open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
12/258-04


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2006 р. Справа № 12/258-04

за позовом: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (код ЄДРПОУ 03338649, Щорса, 24,Вінниця,Вінницька область,21012)

до: Державна податкова інспекція у м. Вінниці (код ЄДРПОУ 13344037 30-річчя Перемоги, 21,Вінниця,Вінницька область,21027)

про визнання недійсними повідомлень-рішень

СУДДЯ КОЖУХАР М.С.

Секретар судового засідання О. Васільєва

Представники:

позивача - Неліпа П.І., Серебрякова О.І., Бондар Г.Р., Швейнова Т.В. - за дорученнями

відповідача - Волощук В.О., Мащенко С.О., Кучер О.В. - за дорученнями

Судовий експерт Сидорчук В.М.

Справу розглянуто із звукозаписом судового процесу.


В С Т А Н О В И В :

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.06.2004 р.: № 0001382310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5903595 грн. (2950720 грн. основного платежу, 2952875 грн. штрафних санкцій), № 0001392310/0 - з податку на додану вартість в сумі 4403691 грн. (2674615 грн. основного платежу, 1729076 грн. штрафних санкцій), № 0001402310/0 –335618 грн. зі штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки.

Відповідач позов не визнав.

Розгляд справи розпочато за правилами Господарського процесуального кодексу України та продовжено за нормами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАС України.

У справі проведено судово-бухгалтерську та економічну судові експертизи.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Вінниці здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»за період з 01.10.2000 р. по 31.03.2003 р. Наслідки перевірки оформлено актом № 219-23-10/03338649 від 10.06.2004 р.

На підставі цього акту ДПІ у м. Вінниці згідно з підпунктом “б” п/п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-Ш) прийнято і надіслано позивачеві податкові повідомлення - рішення від 14.06.2004 р. № 0001382310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток товариства у розмірі 5903595 грн. (2950720 грн. - основний платіж, 2952875 грн. –штрафні санкції), № 0001392310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4403691 грн. (2674615 грн. - основний платіж, 1729076 грн. –штрафні санкції), № 0001402310/0 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 335618 грн. штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки.

Перевіркою зокрема встановлено:

1. В порушення пп..4.1.1 п.4.1 ст.4, пп..4.2.15 п.4.2 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п. 11,3 ст.11, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненням, п.1.4 ст.1 Порядку складання Декларації про прибуток підприємств підприємством скоригований валовий доход:

за 4 кв. 2000р. -завищено на 71,1тис.грн.

за І кв. 2001р. - завищено на 9,4тис.грн.

за 2 кв. 2001р. -занижено на 11,3тис.грн.

за 3 кв. 2001р. - занижено на 15,0тис.грн.

за 4кв. 2001р. -занижено на 13,1тис.грн.

за І кв. 2002р. - завищено на 1,0тис.грн.

за 2 кв. 2002р. - завищено на 30,3тис.грн.

за 4кв. 2002р. - занижено на 2220,6тис.грн.

за І кв. 2003р. - занижено на 7147,1тис.грн.

всього –занижено на 9295,3 тис. грн.

2. В порушення п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5, пп.5.2.8. п.5.2 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, п.1.4 ст. 1, п.4.13 ст.4, п.4.19 ст.4 Порядку складання Декларації про прибуток підприємств підприємством загальну суму валових витрат:

за 4 кв. 2000р. - завищено на 101,2тис.грн.

за 1 кв. 2001р. - занижено на 3,0тис.грн.

за 2 кв. 2001р. - занижено на 0,4тис.грн.

за 3 кв. 2001 р. - завищено на 17,4тис.грн.

за 4кв. 2001р. - завищено на 25,4тис.грн.

за І кв. 2002р. - занижено на 4,2тис.грн.

за 2 кв. 2002р. - занижено на 22,7тис.грн.

за 3 кв. 2002р. - занижено на 41,8тис.грн.

за 4 кв. 2002р. - занижено на 212,7тис.грн.

за І кв. 2003р. - завищено на 495,4тис.грн.

всього –завищено на 354,6 тис. грн.

3. В порушення пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, пп..8.3.7 п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від22.05.97р. із змінами та доповненнями, підприємством суму амортизаційних відрахувань: за 4 кв. 2000р. - завищено на 0,1тис.грн. за І кв. 2001р. - занижено на 1,9тис.грн. за 2 кв. 2001р. - занижено на 0,5тис.грн. за 3 кв. 2001р. - занижено на 1,7тис.грн. за 4кв. 2001р. - завищено на 6,6тис.грн.

4. В порушення п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, підприємством завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду, яка враховувалась в 4 кв. 2001 року на 211,3 тис.грн.

5. В порушення п.3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями, підприємством оподатковуваний прибуток (з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування) занижено всього на суму 9835,8 тис.грн., суму податкового зобов'язання - на 2950,72тис.грн.

6. В порушення п.4.1 ст.4, пп. 5.1.7 п.5.1 ст.5, пп..5.1.19 п.5.1 ст.5, пп..7.3.1 пп.7.3 ст.7, п. 11.1 ст. 11, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.75.1 п.7.5 ст. 7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп..7.4.4 п.7.4 ст.7, пп..7.2.1 п.7.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами , та доповненнями), пп.5.6.2 п.5.6 ст.5, пп..4.4 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 підприємством занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку
на додану вартість за період з 01.10.2000р. по 01.04.2003року на 2674615грн., в тому числі:

1) заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

за жовтень 2000р. - на 102211грн.

за грудень 2000р. - на 9871грн.

за січень 2001р. - на 913240грн.

за червень 2001р. - на 470151грн.

за липень 2001р. - на 220959грн.

за вересень 2001р. - на 26069грн.

за жовтень 2001р. - на 49061грн.

за листопад 2001р. - на 52434грн.

за грудень 2001р. - на 247079грн.

за січень 2002р. - на 147729грн.

за лютий 2002р. - на 53647грн.

за березень 2002р. - на 36916грн.

за квітень 2002р. - на 3352грн.

за червень 2002р. - на 24грн.

за липень 2002р. - на 90грн.

за жовтень 2002р. на60733грн.

за листопад 2002р. на 36513грн.

за грудень 2002р. - на 77440грн.

за січень 2003р. - на 644902грн.

за лютий 2003р. - на 157931грн.

за березень 2003р. - на 147800грн.

2) завищення чистої суми податкових зобов'язань з податку и додану вартість:

за листопад 2000р. - на 8560грн.

за лютий 2001р. - на 506328грн.

за березень 2001р. - на 180579грн.

за квітень 2001р. - на 52616грн.

за травень 2001 р. - на 23146грн.

за серпень 2001р. - на 4722грн.

за травень 2002р. - на 841грн.

за серпень 2002р. на 2573грн.

за вересень 2002р. - на 4172грн.

7. В порушення пункту 2.10 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. № 237/5428, неповністю та несвоєчасно оприбуткована готівкова виручка в касі підприємства в сумі 67123 грн., у т. ч. у 2001 р. –24389,14 грн., 2002 –42734,4 грн.

Позивач з даними документальної перевірки не згідний.

Податок на прибуток:

1. Відповідач вважає, що позивачем у порушення законодавства не включено у 1-му кварталі 2003 р. до складу валових доходів кредиторську заборгованість по договорах купівлі-продажу природного газу, що діяли у 2000 р., у зв’язку із закінченням строку позовної давності, а саме: у січні – 961470 грн., у лютому –187626,7 грн., у березні 5995162,62 грн.: по договору № 10/16-10 від 18.01.2000 р. –735329,12 грн.; по договору № 10/16-430 від 04.04.2000 р. –781872,62 грн.; по договору № 10/16-429 від 04.04.2000 р. –29820,74 грн., по договору № 10/16-12 від 18.01.2000 р. –5597237,65 грн.

Позивач стверджує, що кредиторську заборгованість по названих договорах, за якою збіг термін позовної давності, включив до валових доходів у другому кварталі 2003 р., виходячи із умов договорів щодо строків оплати.

Доводи позивача заслуговують на увагу. Відповідно до умов договорів № 10/16-430, 10/16-429 оплата за газ здійснюється грошовими коштами: за 1-й квартал –протягом 10 днів з моменту підписання актів приймання-передачі газу за звітний місяць, інші місяці 2000 р. –до 10 числа наступного за звітним місяця; за умовами договору № 10/16-12 –до 20 числа наступного за звітним місяця; за договором 10/16-10 та додатковою угодою № 2 від 31.05.2000 р. до даного договору - остаточний розрахунок за газ, поставлений до 01 червня, та внесення попередньої оплати за червень місяць здійснюється до 15 червня 2000 р. (а.с.122-132, т. 17).

Ці умови договорів перевіряючими не взято до уваги. У акті перевірки не зазначено, заборгованість за які конкретно місяці 2000 р. врахована перевіряючими як така, що по ній у 1-му кварталі 2003 р. збіг термін позовної давності (а.с. 38, т. 1). Разом з тим, виходячи з умов договорів, у січні 2003 р. закінчення строку позовної давності взагалі не могло мати місце; по договору № 10/16-10 право вимоги виникло лише з 15.06.2000 р., тому строк позовної давності по цьому договору у 1-му кварталі 2003 р. не міг виникнути; заборгованість по договорах № 10/16-12, 10/16-430, 10/16-429, по якій строк позовної давності закінчився у 1-му кварталі 2003 р. і яка не віднесена позивачем до валових доходів, відсутня. Наведене стверджується: названими договорами з протоколами розбіжностей та додатковими угодами до них, актами звірки розрахунків між позивачем та ДК «Газ України»(а.с. 180-207, т.16), головними книгами підприємства, актами приймання-подачі газу, документами про погашення заборгованості, а також висновком судової експертизи.

2. В акті комплексної планової документальної перевірки вказано, що „в порушення п.п.4.1.6. п.4.1 Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), підприємство не включило до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості, по якій в перевіряємому періоді також минув строк позовної давності, по розрахунках із ГУ „Головпобутгаз" у 4 кв. 2002р. - 2218022грн. – що є заборгованістю за скраплений газ за 1999р., яка залишилась неповернутою станом на 01.12.2002р. та
рахувалась на балансовому рахунку 6852 „Розрахунки з іншими кредиторами". В грудні 2002р. підприємство списало цю кредиторську заборгованість
проводкою Д-т6852 К-тЗ61 без відображення по податковому обліку, в складі простроченої кредиторської заборгованості постачальників природного газу на загальну суму 162,6млн.грн., що була списана в грудні 2002р. (а.с. 38 т. 1).

Згідно правоустановчих документів ВАТ „Вінницягаз" входить в структуру нафтогазової галузі як газотранспортне та газорозподільне підприємство, яке було зобов'язане приймати та забезпечувати транспортування газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами з постачальниками газу та/або споживачами (п.4 Постанови КМУ від 06.04.1995р. №243 „Про порядок поставки природного газу та розрахунків за нього споживачами України в 1995р", п.9 Постанови КМУ від 15.12.1998р. №1978 „Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999р.", п.8 Постанови КМУ від 28.11.1999р. №2184 „Про порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 р.")

В грудні 2002р. підприємством було списано борги минулих років (1995-1998 р.р.) в сумі 162665982,10грн., в тому рахунку 2218022,72 грн. по розрахунках з ГУ «Головпобутгаз», що підтверджується сторонами та висновком судової експертизи (а.с. 47 т. 9).

З матеріалів справи, в тому рахунку висновку експертизи вбачається, що згідно передавального балансу від ДК «Укртрансгаз»до ДК «Газ України» на 01.04.2001р. дебіторська заборгованість ГУ «Головпобутгаз»з внутрішніх розрахунків становила 6545,4тис.грн. із них заборгованість „Вінницягаз" перед ГУ „Головпобутгаз" за скраплений газ –1517184,29 грн. (а.с.11-15,т.6). Зобов’язання зі сплати цієї суми припинені заліком зустрічної однорідної вимоги згідно заяви ВАТ „Вінницягаз" №9081/12-07 від 07.11.2002р. (а.с.16,т.6).

Наведене спростовує висновки акту перевірки, що списана в грудні 2002 р. сума 2218022,72 грн. є заборгованістю позивача по розрахунках з ГУ «Головпобутгаз»по скрапленому газу.

Посилання представників відповідача в обгрунтування того, що сума 2218022,72 грн. є заборгованістю за скраплений газ, на рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2001 р. у справі № 282/11-413, безпідставні, оскільки у вказаній справі розглядався спір з іншого предмету і до спору у справі № 12/258-04 не має відношення.

Фактично сума 2218022,72 складається із сум: 132221,72грн., що є кредиторською заборгованістю ВАТ „Вінницягаз»перед ГУ "Головпобутгаз" по іншій заборгованості, що підлягає включенню до складу валового доходу підприємства в 4-му кварталі 2002 р., та 2085801,00грн., яка є заборгованістю по курсових різницях на різницю у тарифах за природний газ, що стверджується записами головної книги по сальдо підприємства за 1998 р. в сумі 2215801 грн. по рахунку 78/1 (а.с. 8, т.6), даними фінансової звітності підприємства форми № 1 «Баланс підприємства»станом на 01.01.1999р. (130000 грн. було сплачено у жовтні-листопаді місяцях 1999 р. (головна книга за 1999 р., а.с.9,т.6), актами звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2000 р. та іншими документами (томи справи 18-21).

Сума 2085801 грн. списана позивачем в грудні 2002 р. безпідставно. Разом з тим 11.07.2003 р. набув чинності Закон України № 911-ІУ від 05.06.2003 р. "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу», яким визначені правові та організаційні засади списання заборгованості підприємств нафтогазового комплексу, що виникла внаслідок здійснення неналежним чином та не в повному обсязі розрахунків бюджетів усіх рівнів за спожиті природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію та тепловодопостачання (за складовою газу).

Відповідно до ст.2 цього Закону його дія поширюється на відкриті акціонерні товариства з газопостачання та газифікації, які здійснювали транспортування та постачання природного газу у 1995-1998 роках для потреб населення, бюджетних установ і організацій, підприємств теплопостачання.

Частиною 4 ст. З названого Закону встановлено, що списана заборгованість не підлягає включенню до валових доходів та витрат і не підлягає відображенню в податковому обліку податку на додану вартість підприємств та організацій, які здійснюють таке списання.

Таким чином висновки акту перевірки щодо порушення позивачем Закону внаслідок невключення до валових доходів суми 2218022 грн. підтверджуються лише в сумі 132221,72грн.


Разом з тим ця сума повністю покривається сумою завищеного підприємством прибутку на 1192,86 тис. грн. (додаток № 19 до висновку експертизи, т.10).

Умовами ведення фінансово-господарської діяльності ВАТ “Вінницягаз»передбачена передача товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та результатів наданих послуг від одного відокремленого підрозділу товариства до іншого. В бухгалтерському обліку підрозділів Товариства розрахунки за такими операціями відображались по рахунку 683 „Внутрішньогосподарські розрахунки" у відповідності до вимог „Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за № 291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 893/4186 (із змінами й доповненнями).

Одночасно в податковому обліку ці операції відображались у складі валових доходів підрозділу, який передавав ТМЦ та результати робіт, послуг і у складі валових витрат підрозділу, який їх приймав, що підтверджується даними відомостей валових доходів та витрат, що були підставою для нарахування та сплати податку на прибуток у складі консолідованої звітності підприємства. Цей порядок формування валових доходів та витрат не відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», однак він не змінював суму оподатковуваного прибутку, призводячи до одночасного значного завищення сум валових доходів та витрат.

Разом з тим за період з 01.10.2000 р. по 31.12.2002 р. при передачі товарно-матеріальних цінностей від головного управління ВАТ «Вінницягаз»до Вінницького УГГ головним підрозділом підприємства до складу валових доходів було включено суму - 1 529,6тис.грн., а до складу валових витрат суму - 336,8тис.грн. Але всупереч обраному підприємством порядку Вінницьке УГГ не відобразило ці суми у податковому обліку по підрозділу, внаслідок чого завищено оподатковуваний прибуток ВАТ «Вінницягаз»(а.с. 46 т. 9, додаток № 19 до висновку експертизи- т. 10, т.т. 22,23).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що донарахування податковим органом оподатковуваного прибутку в сумі 9835,8 тис.грн. та податку на прибуток в сумі 2950,72 тис.грн. є неправомірним.

Разом з тим, з первинних документів та висновку експертизи (додаток № 1 до висновку експертизи) вбачається, що за 4-й квартал 2001 р. позивачем занижено податкове зобов’язання на суму 246000 грн. (дане заниження перекрито завищенням податкового зобов’язання у інших податкових періодах, про що йдеться вище).

Відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 123000 грн. (50% від 264000 грн.) і тому не приймає висновок експерта щодо безпідставності нарахування штрафних санкцій стосовно цієї суми (2-ге питання висновку експертизи). В решті штрафні санкції нараховано позивачеві неправомірно.


Податок на додану вартість:

Перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов’язань з ПДВ на 19382 грн. та завищення суми податкового кредиту на 2655233 грн., внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 2674615 грн. та застосовано штрафні санкцій на суму 1729076 грн.

У перевірений період позивач сплачував податок на додану вартість консолідовано.

Чиста сума зобов’язань з податку на додану вартість відображена в податкових деклараціях (з урахуванням уточнених податкових декларацій) у розмірі 136699517 грн., з них сума податкових зобов’язань –89049329 грн., сума податкового кредиту - 75709812 грн.

1. Позивач вважає, що відповідач безпідставно зменшив йому суму податкового кредиту на 98974 грн. по податковій накладній № 2360 від 30.09.2001 р. (а.с. 116, т. 24).

В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2ОО4р. №219-10/0003338649 вказано, що на Головному підприємстві ВАТ „Вінницягаз" зайво включено у жовтні 2000р. до складу податкового кредиту суму 98974грн. по податковій накладній №2360 від 30.09.00р. (по договорам №10/16-11 та 10/16-12 від 18.01.2000р.), що не відноситься до перевіряємого періоду (період перевірки - з 01.10.2000р., а податкова накладна виписана в вересні 2000р.), право на податковий кредит за якою в жовтні 2000р. не підтверджено даними бухгалтерського обліку підприємства, чим порушено 7.4.1. п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами).

Перевіркою встановлено, що згідно актів звіряння взаєморозрахунків з ДК ТД „Газ України" по договорам №10/16-11 та 10/16-12 від 18.01.2000р. зменшено заборгованість ВАТ „Вінницягаз" на суму 593845грн. (у т.ч. ПДВ -98974грн.) в вересні 2000р. на підставі взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, здійсненому у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №2062 та, відповідно, у вересні ДК „Газ України" виписано податкову накладну №2360 від 30.09.2000р. на суму 593845грн., у т.ч. ПДВ-98974грн. Дані бухгалтерського обліку, як зазначено в акті перевірки, не підтверджують наявність в жовтні 2000р. оплати по вищенаведеним договорам в сумі 593845грн., або наявність залишків ПДВ в сумі 98974грн. по балансовому рахунку №644 „податковий кредит" станом на 01.10.2000р., що надавало би підприємству право на включення цієї суми до складу податкового кредиту в жовтні 2000р." (а.с.157, т.1).

Разом з тим в матеріалах справи є податкова накладна №2360 від 30.09.2000 р. на суму 593845грн., у т.ч. ПДВ 98974,00грн. (а.с. 116, т.24) виписана постачальником ДК „Торговий дім «Газ України" на підставі взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, здійсненому у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 2062 від 05.06.2000 р. Згідно з актами звіряння взаєморозрахунків з ДК „Газ України" по договорам №10/16-111 та №10/16-12 від 18.01.2000р. у вересні 2000р. зменшено заборгованість ВАТ „Вінницягаз" на суму 593845,00грн. в т.ч. ПДВ 98974,00грн.

Проведення розрахунків по наведеним договорам підтверджується протоколами розрахунків (а.с. 233-239, т. 1).

Відповідно до пп.7.4.1 ст.7 Закону України „Про податок додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягає амортизації.

Згідно з п. 7.5.1 ст.7 Закону «Про ПДВ "датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)".

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ).

Представники відповідача свої доводи грунтували також на тому, що позивач ймовірно включив суму 98974грн. ПДВ по названій податковій накладній у податковому періоді, коли вона була виписана, тобто у вересні 2000 р., який даною перевіркою не охоплювався.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи відповідача, щодо віднесення позивачем вказаної суми до податкового кредиту у вересні 2000 р. нічим не підтверджені і ґрунтуються на припущеннях. Вони спростовуються даними книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2000 рік, де відсутній запис про занесення податкової накладної № 2360 до цієї книги у вересні 2000 р. та є запис про занесення її до цієї книги у жовтні 2000 р. (а.с. 135-136, 140 т. 25). При оцінці вказаних обставин також взято до уваги дату виписки податкової накладної № 2360 –30.09.2000 р., тобто останній день вересня, що фактично унеможливлює отримання її позивачем та виникнення у нього права віднесення до податкового кредиту у вересні 2000 року.

З урахуванням наведеного, віднесення позивачем суми 98974 грн. до податкового кредиту у жовтні 2000 р. суд вважає правомірним.

2. В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004 р. №219-10/0003338649 (а.с. 80, т.1) вказано, що підприємство зайво включило до складу податкового кредиту у січні 2003р. суму податку на додану вартість в розмірі 548716,00грн. за податковою накладною №303 від 31.01.2003р., яка виписана постачальником - ДК „Газ України" по першій події ( у відповідності до акта прийому-подачі газу за січень 2003р.) по договору №06/02-2058 від 28.12.2002р. (населення), без підтвердження права на податковий кредит відповідними банківськими документами, які б засвідчували факт перерахування грошових коштів (субвенцій із Державного бюджету по пільгам та субсидіям) постачальнику в рахунок погашення заборгованості за природний газ ( за ВАТ „Вінницягаз"), чим порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Такі висновки акту перевірки є помилковими.

Відповідно до Протоколу №19-29 „Проведення розрахунків за природний газ та теплопостачання, джерелом якого є природний газ" від 27.01.2003р. (а.с.249,т.1), який підписано ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Вінницягаз»та розпорядником коштів (Головним фінансовим управлінням Вінницької облдержадміністрації), з метою забезпечення видатків в частині субвенції місцевому бюджету на фінансування пільг, субсидій та інших видатків населенню за природний газ (теплову енергію) по заборгованості 2003 року та станом на 14.01.2003 р. згідно механізму постанови КМ України від 23.01.2003 р. № 113 розпорядник бюджетних коштів у січні 2003 р. згідно з протоколом реєстром перераховує ДК «Газ України»кошти за природний газ в сумі 3292300 грн. З моменту перерахування коштів відповідно до цього Протоколу ДК «Газ України»зменшує заборгованість ВАТ «Вінницягаз», що виникла за договором № 06/02-2058 від 28.12.2002 р. на суму 3292300 грн.; ВАТ «Вінницягаз»зменшує заборгованість за спожитий природний газ на 3292300 грн. відповідно до зведеного реєстру актів звірки.

Актом звірки взаємних розрахунків між ДК «Газ України»та ВАТ „Вінницягаз" за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. по договору №06/02-2058, 31 січня 2003 ДК „Газ України" зменшується заборгованість ВАТ „Вінницягаз»на суму 3292300,00грн. в т.ч. ПДВ 548716,66грн. (а.с. 30 т. 6).

Проведення розрахунків в сумі 3292300 грн. в порядку, передбаченому Постановою КМ України від 23.01.2003 р. № 113 стверджується листами Головного фінансового управління Вінницької ОДА № 9-18/641 від 22.08.2005 р., № 03-15/618 від 18.08.2006 р., протоколом-реєстром від 27.01.2003 р. № 37/Г «Про проведення видатків спеціального фонду Державного бюджету в частині субвенцій місцевим бюджетам на фінансування пільг і субсидій населенню за природний газ», розпорядженням від 27.01.2003 р. на перерахування коштів з поточного рахунку бюджету; зведеним реєстром заборгованості за спожитий природний газ населенням в частині пільг та житлових субсидій станом на 14.01.2003 р., листом ГФУ Вінницької облдержадміністрації від 18.08.2006 р. № 03-15/618 (а.с. 36, 44-50 т. 28), листом ДК «Газ України»від 14.09.2006 р. № 31/15-9576 та копією виписки банку про перерахування коштів з Держказначейства України на ДК «Газ України»(а.с. 61-63 т. 28), актом звірки взаємних розрахунків між ДК «Газ України»та ВАТ „Вінницягаз" за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. по договору №06/02-2058.

Наведені докази спростовують доводи відповідача щодо неперерахування коштів на виконання Протоколу № 19-29.

Таким чином, підприємство ВАТ „Вінницягаз" підставно віднесло до податкового кредиту 548716,66грн.

3. В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-10/0003338649 вказано, що підприємство завищило податковий кредит в результаті „безпідставного збільшення в 2001 році податкового кредиту з ПДВ на суму 559709грн., внаслідок невірного визначення підприємством дати виникнення права на податковий кредит, що визначається за касовим методом (до 01.01.2001р право на податковий кредит виникало по всіх договорах за касовим методом, а з 01.01.2001р. ПДВ за касовим методом визначається лише для населення та бюджетних організацій, а для решти споживачів - по першій події), чим порушено пп. 7.4.1. п.7.4. ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (а.с. 162, т. 1).

Відповідно до вимог Закону України про ПДВ з 01.01.2001р податок на додану вартість визначається за касовим методом лише для населення та бюджетних організацій, а для решти споживачів —по першій події.

Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) –це спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (п. 11.11 ст. 11 Закону України про ПДВ).

Ці висновки ДПІ у м. Вінниці спростовуються висновком експертизи, складеним на підставі первинних документів позивача незалежним компетентним фахівцем у галузі податкового законодавства, що попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого експертного висновку (а.с. 54-56 т. 9, додатки №№ 3,6,7,8,9,10,11,12 до акту експертизи, т.10 справи).

4. В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-10/0003358649 вказано, що підприємство завищило податковий кредит в результаті „...зайвого включення підприємством у перевірямому періоді до складу податкового кредиту ПДВ по комерційним втратам, вартість яких не відноситься до валових витрат, на загальну суму ПДВ 1374607грн., у т.ч.: 2001рік - 602428грн., 2002рік - 434604,00грн., 1 квартал 2003 року-337575,00грн., чим порушено пп.. 7.4.1. та 7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами)" (а.с.78,т.1).

Впродовж досліджуваного періоду 2000-2003 років ВАТ „Вінницягаз" отримувало від ДК „Газ України" природний газ для потреб населення на підставі договорів постачання. До обсягів отриманого за цими договорами для населення газу включались обсяги комерційних втрат по ціні газу для населення без лічильників.

Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 29.07.1998 р. № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.1998 р. за № 538/2978 «Про затвердження Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспорту, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України», що був чинний у перевіряє мий період, визначено, що комерційні втрати газу –замикаюча позиція балансу газу. Ці втрати газу обумовлені рядом об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Відповідно до вимог п.11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість з 1 січня 2001 року платники податку, які продають газ фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з продажу газу є дата зарахування коштів на банківський рахунок або касу такого платника податку або отримання інших видів компенсації, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату газу чи надання інших видів компенсацій. Тобто, з 1 січня 2001р. при продажу природного газу безпосередньо фізичним особам діяв „касовий метод" по нарахуванню ПДВ. Одночасно, для постачальників газу ВАТ „Вінницягаз" по газопостачанню діяв загальний метод нарахування ПДВ, тобто „по першій події". Таким чином, податкові зобов'язання у ДК „Газ України" при відвантажені газу ВАТ „Вінницягаз" виникали в момент відвантаження, а податковий кредит у ВАТ „Вінницягаз" виникав тільки в момент оплати цих обсягів газу при наявності податкових накладних.

Всупереч цьому відповідач, визначаючи суму завищення податкового кредиту, виходив із актів приймання-передачі газу, а не дати оплати газу та наявності податкових накладних (а.с.79 т. 1).

З первинних документів позивача (а.с. 42-115, т. 24) та висновку експертизи (а.с. 56-57 т. 9) випливає, що позивачем за 2001 р. включено до податкового кредиту 47,28 грн. ПДВ з суми комерційних втрат. Податок на додану вартість з суми комерційних втрат за 2002 рік до податкового кредиту не включався (додатки №№ 13-15, 20 до висновку експертизи, т. 10).

Згідно актів звірки розрахунків за ВАТ «Вінницягаз»рахується заборгованість перед ДК «Газ України»та ВАТ «Вінницягаз»по договору № 06/01-780 від 28.12.2001 р. станом на 01.01.2003 р. в сумі 10326145,46 грн., в т.ч. комерційні втрати 4027034,57 грн.; по договору № 06/02-2058 на -108.2004 р. –155411105,71 грн., в т.ч. комерційні втрати 5022020,44 грн. (а.с. 103,111-113, т.24).

Таким чином, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту 47,28 грн. ПДВ з суми комерційних втрат, що мали місце в 2001 році. В решті висновки податкового органу щодо включення позивачем суми комерційних втрат до податкового кредиту первинними документами не підтверджені.

5. В акті комплексної планової документальної перевірки зазначено (а.с. 159, т. 1), що підприємство завищило податковий кредит в липні 2001 р., віднісши до податкового кредиту 44885 грн., що на 34841 грн. більше, ніж визначено по податковій накладній № 2368 від 31.07.2001 р (договір № 10/16-1436 від 31.072001 р.), чим порушило пп.. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7, п. 11.11.ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому відповідач не взяв до уваги, що вказана сума ПДВ віднесена на підставі двох податкових накладних: № 2368 від 31.07.2001 р. (ПДВ –10044 грн.) та № 2344 від 31.032001 р. (ПДВ –34840,84 грн.) (додатки № 11-12 до акту експертизи т. 10) відповідно до касового методу формування податкового кредиту.

Також документальною перевіркою не взято до уваги подвійне коригування в сторону зменшення податкового кредиту на суму 106379,39 грн., що призвело до заниження податкового кредиту на цю суму в липні 2001 р. по податковій накладній № 1216 від 28.02.2002 р. Так в липні 2001р. підприємством ВАТ „Вінницягаз" у звітній Декларації з податку на додану вартість проведене корегування №498/1216 від 31.07.2001р. до податкової накладної №1216 від 28.02.2001р. і зменшений податковий кредит на 106379,39грн. (додаток №12 до висновку експертизи, т. 10). Сума податку на додану вартість по податковій накладній №1216 від 28.02.2001р. в розмірі 1675978,02грн. до податкового кредиту була включена в звітній Декларації з податку на додану вартість в лютому 2001р. В послідуючому в уточненій Декларації підприємством податковий кредит був зменшений по податковій накладній №1216 від 28.02.2002р. на 1675978,02грн., тобто на повну суму податку на додану вартість, без врахування проведеного коригування до даної податкової накладної в звітній Декларації за липень 2001р. на суму 106379,39грн. (додатки №7, №12 до висновку експертизи, т. 10).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що донарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0001392310/0 суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2674615 грн. є неправомірним.

Разом з тим, відповідно до первинних документів та висновку судової експертизи, позивачем занижено податкові зобов’язання з ПДВ окремо по податкових періодах: жовтня, грудня 2000 р., січня, травня, грудня 2001 р., січня, червня, липня, грудня 2002 р., лютого, березня 2003 р. на загальну суму 1129334 грн. (що перекрито результатами інших періодів, про що йдеться вище).

З урахуванням цього та положень пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача правомірно застосовано штрафні санкції по ПДВ в сумі 564667 грн. (50% від 1129334 грн.). Тому висновки судової експертизи по 4-му питанню щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій судом не приймаються. Стосовно решти застосованих штрафних санкцій по ПДВ, то суд, з урахуванням вищенаведеного, вважає їх нарахування неправомірним.

Таким чином висновки акту документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№ 0001382310/0 та № 0001392310/0 щодо донарахування за перевірений період в цілому податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, спростовуються первинними документами позивача та висновком судової економічної експертизи.

Подані відповідачем заперечення на висновок експертизи не вказують на невідповідність його первинним документам позивача і не впливають на його правильність.

Питання з обігу готівки.

В акті комплексної планової документальної перевірки від 10.06.2004р. №219-10/0003338649 ДПІ у м. Вінниці зазначено, що перевіркою встановлено окремі порушення вимог п.2.10 розділу 2 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 20.02.2001р. №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001року №237/5428 (із змінами та доповненнями), а саме: неповне та несвоєчасне оприбуткування в касі територіально відокремленого структурного підрозділу підприємства - Газонаповнювальної станції (ГНС), яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул., Складська 11, - готівкових коштів, що отримані від реалізації населенню скрапленого газу в балонах на загальну суму 67123,54грн. за період з березня по жовтень 2001 р., з січня по квітень, з червня по листопад 2002 р. (а.с.100,т.1) . З огляду на це, позивачеві надіслано податкове повідомлення-рішення № 0001402310/0 від 14.06.2004 р. про визначення податкового зобов’язання в сумі 335618 грн. штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки.

Позивач проти застосування штрафних санкцій заперечує, стверджуючи, що в товаристві не встановлено строк для здачі в касу готівки, отриманої її структурним підрозділом від покупців (населення) за реалізований товар та те, що готівка оприбуткована в касі в день її отримання від матеріально-відповідальної особи, а відтак відсутнє порушення законодавства щодо обігу готівки.

На цьому також ґрунтувався висновок експерта про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства.

Разом з цим погодитись не можна, оскільки в експертному висновку не враховано положень законодавства, що діяло на час, за який проведено документальну перевірку, тому висновки експертизи у цій частині судом не приймаються.

Роблячи висновок щодо вчинення позивачем порушень п. 2.10 розділу 10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, податковий орган також не врахував термін дії законодавства, яке регулювало спірні правовідносини у період, за який здійснено документальну перевірку.

Так, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 335618 грн. за неповне та несвоєчасне оприбуткування готівки на загальну суму 67123,54 грн. у період з березня 2001 р. по листопад 2002 р. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(далі –Указ).

Разом з тим, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затверджене Постановою правління Національного банку України від 20.02.2001р. №72, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001року №237/5428 (далі –Положення), відповідно до п. 6 названої постанови набуло чинності через десять днів після його опублікування в "Офіційному віснику України", тобто з 17.04.2001 р., оскільки в "Офіційному віснику України" Положення опубліковано 06.04.2001 р.

Пунктом 2.10 Положення у редакції, що діяла з 17.04.2001 р. по 21.08.2001 р. зокрема встановлено, що при проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в КОРО та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

У разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на відрядження тощо) і не ведуть касової книги.

Цей же пункт Положення у редакції, що діяла з 21.08.2001 р. по 15.04.2003 р. зокрема передбачає, що зазначена вище послідовність також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на відрядження тощо) і не ведуть касової книги, не мають поточних рахунків та здають виручку до кас цих підприємств.

З наведеного випливає, що порушення Положення позивачем у березні та до 17.04.2001 р. взагалі не могло мати місце, оскільки Положення набрало чинності лише з 17.04.2001 р.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у редакції, що діяла до 07.09.2001 р. було передбачено, що за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Цією ж нормою Указу у редакції, що діє з 07.09.2001 р. така відповідальність передбачена також за несвоєчасне оприбуткування готівки в касах.

Структурним підрозділом ГНС ВАТ „Вінницягаз" в досліджуваний період проводилась реалізація населенню скрапленого газу за готівкові кошти. Підприємство ВАТ „Вінницягаз" укладало договір про повну матеріальну відповідальність з працівником, який виконував послуги по доставці, зберіганню та продажу населенню газу. Здійснення готівкових операцій повинно відображатись та фіксуватись щоденними звітами по реалізації скрапленого газу, в яких вказується кількість та вартість отриманого та реалізованого скрапленого газу, номерними квитанціями, щоденними відомостями обліку доставки скрапленого газу населенню з номерами балонів, їх вартістю та підписами споживачів про отримання балонів та сплату готівки, розрахунковими книгами (РК) з корінцями квитанцій та книгами обліку розрахункових операцій (КОРО), в яких вказані номери квитанцій розрахункових книг та дати їх використання.

Твердження у акті перевірки про неповне оприбуткування готівки в касі ВАТ «Вінницягаз»відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не доведені, та спростовуються первинними документами, копії яких є у справі (а.с. 65-256 т. 27).

У той же час актом перевірки на підставі щоденних звітів по реалізації зрідженого газу, номерних квитанцій на щоденну видачу балонів із зрідженим газом матеріально-відповідальній особі, щоденних відомостей обліку доставки скрапленого газу абонентам, розрахункових книжок з корінцями квитанцій та книг обліку розрахункових операцій, прибуткових касових ордерів про надходження готівки в касу ГНС встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства за період з 07.09.2001 р. по листопад 2002 р. в сумі 42422,23 грн.

Всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України позивач не спростував наведені в акті перевірки обставини. На неодноразові пропозиції суду він не надав для розгляду справи щоденні звіти по реалізації зрідженого газу та щоденні відомості обліку доставки скрапленого газу абонентам, які досліджувались під час документальної перевірки та судовим експертом під час проведення експертизи (а.с. 101 т. 1, 58 т.9 та пояснення судового експерта в судовому засіданні). З книг обліку розрахункових операцій, прибуткових касових ордерів про надходження готівки в касу підприємства вбачається, що готівка у касу підприємства у день реалізації газових балонів матеріально-відповідальною особою не здавалась (а.с. 65-231 т.27, 154-251 т. 28).

Посилання позивача, на положення п. 2.10 Положення відносно того, що у разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства, не приймаються судом, оскільки з наданих документів вбачається, що готівка у значній частині випадків здавалась не наступного робочого дня, що ж до випадків здачі її наступного робочого дня, то позивачем не надано доказів, що готівка отримана у часи і дні, коли бухгалтерія не працювала.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідальність за несвоєчасне оприбуткування готівки у касі встановлена з 07.09.2001 р., то фінансові санкції за це застосовано до позивача правомірно лише у розмірі 212111,5 грн. (42422,23 грн. х 5).

Судом також береться до уваги те, що прийняття та вручення платнику податків податкового повідомлення (повідомлення-рішення) передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-Ш (далі –Закон № 2181-Ш). Відповідно до преамбули цього Закону він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначають процедуру оскарження дій органів стягнення.

Саме цим Законом запроваджено поняття “податкове повідомлення”, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. Згідно п. 6.1 ст.6 Закону у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов’язання, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк (що, крім посилання на норму податкового закону, має місце в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні). Статтею 4 Закону № 2181-Ш регулюється порядок подання податкової декларації та визначення суми податкового зобов’язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 цього Закону визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Із змісту статей 4,6 та інших норм Закону № 2181-Ш витікає, що законодавець не розповсюдив дію цього Закону на інші правовідносини, не зазначені безпосередньо у Законі, в тому числі і на правовідносини з регулювання обігу готівки.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини. Разом з тим Законом № 2181-Ш державним податковим органам не надано повноважень на застосування передбаченого цим Законом порядку погашення зобов’язань платників податків (зокрема прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення і застосування наслідків у разі несплати застосованого штрафу), у випадку виявлення порушень норм з регулювання обігу готівки.

З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення № 0001402310/0 від 14.06.2004 р. є протиправним і підлягає скасуванню в частині застосування та стягнення фінансових санкцій в сумі 123506,5 грн., а також в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 335618 грн. як податкового боргу та застосування до стягнення цієї суми порядку, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 212111,5 грн. дане рішення відповідає законодавству.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з відшкодуванням позивачу з державного бюджету судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, ч. 1 ст. 94, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.06.2004 р. № 0001382310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 2950720 грн. основного платежу та 2829875 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.06.2004 р. № 0001392310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 2674615 грн. основного платежу та 1164409 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.06.2004 р.№ 0001402310/0 в частині застосування та стягнення штрафних санкцій в сумі 123506,5 грн., а також в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 335618 грн. як податкового боргу та застосування до стягнення цієї суми порядку, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відмовити в задоволенні позову щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.06.2004 р.: № 0001382310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 123000 грн. штрафних санкцій; № 0001392310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 564667 грн. штрафних санкцій; № 0001402310/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 212111,5 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” (м. Вінниця. пров. Щорса, 24, р1р 260046013973 в УСБ м. Вінниця, МФО 302010) 42,5 грн. витрат зі сплати держмита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8201 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.


Суддя М. Кожухар


Повний текст постанови складено 27.09.2006 р.

Джерело: ЄДРСР 140292
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку