Справа № 22а-3151/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.

10.3.1. Доповідач Суровицька Л. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" квітня 2011 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді - Авраменко Т.М.,

суддів - Суржика М.М., Суровицької Л.В.

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про поновлення строку, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 01 грудня 2009 року.

Постановою Маловисківського районного суду від 08 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Суд поновив позивачу строк для звернення до суду за захистом порушеного права, визнав протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В решті заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не коштів Пенсійного фонду. Вказані кошти не можуть бути виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Державним бюджетом України кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також судом безпідставно поновлено строк звернення до суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є відповідач.

Крім того, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на УПФУ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оскільки позивач має право на отримання підвищення до пенсії, відтак він має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.

Однак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

Так, відповідно до ст.99 КАС України, яка діяла в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 КАС України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.1996 р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 р.).

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов, в якому заявлені, в тому числі і вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 01.01.2006 року подано до суду 24.11.2009 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

В запереченні на позов представник відповідача зазначав про пропуск позивачем річного строку звернення до суду і про необхідність відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач також наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду(а.с.14,23).

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З позову вбачається, що позивач обгрунтовував причини пропуску строку звернення до суду тим, що про порушення свого права дізнався у 2009 році.

Суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів того, що позивачу було відомо про порушення його права більше ніж за рік.

Проте такі висновки не можна визнати переконливими.

Порушення прав позивача відбувалось періодично - кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду.

Оскільки позивач звернувся до суду 24 листопада 2009 року, враховуючи встановлений законом річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту за період з 24 листопада 2008 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року.

Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 листопада 2008 року.

За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2010 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: