ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.11р.

№ 5005/5355/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м.Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Орджонікідзе

про стягнення 7 090,25 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Орджонікідзе

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м.Київ

про стягнення 9 482,63 грн.

Суддя С.Г. Юзіков

Представники:

позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

відповідача - ОСОБА_2, дов. від 15.10.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 7 090, 25 грн. - штрафу за затримку доставки вантажу за заявкою-договором № 135004-01 від 16.04.10р.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що затримка доставки вантажу відбулась з вини контрагентів Позивача, у зв’язку з чим Відповідач змушений був за заявкою Позивача повертатись до Німеччини для перезавантаження автомобілю, крім того у Позивача відсутні підстави вимагати від Відповідача сплати штрафу за затримку доставки вантажу за заявкою-договором, оскільки у порушення ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56р. Позивач не звертався до Відповідача із заявою про сплату компенсації за прострочення доставки вантажу протягом встановленого строку (21 день).

17.05.11р. Відповідач звернувся із зустрічним позовом до Позивача про стягнення 9 482,63 грн. - пені та збитків, завданих Позивачем у результаті неналежного виконання заявки-договору № 135004-01 від 16.04.10р., з яких: 3 006,57 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату послуг перевізника та 6 476,06 грн. - понесені витрати на оплату правової допомоги.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, документи витребувані судом не надав.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, що брали участь у судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.10р. сторонами укладено заявку –договір № 135 004-1 від 16.04.10р., за умовами якої здійснюються перевезення вантажів автотранспортом на визначених нею умовах. Також сторонами до заявки - договору укладено договір, у якому обумовлено додаткові умови перевезення та відповідальності сторін.

Сторонами погоджено дату доставки вантажу - 26-27.04.10р., 8:00; вартість фрахту –2 300,00 євро у гривнях, з урахуванням ПДВ за курсом НБУ на день надання довідки про транспортні витрати + 250 грн./1 комплект ЦМР за печатки СЄС, екології та радіології на кордоні (п. 8, 11).

За затримку подачі транспортного засобу під навантаження більш ніж 5 год. та/або затримку доставки вантажу у пункт призначення, а також при відмові від подачі транспортного засобу менш ніж на 24 год. або при його не подачі, Перевізник сплачує Замовнику неустойку у розмірі 500 грн. за кожну добу, що почалась затримки (п. 12 договору).

У позовній заяві Позивач посилається на те, що Відповідачем порушено строки доставки вантажу, обумовлені у заявці-договорі (26-27.04.10р.), зазначений вантаж доставлено 10.05.10р., тобто з простроченням, про що свідчать міжнародні автомобільні накладні, тому Позивач нарахував Відповідачеві штраф у розмірі 6 500,00 грн., для оплати якого виставив рахунок-фактуру № КІ-0000766 від 01.02.11р., який останнім не сплачено, у зв'язку з чим, на прострочений борг Відповідача Позивачем нараховані збитки від інфляції у розмірі 422,50 грн. та 3 % річних –167,75 грн.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що міжнародні перевезення пасажирів і вантажів це - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Організація міжнародних перевезень автомобільним транспортом визначена розділом IV цього Закону.

Оскільки спір між сторонами виник із виконання Заявки-Договору № 135004-01 від 16.04.10р. (договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом), до спірних відносин повинні застосовуватись положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56р.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56р. застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст. 4).

Статтею 17 Конвенції передбачена відповідальність перевізника за прострочення доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ст. 19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Згідно з п. 5 ст. 23 Конвенції у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

Прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується (ч. 3,4 ст. 30).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що затримка доставки вантажу відбулась з вини контрагентів Позивача, у зв’язку з чим Відповідач змушений був за заявкою Позивача повертатись до Німеччини для перезавантаження автомобілю, крім того у Позивача відсутні підстави вимагати від Відповідача сплати штрафу за затримку доставки вантажу за заявкою-договором, оскільки у порушення ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56р. Позивач не звертався до Відповідача із заявою про сплату компенсації за прострочення доставки вантажу протягом встановленого строку (21 день).

Перевіривши доводи сторін, суд не приймає заперечення Відповідача щодо вини Позивача у затримці доставки вантажу, оскільки сторонами було погоджено лише зміну вартості доставки вантажу, а строк доставки вантажу сторонами не змінювався й не продовжувався.

Однак, суд погоджується з позицією Відповідача, що Позивач пропустив строк звернення з вимогою сплатити штраф за затримку вантажу, оскільки із вимогою про стягнення штрафу до Відповідача та з позовом до Відповідача звернувся у строк, що перевищує 21 день з моменту прострочення доставки (вимога до Відповідача датована 01.02.2011р., позов направлено у суд 13.04.2011р.), а відповідно до п.3 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006р. "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" "прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику булла зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ "Рабен Україна" про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 7 090,25 грн. - штрафу за затримку доставки вантажу.

У зустрічному позові Відповідач посилається на те, що Позивачем порушено строки оплати послуг перевезення на 231 день, у зв'язку з чим, посилаючись на п. 13 Договору, Відповідачем нараховано Позивачеві пеню у розмірі 3 006,57 грн. Окрім цього, Відповідач посилається на те, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів (справа № 59/21 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Рабен Україна" про стягнення 30 720,16 грн., що розглядалась господарським судом м.Києва), був змушений звернутися за правовою допомогою, що призвело до відповідних збитків. Факт надання Відповідачеві юридичних послуг підтверджується договором № 027/10 від 27.08.10р., актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.12.10р., квитанцією № 7 від 21.12.10р. на суму 6 470,06 грн. свідоцтвом, виданим на ім'я ОСОБА_3 Таким чином, Відповідач вважає, що порушення Позивача є підставою для стягнення 3 006,57 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасну оплату послуг перевізника та 6 476,06 грн. –понесених Відповідачем витрат на оплату правової допомоги.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що у справі № 59/21 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Рабен Україна" про стягнення 30 720,16 грн., що розглядалась господарським судом м.Києва, рішення у якій прийняте 30.11.2010р. та набрало законної сили 13.12.2010р., розглянута вимога про стягнення з ТОВ "Рабен Україна" неустойки - пені за прострочення оплати вартості перевезення вантажу. У наведеній справі господарським судом м.Києва встановлено й зазначено у рішенні, що договір, яким передбачено відповідальність сторін підписано без зазначення дати підписання, тому суд вважає, що у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відсутні підстави нарахування пені.

Крім того, Відповідачем понесені витрати на отримання юридичних послуг у розмірі 6 476,06 грн. при вирішенні спору господарським судом м.Києва у справі №59/21 від 30.11.2010р., що підтверджується договором №027/10 від 27.08.10р., актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.12.10р., квитанцією № 7 від 21.12.10р. на суму 6 470,06 грн. та свідоцтвом, виданим на ім'я ОСОБА_3В

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач відзив на зустрічну позовну заяву та документи витребувані судом не надав.

З урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягає 6 470,06 грн. збитків, понесених на отримання юридичних послуг у зазначеній вище справі №59/21, що розглядалась господарським судом м.Києва. Вимоги про стягнення пені за прострочення оплати за доставку вантажів задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги були предметом розгляду у справі № 59/21 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Рабен Україна" про стягнення 30 720,16 грн., що розглядалась господарським судом м.Києва, рішення у якій прийняте 30.11.2010р. та набрало законної сили 13.12.2010р. та у їх задоволенні було відмовлено, з наведених вище причин.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за первісним позовом слід покласти на Позивача, за зустрічним позовом –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 58, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову - відмовити.

Судові витрати покласти на Позивача.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", 02090, м.Київ, вул. Сосюри, 6 (код ЄДРПОУ 32306522) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. № НОМЕР_1) 6 470,06 грн. - збитків, 69,60 грн. - витрат зі сплати державного мита, 161,02 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане______________