Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бойко Л.І.,

суддів Величко Т.А., Жукової А.М.

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Шинкаренко Ю.В.

від відповідача: Драгонер А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на постанову господарського суду Одеської області від 20.02.2006р.

у справі № 11/378-05-10970А

за позовом Одеської залізниці

до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси

про визнання недійсним рішення

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 20.02.2006р. у справі № 11/378-05-10970А (суддя Власова С.Г.) відмовлено в позові Одеській залізниці до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання недійсним рішення від 29.11.2005р. № 4058 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Одеська залізниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на те, що зазначаючи, що надані безкоштовні квитки працівникам залізничного транспорту відповідно до ст. 16 Закону України „Про залізничний транспорт” є додатковим благом (не є заробітною платою) судом не враховано, що оплата вартості безкоштовного проїзду не включається до складу заробітної плати, тому не повинна розглядатися як об’єкт нарахування внесків до Пенсійного Фонду України. Судом не обґрунтовано, на підставі яких саме норм матеріального права суд дійшов висновку, що надані працівникам квитки є заробітною платою, яким чином суд визначив суму фактичних витрат за надані квитки, тобто постанова не відповідає положенням ст.159 КАС України.

Відповідач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що страхові внески нараховуються для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно – правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”. Страхові внески нараховуються на всі суми сукупного оподаткованого доходу (прибутку) застрахованих осіб, а для осіб, які беруть добровільну участь –на суми, визначені договором про добровільну участь.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду грунтується на всебічному, об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, виходячи з наступного.

Згідно Положення, затвердженого начальником Одеської залізниці 27.12.2002р., ДВЦ „Південний Експрес” входить до Статуту Одеської залізниці і не є юридичною особою.

Державний видавничий центр „Південний Експрес” зареєстрований у Пенсійному Фонді 31.03.1998р. за № П5829.

В листопаді 2005р. відповідно до Законів України „Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про загальнодержавне пенсійне страхування”, Пенсійним Фондом України в Приморському районі м. Одеси здійснена перевірка дотримання вимог чинного законодавства на обов’язкове державне пенсійне страхування Дорожнім видавничим центром „Південний Експрес” за період з 1.10.99р. по 31.12.01р. та складений Акт „4-60 від 28.11.2005р., в якому вказано про порушення ст.ст. 19,20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 9.07.2003р. та заниження фонду оплати праці, з якого обчислюються страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування на суму 17093,84 грн.

На підставі цього Акту начальником Управління ПФУ у Приморському районі прийняте Рішення № 4058 про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати (витрат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 29.11.2005р., яким вирішено до позивача застосувати фінансові санкції в сумі 17093,84 грн.

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним вищевказаного рішення з посиланням на те, що працівники залізничного транспорту та члени їх сімей користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом, і виходячи із змісту ст.2 Закону України „Про оплату праці” пільги, що надаються в межах ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” не відносяться до жодного із видів заробітної плати, оскільки вони не є винагородою за виконану роботу та роботу, виконану понад установчі норми. Ці витрати не є фактичними витратами на оплату праці та згідно Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” підпадають під визначення „додаткового блага”, тому оплата вартості безкоштовного проїзду, що здійснюється залізницею відповідно до положень ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” не повинна включатися до складу заробітної плати, у т.ч. додаткової заробітної плати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на вимоги Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 9.07.2003р.

Суд першої інстанції з доводами Одеської залізниці не погодився на підставі наступного: страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремленні підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Базою (об’єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України є заробітна плата платника цього податку (п.4.4. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 р. № 889-ІV).

Заробітна плата, згідно структури визначеної статтею 2 Закону України “Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.95р., складається з „Основної заробітної плати”, що є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, та „Додаткової заробітної плати” що є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з „Інструкцією зі статистики заробітної плати” затв. Наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004 року, зареєстров. МЮУ 27.01.2004 р. за №114/8713 (яка розроблена відповідно до Законів України „Про державну статистику” та „Про оплату праці” з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків) визначено, що фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Фонд додаткової заробітної плати (п.2.2 Інструкції) включає у себе 12 підпунктів. Зокрема п.п.2.2.10 визначено, що до фонду додаткової заробітної плати включаються витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

Статтями 18, 20 вищевказаного Закону визначено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Дохід –сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п.4.2. ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так за її межами (ч. ч. 1, 3 с.1.1., ч.1 п.1.2. ст.1).

Суд правильно дійшов висновку, що використання безоплатного проїзду залізничним транспортом працівників залізничного транспорту та членів їх сімей є доходом, який отримано у зв’язку з наявністю трудових відносин працівників з позивачем.

Як вбачається із Акту ДВЦ „Південний Експрес” за VІ, ІХ, Х, ХІ, місяцях 2004р. та за І, ІІ, ІV, V-ІХ місяці 2005р. не включив у ФОП заробітної плати витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду на залізничному транспорті в порушення ст. 19 Закону „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з чим підприємству донараховано страхові внески за ставками 32%; 32,3%; 1-5%, про сплату яких ДВЦ „Південний експрес” направлено вимогу №ю-1069 від 28.11.2005 року.

Відповідачем за донарахування 1239,19 грн. страхових внесків, обґрунтовано накладений на позивача штраф відповідно до ст.106 ч.9 п.4 Закону в сумі 17093,84 грн., що зазначено у рішенні №4058 від 29.11.2005р.

Положення ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт”, що регулює соціальний захист працівників залізничного транспорту, на яку посилається позивач і в якій визначено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, не виключає застосування положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно яких витрати, пов'язані з наданням саме безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту належать до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати.

Посилання позивача на те, що доводи УПФУ у Приморському районі стосовно нарахування збору на вартість безкоштовного проїзду спростовуються невключенням цих витрат до валових витрат підприємства, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, додаткова заробітна плата відноситься до валових витрат підприємства (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування доходів фізичних осіб згідно з нормами закону, що регулює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 160 „Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України „Про залізничний транспорт”, витрати підприємств залізничного транспорту, пов’язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Між тим, зміна умов і норм загальнообов’язкового державного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а у випадку конкуренції норм, які регулюють специфічне коло відносин, але є різними за юридичною силою, застосуванню підлягає нормативний акт, який є вищим за силою.

Тобто підприємство зобов’язане було включити витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізниці у ФОП та нарахувати на них збір у розмірі 32%, 1-5 %.

З огляду на таке, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання нечинним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси від 29.11.05р. № 4058, і судова колегія вважає, що з таким висновком суду погодитися можна.

Враховуючи вищевикладене, судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.,198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України,

колегія суддів

ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 20.02.2006р. у справі № 11/378-05-10970А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Судді : Т.А.Величко

А.М. Жукова