ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 год. 25 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монастирське АТП-16151", вул. Шевченка, 150, м. Монастириськ, Тернопільська область, 48300

до: 1. Монастириської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Тернопільська область, 48300

2. Монастириської районної ради, вул.Шевченка,19, м.Монастириськ, Тернопільська область,48300

За участю представників сторін:

позивача: Малий І.М. –довіреність №б/н від 31.01.2008р.

відповідача 1: Мельник В.І. –довіреність №б/н від 30.01.2008р.;

Слюсарчин О.В. –довіреність №б/н від 30.01.2008р.;

відповідача 2: Бойко С.І. –довіреність №27/2-10 від 07.02.2008р.

Суть справи:

про визнання нечинними спільних розпоряджень голів Монастириської районної державної адміністрації та Монастирської районної ради від 26 вересня 2006 року №408/40, від 29 грудня 2006 року №560/55, від 27 березня 2007 року №127/20.

Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: жодним оскарженим розпорядженням права громадян, які мають пільги на автоперевезення пасажирським транспортом не обмежено; оскаржуваними розпорядженнями методика розподілу бюджетних коштів та розрахунок сум компенсаційних витрат за перевезення пільговиків не затверджувались; розпорядження приймались в зв’язку з організацією виконання рішень вищестоящих органів, тому державна реєстрація їх не обов’язкова; згідно ст.ст.43,44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»п/п 5.1 п.5 розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації №372 від 20.06.2006р. відповідачі в межах своїх повноважень приймали оскаржувані розпорядження; Постановою Кабміну України від 29.01.2003р. №117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»передбачено подання перевізниками розрахунків щодо вартості послуг наданих пільговикам і пасажирські перевезення в т.ч. і пільговиків проводиться на договірній основі, як і відшкодування витрат по перевезенню пільговиків. Тому розрахунок таких витрат є невід’ємною частиною договору і ніякої додаткової звітності відповідачі не встановлювали; розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації №372 від 20.06.2006р. не містить посилання на Інструкцію, затверджену наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996р. №150, яка використовується виключно у статистичних цілях.

Другий відповідач відзиву не подав, однак представник в судовому засіданні проти позову заперечував з тих же підстав, що й перший відповідач.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.

Розгляд справи відкладався на 08.02.2008р. в зв’язку з залученням в якості другого відповідача –Монастириську районну Раду, оголошувались перерви до 18.02.2008р. та 29.02.2008р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення, докази та в зв’язку із збільшенням позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

- відповідачами прийнято спільні розпорядження №408/40 від 26.09.2006р. «Про внесення змін та доповнень до спільного розпорядження голів районної державної адміністрації та районної ради від 08 вересня 2006р. №371/38»; №560/55 від 29.12.2006р. «Про внесення змін до спільного розпорядження голів районної державної адміністрації та районної ради від 26 вересня 2006р. №408/40»та №127/20 від 27.03.2007р. «Про внесення змін до спільного розпорядження голів районної державної адміністрації та районної ради від 29 грудня 2006р. №560/55». Вказані розпорядження, як в них зазначено, прийняті на виконання пропозиції головного управління праці та соціальної політики облдержадміністрації від 25.09.2006р. №03-02/2933, постанови Кабміну України від 29.01.2003р. №117, Закону України «Про автомобільний транспорт, розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації від 20.09.2006р. №372, листа головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації від 26.10.2006р. №577»;

- обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що: оспорюваними розпорядженнями затверджено «методику розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення району автомобільним транспортом загального користування на регулярних приміських автобусних маршрутах на 2007 рік» та «Розрахунок сум компенсаційних витрат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на регулярних міських та приміських автобусних маршрутах на маршрутній мережі_______ району за _______ місяць ______ 200___ року», які обмежують відшкодування перевізникам понесених збитків при перевезенні пільгових пасажирів і тягне за собою обмеження кількості пільговиків для перевозки, що ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт»забороняється; розпорядження голови облдержадміністрації №372 від 20.06.2006р. вказує, що договори на перевезення пільгових пасажирів повинні укладатись у відповідності до Інструкції затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. №150 та зареєстрованої в Мін’юсті України 30.05.1996р. за № 258/1283 що відповідачами не враховано; відповідачами встановлено звіт в порушення ст.19 Господарського кодексу України; оскаржувані розпорядження не пройшли державної реєстрації в райуправлінні юстиції; другий відповідач не має повноважень по участі у прийнятті оскаржуваних розпоряджень, так як по ст.44 Закону України «Про місцеве самоврядування»повноваження передані першому відповідачу.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи зі слідуючого :

- жодним з оспорюваних розпоряджень не затверджувались методика розподілу коштів та розрахунок сум компенсаційних витрат на які посилається позивач. Натомість вказані методика та розрахунок затверджені відповідачами 28.01.2007р. і не являються предметом спору в даній справі. Крім того, розрахунок сум компенсаційних витрат, затверджений відповідачами відповідно до складеної форми розрахунку головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської облдержадміністрації погодженої з Головним управлінням праці та соціальної політики облдержадміністрації (лист №577/705-3 від 26.10.2006р.), яких уповноважено відповідно : організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області згідно розпорядження голови облдержадміністрації від 20.06.2006р. №372 ; виконувати функції головного розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабміну України від 04.03.2002р. №256. Таким чином відповідачі виконували вказівки компетентних органів;

- перевезення пасажирів в т.ч. пільговиків автомобільним транспортом проводиться на договірній основі і компенсація перевізнику витрат на перевозку пільговиків проводиться на підставі розрахунку, який і є обґрунтуванням понесених витрат на такі цілі. Про необхідність таких розрахунків вказано й у Постанові Кабміну України від 29.01.2003р. №117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, осіб які мають право на пільги». Тому посилання позивача на незаконне встановлення відповідачами статистичної звітності з огляду на ст.19 Господарського кодексу України в даному випадку безпідставне, оскільки розрахунком сум компенсаційних витрат перевізникам за пільговий проїзд окремих громадян фактично статистичною звітністю не являється, а є обґрунтуванням витрат на пільгові перевезення для отримання субвенцій державного бюджету.

- безпідставні посилання позивача й на неврахування відповідачами Інструкцій про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. та зареєстрованої в Мін’юсті України 30.05.1996р. за №258/1283, оскільки у розпорядженні голови облдержадміністрації від 20.06.2006р. №372 на яке посилається позивач вказана Інструкція не фігурує і згідно листа головного управління статистики у Тернопільській області №08-09/82 від 03.04.2007р. використовується виключно у статистичних цілях;

- Щодо обмеження відшкодування понесених збитків при перевезенні пільгових пасажирів та відповідне обмеження перевозок пільгових пасажирів слід зазначити, що перевізники не вправі відмовляти в перевезенні пільговиків і ні одним оскарженим розпорядженням таке обмеження не встановлене. З приводу обмеження по відшкодуванню збитків - то це не залежить від відповідачів і відшкодування таких витрат проводиться в межах асигнувань Державного бюджету при реалізації державних програм соціального захисту населення, що прямо вказано в Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого Постановою Кабміну України від 04.03.2002р.№256, та Бюджетному кодексу України.

- Як вище доведено оспорювані розпорядження приймались на виконання рішень вищестоящих органів і ніяких нових правових норм не встановлювали, тому згідно постанови Кабміну України від 28.12.1992р. №731 державній реєстрації не підлягають і відповідно до ст..43,44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження голови облдержадміністрації від 20.06.2006р. №372 прийняті відповідачами в межах їх повноважень.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачі довели правомірність своїх розпоряджень і підстав для задоволення позову, немає.

Керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 14 березня 2008 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції - Львівського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя