open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 2–А-2158/2010 року

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 грудня 2010 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В. , розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов’язати відповідача починаючи з 12 січня 2005 року пол 31 грудня 2007 року провести перерахунок його пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: установити основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а також провести відповідні виплати; зобов'язати відповідача починаючи з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року встановити підвищення до пенсії як інваліду війни 3 групи, в розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також проводити відповідні виплати; у відповідності до ч. 6 п. 8 ст. 183-2 КАС України зобов’язати відповідача виконати постанову негайно .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та безпосередньо брав участь в роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження. З 15 квітня 1992 року йому було призначено пенсію по 3 групі інвалідності за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1994 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Позивач отримує пенсію згідно ст. ст. 49, 50, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання пенсії у розмірі виходячи із законодавче встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв'язку з тим, що пенсія в належному розмірі позивачу не виплачується, він звернувся до управління ПФУ в Зміївському районі Харківської області про перерахунок пенсії, а також проведення відповідних виплат, на що йому було відмовлено.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 03 червня 2009 року визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі та зобов’язано здійснити перерахунок пенсії, встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з встановленою мінімальною пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діючого на момент нарахування пенсії з з 22.05.2008 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року, вказане рішення залишено без змін, що дало змогу УПФУ в Зміївському районі провести донарахування та виплату позивачу необхідних пенсійних виплат.

У поданому письмовому запереченні - відповідач Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області просить суд в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 з 15 липня 1992 року було призначено пенсію за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по інвалідності 3 групи профзахворювання визваного аварією на ЧАЕС. Пенсію позивачу було обчислено згідно з частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що відповідає чинному законодавству, тому дії управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області є правомірними і законними, підстав для визнання позову немає, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та справу розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважаю, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки:

Позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 17 жовтня 2002 року та отримує пенсію по інвалідності як інвалід 3-ї групи згідно довідки Харківської обласної МСЕК серії ХАР-08 №021911.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.96 p. N230 96-ВР, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 та 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 та 75 процентів мінімальної пенсії за віком в усіх випадках; розмір пенсій для інвалідів 2 та 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 та 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до змін, внесених до ч. 3 та ч. 4 ст. 54 Закону передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по ІІІ групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по ІІ групі інвалідності – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратила чинність з 22 травня 2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 24.12.2004 року №2291-1У, що набув чинності з 12 січня 2005 року була змінена редакція статті 28 і розмір мінімальної пенсії за віком встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивача на отримання державної пенсії і щорічної додаткової пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком яка дорівнює прожитковому мінімуму, виникло з 12 січня 2005 року.

З 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, у 2009 році та на даний час ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяли і діють в редакції від 06.06.1996 року.

Отже, з 12 січня 2005 року позивач мав право на виплату пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком як інваліду 3 групи у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на виплату додаткової пенсії у розмірі відповідно 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону, додаткової пенсії, передбаченої цим Законом для осіб, віднесених до категорій 1 під час призначення та перерахунку пенсій за цим Законом. Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року, №530 від 28 травня 2008 року, 16 липня 2008 №654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що на думку судді є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином приходжу до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмірів пенсії по інвалідності, а саме у розмірі не нижчому 6 (інвалідам 3-ї групи) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі повинен був нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсії з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року у вищевказаних розмірах.

Що стосується обчислення пенсії, то відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, на думку судді не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В зв’язку з цим, вважаю необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Так, розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2010 роки.

Враховуючи вищевикладене та пріоритетність законів над підзаконними нормативно-правовими актами, відповідач при обчисленні пенсій позивачу повинен був керуватися виключно Законом України №796 в редакції від 06.06.1996 року та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період позивачу є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, що була чинною до 1 січня 2006 року, передбачено, що інвалідам війни пенсії підвищуються у таких розмірах: інвалідам І групи – у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, ІІ групи – 350% мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи – 200% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року, на 2005 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 грн.

Із письмових заперечень відповідача вбачається, що позивач не отримував у належному розмірі підвищення до пенсії з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

З огляду на викладене, приходжу до переконання, що відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, відповідач повинен був виконувати вимоги вищезазначеного Закону, який встановлював співвідношення з мінімальною пенсією за віком, яка визначається з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 13, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 46, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 18, 183-2, 186 КАС України,

постановив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме установити основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та вчинити дії щодо виплати донарахованих сум.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області провести перерахунок ОСОБА_1 надбавки до пенсії, як інваліду війни ІІІ групи відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком за з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

Постанова, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до апеляційної інстанції через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 13359034
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку