Іменем України

РІШЕННЯ

14 червня 2011 року

№ 5020-761/2011

За позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

(ідентифікаційний код 14333937,

01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, будинок 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082)

про стягнення 6915,22 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ “МТС Україна”) - ОСОБА_1. - представник, довіреність № 0405/10 від 03.06.2010;

Відповідач (ТОВ “Атлантик Фиш”) –не з’явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»про стягнення 6915,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договорів №4504125, 4591272 про надання послуг мобільного зв’язку в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 18.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 02.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 02.06.2011 на 14.06.2011.

У судове засідання 14.06.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини нез’явлення не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Атлантик Фиш»є адреса: 99045, м. Севастополь, вул. Шостака, буд. 9 (а.с.24-25).

Поштова кореспонденція ТОВ «Атлантик Фиш», яка направлялась судом на означену адресу, поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв’язку з тим, що підприємство «за зазначеною адресою не знаходиться»(арк.с. 29).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернути органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2008 та 16.01.2009 між закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” (оператор, UMC) (яке було перейменовано в приватне акціонерне товариство «МТС Україна»згідно з пунктом 1.2 Статуту товариства, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів №17 від 09.04.2010) та товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(абонент) укладені договори №4504125 та №4591272 на надання послуг мобільного зв’язку (далі –Договори), відповідно до умов яких UMC надає Абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України, міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC, а Абонент сплачує вартість наданих послуг, згідно з тарифами UMC (арк.с.7-8).

Для обліку кількості і вартості наданих послуг, а також їх оплати, Відповідачу було відкрито особовий рахунок № 1.12010476.

Пунктом 2.4.2 Договорів встановлений обов’язок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв’язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку.

Нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід’ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 3.1 Договорів).

Відповідно до пункту 3.3 Договору рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але будь в якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Кількість та вартість послуг, наданих Абоненту за розрахунковий період, визначаються відповідно до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг (пункт 3.5 Договорів).

Відповідно до пункту 4.3 Договорів за несвоєчасну оплату рахунків абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачений інший розмір пені.

У виконання умов договорів позивачем надавалися послуги телефонного зв’язку відповідачеві належним чином, однак, відповідач, одержавши послуги зв’язку, свої зобов’язання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав –у нього перед позивачем утворилася сума заборгованості за період з 01.08.2010 по 26.11.2010 у розмірі 4850,67 грн.

16.09.2010 позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість та зазначив, що у разі несплати суми боргу у розмірі 4659,31 грн. буде здійснено відкладення номерів телефону та вжити заході по примусовому стягненню боргу. При цьому дія договорів №4504121, №4591272 буде припинена.(арк.с. 10).

Враховуючи наявність несплаченого боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6915,22 грн., з яких: 4850,67 грн. –заборгованість по оплаті послуг зв’язку; збір до Пенсійного фонду України у розмірі 21,14 грн., договірна санкція за порушення зобов’язання –1320,96 грн.; пеня 189,31 грн., 3% річних –107,38 грн., сума інфляційних витрат –425,76 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг.

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків –в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обов’язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720.

Судом встановлено, що Позивачем відповідно до договорів були надані Відповідачу послуги, але останнім у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов договорів послуги не сплачені.

Сума заборгованості відповідача становить 4850,67 грн. Крім того збір до Пенсійного фонду України, що справляється з користувача послугами мобільного зв’язку згідно з пунктом 11 статті 4 Закону України “Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.12.2002 №373 складає за рахунками позивача 21,14 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 4850,67 грн. за Договорами та збору до Пенсійного фонду України –21,14 грн. станом на дату розгляду справи - відсутні.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу та збору до Пенсійного страхування України обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 107,38 грн. та інфляційні збитки у розмірі 425,76 грн.

За змістом положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, перевірив розрахунок інфляційних витрат, а також 3% річних (арк.с. 3), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 425,76 грн. та 3% річних у розмірі 107,38 грн. підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 189,31 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.3 Договорів за несвоєчасну оплату рахунків абонент сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачений інший розмір пені.

За нормою частини другої статті 36 Закону України “Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а заявлена сума пені у розмірі 189,31 грн. –підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, Позивач також просить стягнути з Відповідача договірну санкцію за порушення зобов’язання відповідно до пункту 1.4 Додаткової угоди №4770602 від 09.07.2010 до Договору про надання послуг мобільного зв’язку №4591272/1.12010476 від 01.04.2006 у розмірі 1320,96 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Додаткової угоди (арк.с. 9), у разі якщо Абонент відмовився від Основного договору та/або від цієї додаткової угоди, до закінчення строку встановленого пунктом 1.1 Додаткової угоди, або коли дія основного Договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 Основного договору у зв’язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв’язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 1,92 грн., за кожен день, що залишився, починаючи з дня відмови або припинення дії. Сума договірної санкції у розмірі 1,92 грн. за 1 день розрахована згідно з встановленими НБУ офіційним курсом долара США до гривни.

Згідно із статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Розрахунок договірних санкцій, складений позивачем, перевірений судом та сума санкції у розмірі 1320,96 грн. визнана такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 4850,67 грн. –заборгованість по оплаті послуг зв’язку; збір до Пенсійного фонду України у розмірі 21,14 грн., договірна санкція за порушення зобов’язання –1320,96 грн.; пеня 189,31 грн., 3% річних –107,38 грн., сума інфляційних витрат –425,76 грн., а всього –6915,22 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(ідентифікаційний код 14333937, 01601, м.. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, будинок 15)–заборгованість по оплаті послуг зв’язку - 4850,67 грн.; збір до Пенсійного фонду України у розмірі 21,14 грн., суму договірної санкції за порушення зобов’язання –1320,96 грн.; пеню 189,31 грн., 3% річних –107,38 грн., суму інфляційних витрат –425,76 грн., а всього –6915,22 грн. (шість тисяч дев’ятсот п’ятнадцять грн. 22 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Фиш»(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9, ідентифікаційний код 33366082) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(ідентифікаційний код 14333937, 01601, м.. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, будинок 15) витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 16.06.2011