РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики тазв'язку Вінницької обласної державної адміністрації

про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій на суму 259 286,73 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Михайлець О.В.

від відповідача - Раздобудько П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - позивач) до Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про повернення самовільно викорастаних матеріальних ціннотей мобрезерву та стягнення 259 286,73 грн. штрафних санкцій за порушення правил і умов зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву (250 967,00 грн. - штраф, 8 319,73 грн. - пеня).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після проведення перевірки наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача, встановлено факт незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та виявлено самовільне їх використання.

Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі – Закон) у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими і просить у позові відмовити.

Також відповідач подав клопотання про передачу справи № 15/542-т за підсудністю до Господарського суду Вінницької області, оскільки матеріали справи не містять державної таємниці.

Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача, оскільки справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.

У судовому засіданні 22.01.2008 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На відповідальному зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні позивача, що підтверджується річними звітами по формі ф. 12. Розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву проводилось згідно з розпорядженням КМУ від 26.07.2005 № 286-р.

Згідно зі статтею 1 Закону державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено статтею 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Згідно зі ст. 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

З 1 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України. Згідно з пунктом 4 статті 13 цього Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до вимог цього Кодексу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до статті 151 ЦК УРСР, що регулював дані правовідносини з моменту їх виникнення та до набрання чинності ГК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от; передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, що кореспондується із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998, якою затверджено "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву", Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 (має гриф "таємно") мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідач відповідно до затвердженої номенклатури і норм накопичення отримав завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з Указом Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "дск") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.

За наведених обставин відповідач зобов’язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.

Перевіркою, проведеною представниками контрольно-ревізійного відділу Західного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву 20.04.2007 стосовно наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобрезерву на загальну суму 250 967,00 грн., про що складено акт перевірки від 20.04.2007.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не спростував відомостей згаданого акту перевірки. Таким чином, факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, передбачених ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 949, 954 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності на загальну суму 250 967,00 грн.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Щодо відповідальності, яка заявлена позивачем в заяві, за нестачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та несвоєчасне подання встановленої звітності, то суд встановив наступне.

Факт самовільного використання матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчать про неналежне виконання своїх зобов’язань передбачених Цивільним кодексом України (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов’язань ст. 230 Господарського кодексу України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Оскільки відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України сплата неустойки регулюється законом, то відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають такі цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Вартість самовільно використаних матеріальних цінностей встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки (20.04.2007), та становить 250 967,00 грн., а отже, 100% штраф відповідно становить 250 967,00 грн.

Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з вартості відсутнього обсягу матеріальних цінностей за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені за період з 20.04.2007 по 02.07.2007 становить 8 319,73 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині повернення матеріальних цінностей, які використані з мобілізаційного резерву, та стягнення штрафних санкцій визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Головне управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021, ідентифікаційний код 33716387) повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності, а саме:

3. Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021, ідентифікаційний код 33716387), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 00034016) 250 967 (двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп. штрафу за нестачу матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та 8 319 (вісім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 73 коп. пені.

4. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.

Суддя М.Г.Хоменко