open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого

Орлянської В.І.,

Суддів

Литвинова О.М., Швеця В.А.,

за участю прокурора

потерпілого

захисника

Волошиної Т.Г.,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6

розглянула 24 березня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_6, прокурора, який приймав участь у розгляді справи та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 13 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 156 КК України на 1 рік обмеження волі, в силу ст. 49 КК України (в ред. 2001 року) звільнений від покарання; за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить засудженому; за ст. 14, п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК на 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить засудженому. На підставі ст. 70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 11 років, з конфіскацією усього майна, яке належить засудженому,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України зі застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 1 ст. 321 КК України зі застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі; за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України зі застосуванням ст. 69 КК України на 5 років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі строком на 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 300 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_7, маючи достовірні відомості про те, що ОСОБА_10 не досягла 16-річного віку, в період з 11 вересня 2004 року по 17 листопада 2005 року як за місцем свого проживання, так і за місцем проживання ОСОБА_10, а також в інших невстановлених місцях систематично вчиняв відносно неї розпусні дії.

Крім того, 20 січня 2006 року, приблизно о 24 год. 00 хв., ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, яка засуджена за вказане діяння вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 9 липня 2009 року, з метою викрадення чужого майна, прийшли до АДРЕСА_4, де ОСОБА_10 залишилася спостерігати за обстановкою, а ОСОБА_7 за допомогою раніше виготовленого ключа проник у приміщення магазину «Студія-Арт», звідки вкрав з каси гроші у сумі 300 грн., які належали його батькові ОСОБА_5, а також 600 грн., які належали ОСОБА_9

13 липня 2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою, з метою викрадення чужого майна – іноземної валюти, яка належала батькові ОСОБА_7 – ОСОБА_5, за місцем проживання ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_5 з використанням комп’ютерного обладнання виготовили підроблену іноземну валюту – 200 доларів США. Приблизно 15 липня 2006 року ОСОБА_11 на підставі плану, завчасно розробленого з ОСОБА_10, проник у приміщення магазину «Студія-Арт», розташованого по вул. Маяковського в м. Севастополі, де, використовуючи раніше виготовлений ключ, відкрив сейф, з якого вкрав 200 доларів США, а замість них залишив у сейфі раніше виготовлені підроблені купюри, а також вкрав грошові кошти у сумі 100 Євро, а всього на суму за курсом НБУ 1640 грн. 34 коп.

Приблизно 5 вересня 2006 року, близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_10, повторно, з метою викрадення чужого майна, шляхом зламу замку на вхідній двері, проникли в кімнату, розташовану в квартирі АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_12, звідки таємно викрали майно останнього на загальну суму 1100 грн.

Крім того, в період часу з кінця липня 2006 року до початку серпня 2006 року батько ОСОБА_7 – ОСОБА_5 викрив його у вчиненні розкрадання грошових коштів з магазину «Студія-Арт» та почав вимагати їх повернення, відсторонив ОСОБА_7 від роботи у магазині та позбавив матеріальної підтримки. У зв’язку з цим ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, з метою неповернення викрадених грошей, спадкування майна ОСОБА_5 та заволодіння його грошовими коштами вирішив вчинити умисне вбивство останнього. Про свій намір він розповів ОСОБА_10, яка засуджена за вказане діяння вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 9 липня 2009 року, та заручився її підтримкою.

У вказаний проміжок часу ОСОБА_7 та ОСОБА_10, діючи з умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5, запропонували ОСОБА_8 за грошову винагороду сприяти вчиненню злочину шляхом виготовлення отруйної речовини в обсязі, який викликає смерть людини. ОСОБА_8, який не знав про мотиви вбивства, погодився та в проміжок часу з 1 по 15 серпня 2006 року, знаходячись у себе вдома в АДРЕСА_2, незаконно, з метою збуту виготовив невстановлену отруйну речовину, яку зберігав за вказаною адресою, а потім у той же день, близько 19-20 год., перевіз з метою збуту та збув, передавши ОСОБА_10 в районі зупинки громадського транспорту «Московський ринок» по пр. Острякова в м. Севастополі, повідомивши її про обсяг речовини, необхідний для настання смерті людини.

Невстановлену отруйну речовину ОСОБА_10 перевезла до місця свого проживання у кв. АДРЕСА_5, де на прохання ОСОБА_7 зберігала приблизно до 25 серпня 2006 року, після чого добровільно відмовилася від доведення умисного вбивства ОСОБА_5 до кінця, знищивши отруйну речовину, про що повідомила ОСОБА_7

ОСОБА_7, продовжуючи здійснення свого злочинного наміру, спрямованого на вбивство свого батька, в проміжок часу між 25 та 30 серпня 2006 року повторно звернувся до ОСОБА_8 з проханням про виготовлення отруйної речовини для здійснення вбивства.

ОСОБА_8, якому не було відомо про мотиви вбивства, що готувалося, продовжуючи сприяти його вчиненню шляхом виготовлення та надання засобів для отруєння батька ОСОБА_7 – ОСОБА_5, в проміжок часу з 25 серпня по 3 вересня 2006 року, знаходячись у себе дома в АДРЕСА_2, знов незаконно, з метою збуту виготовив отруйну речовину – не менш ніж 2,24279 грамів ацетату свинцю, яку зберігав за вказаною адресою приблизно до 3 вересня 2006 року, а потім у цей день перевіз з метою збуту та збув, передавши ОСОБА_7 в районі зупинки громадського транспорту «Московський ринок» по пр. Острякова в м. Севастополі.

4 вересня 2006 року ОСОБА_7, знаходячись у кв. АДРЕСА_3, де проживав разом із батьком, діючи з мотивів користі, з метою умисного вбивства ОСОБА_5, підсипав отруту у цукорницю та змішав з цукром, яким його батько повинен був скористатися при виготовленні кави.

5 вересня 2006 року, в першій половині дня, ОСОБА_5 приготував каву з цукром, який містив отруйну речовину – ацетату свинцю, але відчув незвичайний присмак і відмовився від вживання такого напою. У зв’язку цим ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для вчинення вбивства, але не зміг довести злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Не досягнувши злочинної мети, направленої на вчинення вбивства батька, ОСОБА_7 в проміжок часу з 5 по 14 вересня 2006 року вирішив довести свій умисел до кінця та самостійно вчинити вбивство свого батька ОСОБА_5 шляхом нанесення удару у скроню заточеною викруткою. Для цього він почав підшукувати знаряддя вчинення злочину, а також співучасників.

В період з 5 по 13 вересня 2006 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_10 з проханням сприяти вчиненню злочину шляхом знищення слідів – затирання слідів крові після вчинення вбивства, на що ОСОБА_10, діючи з користі та прив’язаності до ОСОБА_7, погодилася.

В період з 11 по 13 вересня 2006 року ОСОБА_7 звертався до гр-на ОСОБА_13 з проханням сприяти вчиненню злочину шляхом розчленування та приховування трупа ОСОБА_5, на що ОСОБА_13 спочатку погодився та пообіцяв надати допомогу, а 13 вересня 2006 року добровільно відмовився від вчинення злочину, про що повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_10

Приблизно 12 вересня 2006 року з метою реалізації умислу на вбивство батька ОСОБА_5 ОСОБА_7 підготував знаряддя злочину – викрутку, заточивши її кінець, та 14 вересня 2006 року заховав її під подушкою у своїй кімнаті в АДРЕСА_3.

Але, не зважаючи на здійснені ним дії з підготування умисного вбивства ОСОБА_5, ОСОБА_7 не зміг довести злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, у зв’язку з викриттям 14 вересня 2006 року його злочинної діяльності правоохоронними органами.

У касаційній скарзі захисник оскаржує фактичні обставини справи з посиланням на те, що судом не було допитано свідки, спеціалісти та експерти, що призвело до порушення вимог ст. 257 КПК України. Крім того, захисник посилається на неврахування при призначенні покарання всіх обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, можуть пом’якшити покарання, зокрема думку потерпілого та стан здоров’я засудженого. Касатор просить вирок скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання, неправильним застосування ст. 69 КК України та порушенням апеляційним судом вимог ст. 399 КПК України які полягають у невиконання вказівок суду касаційної інстанції, справу в цій часині – скерувати на новий судовий розгляд; вирок щодо ОСОБА_7 – змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону: 1) кваліфікувати всі три епізоди викрадення чужого майна за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло та інше приміщення; 2) кваліфікувати діяння засудженого лише за ст. 14 – п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та виключити з вироку кваліфікацію діяння ОСОБА_7 за ст. 14 – п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України; 3) визначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 156 КК України покарання у виді шести місяців арешту, на підставі ст. 49 КК України від призначеного покарання звільнити.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації судом дій засудженого ОСОБА_7 та на порушення вимог ст. 257 КПК України. Вважає, що судом необґрунтовано і в порушення вимог ст. 66 КК України не віднесено до обставин, що пом’якшують покарання його думки, щодо не підтримання обвинувачення свого сина, прохання строго не карати і не позбавляти волі. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений посилається на порушення судом вимог ст. 257 КПК України, оскільки вважає що судом не були допитані учасники процесу та очевидці. Вважає що судом не віднесено ряд обставин до таких, що можуть пом’якшити покарання. Засуджений просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково: щодо ОСОБА_14 – в частині неправильного застосування кримінального закону при призначенні покарання, щодо ОСОБА_8 – з підстав неправильного застосування ст. 69 КК України, що призвело до м’якості призначеного покарання, та висловив міркування про необхідність скасування вироку зі скеруванням справи на новий судовий розгляд, позиції захисника та потерпілого, які свої касаційні скарги та касаційну скаргу засудженого підтримали повністю, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року №5 та ст. 257 КПК України суди мають безпосередньо досліджувати всі зібрані у справі докази в умовах відкритого і гласного судового розгляду.

З протоколу судового засідання вбачається, що суд, посилаючись на ст. 306 КПК України визнав причину неявки потерпілого ОСОБА_12, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13 в судове засідання поважною, при чому такі висновки суду ґрунтуються на підставі аналізу рапортів та листів про неможливість встановити фактичне місце перебування зазначених осіб (т. 5 а.с. 53, 132-135 ), оголосив показання останніх, що були дані ними на досудовому слідстві.

ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_13, інші свідки не були допитані в судовому засіданні. Зазначене порушення свідчить про можливість неправильного та неповного встановлення фактичних обставин справи та істотного впливу на кваліфікацію вчинених засудженими діянь. Вказаним особам сторона захисту мала право поставити свої запитання, але була позбавлена можливості зробити це.

Колегія суддів наголошує, що оголошення показань свідків, які не з’явились у судове засідання, можливе лише за умови письмового підтвердження отримання свідком судової повістки та підтверджених даних про поважні причини, що перешкоджають явці свідка в судове засідання. Зазначеного положення суд не дотримався. Крім того, суд застосував положення ст. 306 КПК України при оголошенні показань потерпілого ОСОБА_12, однак вказана стаття може бути застосована, виключно, при оголошенні показань свідків.

Зазначене свідчить, що в даному випадку має місце порушення права засуджених на захист, гарантованого їм, не тільки Конституцією та Законами України, але й Міжнародною Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов’язковість виконання якої дана Україною, що відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК перешкодило суду повно та всебічно розглянути цю справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Європейського суду по справі «Колесник проти України» від 19 листопада 2009 року було визнано, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати, оскільки встановлено, що судом не було допитано ключових свідків обвинувачення, а заявник не мав можливості поставити їм запитання під час судового розгляду. Не зважаючи на те, що заявник та його захисник не заперечували проти продовження розгляду справи без допиту зазначених свідків, Європейський Суд вважає не можливим розцінювати такі їх дії як опосередковану згоду на використання показань цих свідків, за умови, коли вони стають важливою частиною доказів, покладених в основу обвинувального вироку. В таких випадках Європейський суд констатує порушення Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань, а саме - пункту 1 і підпункту «d» пункту 3 ст. 6 Конвенції, а справа підлягає безумовному перегляду національними судами.

Відповідно до ч. 2 п. 16 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 суду належало було дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто не тільки тих, що стверджують, а і тих, що спростовують обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чого по справі зроблено не було.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла до переконання про невиконання судом, зокрема, вимог ст. 257 КПК України, пункту 1 і підпункту «d» пункту 3 ст. 6 Міжнародної Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що є безумовною підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. Проте, суд не дотримався вище вказаної вимоги КПК України та призначив ОСОБА_8 за кожним складом злочину покарання зі застосуванням ст. 69 КК України, яке визнане рішенням Верховного Суду України надмірно м’яким. Зазначене є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та підставою для скасування вироку.

Крім того, при призначенні ОСОБА_7 покарання судом було допущено неправильне застосування кримінального закону.

Так, ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні злочину, кваліфікованого судом за ч. 1 ст. 156 КК України. На час вчинення вказаного злочину останній був неповнолітній. Суд у порушення вимог ст. 98, ч. 3 ст. 61 КК України за вказаним законом ОСОБА_7 призначив покарання у виді обмеження волі, тобто таке покарання, яке не може бути застосовано до неповнолітніх.

Помилковим є кваліфікація дій ОСОБА_7, в мотивувальній частині вироку, з кожним епізодом викрадення чужого майна за попередньою змовою з проникненням у приміщення (житло), вчинена повторно, оскільки такі дії охоплюються єдиною кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

З огляду на обставини вчинення приготування до умисного вбивства ОСОБА_5, викладені у мотивувальній частині вироку, вбачається, що виконавцем був один ОСОБА_7, а ОСОБА_10 та ОСОБА_13 повинні були тільки допомогти приховати наслідки злочину. За таких обставин суду необхідно було дати оцінку щодо наявності в діях ОСОБА_7 кваліфікуючої ознаки «вчинене за попередньою змовою групою осіб».

Вказані порушення, як істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону так і неправильне застосування кримінального закону, відповідно до ст. 398 КПК України, є підставою для скасування вироку зі скеруванням справи на новий судовий розгляд, під час якого, необхідно правильно встановити фактичні обставини справи, допитавши свідків, потерпілих, показання яких мають суттєве значення, дослідивши всі докази у справі, та, за умови підтвердження обвинувачення у вчиненні злочинів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, прийняти щодо них законне, обґрунтоване рішення з правильним застосуванням кримінального закону та призначенням покарання з урахуванням вимог ст. 399 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційні скарги прокурора, засудженого, захисника та потерпілого задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 13 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

С у д д і :

О.М. Литвинов В.І. Орлянська В.А. Швець

Джерело: ЄДРСР 14978489
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку