ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.08 Справа№ 33/29-А

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

Представники:

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз’яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору : До господарського суду Львівської області Миколаївським районним центром зайнятості (м. Миколаїв) подано позов до Підприємства Держівської виправної колонії № 110 (с. Держів) про стягнення 4 694 (чотири тисячі шістсот дев’яносто чотири) грн. 11 коп.

Ухвалою суду від 24.01.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 07.02.2008 р.

Позивач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивач позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.01.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 107 КАС України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 128 КАС України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у ній доказами.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Підприємство Держівської виправної колонії № 110 зареєстроване як платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття в Миколаївському районному центрі зайнятості.

Наявність заборгованості щодо сплати внесків до Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 16 345,91 грн., підтверджується розрахунком відомостей за перший квартал 2007 року та актом перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 26.04.2007 р. № 67.

Постановою господарського суду Львівської області від 19.07.2007 року позов Миколаївського РЦЗ про стягнення з Підприємства Держівської виправної колонії № 110 заборгованості в розмірі 16 345,91 грн. задоволено.

Проте, актом перевірки від 30.11.2007 року № 201 було встановлено, що відповідачем і надалі всупереч нормам законодавства не проводилось в добровільному порядку перерахування страхових внесків за наступний період, внаслідок чого заборгованість відповідача на момент пред‘явлення позову становить 4 694,11 грн.

Відповідач проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів відсутності чи погашення заборгованості, не представив, що підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яка долучена до матеріалів справи.

При винесенні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до ч. 3 ст. 17, п. 2 ч. 2 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ст. 39 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ, роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці; роботодавець зобов‘язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується. Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Розмір внесків на загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено у п. 2 ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов‘язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року, який згідно з ч. 1 ст. 6 цього ж Закону набрав чинності з 01.01.2001 року.

Станом на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості по платежах до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яка є предметом позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивачем представлено достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач доказів відсутності заборгованості або її погашення у встановленому законом порядку не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Миколаївського районного центру зайнятості (м.Миколаїв) до Підприємства Держівської виправної колонії № 110 (с.Держів) про стягнення 4 694 (чотири тисячі шістсот дев”яносто чотири) грн. 11 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, керуючись п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а також, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст. 17, 35, 38, ст. 39 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 128,138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. п. 1, 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов Миколаївського районного центру зайнятості (м. Миколаїв) до Підприємства Держівської виправної колонії № 110 (с. Держів) про стягнення 4 694 (чотири тисячі шістсот дев’яносто чотири) грн. 11 коп. задоволити повністю.

2. Стягнути з Підприємства Держівської виправної колонії № 110 (с. Держів, Миколаївський район, Львівська область, 81645; код ЄДРПОУ 08680493) на користь Миколаївського районного центру зайнятості (вул. Мазепи, 37, м. Миколаїв, Львівська область, 81600; код ЄДРПОУ 23949770) –4 694 (чотири тисячі шістсот дев’яносто чотири) грн. 11 коп.

3. Стягнути з Підприємства Держівської виправної колонії № 110 (с. Держів, Миколаївський район, Львівська область, 81645; код ЄДРПОУ 08680493) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –46 (сорок шість ) грн. 94 коп. судового збору.

4. Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя