ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2024 р. Справа№ 910/18250/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін відповідно до протоколу с/з від 14.11.2024
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року
у справі №910/18250/16 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В. про винесення додаткового рішення, з урахуванням уточнень, задоволено; присуджено до стягнення з ТОВ "Основа" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 108 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Юфітекс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у справі №910/18250/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Корольова В.В. повністю.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді:ОСОБА_1.,Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 27.08.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі №910/18250/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18250/16.
05.09.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18250/16/5069/24 від 04.09.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що суддя ОСОБА_1. з 06.09.2024 по 10.09.2024 перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 справі №910/18250/16 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
20.09.2024 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 11.09.2024 року надано докази на підтвердження відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі.
Ухвалою суду від 25.09.2024 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у справі №910/18250/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.11.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому суду через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ПрАТ "Індбуд" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024 для розгляду справи №910/18250/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.
13.11.2024 року суддею Отрюхом Б.В. заявлено самовідвід у справі №910/18250/16, який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 13.11.2024 року заяву про самовідвід у справі задоволено; відведено суддю Отрюха Б.В. від розгляду даної справи, а матеріали справи №910/18250/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі №910/18250/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.
14.11.2024 року суддею Сотніковим С.В. заявлено самовідвід у справі №910/18250/16, який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 14.11.2024 року заяву про самовідвід у справі задоволено; відведено суддю Сотнікова С.В. від розгляду даної справи, а матеріали справи №910/18250/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями від 14.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі №910/18250/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.
Ухвалою суду від 14.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/18250/16 за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року.
В судове засідання 14.11.2024 року з`явились представник скаржника та особисто ліквідатор ПрАТ "Індбуд" арбітражний керуючий Корольов В.В. Представником скаржника заявлено усний відвід суддів Доманської М.Л. та Пантелієнка В.О. від розгляду справи.
У зв`язку із необхідністю надання скаржнику часу для підготування заяви про відвід суддів у письмовій формі, колегією суддів за клопотанням скаржника оголошено перерву у справі.
Розглянувши після перерви в судовому засіданні вказану заяву про відвід суддів з наведених у них мотивів та заслухавши позиції присутніх представників учасників судового процесу з цього приводу, ухвалою суду від 14.11.2024 року визнано її необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.
Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у справі №910/18250/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Корольова В.В. повністю.
Ліквідатор ПрАТ "Інбуд" арбітражний керуючий Корольов В.В. проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представники інших учасників провадження в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
14.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника та ліквідатора банкрута, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 24.07.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 19.04.2017 року, перебуває справа №910/18250/16 про банкрутство ПрАТ "Індбуд", провадження у якій порушено ухвалою суду від 30.10.2016 року за заявами ТОВ "Київоздоббуд" та ТОВ "Основа". Повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Корольов В.В.
29.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В.
20.01.2022 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Корольов В.В. звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення, в якій з урахуванням уточненої заяви про винесення додаткового рішення від 27.12.2023 просив суд стягнути з ТОВ "Основа" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 108000,00 грн., пов`язаних із розглядом скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В.
За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В. про винесення додаткового рішення, з урахуванням уточнень, задоволено; присуджено до стягнення з ТОВ "Основа" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 108 000,00 грн.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених до стягнення сум, які підтверджені належними та допустимими доказами у справі.
ТОВ "Юфітекс" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.
Як вказує скаржник, ГПК України та КУзПБ не передбачено компенсацію арбітражному керуючому витрат на залучення адвоката з метою представництва інтересів боржника від імені арбітражного керуючого під час розгляду питань, які входять до компетенції безпосередньо арбітражного керуючого.
На переконання апелянта, арбітражний керуючий Корольов В.В. у змові з адвокатом Іванченко А.В. штучно створили витрати на правову допомогу задля незаконного збагачення, оскільки відповідні процесуальні документи по справі може складати безпосередньо арбітражний керуючий.
Більш того, на думку ТОВ "Юфітекс", понесені ліквідатором витрати не співмірні із складністю справи.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №920/39/20, від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 05.04.2023 у справі №923/794/21, від 05.04.2023 у справі №916/2513/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов`язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи.
Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2021 між арбітражним керуючим Корольовим В.В. та адвокатом Іванченко А.В. укладено Договір про надання правничої допомоги.
За умовами цього Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу у справі № 910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа" - адвоката Гапоненка Р.І. про визнання незаконними дій та бездіяльності ліквідатора ПрАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В.В., вчинені в процесі реалізації майна банкрута (дебіторської заборгованості ПрАТ "Індбуд" у розмірі 4 265 462,02 грн.) у справі про банкрутство №910/18250/16, що суперечить вимогам законодавства у сфері банкрутства (п.1.1.); за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт (п.5.1.).
24.05.2021 між адвокатом Іванченко А.В. та арбітражним керуючим Корольовим В.В. укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.05.2021, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката Іванченко А.В. у справі №910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа" - адвоката Гапоненка Р.І. про визнання незаконними дій та бездіяльності ліквідатора ПрАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В.В., вчинені в процесі реалізації майна банкрута (дебіторської заборгованості ПрАТ "Індбуд" у розмірі 4265462,02 грн.) у справі про банкрутство № 910/18250/16, що суперечить вимогам законодавства у сфері банкрутства.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.05.2021 (далі - додаткова угода №1) адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд міста Києва), апеляційному (Північний апеляційний господарський суд) та Верховному Суді.
Згідно з Актом про надання правових (правничих) послуг від 17.01.2022, адвокат Іванченко А.В. виконала та надала наступні послуги:
- складання (підготовка) клопотання про призначення відео конференції поза межами суду у справі № 910/18250/16 - (3 год.) - 9 000,00 грн.;
- складання (підготовка) відзиву на скаргу ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Індбуд" арбітражного керуючого Корольова В.В. від 29.05.2021 - (17 год.) - 51 000,00 грн.;
- складання (підготовка) відзиву на доповнення до скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора ПрАТ "Індбуд" арбітражного керуючого Корольова В.В. від 12.08.2021 - (8 год.) - 24 000,00 грн.;
- складання (підготовка) заяви № 231-910/18250 від 27.09.2021 - (2 год.) - 9 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях (12.07.2021, 16.08.2021, 27.09.2021, 01.11.2021, 29.11.2021, 15.12.2021, 12.01.2022) - (7 год.) 14 000,00 грн.;
- ознайомлення з матеріалами (документами) скарги та їх аналіз - (2 год.) 4 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, а також доданий до заяви опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, судом першої інстанції вірно встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 108 000,00 грн. є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Слід також зауважити, що ТОВ "Юфітекс", ТОВ "Аудиторська компанія Гапоненко Роман і партнери" та ТОВ "ВКП "Автофургон" у поданих суду запереченнях на заяву ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В. про винесення додаткового рішення не просили зменшити витрати на оплату правничої допомоги, а доводили відсутність правових підстав для задоволення відповідної заяви арбітражного керуючого.
При цьому, посилання ТОВ "Юфітекс" на неспівмірність відповідних витрат лише в апеляційній скарзі є намаганням скаржника довести суду апеляційної інстанції аргументи щодо їх зменшення, які мали бути подані суду першої інстанції зі сторони ТОВ "Основа", чого в даному випадку зроблено не було.
За таких обставин, оцінивши витрати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В. з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості, справедливим та співрозмірним є призначення відшкодування арбітражному керуючому відповідних витрат у розмірі 108 000,00 грн. шляхом їх стягнення з ТОВ "Основа" оскільки вказаний спір у справі виник внаслідок дій, вчинених ТОВ "Основа" при поданні ним безпідставної та необґрунтованої скарги на дії арбітражного керуючого.
При цьому, твердження скаржника на те, що ГПК України та КУзПБ не передбачено компенсацію арбітражному керуючому витрат на залучення адвоката з метою представництва інтересів боржника від імені арбітражного керуючого під час розгляду питань, які входять до компетенції безпосередньо арбітражного керуючого, є помилковими та судом відхиляються, з огляду на наступне.
В силу пункту 4 частини 1 статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
При цьому, КУзПБ не містить прямої заборони щодо можливості участі представників арбітражного керуючого на окремих стадіях справи про банкрутство або під час вчинення окремих дій.
Отже, ліквідатор, як будь-який учасник справи, має право реалізовувати покладені на нього обов`язки особисто або із залученням представників, а обсяг роботи адвоката, вчинений ним, зазначений в додатках, що додавалися до заяви про винесення додаткового судового рішення.
Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 24.04.2024 року у справі №925/1577/20 (925/288/23), від 24.04.2024 року у справі №925/1577/20(925/298/23), від 16.05.2024 року у справі №925/1577/20(925/291/23), від 30.05.2024 року у справі №925/1577/20 (925/147/23), від 30.05.2024 у справі №925/1577/20(925/287/23).
Більш того, при перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів також враховано, що в даному конкретному випадку адвоката Іванченко А.В. було залучено до участі у справі №910/18250/16 не для виконання окремих повноважень ліквідатора банкрута чи для представництва інтересів боржника, а саме для захисту безпосередніх прав та інтересів арбітражного керуючого Корольова В.В. у зв`язку із поданням ТОВ "Основа" скарги про визнання незаконними дій та бездіяльності арбітражного керуючого Корольова В.В.
Відповідна скарга складається з 10 пунктів, доповнення до неї складається з 2 пунктів, кожен з яких може розглядатись як самостійна скарга, а їх задоволення тягнуло б для ліквідатора важні наслідки у тому числі: відсторонення, дисциплінарна відповідальність, покладення матеріальної відповідальності тощо, у зв`язку із чим останній був вимушений понести витрати на професійну правничу допомогу, яка в даному випадку правомірно покладена судом першої інстанції саме на ТОВ "Основа".
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника, в тому числі щодо штучного створення витрат на правову допомогу задля незаконного збагачення, судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Юфітекс" та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у справі №910/18250/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2024 року у справі №910/18250/16 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 09.12.2024 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Л. Доманська
В.О. Пантелієнко
