Справа № 2-а-1793/2010 рік

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 листопада 2010 року м. .Первомайський

Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Библів С.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання неправомірною бездіяльність за зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати управління Пенсійного фонду в Первомайському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 09.07.2007 року по теперішній час та в подальшому проводити виплати.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 27 жовтня 2010 року позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання в поновленні строків звернення до суду в частині позовних вимог з 09.07.2007 року по 24.04.2010 року та в цій частині адміністративна позовна заява була залишена без розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем у зазначений позивачем період не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.183-2 КАС України відповідачем не було подано заперечення проти позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, а також повідомлені позивачем обставини, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав: позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення з проставленим штампом «Дитини війни». Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Після вказаного рішення Конституційного суду України законодавство не змінювалося і за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає за можливе застосувати частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області .

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області за місцем пенсійного обліку позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому проводити виплати пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком суд має за необхідність відмовити в цьому позивачці та роз’яснити, що чинним законодавством не передбачено вирішувати спори на майбутнє .

Відповідно до статті 99 КАС України позивачу встановлено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про їх порушення. Про порушення своїх прав позивач знав на час подання позову – 25.10.2010 року, а тому захисту підлягають його вимоги в межах шестимісячного терміну, починаючи з 25.04.2010 року і до дня розгляду справи по суті.

Судові витрати по справі підлягають стягненню у відповідності до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання неправомірною бездіяльність за зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії.

3. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розрахунку, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. ( три грн. 40 коп.).

5. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя