У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30.06.2011 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дорчинець С. Г.,

суддів – Дідика В.М., Дацківа В.В.

з участю прокурора – Фотченка С.І.,

адвоката – ОСОБА_1,

виправданої – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. За видово Мукачівського району, Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, українка, з вищою освітою, одружена, на утриманні 3 неповнолітніх дітей, голова правління Відкритого акціонерного товариства «Закарпатське будівельне управління» м. Мукачева, несудима, -

виправдана по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172 та ч. 2 ст. 272 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписка про невиїзд – скасована.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення в грубому порушенні законодавства про працю та в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Злочини вчинено при таких обставинах:

ОСОБА_2, будучи службовою особою, а саме головою правління ВАТ «Закарпатське будівельне управління», умисно, уклавши договір підряду № 336/01-13 від 20.05.2004 року з Мукачівським міським виконавчим комітетом щодо виконання робіт по демонтажу (розбиранню) залишків будівельних конструкцій незавершеного будівництва Пістрялівської радіолокаційної станції, в порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, що передбачає порядок укладення трудового договору та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, зокрема забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, порушивши вимоги п. 1.28 СНІП ІП 4-80 «Техніки безпеки у будівництві» п. 2.2.10 Типового положення про навчання, не розробивши проект виконання робіт щодо демонтажу Пістрялівської РЛС, допустила до демонтажу Пістрялівської РЛС групу працівників – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не оформивши їх належним чином, як працівників підприємства, не роз’яснивши їм правила техніки безпеки, не забезпечивши засобами індивідуального захисту при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, порушила їх конституційні права, зокрема ст. 43 Конституції України, а також порушила обов’язки, які покладені на неї як на голову правління ВАТ «Закарпатське будівельне управління» по виконанню організаційно-розпорядчих і адміністративно – господарських функцій.

Внаслідок чого 6.07.2004 року приблизно в 10 год. під час роботи – демонтування залізобетонних конструкцій станції, робітник ОСОБА_3 разом із залізобетонною плитою впав на землю з 4-го поверху Пістрялівської РЛС, а одна з залізобетонних плит придавила йому ноги, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх причинення та потягли за собою стійку втрату працездатності.

Суд першої інстанції свій виправдувальний вирок мотивував тим, що висновок органу досудового слідства про те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Закарпатське будівельне управління» є необґрунтованим, бо в порушення ст. 24 КЗпП України офіційно на роботу не був оформлений з додержанням письмової форми.

Крім того вказує, що по справі не здобуті об’єктивні докази того, що ОСОБА_2 фактично допустила ОСОБА_3 до виконання робіт по демонтажу конструкцій Пістрялівської РЛС.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, тобто в грубому порушенні законодавства про працю, однак доказів цього не навів, посилання на те, що ОСОБА_2 грубо порушила угоду про працю, містить інший склад злочину, передбачений ст. 173 КК України.

Суд констатує, що у справі також відсутні об’єктивні докази того, що ОСОБА_2 фактично допустила ОСОБА_3 для виконання робіт по демонтажу конструкцій Пістрялівської РЛС та з якого саме часу був таких допуск, не дана оцінка тому факту, що дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки при загально-будівельних роботах ВАТ «Закарпатське будівельне управління» отримало 20.09.2004 року. А зі змісту розмови ОСОБА_2 з бувшими працівниками «Закарпатвтормет» видно, що вона не давала згоди на проведення ними будь-яких робіт, що мала ще інші зустрічі з бувшими працівниками. В справі відсутні докази того, що ОСОБА_2 забезпечувала будь-яким обладнанням працівників, зокрема потерпілого ОСОБА_3, що виплачувала їм заробіток.

В матеріалах кримінальної справи також відсутні докази про порушення ОСОБА_2 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві. Не вказано в чому такі порушення полягали та в якому об’ємі їх має виконувати ОСОБА_2 та чим вони передбачені, яким правовим документом.

Судом також вказано, що в матеріалах кримінальної справи є постанова слідчого прокуратури Мукачівського району від 22.06.2005 року ( т.3 а.с. 12-13), якою закрито кримінальну справу порушену по факту порушення вимог законодавства про охорону праці, що спричинило тяжкі наслідки за ч. 2 ст. 271 КК України по мотивам ст. ст. 213 і п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, яка суперечить його є постанові від 22.06.2004 року про порушення кримінальної справи по факту порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою службовими особами ВАТ «Закарпатське будівельне управління», а також тому, що інженером по охороні праці з 7.04.2003 року призначений ОСОБА_8 в обов’язки якого входило проводити ввідні інструктажі по охороні праці з прийнятими на роботу працівниками, вести журнал ввідного інструктажу, виконання інших посадових обов’язків.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку суду в зв’язку з його однобічністю та неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 виправдана безпідставно, бо суд неправильно трактує вимоги ст. 24 КЗпП України. Суд помилково вказує, що ОСОБА_2 лише пропонувала офіційно оформитись на роботу в ВАТ «ЗБУ», але не приймала на роботу ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, бо не укладала з ними трудової угоди в письмовому виді. І в порушення вимог ст. 243 КЗпП України не уклала з працівниками письмово трудовий договір, не створила на робочому місці належні умови праці, не забезпечила додержання вимог законодавства щодо прав працівників, не розробила проект виконання робіт щодо демонтажу Пістрялівської РЛС, допустила до демонтажу групу працівників, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, не роз’яснила їм правила техніки безпеки, не забезпечила засобами індивідуального захисту при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, чим порушила їх конституційні права. Ці доводи обвинувачення підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, але суд цим показам не дав належної оцінки і зробив протилежний висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи. Тобто обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України не спростовано, а навпаки воно знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Безпідставним є висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. При цьому апелянт посилається на те, що суд зробив всій висновок про невинність ОСОБА_2, виходячи лише з її показань, всупереч показанням ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11, які підтвердили, що саме ОСОБА_2 допустила їх до виконання робіт по демонтажу будівлі Пістрялівської РЛС.

Крім того, судом першої інстанції не були виконані вказівки ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 10.06.2008 року (т.3 а.с. 522-525). Суд відповідно до вимог ст. 341 КПК України після підписання вироку в нарадчій кімнаті, повертається в зал засідання і проголошує вирок. Однак в порушення цього закону, вирок при його оголошенні не був підписаний головуючим та було проголошено лише вступну та резолютивну частину вироку. Просить направити справу на новий судовий розгляд в той же суд.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі та просив скасувати виправдувальний вирок суду, виправдану ОСОБА_2 та її захисника – адвоката ОСОБА_1, які вважають вирок суду законним, а апеляцію безпідставною, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 332, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити, зокрема підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складів злочинів, передбачених ст. ст. 172 ч. 1, 272 ч. 1 КК України та постановив щодо неї виправдувальний вирок.

Як встановив суд, 20.05.2004 року, ОСОБА_2, будучи головою правління ВАТ «Закарпатське будівельне управління», уклала договір підряду з Мукачівським міськвиконкомом, згідно з яким вказане підприємство брало на себе функції і обов’язки по виконання демонтажу залишків будівельних конструкцій незавершеного будівництва Пістрялівської РЛС, приходування елементів демонтажу, їх реалізацію, тощо, а також зобов’язувалось забезпечити техніку безпеки та охорони праці на всіх стадіях робіт. Після отримання дозволу на початок робіт з підвищеною небезпекою № 093.04.21.45.21.1 від територіального управління Держнаглядохоронраці з 28.09.2004 року почалися роботи по виконанню демонтажу Пістрялівської РЛС.

Суд визнав також достовірними дані, що містилися у показаннях ОСОБА_2, згідно яких працівники були допущені до роботи по виконанню демонтажу металоконструкцій лише після отриманих відповідних дозволів, розробки проекту виробництва, а також виписки наряду допуску № 4 на проведення робіт з підвищеною небезпекою. До початку робіт по виконанню демонтажу ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13 в установленому законом порядку були прийняті на роботу. Після цього з території станції був вивезений металобрухт, що знаходився на землі. ОСОБА_2 категорично заперечила прийняття та допуск на роботу потерпілого ОСОБА_3 та інших робітників.

Проте, встановивши наведені обставини, суд зробив у вироку суперечливий висновок про те, що працівники самостійно визначались по бригадах, самі призначали собі бригадирів і самовільно, без дозволу ОСОБА_2 приступили до виконання робіт.

Суд у вироку вказав, що показання ОСОБА_2 підтверджені показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13

Однак, судом не дано належної оцінки показанням цих же свідків, а також показаннями потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_11 допустила їх до виконання демонтажу Пістрялівської РЛС, за що вони отримували відповідну заробітну плату, хоча письмово на роботу не були оформлені, з правилами техніки безпеки не були ознайомлені, засобами техніки безпеки не були забезпечені, а їм лише видавалися різаки по металу.

Не дана належна оцінка судом і показанням свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_2 не ставила йому до відома як інженеру з охорони праці ВАТ «ЗБУ», про те, що на станції працюють люди.

Не дана належна оцінка і висновкам комісії по розслідуванню нещасного випадку, що стався на Пістрялівській РЛС 6.07.2004 року з потерпілим ОСОБА_3, про надання припису ОСОБА_2 про допущені з боку керівництва підприємства порушення п. 1.28 БНІП ІП-4-80 «Техніки безпеки у будівництві», п.2.2.10 Типового положення про навчання (ДНАО; 0.00.4.12.99), ст. 24 КЗпП України і ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а також про встановлення факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ВАТ «Закарпатське будівельне управління».

Матеріалами справи не підтверджується також висновок суду про відсутність жодних доказів того, що саме ОСОБА_2 допустила до роботи потерпілого ОСОБА_3 та інших працівників та що вона давала кому-небудь з працівників ТзОВ «Бастіон» вказівки пропускати на територію кого-небудь з працівників, які там фактично працювали (Пістрялівська РЛС). З цього приводу суд не два належної оцінки показанням в ході досудового слідства і в судовому засіданні свідків ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_15.

Отже, суд обґрунтував вирок показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та інших, проте фактичні дані, які в них містяться і підтверджують ту обставину, що до отримання ВАТ «ЗБУ» дозволу на проведення робіт з підвищеною суспільною небезпекою на Пістрялівській РЛС проводились роботи по виконанню демонтажу металоконструкцій, належно не проаналізував.

Тобто судом допущена однобічність і неповнота судового розгляду, а також у вироці не вказані мотиви відхилення вище наведених доказів, не вказано чому одні докази суд приймає, а інші відхиляє.

Не ґрунтується на матеріалах справи й посилання у вироці на те, що потерпілий ОСОБА_3 не знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Закарпатське будівельне управління», бо не вчиняв жодних дій, направлених на укладення трудового договору в письмовому виді, оскільки такий висновок суду суперечить і не відповідає ст. 24 КЗпП України, згідно якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження були видані, але робітника (працівника) було допущено до роботи.

Суд у вироці вказав, що кримінальну справу щодо ОСОБА_2 порушено за ст. ст. 172 ч.1, 272 ч. 2 КК України і що це суперечить постанові слідчого прокуратури від 22.06.2005 року про закриття кримінальної справи за фактом порушення законодавства про охорону праці, що спричинило тяжкі наслідки, за ст. 271 ч. 2 КК України.

Однак такий висновок суду є помилковим, бо кримінальну справу було закрито через наявність у діях службових осіб ВАТ «ЗБУ» більш тяжкого злочину, тому це не є перешкодою провадження досудового слідства вже за іншим обвинуваченням.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судове слідство у даній справі проведено однобічно, неповно, що зумовило постановлення щодо ОСОБА_2 судового рішення, законність і обґрунтованість якого є сумнівним.

Зазначені вище порушення закону згідно ст. ст. 368, 370 КПК України є підставами для скасування у справі вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно з дотриманням норм кримінально-процесуального закону дослідити всі обставини справи в їх сукупності та постановити щодо ОСОБА_2 законне, обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду закарпатської області від 28.02.2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній.

Судді: головуючий – Дорчинець С. Г.

судді – Дідик В.М., Дацків В.В.

Вірно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області С.Г. Дорчинець

Судді: