ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року о 09 год. 59 хв. Справа № 2а-0870/7695/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О., при секретарі Тєтєрєв В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя

до ОСОБА_1

про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя (далі – позивач або Правобережний РЦЗ) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач або ОСОБА_1.) про стягнення 2279 грн. 91 коп. виплаченої допомоги по безробіттю.

У позовній заяві зазначено, що 25.08.2010 відповідачу, як застрахованій особі, надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю. Під час проведення обміну інформацією між Правобережним РЦЗ, органами податкової служби, Пенсійним фондом України встановлено, що ОСОБА_1 працювала за цивільно-правовим договором №032-50/2 від 12.05.2009 у ВАТ «Фортіс Страхування Життя Україна» (теперішня назва: ПАТ «Страхова компанія «Фідем Лайф»). Згідно з п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач відноситься до зайнятого населення. Оскільки 25.08.2010 ОСОБА_1 належала до зайнятого населення, тому вона не мала права на отримання статусу безробітного і, як наслідок, на отримання допомоги по безробіттю. За період з 24.08.2010 по 14.10.2010 відповідач отримав від Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю у сумі 2279 грн. 91 коп. У зв’язку з тим, що відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 зобов’язана повернути суму виплаченої їй допомоги по безробіттю, то 09.08.2011 відповідачу направлено лист (вих.№2426) з пропозицією повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2279 грн. 91 коп. в добровільному порядку у 15-денний строк з моменту отримання листа. Самостійно відповідач вказані кошти – не повернув, що обумовило звернення позивача до суду.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, причину неприбуття суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

25.08.2010 ОСОБА_1 звернулась до Правобережного РЦЗ з метою отримання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 25.08.2010 повідомила позивача про те, що як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. На вказаній заяві, як пояснив у судовому засіданні відповідач, ним власноручно вчинено підпис.

Наказом №НТ100825 від 25.08.2010 ОСОБА_1 надано статус безробітної і, відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136 (далі – «Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»), – призначено допомогу по безробіттю.

Судом досліджено Витяг із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 (ПК НОМЕР_2). Наказом №НТ101015 від 15.10.2010 відповідача знято з обліку у зв’язку з працевлаштуванням безробітної відповідно до абз.2 пп.1 п.20 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Виплата вищезазначених платежів підтверджується Довідкою про дохід за період з 24.08.2010 по 14.10.2010, в якій, зокрема зазначено про отримання ОСОБА_1 за серпень-жовтень 2010 року допомоги по безробіттю у сумі 2279 грн. 91 коп.

Згідно Акту №111, складеного 09.06.2011 за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено, що ОСОБА_1 працюючи з 12.05.2009 у ВАТ «Фортіс Страхування Життя Україна» (теперішня назва: ПАТ «Страхова компанія «Фідем Лайф») отримувала дохід про що свідчать акти виконаних робіт. До акту додано: Угоду №032-50/2 від 12.05.2009, згідно якої ОСОБА_1 здійснювала роботи як фінансовий консультант; Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Форма №1ДФ за 3 квартал 2010 року, у якому зазначено отримання відповідачем доходу; витяг з розрахунково-платіжної відомості щодо ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) про отримання 122 грн. 01 коп.

Отже, позивачем обґрунтовано встановлено порушення ОСОБА_1 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Якщо особа не була працевлаштована або без сплати внесків на страхування на випадок безробіття здійснювала підприємницьку або іншу діяльність (виконувала роботи (послуги) за цивільно-правовими угодами, забезпечувала себе роботою самостійно), працювала за межами України за відсутності міжнародних договорів, що передбачають взаємне визнання страхового (трудового) стажу, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, то, відповідно до п.6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», допомога по безробіттю їй не призначається.

Згідно з пп.«б» п.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Отже, ОСОБА_1 при подачі 25.08.2010 заяви про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю не мала права на отримання вказаної допомоги як працевлаштована особа.

Згідно з п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Також, судом досліджено лист Правобережного РЦЗ (вих.№2426 від 09.08.2011) адресованого ОСОБА_1, у якому відповідачу запропоновано у 15-денний термін з моменту отримання листа повернути допомогу по безробіттю у сумі 2279 грн. 91 коп.; зазначено реквізити банківської установи. Цим листом відповідач повідомлений, що у разі несплати вказаних коштів Правобережний РЦЗ буде вимушений звернутися до суду та правоохоронних органів.

На момент розгляду спору відповідач добровільно допомогу по безробіттю у сумі 2279 грн. 91 коп., отриману ним незаконно – не повернув, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.71, 94, 99, 158-163 КАС України; ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»; ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; п.6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого 20.11.2000 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307, зареєстрованого 14.12.2000 в Міністерстві юстиції України за № 915/5136, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя (р/р 37178001004259 банк: УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 35628345, МФО 813015) 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев’ять) грн. 91 коп. виплаченої допомоги по безробіттю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову виготовлено у повному обсязі 14.11.2011.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов