганськспецтехкомплект» про скасування постанови ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, через що згідно вимог ст.72 КАС України цей факт потребує повторного доказування.

На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову ПАТ «ЛСТК» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі Закон №606).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону №606).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 4 Закону №606  передбачені такі заходи примусового виконання рішень:

1)   звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 5 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 50 Закону №606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно ст. 55 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні Ленінського ВДВС Луганського ВДВС Луганського МУЮ знаходиться виконавчий напис №366 від 26.10.2010, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_4 (а.с.20).

Постановою державного виконавця від 04.08.2010 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №366 від 26.07.2010, виданого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4.(а.с.23).

У процесі виконавчого провадження 20.08.2010 старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Ленінського району Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2, при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №366 від 26.07.2010 винесено постанову ВП №20583183, якою накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с.68).

Виходячи зі змісту статті 3 КАС України та статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи постанову про накладення арешту на майно боржника від 20.08.2010 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань позивача на невідповідність вартості майна, на яке накладено арешт постановою від 20.08.2010 сумі стягнення за виконавчим написом нотаріуса, суд зазначає наступне.

Згідно виконавчого напису приватного нотаріусу від 26.07.2010 звернено стягнення на грошові кошти та/чи майно, належні боржнику ЗАТ «ЛСТК» на користь ПП «Будинок» щодо сплати грошової суми в розмірі 450000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.12.2010 порушено провадження у справі №12/125б про банкрутство «ЛСТК» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.54).

Як зазначила у судовому засіданні представник відповідача, проти чого не заперечували сторони, відповідно до вимог Закону №606 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Як вбачається з наданого представником третьої особи у судовому засіданні реєстру вимог кредиторів, загальна сума заявлених кредиторами грошових вимог до боржника ПАТ «ЛСТК» складає 35586605,33 грн., серед яких ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської дирекції є найбільшим кредитором (а.с.71-74).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону №606. виконавче провадження підлягає обов'язковому  зупиненню  у разі: порушення господарським судом  провадження  у  справі  про банкрутство   боржника,   якщо  відповідно  до  закону  на  вимогу стягувача поширюється дія мораторію,  запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу  стягнутих  з  боржника  грошових  сум  (у  тому   числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та  виконання  рішень  у  немайнових спорах.

Ч.4 ст.39 Закону №606 визначено, що, протягом строку,  на який виконавче провадження  зупинено, виконавчі  дії  не  провадяться.  Накладений  державним виконавцем арешт на майно боржника,  у тому числі  на  кошти  на  рахунках  і вкладах  боржника  у  банках  та  інших  фінансових установах,  не знімається.  

Таким чином, діючим законодавством чітко визначено, що накладений державною виконавчою службою арешт зберігається до того часу, поки виконавче провадження є зупиненим. Відповідно суд приходить до висновку, що на даний час підстави для скасування арешту відсутні.

Крім того, ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2011 у справі №12/125б про банкрутство ПАТ «ЛСТК», яка набрала законної сили вже було розглянуто клопотання боржника про скасування постанови ВП №205833138 від 20.08.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до зазначеної ухвали клопотання ПАТ «ЛСТК» залишено без задоволення (а.с.78-80). Свою відмову суд мотивував тим, що на стадії процедури розпорядження майном боржника та за невизначеністю кола конкурсних кредиторів у справі, суд не вбачає правових підстав для скасування всіх обмежень щодо розпорядження майном боржника.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на ту обставину, що вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» забезпечені заставним майном, що підтверджується договором іпотеки (а.с.88-94), оскільки як зазначив представник третьої особи, загальна вартість предмета іпотеки визначена сторонами без залучення експерту. Станом на дату розгляду справи визначена в договорі іпотеки вартість заставленого майна не відповідає ринковій вартості.

Посилання представника третьої особи щодо пропуску позивачем встановленого ст.181 КАС України 10-ти денного строку для звернення до суду із зазначеним позовом судом до уваги не приймаються, оскільки ухвалою суду від 22.09.2011 про відкриття провадження у справі  клопотання позивача щодо поновлення строку для звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, задоволено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «ЛСТК» є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна, відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 07 жовтня 2011 року.

          

Суддя

     

К.Є. Петросян    

Джерело: ЄДРСР 19380287
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу