ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.08 Справа№2/1995-23/430А

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Маїк С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кооперативу “Підгори”, м. Львів,

до відповідача Управління Пенсійного фонду України (надалі –УПФ України) в Личаківському районі м. Львова, м. Львів,

про визнання недійсним рішення № 307/04/20822204 від 10 липня 2006 р.

За участю представників:

від позивача - Якимович І.В., Батрух Р.Б.,

від відповідача –Сівак О.О.

Суть спору: Кооператив “Підгори”, м. Львів, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним рішення № 307/04/20822204 від 10 липня 2006 р. УПФ України в Личаківському районі м. Львова. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що позивач є платником єдиного податку, в період сплати якого суб”єкт підприємницької діяльності відповідно до положень Закону України “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” не є платником збору на обов”язкове державне пенсійне страхування, оскільки спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності передбачає заміну сплати, встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), сплатою єдиного податку (ст 11 Закону України “Про державну підтримку суб”єктів малого підприємництва”).

Відповідач у запереченні № 241/06-08 від 16.01.2007 р. на позовну заяву про визнання недійсним рішення просить залишити позовну заяву без розгляду та припинити провадження у справі. При цьому відповідач посилається, зокрема на норми ст.ст. 4, 5, 14, 15, 18 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

У попередньому засіданні оголошувались переви. Підстави відкладення попередніх засідань наведені в ухвалах суду. Ухвалою суду від 29.11.2007 р. справу призначено до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сілвськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Заковом України “Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” № 400/97ВР, яким разом із Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-прааові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають. Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в його постанові від 21 листопада 2006 р.

Крім цього, статтею 19 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” № І058-ІУ встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Як вбачається з Акту перевірки від 04 липня 2006 р. та розрахунку штрафу за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, який є додатком до оспорюваного рішення, відповідачем донараховано позивачу за перод з квітня 2005 р. по травень 2006 р. 13584,1 грн. страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування. Вказане не оспорювалось представником Копоперативу “Підгори” у засіданні суду. В зв”язку з донарахуванням зазначеної суми, відповідачем на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19, пункту 4 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” 10.07.2006 р. прийнято рішення № 307/04/20822204 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 5 % від суми донарахованих страхових внесків (6510,76 грн.). Однак, 5 % від суми донарахованих страхових внесків (13584,1 грн.) становитиме 679,21 грн. (13584,1 х 5 % =679,21 грн.), а не 6510,76 грн. Таким чином, відповідачем застосовано штрафну санкцію з наростаючим підсумком.

Штраф –це неустойка, яка визначається у процентному відношенні до суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ № 1058, штрафна санкція у розмірі 5 % застосовується при таких двох умовах: якщо своєчасно не обчислено та не сплачено внесків.

Факт наявності необчислення і несплати внесків за період часу з квітня 2005 р. по травень 2006 р. у розмірі 13584,1 грн. позивачем не спростовано.

Отже, сума штрафу не може перевищувати 5 % донарахованих внесків, а саме: 679,21 грн.

Посилання відповідача п. 9.3.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, як на підставу визначення штрафної санкції у розмірі 6510,76 грн., судом до уваги не береться. Згідно з вищезазначеною правовою нормою за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. З наведеного вбачається, що застосування штрафу в розмірі 5 % за кожний повний або неповний місяць можливе лише за той місяць за який донараховано ці суми (за кожне окреме донарахування). Тому штраф у розмірі 5 % стала сума, береться від суми донарахування в конкретному місяці, адже відповідач, проводячи перевірку позивача, донарахував йому несплачені страхові внески за квітень 2005 р. один раз, а не 14 разів поспіль.

З огляду на викладене, рішення в частині застосування решти 5831,55 грн. фінансових санкцій підлягає визнанню недійсним.

Судові витрати у справі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, та керуючись ст. ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258, 263 КАС України

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задоволити частково.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова №307/04/20822204 від 10 липня 2006 р. в частині застосування фінансових санкцій на суму 5831,55 грн.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 116) на користь Кооперативу “Підгори” (м. Львів, вул. Личаківська, 266) 35 коп. державного мита.

Виконавчинй лист про стягнення 35 коп. державного мита видати за заявою Кооперативу “Підгори”, м. Львів, після набрання постановою законної сили

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову виготовлено у повному обсязі 10.03.2008 р.

Суддя Бортник О.Ю.