СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 року

Справа № 5020-4/202

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко В.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, дов. № 1974 від 09 листопада 2010 року (ОСОБА_2)

відповідача: не з’явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Мис Горн")

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 09 березня 2011 року у справі № 5020-4/202

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мис Горн" (вул. Брестська, 18-а, місто Севастополь, 99001)

про спонукання виконати певні дії

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мис Горн", в якому (з урахування уточнень) просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість частки майна товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн», пропорційно 20% частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн», та судові витрати по справі (а.с. 2-3, 82-83).

Позов мотивований тим, що позивач, який був засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн», з 01 січня 2009 року вийшов з його складу та, згідно з вимогами законодавства, має право на отримання вартості частки майна товариства, пропорційно частки учасника в статутному фонді відповідача, а саме - 20%, однак товариство вказану частку не виплачує.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 березня 2011 року у справі № 5020-4/202 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 108-115).

Рішення суду мотивовано тим, що позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення вартості частки майна товариства пропорційно 20% частки в статутному фонді відповідача, не зазначив розміру стягуваної суми, що суперечить вимогам процесуального законодавства України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, без встановлення обставин, які мають значення для справи. Також, апеляційна скарга мотивована тим, що під час звернення до господарського суду з позовом, у позивача була відсутня можливість визначення ціни позову, оскільки відповідач не надав річний баланс за 2008 рік та звіт товариства про його діяльність за підсумком у 2008 році.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року у справі № 5020-4/202 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 23 травня 2011 року. Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»надати документи (нові докази) з метою повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року у справі № 5020-4/202 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 06 червня 2011 року. Повторно зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»надати документи (нові докази) з метою повного та всебічного розгляду справи.

В судове засідання, яке призначене на 06 червня 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Мис Горн" явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином.

Судова колегія вирішила розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами, оскільки його явка не визнавалась обов’язковою.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Мис Горн", який затверджений загальними зборами учасників, відповідно до протоколу № 18/11 від 30 січня 2006 року, що зареєстрований 10 лютого 2006 року, ОСОБА_2 є засновником та учасником Товариства (стаття 4 Статуту), його внесок у Статутний фонд складає 12100,00 грн. - 20 % (пункт 7.1).

Відповідно до пункту 7.2 Статуту товариства, на момент його реєстрації, Статутний фонд Товариства сформований повністю.

Згідно з пунктами 4.4.3, 4.4.4 Статуту товариства, учасники Товариства мають право одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомиться з даними його обліку і звітності; вийти в установленому порядку з Товариства.

Статтею 6 Статуту товариства встановлено, що вихід учасника з Товариства можливий за письмовою заявою учасника, завіреною нотаріально та поданою не менше ніж за 10 днів до дня виходу.

Відповідно до пункту 6.3 Статуту товариства при виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці в Статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника і з відома товариства внесок може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується йому частина, що

належить, прибутку, отриманого Товариством до моменту його виходу. Майно, передане учасником тільки для користування повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з пунктом 7.8 Статуту товариства, внесок, у тому числі валютний, оцінений у гривнях, становить частку учасника в Статутному фонді. Оцінка вартості майнових внесків провадиться призначеної учасниками Товариства комісією з свого числа або за участю третіх осіб і затверджується загальними зборами, а у випадках, встановлених законом - підлягає незалежної експертній перевірці.

Відповідно до пункту 8.5 Статуту товариства, прибуток та збитки Товариства розподіляються між учасниками Товариства пропорційно їх внескам в Статутному фонді товариства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до директора товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»із нотаріально засвідченою заявою від 12 грудня 2008 року, в якій зазначено про вихід з 01 січня 2009 року із складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»за власним бажанням, а також із заявою від 12 грудня 2008 року про виплату йому вартості частки майна Товариства, пропорційно його участі у статутному фонді Товариства - у розмірі 20% (а.с. 7-8).

Докази направлення означених заяв відповідачеві підтверджуюся наявними у справі доказами (а.с. 9).

На загальних зборах учасників Товариства, які відбулись 25 березня 2009 року ОСОБА_2 був виключений із складу учасників товариства з 01 січня 2009 року.

Протоколом № 3 від 25 березня 2009 року було оформлено рішення зборів учасників товариства про внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн», за змістом яких ОСОБА_2 у складі засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»не числиться (а.с. 53).

06 березня 2009 року та 20 липня 2010 року позивач звертався до відповідача з вимогами виплатити вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»пропорційно його частки в статутному фонді товариства (а.с. 10-14).

Однак відповідач своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 не виконав, вартість його частки в статутному фонді товариства станом на дату виходу із засновків товариства позивачу сплачена не була, що і стало підставою звернення останнього до господарського суду з даним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Корпоративні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про господарські товариства" (далі -Закон) та іншими законами України.

Відповідно до норм статтей 115, 116, 140 Цивільного кодексу України, 80 Господарського кодексу України, 10, 12, 52 Закону України «Про господарськи товариства»товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки та складється з майна (у тому числі грошових коштів), яке передано йому учасниками у власність як вклад до статуного капіталу, у зв’язку з чим учаснику видається свідоцтво товариства. Укладання угоди про створення господарського товариства передбачає добровільність участі у такому товаристві та право виходу зі складу учасників товариства.

Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконним (пункт 28 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Згідно з нормами статтей 148 Цивільного кодексу України та 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу." На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до частини 2 статті 64 Закону України "Про господарські товариства" виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону, а саме учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Як зазначалось вище, позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Мис Горн»з повідомленням про вихід із членів товариства з 01 січня 2009 року та вимогами виплатити частку майна товариства, що відповідає вимогам чинного законодавства та Статуту товариства, у зв’язку з чим позивач має право на виплату йому при виході з товариства вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції такі вимоги підлягають вартісній оцінці, оскільки стосуються грошової суми, яку товариство має сплатити учаснику внаслідок його виходу, як компенсацію вартості його частки, тобто є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до діючого законодавства України грошовим зобов'язанням визнається зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з нормами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Докази, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Відповідно до норм статтей 54 та 55 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, яка в свою чергу визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою.

Отже, ціна позову визначається у позовах позивачем самостійно і відповідно до норм статті 54 Господарського процесуального кодексу України має міститись у позовній заяві.

Однак заявляючи позовні вимоги про стягнення вартості частки майна товариства пропорційно 20% частки в статутному фонді відповідача не зазначив розміру стягуваної суми, що суперечить вимогам процесуального законодавства України, враховуюче те, що суду не надано право самостійно визначати ціну позову у спорах про стягнення грошових сум, тобто ціна позову підлягає зазначенню саме позивачем.

Згідно з пунктом 30 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 року у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

В пункті 3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" № 04-5/14 від 28.12.2007 зазначено, що відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині 1 статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи). які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Враховуючи положення статті 71 Закону України "Про господарські товариства", розрахунки із учасником, який вийшов зі складу товариства, слід за балансовою вартістю майна товариства.

Таким чином, встановлення вартості частки позивача у майні товариства неможливо з'ясувати без визначення вартості майна товариства та, відповідно, потребує спеціальних знань, при цьому необхідно врахувати вартість усіх активів товариства - як оборотних, так і необоротних. Наявні матеріали не дозволяють визначити грошовий розмір вартості частки майна товариства пропорційно 20% частки позивача у статутному фонді.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, фінансового звіту суб'єкту малого підприємства (Додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №25 за 2009 рік, активи підприємства складають 2600,00 грн, з яких 2300,00 грн. - не оборотні активи (основні засобі), 300 грн. - оборотні активи, крім того, за даними звіту, товариство має кредиторську заборгованість у розмірі 101600,00 грн. та є збитковим.

Згідно з абзацем 4 пункту 30 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 року якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна, що підлягає виплаті.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не представив суду даних про навяність чистих активів відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 09 березня 2011 року у справі № 5020-4/202 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Судді Ю.М. Гоголь

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Мис Горн" (вул. Брестська, 18-а, місто Севастополь, 99001)

3. до господарського суду міста Севастополя