ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

20.11.07 Справа№ 33/97-А

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

про : стягнення 3 405 (три тисячі чотириста п”ять) грн. 09 коп.

Представники:

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз’яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору : До господарського суду Львівської області Управлінням Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова (м.Львів) подано позов до Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” (м.Львів) про стягнення 3 405 (три тисячі чотириста п”ять) грн. 09 коп.

Ухвалою суду від 06.11.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 20.11.2007 р.

Позивач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2007 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивач позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2007 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 107 КАС України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст.128 КАС України, розглянути позов при відсутності представника відповідача.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова, Спільним Українсько-Чеським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” підлягало до сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період:

- листопад 2004р. –серпень 2007 р. відповідачу належало сплатити (33,2%) –2 918 (дві тисячі дев”ятсот вісімнадцять) грн. 09 коп.;

- квітень 2004р.–серпень 2007 р. відповідачу належало сплатити (0,5-5%) –253 (двісті п”ятдесят три) грн. 04 коп.

За даний період відповідачем до УПФУ перераховано суму в розмірі 106,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р., за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків, до Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” застосовано фінансові санкції про що УПФУ в Франківському районі м.Львова винесено Рішення № 402 від 25.12.2005 р. на загальну суму 170,00 грн., Рішення № 900 від 19.12.2006р. на загальну суму 170,00 грн.

Загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків до УПФУ становить 3 405,09 грн.

Відповідач проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів відсутності чи погашення заборгованості не представив.

При ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до п. 1 ст. 14 та п. 1 ст. 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (із наступними змінами та доповненнями) (надалі –Закон), Спільне Українсько-Чеське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” є страхувальником, тобто платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 17 Закону визначено права та обов‘язки страхувальників, а саме: п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону вказує, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Строки сплати страхових внесків визначені ст. 20 Закону, згідно з якою страхувальники зобов‘язані, сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплатою страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 13 ст. 106 Закону, рішення про застосування фінансових санкцій направлено відповідачу і не оскаржувалось у встановлено Законом порядку.

Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату заборгованості, які добровільно не була виконана.

Станом на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України, яка є предметом позову.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки позивач представив достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів відсутності заборгованості або її погашення, у встановленому чинним законодавством України порядку, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова (м.Львів) до Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” (м.Львів) про стягнення 3 405 (три тисячі чотириста п”ять) грн. 09 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, а також, в зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 128, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова (м.Львів) до Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” (м.Львів) про стягнення 3 405 (три тисячі чотириста п”ять) грн. 09 коп. –задоволити повністю.

2.Стягнути з Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” (вул. Ак. Сахарова, 58/19, м.Львів, Львівська область, 79032; код ЄДРПОУ 20836456) на користь Управління Пенсійного фонду України в Франківському м.Львова (вул. П.Мирного, 24А, м. Львів, Львівська область, 79034; код ЄДРПОУ 20847402) –3 405 (три тисячі чотириста п”ять) грн. 09 коп.

3. Стягнути з Спільного Українсько-Чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ”Кар-Тат” (вул. Ак. Сахарова, 58/19, м.Львів, Львівська область, 79032; код ЄДРПОУ 20836456) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –34 (тридцять чотири) грн. 05 коп. судового збору.

4. Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя